Ухвала суду № 10635907, 22.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6055/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" липня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Данилової М.В.

Бистрик Г.М.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2010 року у справі за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

НАК «Нафтогаз Україна»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2010 року позов задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 28.07.2008р. №0001464120/0, від 14.10.2008р. №0001774120/1, від 18.12.2008р. №0001774120/2, від 22.12.2008р. №0002114120/2, від 25.02.2009р. №0001774120/3.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2010 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків була проведена виїзна планова перевірка Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 p., за результатами якої складено Акт від 15.07.2008 р. №397/41-20/20077720 (далі-Акт), та встановлено порушення п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при розрахунку приросту убутку товарно-матеріальних цінностей не розподілялися транспортно-заготівельні витрати в частині витрат по закачці газу в підземні сховища газу.

Відповідачем було встановлено порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: НАК «Нафтогаз України» при розрахунку приросту убутку товарно-матеріальних цінностей не розподілялися транспортно-заготівельні витрати в частині витрат по закачці газу в підземні сховища газу.

Згідно з п.5.9 ст.5 5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно з актом перевірки, отримані послуги по закачці газу оприбутковувались на баланс НАК «Нафтогаз України»відразу відносились до складу валових витрат Компанії. Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не розподілялися в момент реалізації цих запасів відповідно прикладу розподілу ТЗВ наведених в додатку до ПСБО 9, що призвело до завищення валових витрат на суму 216 296 грн. за І квартал 2007 року;

- заниження валового доходу на суму 3 585 810 грн. за І півріччя 2007року;

- заниження валового доходу на суму 16 910 998 грн. за 9 місяців 2007року;

- заниження валового доходу на суму 4 207 927 грн. за 2007 рік.

На підставі податкового повідомлення-рішення від 28.07.2008 р. № 0001464120/0 позивачу було донараховане податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 3823998,40 грн. з урахуванням штрафних фінансових санкцій: основний платіж -1463417,00грн. та штрафні санкції - 2360518,40 грн.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомляв рішення до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП. Однак, рішенням СДПІ у м. Києві роботі з ВПП від 03.10.2008 р. №10923/10/25-020 про результати розгляду первинної скарги оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасовано лише частині основного платежу в сумі 357 500,00 грн. та застосованих штрафні санкцій в сумі 897 101,40 грн., а скаргу позивача задоволено частково.

20.10.2008 р. на адресу позивача надійшло податкове повідомлення-рішення від 14.10.2008 №0001774120/1, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 2 569 334,00 грн., в т. ч. за основним платежем 1 105 917,00 грн. за штрафними санкціями 1 463 417,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення оскаржено позивачем до Державної податкової адміністрації у м. Києві. Однак, 12.12.2008р. позивач отримав рішення Державної податкової адміністрації м. Києві від 09.12.2008 р. № 6020/10/25-114, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві скасовано рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 03.10.2008 №10923/10/25-020 про результати розгляду первинної скарги в частині скасування штрафної санкції на суму 897 101,40 грн., а в іншій частині - вищевказане рішення залишено без змін. Також збільшено суму податкового зобовязання, визначеного податковому повідомленні-рішенні від 14.10.2008 р. №0001774120/1 на суму 1 261 916,60 грн. застосованої штрафної санкції на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків пері бюджетами та державними цільовими фондами».

23.12.2008 р. позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 18.12.2008 р. №0001774120/2, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток в сумі 2 569 334,00 грн., в т. ч. : основним платежем 1 105 917,00 грн. та за штрафними санкціями 1 463 417,00 грн.

25.12.2008 р. до позивача надійшло також податкове повідомленні - рішення від 22.12.2008р. №0002114120/2, яким додатково застосовано штрафну санкцію в сумі 1 261 916,60 грн., які крім того, оскаржені до ДПА України.

