Ухвала суду № 10635903, 22.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2911/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Лічевецький І.О.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" липня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Данилової М.В.

Бистрик Г.М.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Чорнобайагрохім»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Чорнобайагрохім»до державної податкової інспекції у Чорнобаївському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Чорнобайагрохім» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Чорнобаївському районі №0000282301/0 від 13 листопада 2008 р.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ВАТ «Чорнобайагрохім» подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2009 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ «Чорнобайагрохім»зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності 11 листопада 1993 р. (ідентифікаційний код 05491669).

Згідно даним довідки про взяття на облік платника податків, позивач взятий на облік ДПІ у Чорнобаївському районі 27 квітня 1998 р.

У період з 29 вересня 2008 р. по 28 жовтня 2008 р. відповідачем проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Чорнобайагрохім»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.06.2008 р. та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.06.2008 р. Результати перевірки оформлено актом № 514/231/05491669 від 10 листопада 2008 р.

Згідно зазначеному акту перевірки позивачем було порушено підпункт 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР в результаті чого ВАТ «Чорнобайагрохім»в період з 01.10.2005 р. по 30.06.2008 р. занизило розмір податку на додану вартість на загальну суму 323 496 грн.

Основним видом діяльності позивача є надання послуг з перевезення та внесення рідкого аміаку в грунт, що є послугою в рослинництві, але позивач не має права на користування пільгою, передбаченою п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, оскільки це не є сільськогосподарською продукцією власного виробництва чи продуктом її переробки.

На підставі даних акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282301/0 від 13.11.2008 р., яким визначено зобовязання відповідача щодо податку на додану вартість в розмірі 485 244 грн., у том числі 323 496 грн. за основним платежем та 161 748 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що ВАТ «Чорнобайагрохім» є сільськогосподарським товаровиробником, а тому користується спеціальним режимом нарахування, сплати та використання ПДВ, передбаченим п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III. встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Стаття 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає податкове зобовязання, як зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України

Відповідно до підпункту 17.1.3. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Сума податку на додану вартість, одержана ВАТ «Чорнобайагрохім» від контрагентів за надання послуг з внесення в грунт рідкого аміаку не була сплачена позивачем до бюджету та перерахована ним на окремий рахунок визнається сторонами.

Зазначена обставина відображена в акті перевірки, підтверджується даними податкових декларацій і у суду не виникає сумніву щодо її достовірності.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2009 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та мяса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Вирішуючи це питання суд враховує, що механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та мяса живою вагою визначений Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. N 374) (надалі за текстом - «Порядок»).

Відповідно до пункту 2 Порядку його дія поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані як платники податку на додану вартість і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Закон України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років»від 18 січня 2001 року № 2238-III визначає сільськогосподарського товаровиробника, як фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) це вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка повязана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що діяльність позивача належить до сільськогосподарського виробництва, але він не здійснює виробництво сільськогосподарської продукції, тому положення п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»на нього не розповсюджуються.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності прийняття ДПІ у Чорнобаївському районі податкового повідомлення-рішення №0000282301/0 від 13 листопада 2008 р.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2009 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Чорнобайагрохім»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2009 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі 23.07.2010 р.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: