Постанова № 10634284, 22.03.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2010 р. Справа № 63/222-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В., суддя Шевель О.В.,

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача: Литовченко О.О., довіреність № б/н від 10.11.2009 р.,

1-го відповідача: Темнюкова М.І., довіреність № б/н від 08.09.2009 р.,

2-го відповідача: не зявився,

3-я особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 : не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 59 Х/3-9 від 14.01.2010 р.) Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»в особі Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта», м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2009 р. по справі № 63/222-09

за позовом Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО»м. Донецьк,

до 1. Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»в особі Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта», м. Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Укрчерметенерго», м. Харків

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні 2-го відповідача: ОСОБА_4, м. Харків

про стягнення 8928,14 грн.,

встановила:

В жовтні 2009 р. Закрите акціонерне товариство Страхова компанія «ВУСО», м. Донецьк (далі позивач, ЗАТ СК «ВУСО») подало до господарського суду Харківської області позовну заяву про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м. Київ в особі Харківської філії НАСК «Оранта», м. Харків, (далі 1-й відповідач, ВАТ «НАСК»Оранта») та Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Укрчерметенерго»(далі 2-й відповідач, ТОВ «КП «Укрчерметенерго») 8928,14 грн. майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу). Позивач просив стягнути зазначену суму з 1-го та 2-го відповідачів солідарно та посилався на невиконання відповідачами обовязку щодо відшкодування спричиненого збитку в межах фактичних затрат ЗАТ СК «ВУСО».

В позовній заяві в якості третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було зазначено ОСОБА_3

Судова колегія зазначає, що ухвалою господарського суду Харківської області від 29.10.2009 р., якою було порушено провадження у справі, всупереч вимогам ст.27 ГПК України питання про залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 процесуально не вирішено. Проте, ОСОБА_3 був повідомлений господарським судом Харківської області про час та місце судових засідань та зазначений в якості третьої особи в оскаржуваному рішенні від 01.12.2009р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2009 р. (суддя Погорєлова О.В.) позов задоволено повністю, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 8928,14 грн. матеріальної шкоди, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивовано тим, що відповідно до ч.1ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під ас виконання ним своїх трудових (службових) обовязків; до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Частиною 1 ст.1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

1-й відповідач ВАТ «НАСК «Оранта»в особі Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта», м. Харків - не погодився з рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2009 р. по даній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове рішення. Апелянт зазначає, що оскаржуваним рішенням матеріальну шкоду, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягнено з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»в особі Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта», м. Харків, що суперечить ст.ст. 28, 30 ЦПК України, оскільки Харківська обласна дирекція НАСК «Оранта»не є юридичною особою. Суд в рішенні не визначив, в якій саме частині необхідно сплатити суму матеріальної шкоди та судових витрат ВАТ «НАСК «Оранта». Ст.27 Закону України «Про страхування»та ст.993 ЦК України передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Проте, 1-й відповідач не є особою, відповідальною за завдані страхувальнику збитки. Такою особою згідно з постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 17.11.2008 р. визнано ОСОБА_3, який перебував в трудових відносинах з 2-им відповідачем. Оскільки ТОВ «КП «Укрчерметенерго»не надано документів, з яких би вбачалося про настання цивільно-правової відповідальності, апелянт вважає, що суму завданої шкоди слід було стягнути з 2-го відповідача. Суд незаконно стягнув суму завданої шкоди з ВАТ «НАСК «Оранта», так як остання не є винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування в порядку регресу ЗАТ СК «ВУСО», так як страхувальником ТОВ «КП «Укрчерметенерго»не було надано відповідних документів, які б підтвердили, що за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів наступила цивільно-правова відповідальність страхувальника.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2010 р. апеляційну скаргу ВАТ «НАСК «Оранта»в особі Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта», м. Харків прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 15.02.2010 р., запропоновано позивачу та 2-му відповідачу надати на адресу суду відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства.