16.02.2009р. позивач отримав рішення ДПА України від 13.02.2009р. №1287/6/25-0115, яким оскаржувані податкові повідомленні-рішення залишені без змін, а скаргу залишено без задоволення.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність донарахування НАК «Нафтогаз України» податкових зобовязань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до п.9 Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за № 751/4044 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 28.01.2000р. № 15, від 14.06.2000р. № 131, від 30.11.2000р. № 304: «Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані, тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортування заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних затрат на початок звітного місяця ті транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.

До складу валових витрат позивач повинен був відносити у відповідних звітних періодах, суми витрат по закачці природного газу в розмірах зменшених на суми витрат по закачці, які відносяться на запаси природного газу, що залишалися в підземних сховищах, на кінець цих звітних періодів.

Встановлено порушення п.9 Наказу Міністерства Фінансів України від 20.10.1999р. № 246 «Про затвердження ПСБО 9 «Запаси», п.5.9. ст. 5 Закону України від 22.05.1997р. № 283/97 «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до:

за І квартал 2007року завищення валових витрат на суму 216 296 грн.,

за І півріччя 2007року до заниження валового, доходу на суму 3 585 810 грн.;

за 9 місяців 2007року до заниження валового доходу на суму 16 910 998 грн.;

за 2007рік заниження валового доходу на суму 4 207 927 грн.

Порядок ведення приросту (убутку) вартості запасів на складах визначено п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до абз. 1 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Пункт 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є самодостатньою нормою прямої дії.

Отже, положення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпосередньо формулюють вимогу враховувати у приросту (убутку) лише вартість запасів на складах та не вимагає перерахунку вартості будь-яких послуг.

Таким чином, платники податків мають вести облік приросту (убутку) лише матеріальної складової запасів на складах.

При цьому згідно Акту перевірки, при проведенні перерахування згідно 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у вартість запасів включаються не тільки прямі матеріальні витрати, але й інші складові первісної вартості запасів (закачка природного газу), передбачені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 р. (далі - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»).

Тобто точка зору відповідача обґрунтовується необхідністю застосування платником податків Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», для ведення податкового обліку приросту (убутку) вартості запасів.

Положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначають порядок ведення податкового обліку підприємств. Отже, терміни, що встановлені законодавцем у даному законі, є спеціальними та мають винятково вузьке застосування - для цілей оподатковування податком на прибуток підприємств.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку розроблені з метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємств. Отже, значення термінів, передбачених Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, вживаються винятково для зазначених цілей.

Таким чином, застосування норм Положень (стандартів) бухгалтерського обліку для тлумачення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»можливо лише у випадках, прямо передбачених законом.

Вищевказане підтверджується пунктом 1.43 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Відповідно до положень п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», законодавцем прямо передбачена необхідність застосування Положень (стандартів) бухгалтерського обліку винятково при визначенні методів оцінки вартості запасів у випадку їх вибуття (абз. 8 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Законом не передбачена можливість визначення значення балансової вартості запасів відповідно до норм Положень (стандартів) бухгалтерського обліку при перерахуванні їх приросту (убутку) у податковому обліку згідно п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». А дії податкових органів щодо застування Положень (стандартів) бухгалтерського обліку при перерахуванні приросту (убутку) вартості запасів у податковому обліку свідчать про намагання встановити додаткові, не передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат.

Відповідно до абз. 1 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вищенаведеною нормою законодавець передбачає податковий облік балансової вартості запасів. Однак, нормами податкового законодавства не встановлено поняття терміну «балансова вартість запасів».

В Акті перевірки відповідач обґрунтовуючи свою точку зору, використовує термін «первісна вартість запасів», визначений у п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що проведення аналогій між значенням терміну «балансова вартість запасів», застосовуваним у контексті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та значенням терміну «первісна вартість запасів», який передбачено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», є необґрунтованим.

Формулювання абз. 1 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не залишає сумнівів щодо необґрунтованості застосування норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»при веденні податкового обліку приросту (убутку) вартості запасів.

Відповідно до положення пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 28.07.2008р. №0001464120/0, від 14.10.2008р. №0001774120/1, від 18.12.2008р. №0001774120/2, від 22.12.2008р. №0002114120/2, від 25.02.2009р. №0001774120/3.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 23.07.2010 р.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: