Ухвала суду № 10637584, 19.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-4602/09/2670

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2010 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Денісова А.О.

Суддів: Желтобрюх І.Л.

Бистрик Г.М.

при секретарі Вовчок О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва по справі за позовом ВАТ «ЕРСТЕ БАНК» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2009 року позов задоволений. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 29.04.2009 року № 0000702201/0, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 606650,12 грн. На думку суду чинне законодавство неоднозначно трактує порядок віднесення ПДВ, сплаченого при придбанні легкового автомобіля, що включається до складу основних фондів та використовується у неоподатковуваних операціях, а тому в силу пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рішення повинно прийматися на користь платника податку. Безпідставним суд визнав і висновок податкового органу щодо порушення позивачем пп.8.2.2. п.8.2., пп.8.6.1.п.8.6. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині віднесення маршрутизаторів, комутаторів та джерел безперебійного живлення до складу 4 групи основних фондів замість 1 групи, оскільки вказане обладнання застосовується для функціонування інформаційної системи банку та відноситься до складу 4 групи основних фондів.

На вказане рішення суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та винести нове про відмову в задоволенні позову. ДПІ посилається на порушення судом першої інстанції норм права, зокрема, вважає помилковим застосування положення Закону України «Про податок на додану вартість» в частині віднесення ПДВ, сплаченого при придбанні легкового автомобіля, що включається до складу основних фондів та використовується у неоподатковуваних операціях, оскільки спеціальним законом в даному випадку є Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому повинні застосовуватися положення саме цього закону. Також вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо віднесення маршрутизаторів, комутаторів та джерел безперебійного живлення до складу 4 групи основних фондів замість 1 групи. При цьому апелянт посилається на лист ДПА України від 14.03.2008 року № 4956/7/15-0517, в якому оприлюднене офіційне розуміння положень законодавства з цього питання.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що: ДПІ у Шевченківському районі м. Києва провела виїзну планову перевірку ВАТ «ЕРСТЕ БАНК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2008 року. Податковий орган дійшов висновків про заниження податку на прибуток в сумі 415244,81 грн. Перевіркою встановлене завищення суми амортизаційних відрахувань у розмірі 2440461,23 грн. внаслідок безпідставного, на думку податкового органу, проведення нарахування амортизаційних відрахувань на суму ПДВ по придбаних автомобілях, що віднесені до складу II групи основних фондів на суму 261790,55 грн. ДПІ вважає неправомірним застосування норм амортизації для основних фондів «комутатори», «маршрутизатори» та «джерела безперебійного живлення». На думку ДПІ позивач неправомірно відніс вказане обладнання до 4 групи основних фондів, замість 1 групи, та провів нарахування амортизаційних відрахувань в податковому обліку за ставкою 15%, замість 2,0% , що призвело до завищення суми амортизаційних відрахувань, визначених по основних фондах «комутатори» на суму 1169 716,37 грн., «маршрутизатори» на суму 979 302,50 грн., «джерела безперебійного живлення» на суму 29 651,80 грн.

За результатами перевірки складений акт №47/2201/34001693 від 15.04.2009 року, на підставі якого ДПІ прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.04.2009 року № 0000702201/0, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 606 650,12 грн. Податковий орган вважає, що за приписами пп.5.3.3 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.4.1 п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума ПДВ, сплачена платником податку при придбанні легкових автомобілів, що включаються до складу основних фондів та використовуються банком у неоподатковуваних операціях, не відноситься до складу валових витрат і не збільшує балансову вартість другої групи основних фондів, а має погашатися платником податку за рахунок інших джерел.

Відповідно до пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених п.п.7.8, 10.2 і ст.13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб. Підпункт 8.4.1 п.8.4. ст.8 вказаного Закону встановлює, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

В силу наведених норм позивач не повинен включати до складу валових витрат сплачений ПДВ по придбаних автомобілях та збільшувати балансову вартість II групи основних фондів на суму сплаченого ПДВ, а тому нарахування амортизаційних відрахувань на суму ПДВ по придбаних автомобілях не відповідає Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на абзац 2 пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів. В силу даної норми позивач зобовязаний віднести до складу валових витрат суму ПДВ, сплачену при придбанні легкового автомобіля.

Вищенаведене свідчить, що положення абз. 2 пп. 7.4.2 п. 7.4 ст.7 Закон України «Про податок на додану вартість» та пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» протирічать одне одному.

Відповідно до пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо відсутності порушення позивачем вимог податкового законодавства при віднесенні сум ПДВ, фактично сплачених при придбанні легкових автомобілів, які відносяться до основних фондів та підлягають амортизації, на збільшення балансової вартості 2 групи основних фондів на відповідні суми ПДВ. Безпідставними є доводи апелянта, що спеціальним законом в даному випадку є Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки вони не відповідають пп. 4.4.1 п. 4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд першої інстанції встановив, що вибірковою перевіркою правильності нарахування амортизаційних відрахувань податковим органом встановлено порушення пп. 8.1.1.п.8.1, пп. 8.2.2 п.8.2., пп. 8.6.1 п. 8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало в неправомірному, на думку податкового органу, застосуванні норми амортизації для основних фондів «комутатори», «маршрутизатори» та «джерела безперебійного живлення». Вказане обладнання позивачем було віднесено до 4 групи основних фондів, замість 1 групи, та проведено нарахування амортизаційних відрахувань в податковому обліку за ставкою 15%, замість 2,0% , що призвело до завищення суми амортизаційних відрахувань визначених по основних фондах «комутатори» на суму 1169 716,37 грн., «маршрутизатори» на суму 979 302,50 грн., «джерела безперебійного живлення» на суму 29 651,80 грн.

Вказані в акті перевірки прилади (комутатори та маршрутизатори) є програмно-апаратним комплексом, використовуються для автоматичної обробки інформації, є частиною інформаційної системи банку і працюють як комп'ютери під управлінням операційної системи. Джерела безперебійного живлення це також частина інформаційної системи банку, яка забезпечує не тільки енергозабезпечення комп'ютерних пристроїв у разі відключення їх від електропостачання, а й для моніторингу часу коректного запуску програм, які дозволяють виключити комп'ютерне обладнання. Вказане обладнання є сучасним електронним обладнанням, яке застосовується для функціонування інформаційної системи банку, є додатковим компактними пристроями до комп'ютерного обладнання, має невеликий строк служби, що обумовленим моральним старінням і не може самостійно використовуватися як окремо функціонуючий пристрій.

Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

ДПІ вважає, що «комутатори», «маршрутизатори» та «джерела безперебійного живлення» є передавальними пристроями, а тому відносяться до 1 групи основних фондів.

Передбачені в пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обєкти, що відносяться до 1 групи основних фондів є обєктами нерухомого майна. Суд першої інстанції правильно застосував Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року N 1442, відповідно до якого передавальні пристрої це поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо).

Комутатори, маршрутизатори та джерела безперебійного живлення не є передавальними пристроями в розумінні пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (1 група основних фондів) та постанови КМ України від 28.10.2004 року N 1442. Суд першої інстанції правильно зазначив, що вказане обладнання (комутатори, маршрутизатори, джерела безперебійного живлення) не являє собою земельні поліпшення, воно є мобільним, віддільним як від землі, так і від будівлі і не можуть розглядатися як передавальні пристрої в розумінні наведеної норми.

На підставі викладено та, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАСУ, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2009 року без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

В повному обсязі ухвала виготовлена 20.07.2010 р.