Ухвала суду № 10637699, 21.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-12211/09/2670 Головуючий у першій інстанції: Григорович П.О.

Доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2010 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Горяйнова А.М., Мамчура Я.С.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Едвертайзінг» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ « Терра Едвертайзінг » звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0007402313/0, №0007412313/0 від 17.09.2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Печерському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Терра Едвертайзінг» (код ЄДРПОУ 33236231) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Компанія «Сайдеко» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року.

За результатами перевірки складено Акт № 526/23-13/33236231 від 01.09.2009 року.

На підставі висновків зазначеного акта ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення №0007402313/0, №0007412313/0 від 17.09.2009 року якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 378 188,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 689 094,00 грн., податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 102 550,80 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 551 275,40 грн.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп. 5.1., пп. 5.3.9 п. 5.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» TOB «Терра Едвертайзінг» безпідставно до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) віднесли витрати, відповідно до виписаних актів виконаних робіт та видаткових накладних у TOB «Компанія Сайдеко» на загальну суму 5 512 754 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 378 188 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що в порушення пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість» TOB «Терра Едвертайзінг» безпідставно включили до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 1 102 550,8 грн., за рахунок виписаних податкових накладних, які відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, наданих підприємством TOB «Терра Едвертайзінг» на письмовий запит ДШ у Печерському районі м. Києва, по взаємовідносинах з TOB «Компанія «Сайдеко», що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 1 102 550,8 грн.

Це порушення визначено у зв'язку з тим, що з позиції ДПІ у Печерському районі міста Києва TOB "Терра Едвертайзінг" не мало законодавчих підстав на включення податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість на підставі накладних, виданих особою - TOB «Компанія Сайдеко», статут та свідоцтво платника податку на додану вартість якої визнані рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16.04.2008 року по справі № 2892/08 недійсними з моменту реєстрації. Крім того, на думку ДПІ у Печерському районі міста Києва, договори укладені між TOB "Терра Едвертайзінг" та TOB "Компанія "Сайдеко" укладені без волевиявлення уповноваженої особи підприємств. А тому, в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати як валові доходи, так і валові витрати з податку на прибуток.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п. 1.32 ст. 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Так, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування цим податком є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. Особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час складання взаємовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення, зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійсненню (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назва документа, дата і місце складання; назва підприємства, від імені якої складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 20.10.2006 року «Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету» для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Визнання недійсними статуту та свідоцтва про реєстрацію платника податків самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації TOB «Компанія «Сайдеко» до моменту виключення їх з державного реєстру, та не позбавило правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховний Судом України у постанові по справі № 21-1578во08 від 13.01.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ « Терра Едвертайзінг » та TOB «Компанія «Сайдеко» на підставі укладеного договору на виготовлення поліграфії, сувенірної продукції та надання рекламно-поліграфічних послуг № 3 від 21.02.2007 року (далі по тексту договір № 3) здійснено фінансово-господарські операції, за якими TOB «Компанія «Сайдеко» надали позивачу поліграфічні послуги та поставили товари в асортименті на суму 6615304,43 грн. При виконанні господарських операцій, зокрема, сплаті вартості отриманих послуг та товарів шляхом перерахування грошових коштів на банківські рахунки TOB «Компанія «Сайдеко» позивач отримував у TOB «Компанія «Сайдеко» податкові накладні, які в свою чергу стали підставою для визначення податкового кредиту за відповідні періоди господарської діяльності.

Апелянт в обґрунтування своїх вимог вказує на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.04.2008 року по справі № 2892/08, яким визнано недійсною реєстрацію TOB «Компанія «Сайдеко».

Однак аналіз матеріалів справи свідчить про те, що договір № 3 був укладений 21.02.2007 року, а господарські правовідносини між зазначеними контрагентами виникли та були завершенні до винесення відповідного рішення Голосіївським районним судом м. Києва.

Тобто на момент виконання умов договору № 3 ТОВ «Компанія «Сайдеко» не були виключенні з Єдиного реєстру, а тому мали право на видання податкових накладних та оформлення відповідної документації при здійснення господарської діяльності, а отже і контрагенти останнього мали право відносити відповідні кошти до валових витрат чи податкового кредиту.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 23 липня 2010 року.