Постанова № 10637691, 21.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-9919/09/2670 Головуючий у першій інстанції: Власенкова О.О.

Доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2010 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Горяйнова А.М., Мамчура Я.С.,

при секретарі: Приходько Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2009 року по справі за їх позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продснаб-Трейдінг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна фірма «Ескалада» про стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином,

В С Т А Н О В И Л А :

ДПІ у Оболонському районі м. Києва звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом ТОВ «Продснаб-Трейдінг», ТОВ «Охоронна фірма «Ескалада» про стягнення коштів, одержаних за нікчемним договором №21 від 02.01.2007 року у розмірі 4937427,39 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2009 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Оболонському районі м. Києва подали апеляційну скаргу про скасування незаконної на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову, якою задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необєктивність судового рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення ДПІ у Оболонському районі м. Києва планової перевірки ТОВ «Охорона фірма «Ескалада» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 09 березня 2006 року по 31 грудня 2008 року складено акт від 03 серпня 2009 року № 425/23/7/34186166, у якому зафіксовано, що на підставі договору від 02 січня 2007 року № 21, укладеного між відповідачами, ТОВ «Охоронна фірма «Ескалада» отримали від ТОВ «Продснаб-Трейдінг» рекламні послуги на загальну суму 4 937 427,39 грн., в т.ч. ПДВ 982 572,61 грн.

Послуги надано відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.07, 28.02.07, 31.03.07, 30.04.07, 31.05.07, 30.06.07, 31.07.07 та видано податкові накладні від 31.01.07 № 2373, від 28.02.07 № 2575, від 31.03.07 № 2757, від 30.04.07 № 2962, від 31.05.07 № 4037, від 27.06.07 № 4209, від 31.07.07 № 4396.

Розрахунки за отримані послуги здійснювались шляхом передачі простих векселів.

Погашення векселів відбувалось відповідно до актів пред'явлення векселів до сплати. Актами про оплату і передачу векселі повернуто ТОВ «Охоронна фірма «Ескалада».

Згідно з листом ТОВ "Гравіс" від 5 жовтня 2009 року № 149, ТОВ "Продснаб-Трейдінг" розміщувало рекламний ролик ТОВ "Охоронна фірма "Ескалада" на телеканалі "СІТІ" з 22 лютого по 31 серпня 2007 року.

Реальність зобов'язань за вищевказаним договором ДПІ у Оболонському районі м. Києва не оспорюється.

Фактичною підставою для звернення до суду з позовом стало, зокрема, створення громадянином ОСОБА_2 з метою прикриття нібито незаконної діяльності інших осіб ТОВ "Продснаб-Трейдінг», укладення від імені вказаного товариства не уповноваженими на це особами правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наслідком чого стала несплата цим товариством податків до бюджету та включення ТОВ «Охоронна фірма «Ескалада» на підставі податкових накладних, виданих від імені ТОВ «Продснаб-Трейдінг» та підписаних від його імені не уповноваженою особою, відповідних сум ПДВ до складу свого податкового кредиту, що заподіяло значну матеріальну шкоду державі.

Наведене, на думку ДПІ у Оболонському районі м. Києва , свідчить про умисел ТОВ «Продснаб-Трейдінг» щодо укладення договору від 02 січня 2007 року № 21 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Інших доводів щодо правомірності стягнення коштів ДПІ у Оболонському районі м. Києва не вказують.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Апеляційна інстанція вважає за необхідне в першу чергу зазначити, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відносини, що склалися між сторонами, є публічно-правовими та випливають з податкових зобовязань, а саме правової обґрунтованості віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту, що і покладено в основу підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 24.10.2008 року № 1776/100/13-08 «Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України», санкції, встановлені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності.

У відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість» та до п.6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997 року №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Відповідно до пп.7.2.3 та пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, на момент здійснення відповідної господарської операції контрагенти перебували на податковому обліку і в момент виписання податкової накладної у них виникали відповідні податкові зобов'язання.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пункт 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.

Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету, відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі сплата або несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 20.10.2006 року «Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету», для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету. негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Проте, суд в кожному конкретному випадку має перевіряти факт надмірної сплати податку на додану вартість платником, який підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, оскільки з ним Закон пов'язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування.

Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема, є податкова накладна.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом вчинення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Таким чином, підприємство вважається створеним, тобто набуває господарської правосуб'єктності, з моменту його державної реєстрації у встановленому законодавством порядку.

На момент здійснення даних операцій, як ТОВ «Продснаб-Трейдінг», так і ТОВ «Охоронна фірма «Ескалада», знаходились в Державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності та в державному реєстрі платників податку на додану вартість.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (ч. 1 ст. 18 Закону).

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатись на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 2 ст. 18 Закону).

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Реєстрація ТОВ «Продснаб-Трейдінг», як платника податку на додану вартість, була здійснена податковим органом відповідно до діючого законодавства. На період проведення господарської операції ТОВ «Продснаб-Трейдінг» перебували на податковому обліку як платник ПДВ.

Отже, на час господарських відносин з ТОВ «Охоронна фірма «Ескалада» вказане підприємство було зобов'язано відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону нараховувати покупцю ПДВ, складати та видавати йому податкові накладні.

Крім того, в обгрунтування позовних вимог стосовно того, що під час вчинення письмових правочинів від імені ТОВ «Продснаб-Трейдінг» останнім не додержані вимоги частини 2 статті 203 ЦК України, якою встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, позивачем надано постанову Печерського районного суду м.Києва від 18 квітня 2008 року у справі № 1-252/08.

Згідно з указаною постановою суду громадянин ОСОБА_2 у жовтні 2005 року з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб заснував ТОВ "Продснаб-Трейдінг" та був призначений його директором.

З висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14 березня 2008 року № 2489 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи № 49-2324 вбачається, що підписи від імені директора ТОВ «Продснаб-Трейдінг» ОСОБА_2 виконані іншою особою з наслідуванням його підпису під час складення документів податкової звітності названого товариства, які перелічені у цьому висновку.

Однак, у вищевказаній постанові Печерського районного суду м.Києва та у висновку судової експертизи відсутні обставини, які б доводили, що саме договір від 02 січня 2007 року № 21 та інші документи, що стосуються його виконання підписані не ОСОБА_2С, а іншими не уповноваженими на це особами.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно взяв до уваги твердження представників ТОВ «Охоронна фірма «Ескалада» стосовно того, що вказаний договір, акти приймання-передачі та податкові накладні, складені за результатами виконання цього договору, підписані директором ТОВ "Продснаб-Трейдінг" ОСОБА_2 Доказів, які б спростували зазначене твердження ДПІ у Оболонському районі м. Києва не надали.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно вирішено питання щодо відмови у позові. При цьому, в мотивувальній частині як підставу для відмови зазначено порушення строку звернення до адміністративного суду.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з деяким порушенням норм процесуального права, проте це не призвело до неправильного вирішення спору по суті предявлених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

За ч. 1 ст. 201 КАС України, п ідставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні із викладенням мотивувальної частини у зазначеній вище редакції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва задовольнити частково .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2009 року змінити в мотивувальній частині.

Резолютивну частину залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 23 липня 2010 року.