Позивачем 12.02.2010 р. надані заперечення на апеляційну скаргу, де він просить рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2009 р. по справі № 63/222-09 залишити без змін. Позивач зазначає, що відповідно до п.37.4 ст.37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого автомобіля, лікування потерпілих та інші послуги, повязані з відшкодуванням збитків. Оскільки в даному випадку є факт відшкодування збитків позивачем ЗАТ СК «ВУСО»- потерпілому - ОСОБА_5, а цивільна відповідальність водія ОСОБА_3, який перебуває у трудових відносинах з 2 м відповідачем, застрахована у ВАТ «НАСК «Оранта», то відповідачі повинні нести відповідальність за завдані збитки. Представників відповідачів було викликано на огляд пошкодженого транспортного засобу, про що свідчать відповідні підписи в акті огляду автомобіля від 31.10.2008 р. Факт неповідомлення 2-им відповідачем 1-го відповідача про настання страхового випадку має значення тільки для подальшого можливого позову в порядку регресу, який Страховик (1-й відповідач) може подати до страхувальника (2-го відповідача) на підставі ст.38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

2-й відповідач ТОВ «КП «Укрчерметенерго»- подав відзив на апеляційну скаргу, де просить рішення господарського суду Харківської області по справі № 63/222-09 від 01.2.2009 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути суму матеріальної шкоди в розмірі 8928, 14 грн. в повному обсязі з першого відповідача ВАТ «НАСК «Оранта». 2-й відповідач зазначає, що судом у порушення вимог ч.1 ст.1190 ЦК України прийнято рішення про солідарну матеріальну відповідальність відповідачів без урахування того, що солідарна відповідальність застосовується лише у випадку завдання шкоди спільними діями. Застосовуючи положення ст.1191 ЦК України щодо реалізації права зворотної вимоги до винної особи, суд у порушення вимог ЦК України не застосував положення ст.1194 ЦК України, відповідно до якої, особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. 2-й відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність у 1-го відповідача, а страхової виплати достатньо для сплати потерпілому завданої шкоди, у звязку з чим суд повинен був стягнути суму шкоди не солідарно, а в повному обсязі в ВАТ «НАСК «Оранта».

В судове засідання 16.07.2008 р. зявилися уповноважені представники позивача та 1-го відповідача і надали пояснення у справі.

2-й відповідач свого представника в судове засідання не направив, третя особа ОСОБА_3 в судове засідання також не зявився, не дивлячись на те, що вказані особи були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, про що свідчать відмітка про відправку копій ухвали суду від 19.01.2010 р. на першому примірникові цієї ухвали та повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень №№ 06154259 та 06154345 від 20.01.2010 р., письмових клопотань про відкладення розгляду справи суду не надіслали.

В судовому засіданні 15.02.2010 р., зважаючи на те, що для всебічного, повного та обєктивного дослідження обставин справи необхідні додаткові обґрунтовані пояснення сторін та додаткові докази, судова колегія вважала за необхідне розгляд справи відкласти на 15.03.2010 р., запропонувавши сторонам надати до суду апеляційної інстанції документи, які мають значення для правильного вирішення спору. Також надіслано запит до Жовтневого районного суду м. Харкова про направлення до Харківського апеляційного господарського суду матеріалів справи № 3-1336/2008 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3

Позивачем на виконання вимог ухвали від 15.02.2010 р. були надані до суду копія Статуту ЗАТ СК «ВУСО», копія Положення про представництво ЗАТ СК «ВУСО»в м. Харкові, копія Привал Добровільного страхування № 03-02, додаткові пояснення.

1-им відповідачем на виконання вимог ухвали від 15.02.2010 р. надані копія положення про Харківську обласну дирекцію, копія свідоцтва про державну реєстрацію, копію ліцензії, копії правил страхування, копії листів.

Також з Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла адміністративна справа № 3-13336/08 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП. Дана справа була оглянута в судовому засіданні 15.03.2010 р.

В судове засідання 15.03.2010 р. зявилися уповноважені представники позивача та 1-го відповідача і надали пояснення по справі.

2-й відповідач свого представника в судове засідання не направив, третя особа ОСОБА_3 в судове засідання також не зявився

Вислухавши думку представників позивача і 1-го відповідача, зважаю на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою; правову позицію 2-го відповідача викладено у відзиві на апеляційну скаргу; а також те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази; приймаючи до уваги те, що судом апеляційної інстанції були створені рівні умови для доведення кожною із сторін тих обставин, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог і заперечень, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги 1-го відповідача у відсутності представників 2-го відповідача та третьої особи, за наявними у справі та додатково наданими на вимогу судової колегії документами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача, 1-го відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2008 р. близько 15 год. 30 хв. на вул. Китаєнко в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Suzuki Grand Vitara, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, під її ж керуванням та автомобіля МАЗ 54323, державний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ КП «Укрчерметенерго»під керуванням ОСОБА_3

Право власності на автомобіль Suzuki Grand Vitara, державний номер НОМЕР_1 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, відповідно до якого вказаний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_5. Згідно особливих відміток автомобіль придбаний у кредит в Укрсоцбанку (т.1 а.с. 10).

Право власності 2-го відповідача на автомобіль МАЗ 54323, державний номер НОМЕР_2 підтверджується Договором № Г.33.0353.08.1.ю обовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.07.2008 р., відповідно до якого 2-им відповідачем застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду життю, здоровю та майну третіх осіб заподіяну його наземними транспортними засобами, до яких згідно з Додатком № 1 до вказаного Договору належить автомобіль МАЗ 54323 032, державний номер НОМЕР_2; а також протоколом про адміністративне правопорушення серія АВ № 020577 від 18.10.2008 р. (адміністративна справа № 3-13336/08 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП).

На момент скоєння ДТП ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ «КП «Укрчерметенерго», працюючи водієм, що підтверджується матеріалами адміністративної справи № 3-13336/08 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Також і сам 2-й відповідач не заперечує цього факту, посилаючись у відзиві на апеляційну скаргу, що шкода через дорожньо-транспортну подію була завдана саме ТОВ «КП «Укрчерметенерго», а не першим відповідачем ВАТ «НАСК «Оранта», що унеможливлює застосування інституту солідарної відповідальності. (т.1 а.с. 118).

Постановою від 17.11.2008 р. Жовтневого районного суду м. Харкова у справі № 3-13336/2008 ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 грн. (адміністративна справа № 3-13336/08 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП).

В результаті ДТП автомобілю Suzuki Grand Vitara, державний номер НОМЕР_1 були спричинені механічні пошкодження, а саме пошкоджені фара ліва передня, крило ліве, кронштейн, бампер передній, захист колісної арки, дзеркало ліве, направляюча бамперу, що підтверджується актом огляду автомобіля від 31.10.2008 р. (т.1 а.с.16-18).

Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено місцевим господарським судом, 14.01.2008 р. між ЗАТ СК «ВУСО»та громадянкою України ОСОБА_5 було укладено договір № 000105-02-21-01 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого обєктом страхування є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), які не суперечать діючому законодавству України, повязані з володінням, використанням та розпорядженням автомобілем Suzuki Grand Vitara, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5

Відповідно до п.4 вказаного договору страховим випадком є пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди події, яка сталася при русі, і внаслідок якої застрахованому транспортному засобу спричинено шкоду.

При цьому, якщо винну в ДТП особу встановлено, і це не водій застрахованого транспортного засобу, франшиза складає 0 %.(т.1 а.с.13-14).

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

З матеріалів справи вбачається, що 20.10.2008 р. ОСОБА_5 подала ЗАТ СК «ВУСО»заяву про виплату страхового відшкодування.(т.1 а.с.19-20).

Позивачем було складено страховий акт № 8231-02 від 10.12.2008 р., відповідно до якого дорожньо-транспортна подія, що сталася 18.10.2008 р. за участю застрахованого автомобіля, була визнана страховим випадком, та було призначено до виплати 8928,14 грн. (т.1 а.с.15).

Сума матеріальної шкоди позивачем була визначена наступним чином.

