Постанова № 10637597, 19.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-7930/09/1070

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2010 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Денісова А.О.

Суддів: Желтобрюх І.Л.

Бистрик Г.М.

при секретарі Вовчок О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області по справі за позовом ТОВ «Ренус Ревайвел» до державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

10.06.2009 року позивач ТОВ «Ренус Ревайвел» звернулося з позовом до ДПІ в Обухівському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2009 року №0000912301 /0/14154 , від 13.11.2008 року №0000912301/1/4401, від 12.02.2009 року №0000162301/2/1268, від 22.05.2009 року №0000532301/3/3096 про встановлення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 628405,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 314201,50 грн. на підставі акту перевірки від 10.10.2008 року №2352/2301/24893416.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2009 року позов задоволений. Суд скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області від 20.10.2008 року №0000912301/0/14154, в частині, що не скасована рішенням ДПА в Київській області про результати розгляду скарги від 10.02.2009 року №216/10/25-017/335-111, та рішенням ДПА в Київській області від 28.04.2009 року № 891/10/25-017/335-397 про внесення змін до рішення, та податкові повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі від 13.11.2008 року №0000912301/1/1268, від 12.02.2009 року №0000162301/2/1268 та від 22.05.2009 року №0000532301/3/3096 з тих підстав, що оподаткування операцій з поставки послуг нерезидентам на території митного ліцензійного складу здійснювалось позивачем на підставі податкового розяснення, відповідно до якого підприємство оподатковувало послуги по складській обробці, зберіганню та митному очищенню продукції, що є власністю нерезидента та перебуває на митному складі згідно ст. 6.2 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого ставка податку до бази оподаткування становить «0» відсотків.

На вказану постанову ДПІ в Обухівському районі Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову про відмову в задоволенні позову. Апелянт вважає, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта судом першої інстанції не в повному обсязі зясовані всі обставини справи щодо статусу позивача як власника митного ліцензійного складу, та послуг, які фактично ним надавалися.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДПІ в Обухівському районі Київської області проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Ренус Ревайвел» з питань правильності визначення суми податку на додану вартість за період з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року. Відповідно до акта ДПІ в Обухівському районі від 10.10.2008 року № 2352/23-1/24893416 встановлено порушення ТОВ «Ренус Ревайвел» п.п. 6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон), а саме, за період з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року позивачем занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 628405,00грн. На підставі акту перевірки ДПІ в Обухівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2008 року №0000912301/0/14154 про визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1256811,00 грн., у тому числі, основного платежу в розмірі 628405,00грн., штрафних санкцій - 628406,00грн. За результатами апеляційного оскарження податковим органом прийняте податкове-повідомлення-рішення від 22.05.2009 року №0000532301/3/3096 про встановлення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 628405,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 314201,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи товариство являється власником митного-ліцензійного складу відкритого типу, який створений і функціонує відповідно до Митного кодексу України та згідно Процедури організації митного режиму, затвердженого начальником Центральної регіональної митниці, призначений для зберігання товарів субєктів підприємницької діяльності, з яким власник складу заключає договори на зберігання вантажів. Товари та інші предмети, що надходять на склад або випускаються зі складу, підлягають обовязковому декларуванню незалежно від їх вартості. Декларування товарів при їх розміщенні на митному ліцензійному складі здійснює виключно власник складу.

Встановлено, що починаючи з 01.01.2006 р. по 30.07.2007 р. позивач користувався пільгою по ПДВ, яка застосовується при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг, ставка ПДВ становить «0» відсотків до бази оподаткування, однак до 01.01.2006 р. товариством при наданні аналогічних послуг застосовувалась ставка 20 %.

Відповідно до п.1.4. ст.1 Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

В розумінні вказаного Закону поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.1.14. ст.1 Закону супутні послуги це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються. Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України, визначається згідно зі ст. 274 Митного кодексу України і включає в себе ряд фактичних витрат, які поніс платник податку - експортер у зв'язку із здійсненням експорту таких товарів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач застосовував «0» ставку ПДВ при наданні послуг, виключно на підставі податкового розяснення від 20.03.2006 року № 4050/10/ наданим ДПІ в Обухівському районі Київської області.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до п.6.2. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон) єдиною умовою застосування «0» ставки податку на додану вартість є експорт товарів та супутніх такому експорту послуг. Однією із основних умов вказаної статті являється подальший експорт товару, який за перевіряємий період позивачем не здійснювався.

Відповідно до п. а пп.. 4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-111) роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України «Про систему оподаткування», та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.

Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

Листом ДПА України від 30.12.2005 р. № 26268/7/16-1117 роз'яснено, що нульова ставка ПДВ застосовується до товарів, які експортуються. Листом ДПА України від 28.02.2006 року №3677/7/16-1517 «Щодо визначення супутніми послуг, які надаються портами при обслуговуванні товарів, що експортуються» надано роз'яснення, відповідно до якого при здійсненні експорту товару експортером здійснюється придбання супутніх експорту послуг з ПДВ, віднесення суми сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту, включення вартості послуг без урахування ПДВ до складу вартості товару, подальше вивезення товару, збільшеного на вартість таких послуг, з нарахуванням нульової ставки податку в цілому на загальну вартість товару, яка включає і вартість супутніх послуг (тобто на митну вартість товару).

Висновки суду першої інстанції щодо правомірності застосування позивачем нульової ставки ПДВ у звязку з тим, що позивачу відповідачем були надані відповідні письмові розяснення не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги у звязку з тим, що відповідно до Закону №2181 податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Листи ДПА України від 30.12.2005 р. № 26268/7/16-1117, ДПА України від 28.02.2006 року №3677/7/16-1517, якими надані узагальнюючі розяснення, є загальнодоступними та їх наявність не повинна доводитися відповідачем. Тому посилання суду на підпункт "д" п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону №2181, відповідно до якого не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, є необґрунтованим.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що надаючи послуги з навантаження, розвантаження, транспортування, експедування, страхування вантажів, порти та інші підприємства здійснюють обслуговування товарів, що експортуються, а не здійснюють безпосередньо експорт таких товарів, право на застосування нульової ставки до операцій з надання перерахованих та подібних їм послуг, відсутнє. Таким чином, зазначені послуги підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими Законом, згідно з якими об'єкт оподаткування при наданні послуг визначається виходячи з їх місця поставки. При наданні послуг, місце поставки яких згідно із вищевказаними правилами визначено на митній території України, вартість таких послуг включається в базу оподаткування та оподатковується у загальновстановленому порядку за ставкою 20%.

Крім того посилання суду першої інстанції на ст. ст. 238, 239 Господарського Кодексу України щодо неможливості застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій є недоцільним, оскільки застосовані відповідачем до позивача санкції є штрафними (фінансовими) санкціями визначення та порядок яких передбачений ст.17 Закону 2181.

На підставі викладеного та, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 206 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу задовольнити. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2009 року скасувати та ухвалити нову про відмову ТОВ «Ренус Ревайвел» в задоволенні позову повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

В повному обсязі постанова виготовлена 20.07.2010 р.