Ухвала суду № 10637694, 21.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-3637/09/2670 Головуючий у першій інстанції: Качур І.А.

Доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2010 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Горяйнова А.М., Мамчура Я.С.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Фірма «Київ-Транссервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва до дочірнього підприємства «Фірма «Київ-Транссервіс» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И Л А :

ДПІ у Деснянському районі м. Києва звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до дочірнього підприємства «Фірма «Київ-Транссервіс» про стягнення податкового боргу в розмірі 539298,07 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДП «Фірма «Київ-Транссервіс» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Крім того, ДП «Фірма «Київ-Транссервіс» подали клопотання про поновлення пропущеного строку, в якому зазначають, що причиною пропуску строків є несвоєчасне отримання постанови, у звязку з чим були позбавлені можливості вчасно оскаржити відповідне рішення та просять поновити строк на подачу апеляційної скарги.

За ч. 3 ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду подана 10.12.2009 року, апеляційна скарга 28.12.2009 року, тому колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції від 18.08.2009 року апелянтом не пропущено, оскільки апелянт оскаржувану постанову отримав лише 01.12.2009 року, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Фірма «Київ-Транссервіс» (ідентифікаційний код 20027136) 31.01.2003 року зареєстроване Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №065537.

Основними видами діяльності за КВЕД згідно довідки №11757/07 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є оптова торгівля автомобілями, роздрібна торгівля автомобілями, посередництво в торгівлі. автомобілями, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, оптова торгівля автомобільними деталями та приладами, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

ДП «Фірма «Київ-Транссервіс» є платником податків, згідно довідки ДПІ у Деснянському районі м. Києва №3071/29-231 від 21.06.2007 року.

Позивачем було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.12.2006 року.

За результатами перевірки складено акт №2484/23-2/200027136 від 15.05.2008 року про порушення пп. 5.2.1, пп. 5.3.9, п 5.2, п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та виявлено заниження податку на прибуток на суму 347213,00 грн.; пп. 6.3.2 та пп. 6.3.3. «е» п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та донараховано податок в сумі 1284,66 грн.; пп. 4.2.9 п.4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - донараховано 1355,83 грн.; порушення п. 9 Постанови KM «Порядок встановлення нормативів збору за забруднення природного середовища і стягнення цього збору», пп. «б» пп. 4.1.4 п.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими.

На підставі акту перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0001632301/0 від 04.06.2008 року, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 520835,00 грн. за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (347223 грн. за основним платежем, 173612 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та податкове повідомлення-рішення №0000631704/0 від 04.06.2008 року, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 7921,47 грн. за платежем податок з доходів найманих працівників (2640,49 грн. за основним платежем, 5280,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Вказані податкові повідомлення-рішення було направлено на адресу апелянта, що підтверджується матеріалами справи, однак листом від 18.07.2008 року їх було повернуто ДПІ у звязку із закінченням терміну зберігання, про що було складено акт вручення податкового повідомлення №14/23-2 від 18.07.2008 року, а тому були розміщені на дошці оголошень.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Згідно з п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції наділені повноваження подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі по тексту Закону № 2181) встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону № 2181 передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

У відповідності із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього (пп. 5.2. п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181).

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи , податкові повідомлення-рішення, якими апелянту визначенні податкові зобовязання, в адміністративному порядку оскарженні не були, а тому останні є узгодженими.

Підпунктом «а» пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Відповідно до підпункту «б» пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату - та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Апелянту було виставлено першу податкову вимогу №1/1459 від 29.07.2008 року на загальну суму податкового боргу за узгодженими податковими зобовязаннями на суму 528642,95 грн. Дану вимогу він отримав 20.08.2008 року, що підтверджується зворотнім поштовим відправленням.

Друга податкова вимога №2/1895 від 22.09.2008 року вручена не була. Згідно акту №537 від 03.11.2008 року про незнаходження фактичного місця розташування платника податків, другу податкову вимогу розміщено на дошці податкових оголошень.

Як вбачається з матеріалів справи податкові зобовязання визначенні податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженими, однак не сплаченні у встановленому законодавством порядку, а тому вони підлягають стягненню у відповідності до вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 за рішенням суду.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянтом не надано доказів які спростовували б доводи ДПІ у Деснянському районі м. Києва.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги дочірнього підприємства «Фірма «Київ-Транссервіс» відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 23 липня 2010 року.