Відповідно до рахунку-фактури ТОВ «АККО-ІНВЕСТ»№ АН2-0000000075 від 31.10.2008 р. та наряду-замовлення ФОП ОСОБА_6 № 69 від 12.11.2008 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля Suzuki Grand Vitara становить 10582,10 грн. Згідно п.11.3.1. Договору від 14.01.2008 р. № 000105-02-21-01 добровільного страхування наземного транспорту, з наряду-замовлення виключені позиції на суму 450,00 грн. Згідно з автотоварознавчою експертизою ТОВ «Експерт»№ 1245 від 26.11.2008 р. знос автомобіля Suzuki Grand Vitara становить 17 %. Таким чином, сума страхового відшкодування була визначена в розмірі 8928,14грн.(т.1, а.с.21-26).

Як зазначив позивач, і не спростував 1-й відповідач, під час огляду автомобіля Suzuki Grand Vitara були присутні представники 1-го та 2-го відповідачів, що підтверджено їх підписами в акті огляду від 31.10.2008 р. (т.1 а.с.16-18).

Платіжним дорученням № 20022 від 10.12.2008 р. позивач перерахував страхове відшкодування в розмірі 8928,14 грн. на розрахунковий рахунок ХОФ АКБ «Укрсоцбанк»(вигодонабувачу) згідно з листом від 04.06.2008 р. (т.1. а.с.28).

Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підстави виникнення договірних зобовязань вміщені в розділі ІІ та підрозділі 1 розділу ІІІ книги пятої ЦК України.

Недоговірні зобовязання перелічені в підрозділі 2 розділу ІІІ книги пятої ЦК України.

Зокрема, глава 82 ЦК України містить норми про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої особистим немайновим правам фізичної особи та майну фізичної або юридичної особи внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності інших осіб.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України така шкода відшкодовується в повному обсязі, особою яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. (Ст.1166 ЦК України «Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду»).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. (Ст.1172 ЦК України. «Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою»).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. (Ст.1187 ЦК України «Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (Ст.1188 ЦК України. «Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки»).

Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст.27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналізуючи зазначені вище положення цивільного законодавства та обставини справи в їх сукупності, судова колегія приходить до висновку, що у 2-го відповідача виникло зобовязання щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеною небезпеки, а право вимоги до позивача перейшло відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування»та ст.993 ЦК України.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини в сфері страхування врегульовано Цивільним Кодексом України (глава 67 «Страхування») та законами України, серед яких базовим є Закон України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування», та профільні Закони про страхування, і зокрема, Закон України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2008 р. між ВАТ НАСК «Оранта»в особі начальника Жовтневого відділення НАСК «Оранта»(Страховик) та ТОВ «КП «Укрчерметенерго»в особі директора Поліщук В.І. (Страхувальник) укладено Договір № Г.33.0353.08.1.ю обовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.07.2008 р., відповідно до якого 2-им відповідачем застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду життю, здоровю та майну третіх осіб, заподіяну його наземними транспортними засобами, до яких згідно з Додатком№ 1 до вказаного Договору належить автомобіль МАЗ 54323 032, державний номер НОМЕР_2

Згідно з п.2.2. вказаного Договору застрахованою вважається цивільно-правова відповідальність водіїв, які перебувають із Страхувальником у трудових правовідносинах та експлуатують забезпечені транспортні засоби на законних підставах.

Страховик посвідчує укладання Договору страховими полісами, що є формою договору страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів та які оформлюються на кожний забезпечений транспортний засіб. (п.2.3. Договору) .

Відповідно до Полісу № ВВ/8103649 обовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів застрахована цивільно-правова відповідальність ТОВ «КП «Укрчерметенерго», а застрахованим транспортним засобом є МАЗ 54323 032 державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до висловленої Верховним Судом України правової позиції (Постанова судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.11.2008 р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ «Страхова компанія «Країна»до АТ «Українська пожежно-страхова компанія»про стягнення 4526,8 грн.) ст.37.4 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обовязкового страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з відшкодування збитків.

