Ухвала суду № 106436909, 26.09.2022, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/5302/22

н/п 1-кс/953/3518/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2022 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі :

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 по кримінальному провадженню № 1202222113001990 від 24.09.2022 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який не одружений, не працює, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186КК України, -

встановив :

Сторона обвинувачення просить застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», строком застосування на 60 діб.

На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, зокрема, що 23.09.2022, приблизно у проміжку часу з 21:00 до 22:00 годинами (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_5 перебував за адресою: м. Харків, вул. Шишківська, 20 разом з ОСОБА_7 . У цей час у ОСОБА_5 виник раптовий умисел на заволодіння майном, що належить ОСОБА_7 , а саме мобільним телефоном марки «Iphone XR», чорного кольору, в резиновому чохлі темно-зеленого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 .

Так, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, діючи умисно, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в момент коли потерпілий ОСОБА_7 тримав у руках мобільний телефон марки «Iphone XR», вихопив з рук у останнього вищевказаний мобільний телефон, тим самим відкрито заволодів мобільним телефоном, який належить потерпілому. Після чого покинув місце скоєння злочину обернувши викрадене майно на власну користь.

24.09.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо.

Сторона обвинувачення зазначає, що є достатні підстави вважати, що забезпечити належну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 та запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.

Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вказував на недоведеність ризиків, просив застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту в нічний період доби. Заперечував кваліфікацію дій його підзахисного, залучив до матеріалів справи дані щодо стану здоров`я підозрюваного та на підтвердження місця проживання останнього.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію захисника, заперечував проти задоволення клопотання, визнав частково повідомлену підозру, надав пояснення в судовому засіданні, вказуючи, що він з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 приїхали за вказаною адресою, на зустріч з ОСОБА_10 , який винен був гроші ОСОБА_8 , приблизно 3000 грн. Про зустріч домовлявся ОСОБА_9 . Коли під`їхали ОСОБА_9 пішов до ОСОБА_10 , потім він вийшов з автомобіля та попросив у ОСОБА_10 номер телефону знайомої дівчини. ОСОБА_11 дав йому телефон та він пішов до автомобіля разом з ОСОБА_10 . ОСОБА_8 сказав, що телефон буде у нього до повернення боргу. У присутності потерпілого він передав телефон ОСОБА_8 .

При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного ОСОБА_5 встановлено, що він показання дає добровільно, до нього не застосовується насильство у даному кримінальному провадженні, під час затримання та в період перебування в якості затриманого.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 1202222113001990 від 24.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.09.2022, 24.09.2022 о 10.30 год ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

24.09.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що підтверджується: заявою ОСОБА_7 ; протоколами огляду місця події від 23.09.2022; протоколом огляду предметів від 24.09.2022; показаннями потерпілого ОСОБА_7 , неповнолітніх свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які містяться в протоколах їх допитів відповідно.

Щодо доводів захисника про необґрунтованість повідомленої підозри та неправильність кваліфікації дій підозрюваного, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування, суду; незаконний вплив на потерпілого, свідків.

Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Щодо доводів захисника про відсутність вказаних ризиків, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, незаконний вплив на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

При цьому, суд вважає недоведеним стороною обвинувачення наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: вчинення іншого кримінального правопорушення. Натомість,слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше. Даних на підтвердження існування зазначеного ризику до клопотання не залучено.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Так, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, за клопотанням захисника в судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_14 , який характеризував сина виключно з позитивної сторони, підтвердив факт проживання сина разом з ним за вказаною адресою, вказував, що залучає сина до роботи та зазначив про наявність в нього захворювання.

Захисником надана виписка з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_5 , дані якої слідчий суддя враховує при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 тяжкого кримінального правопорушення в сфері злочинів проти власності, вчинене в умовах воєнного стану, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, ті обставини, що ОСОБА_5 не має постійного місця роботи та офіційних джерел отримання прибутку, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 22.11.2022 включно.

Суд враховує позитивні характеристики ОСОБА_5 , проте, вказані обставини не спростовують висновку суду про неможливість запобігти зазначеним вище ризикам у разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

При цьому, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, наявність захворювання, згідно наданої виписки, ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України, слідчий суддя визначає мінімальну заставу, в розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 49620 гр. (2481 гр. х 20 = 49 620 гр.), достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Вказаний розмір застави не є завідомо непомірним для підозрюваного.

При розгляді клопотання підозрюваний та допитаний за клопотання захисника свідок ОСОБА_14 зазначили, що фактично ОСОБА_5 був затриманий 23.09.2022 орієнтовно у 22.00 год. біля двору, за адресою: АДРЕСА_2 , вказували, що затримання відбулося в присутності великої кількості людей. В порядку ст. 206 КПК України слідчий суддя вважає необхідним доручити прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, здійснити перевірку усної заяви підозрюваного щодо фактичного часу та дати його затримання.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 (шістдесят) днів - до 22 листопада 2022 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 49620 гр. (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять гривень), які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України в Харківській області; код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; Р/р: UА 208201720355299002000006674 (справа № 953/5302/22 н/п 1-кс/953/3518/22) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов`язки:

1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він мешкає - м. Харків, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Зобов`язати слідчого слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про тримання під вартою останнього.

Встановити строк дії даної ухвали, в межах строку досудового розслідування, з 26 вересня 2022 року до 22 листопада 2022 року включно.

В порядку ст. 206 КПК України доручити прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, здійснити перевірку усної заяви підозрюваного ОСОБА_5 щодо фактичного часу та дати його затримання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 - в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1