Постанова № 10634330, 29.07.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2010 року Справа №53/12-10

Судова колегія у складі:

головуючого судді Карбань І.С.,

судді Бабакової Л.М., судді Фоміної В.О.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача Жарікова С.М. дов. б/н від 15.10.2009р.

відповідача ОСОБА_2 св. № НОМЕР_1 серії В02 від 25.05.2006р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, ВАТ «Швейна фабрика ім. Тінякова», м. Харків, (вх. № 1997Х/2-4) на рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2010р. по справі № 53/12-10

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Швейна фабрика ім. Тінякова», м. Харків

до ФОП ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 11552,80 грн., -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованість за договором комісії № 160 від 05.09.2006р. в сумі 11552,80 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.06.2010р. (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 666,00 грн. боргу, 6,66 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 10886,80 грн. боргу та 108,87 грн. державного мита відмовлено.

Позивач, ВАТ «Швейна фабрика ім. Тінякова», з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2010 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Відповідач, ФОП ОСОБА_2, у запереченні на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийнято у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2006р. між сторонами було укладено договір комісії № 160, відповідно до п. 1.1 якого комісіонер (відповідач) зобовязується по дорученню комітента (позивача) за винагороду, в інтересах комітента від свого імя, але за рахунок комітента, здійснювати продаж товарів, вказаних в накладних, які являються додатком до даного договору та його невідємною частиною.

За період з 05.09.2006р. по 11.04.2007р. відповідачем було отримано товар на комісію у кількості 1198 одиниць на загальну суму 248821,33 грн., з яких 821одиниця на суму 157598,17 грн. було повернуто, 312 одиниць на суму 79670,36 грн. було реалізовано і сплачено та 65 одиниць на суму 11552,80 грн. відповідачем, на думку позивача, не повернуто та не оплачено.

Отримання зазначеного товару відповідачем підтверджується видатковими накладними на отримання товару, а саме: № Т-00001305 від 19.09.2006р., № Т-00001308 від 19.09.2006р., № Т-00001532 від 05.10.2006р., № Т-00001547 від 05.10.2006р., № Т-00001603 від 12.10.2006р., № Т-00001699 від 24.10.2006р., № Т-00001725 від 24.10.2006р., № Т-00001851 від 06.11.2006р., № Т-00001899 від 13.11.2006р., № Т-00001964 від 17.11.2006р., № Т-00002033 від 27.11.2006р., № Т-00000670 від 11.04.2007р.

Згідно з п. 2.1.10 цього договору відповідач зобовязаний щомісячно надавати позивачу звіт не пізніш 10-го числі місяця, наступного за звітним. Разом зі звітом відповідач надає податкову накладну на суму комісійної винагороди, а також акт виконаних робіт на суму продажу звітного місяця.

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору в разі якщо товар, вказаний в п. 1.1 даного договору, не буде проданий протягом строку, визначеного в п. 12.1 цього ж договору, а саме, 30 календарних днів, відповідач зобовязаний повернути позивачу нереалізований товар протягом 7-ми календарних днів з моменту витікання строку реалізації.

За умовами п. 9.6 цього договору в разі невиконання відповідачем зобовязань по поверненню товару, товар вважається реалізованим та підлягає оплаті в повному розмірі, а виконанням зобовязань являється оплата за реалізований товар або його повернення.

У відповідності до п. 7.1 договору комісії № 160 від 05.09.2006р. платежі за проданий товар, вказаний в п. 1.1 даного договору, здійснюються відповідачем по мірі його реалізації протягом 3-х банківських днів з моменту реалізації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не виконав належним чином свої зобовязання за договором комісії № 160 від 05.09.2006р., оскільки сума основного боргу ним не сплачена позивачу та товар на фабрику він не повернув, тому у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на суму 11552,80 грн., 666,00 грн. з якої за накладною № Т-00000670 від 11.04.2007р. було обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача судом першої інстанції.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача решти суми заборгованості в розмірі 10886,80 грн., то суд першої інстанції неправомірно не задовольнив дану вимогу позивача, посилаючись на те, що строк позовної давності за нереалізований та не повернутий товар по накладним № Т-00001305 від 19.09.2006р., № Т-00001308 від 19.09.2006р., № Т-00001532 від 05.10.2006р., № Т-00001547 від 05.10.2006р., № Т-00001603 від 12.10.2006р., № Т-00001699 від 24.10.2006р., № Т-00001725 від 24.10.2006р., № Т-00001851 від 06.11.2006р., № Т-00001899 від 13.11.2006р., № Т-00001964 від 17.11.2006р., № Т-00002033 від 27.11.2006р. на загальну суму 10886,80 грн. станом на момент звернення з позовом до суду (07.04.2010р.) сплинув.

Суд першої інстанції помилково застосував строки обчислення позовної давності.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

У відповідності до ст. 261 ЦК України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Такої заяви відповідача у спорі про застосування позовної давності в матеріалах справи не має.

Згідно п. 7.1 договору комісії платежі за проданий товар здійснюються відповідачем по мірі його реалізації протягом 3-х банківських днів з моменту його реалізації. Так як відповідач в порушення договору не надавав позивачу звіти про реалізацію товару, у позивача не було можливості встановити момент, строк реалізації товару відповідачем.

Так як строк (термін) виконання боржником обовязку матеріалами справи не встановлений, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогою № 228 від 18.05.2009р. та повідомленням № 465 від 01.10.2009р., а також іншими листами, відповідач був повідомлений в установлений строк, що товар вважається проданим та підлягає терміновій сплаті, що відповідачем виконано не було.

Строки позовної давності згідно ст. 530 ЦК України рахуються з моменту вимоги заявленої позивачем з урахуванням 7-ми денного строку на виконання зобовязання.

На підставі викладеного, судом першої інстанції неправильно застосовані строки обчислення позовної давності, тобто, неправильно визначено момент з якого він обчислюється.

Представник позивача надав суду для залучення до матеріалів справи прибуткові накладні № 00000010 та № 00000011 від 11.03.2009р. на повернення товару, який був вилучений позивачем з торгової точки відповідача на ринку Барабашова та оприбуткований позивачем як повернення товару комісіонера, а також, прибутковий касовий ордер № 143 від 29.04.2009р., який підтверджує оплату частини заборгованості відповідачем в сумі 48,00 грн.

В судовому засіданні відповідач виклав усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості правового захисту в суді та виклику в судове засідання його адвоката. Однак, судова колегія не задовольнила дане клопотання, оскільки воно є необґрунтованим та у відповідача була можливість скористатись своїм процесуальним правом розгляду справи з участю адвоката як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції. Тим більш, що статтею 77 ГПК України таких підстав для відкладення розгляду справи не передбачено.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що за таких обставин, оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2010р. підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України колегія суддів, одноголосно -

постановила:

В задоволенні усного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Апеляційну скаргу позивача, ВАТ «Швейна фабрика ім. Тінякова», задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2010р. по справі № 53/12-10 скасувати в частині відмови в позові та в цій частині прийняти нове.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ВАТ «Швейна фабрика ім. Тінякова»10886,80 грн. суми боргу, 108,87 грн. державного мита за подання позову та 54,43 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2010р. по справі № 53/12-10 залишити без змін.

Зобовязати господарський суд Харківської області на виконання постанови видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Карбань І.С.

Судді Бабакова Л.М.

ОСОБА_3

Повний текст постанови підписаний 29.07.2010р.