Ухвала суду № 10637700, 21.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-9457/09/2670 Головуючий у першій інстанції: Винокуров К.С.

Доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2010 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Горяйнова А.М., Мамчура Я.С.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тайфун-2000» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2009 року у справі за їх позовом до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про скасування вимог,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Тайфун-2000» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про скасування вимог № Ю-1420у від 26.12.2008 року та № Ю-493у від 10.02.2009 року на загальну суму 657195,40 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2009 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Тайфун-2000» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність відмови в позові.

Апеляційна інстанція не погоджується з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, TOB «Тайфун-2000» згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 062401 зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 21.06.2000 р., код ЄДРПОУ 30978486 та знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Головним спеціалістом УПФ України в Голосіївському районі м. Києва було проведено перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2002 року по 23.12.2008 року.

За результатами перевірки управлінням Пенсійного фонду в Голосіївському районі м. Києва був складений акт перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № 2507 від 24.12.2008 року, у якому зазначено, що сума донарахованих внесків становить 309235,29 грн., а сума простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків позивача станом на 23.12.2008 року становила 215328,89 грн.

У п. 4 зазначеного Акту вказується, що за період з 23.01.2002 року по 23.12.2008 року сплачено страхових внесків в сумі 568240,97 грн., у тому числі зараховано коштів в розмірі 42% від суми сплаченого єдиного податку - 135560,08 грн.

20.01.2009 року апелянтом було подано письмові зауваження до акту перевірки від 24.12.2008 року, у яких зазначив, що починаючи з 2004 року щомісячні звіти від підприємства приймались без будь-яких попереджень і без заповнення Додатку № 23 пункту 3.1.1, оскільки статтею 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» передбачено перелік обов'язкових платежів, які не сплачуються платником єдиного податку, у тому числі й збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

21.01.2009 року апелянт отримав вимогу УПФ України в Голосіївському районі м. Києва № Ю-1420у від 26.12.2008 року про сплату недоїмки із страхових внесків у розмірі 215328,89 грн., 16.02.2009 року отримав вимогу № Ю-493у від 10.02.2009 року про сплату фінансових санкцій в розмірі 441866,51 грн.

За результатами оскарження вимог до органів пенсійного фонду, УПФ в Голосіївському районі м. Києва, ГУ ПФУ в м. Києві та Пенсійним фондом України були прийняті відповідні рішення, якими відмовлено у скасуванні вимоги про сплату боргу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАСУ необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідні вимоги не є остаточними документами, зобов'язуючими до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки.

Отже, вимоги не породжують певних правових наслідків та не мають обов'язкового характеру для апелянта.

Якщо виходити з положень правознавства, то такі вимоги не можна визначити як документи, які містять норми права загальної або індивідуальної дії. Вони не можуть створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не мають обов'язкового характеру для суб'єкта по відношенню, до якого вони винесенні.

Тобто, вищезазначені вимоги не мають обов'язкового характеру і не набувають статусу рішення в розумінні п. 1 частини 1 статті 17 КАС України, внаслідок чого не можуть бути оскарженні в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

Ч. 1 ст. 203 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких підстав, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з закриттям провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тайфун-2000» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2009 року скасувати, а провадження по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тайфун-2000» до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про скасування вимог закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 23 липня 2010 року.