Таким чином, в разі заподіяння шкоди власником транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідно до вимог Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», власникові транспортного засобу, застрахованому за договором майнового страхування, особами, зобовязаними відшкодувати заподіяні потерпілому збитки, є як заподіювач шкоди в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, так і страховик, який застрахував цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди.

В даному випадку до ЗАТ СК «ВУСО» в порядку ст.27 Закону України «Про страхування»та ст.993 ЦК України перейшло право вимоги, яке потерпіла особа (ОСОБА_5.) мала до заподіювача шкоди та страховика.

Крім того, відповідно до висловленої Верховним Судом України правової позиції (Постанова судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03.06.2009 р.) ст.3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачає, що обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника.

Тобто, виходячи із суті такого страхування, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, а й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом положень зазначеного Закону та ст.1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

Як вбачається з матеріалів справи, 2-й відповідач, не заперечуючи проти того, що він є особою, відповідальною за завдані збитки, вважав, що відшкодувати збитки повинен 1-й відповідач в межах ліміту відповідальності, встановленого Полісом № ВВ/8103649 обовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого застрахована цивільно-правова відповідальність ТОВ «КП «Укрчерметенерго», а застрахованим транспортним засобом є МАЗ 54323 032 державний номер НОМЕР_2.

Щодо меж відповідальності 1-го відповідача, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено дослідженими вище матеріалами справи, розмір фактичних витрат, в межах яких до позивача перейшло право вимог в порядку ст.27 Закону України «Про страхування»та ст.993 ЦК України, становить 8928,14 грн.

Відповідно до ст.12 Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до п.4.5. Договору № Г.33.0353.08.1.ю обовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.07.2008 р. та п.2 Полісу № ВВ/8103649 обовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого застрахована цивільно-правова відповідальність ТОВ «КП «Укрчерметенерго», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих становить 0 (нуль) відсотків від ліміту відповідальності Страховика, який (ліміт) встановлений в розмірі 35000,00 грн.

Заявлені до стягнення збитки в розмірі 8928,14 грн. становлять прямі реальні збитки, не містять сум, виплата яких не передбачена Законом України від 01.07.2004 р. № 1961-IV «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і не перевищують ліміту відповідальності страховика.

Приймаючи рішення про задоволення позову, господарський суд Харківської області зазначив про стягнення збитків солідарно з 1-го та 2-го відповідачів.

Судова колегія вважає такий висновок помилковим, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.541 ЦК України солідарне зобовязання або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобовязання.

Згідно зі ст.1190 ЦК України тільки особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Таким чином, ні ЦК України, ні укладені між сторонами договори страхування не передбачають виникнення у заподіювача шкоди та страховика, який здійснив страхування цивільно-правової відповідальності заподіювача шкоди, солідарного обовязку по відшкодуванню потерпілому завданої шкоди. Правова природа виникнення обовязку відшкодувати завдану шкоду різна щодо заподіювача шкоди і страховика.

Щодо доводів 1-го відповідача про те, він не є належною особою, до якої може бути подано позов, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.28 ГПК України повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Згідно з ч.4 ст.15 ГПК України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин 1-3 цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

З матеріалів справи вбачається, що Договір № Г.33.0353.08.1.ю обовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.07.2008 р. укладено в м. Харків зі сторони 1-го відповідача уповноваженою особою начальником Жовтневого відділення ВАТ НАСК «Оранта».

Зі Статуту ВАТ НАСК «Оранта», затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів від 18.07.2008 р., вбачається, що Компанія складається з центрального апарату (головного офісу) та відокремлених підрозділів філій (дирекцій, відділень або агенцій) і представництв (п.3.14.); відокремлені підрозділи компанії не є юридичними особами (п.3.17.) і діють на підставі відповідних положень (п.3.18).

Згідно з Положенням про Харківську обласну дирекцію ВАТ НАСК «Оранта», затвердженим рішенням загальних зборів акціонерів від 03.06.2005 р. № 12, дирекція є відокремленим підрозділом Компанії, не є юридичною особою та вступає в правовідносини з юридичними та фізичними особами від імені Компанії.

Дирекція в межах повноважень, наданих їй Компанією, має право представляти інтереси Компанії в якості позивача, відповідача або третьої особи в суді, господарському суді (п.2.5. Положення).

Наведене вище дає підстави для висновку про те, що вимоги ст.15 ГПК України щодо правильного визначення територіальної підсудності даного спору не порушені, а позов предявлено до юридичної особи (в особі її відокремленого підрозділу, уповноваженого на здіснення функцій представництва в суді).

Щодо визначення правової природи заявленої до стягнення суми, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Заявляючи вимоги про стягнення 8928,14 грн., позивач послався, крім ст.993 ЦУК України та ст.27 Закону України «Про страхування», також і на ст.1191 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З цим погодився і господарський суд першої інстанції, який послався у мотивувальній частині рішення від 01.12.2009 р. на ч.1 ст.1191 ЦК України.

Судова колегія наголошує на тому, що в даному випадку мають місце не регресні відносини, а суброгація один із видів уступки права, який полягає у тому, що до нового кредитора (суброганта), який реально виконав зобовязання у вигляді сплати грошей або іншого фактичного виконання, переходять права вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдані збитки. Суброгація виникає виключно в силу закону. Найбільш поширеним є застосування суброгації в сфері страхування ст.993 ЦК України. (Енциклопедія цивільного права України / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; відп. ред. Я.М. Шевченко. К.: Ін Юре, 2009 стор.812).

Щодо доводів 1-го відповідача про неповідомлення його 2-м відповідачем про настання страхового випадку, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.33 Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»на учасників дорожньо-транспортної пригоди (у тому числі особу, цивільно-правову відповідальність якої застраховано) покладається обовязок вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика, з яким було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Такий же обовязок покладено на страхувальника п.5 ч.1 ст.989 ЦК України, а також п.п.7.1.6. п.7.1. розділу 7 Договору № Г.33.0353.08.1.ю обовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.07.2008 р.

Матеріали справи доказів такого повідомлення ВАТ НАСК «Оранта»з боку 2-го відповідача ТОВ «КП «Укрчерметенерго»- не містять.

Разом з тим, п.п. г) п.38.1.1. ч.38.1 ст.38 вказаного вище Закону передбачає, що наслідком невиконання страхувальником свого обовязку по повідомленню страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди є не відмова страховика у виплаті особі, до якої перейшло право вимоги страхового відшкодування, і яка самостійно подала заяву про страхову відшкодування (т.1 а.с.40), а наявність у страховика права подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 п.33.1 ст.33 Закону.

Наведене вище не суперечить загальним засадам цивільного судочинства: справедливості, добросовісності та розумності.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2009 р. підлягає скасуванню, як таке що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявлена до стягнення сума страхового відшкодування підлягає стягненню з 1-го відповідача, щодо 2-го відповідача в задоволенні позову слід відмовити.

Питання про судові витрати повинно бути вирішено відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 99, п.2 ч. 1 ст. 103, п.4 ч.1 ст.104, ст. 105 ГПК України, ст.ст.11, 979-999, 1166-1208 ЦК України, ст.ст.1, 8, 16, 17 Закону України «Про страхування», ст.ст.22, 23, 24, 25, 35 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»м. Київ в особі Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта», м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2009 р. по справі 63/222-09 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»м. Київ в особі Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта»(61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11-а, код ЄДРПОУ 02310265, р/р 26501805021460 в АКБ «Укрсоцбанк», м. Харків, МФО 351016) на користь Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО»(83000, м. Донецьк вул. Постишева, 60, код ЄДРПОУ 31650052, п/р 26506151676452 в Донецькій філії АКБ «Укрсоцбанк»м. Донецьк, МФО 334011) 8928,14 грн. страхового відшкодування, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Укрчерметенерго», м. Харків відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддяВ.Я. Погребняк

суддя В.В. Афанасьєв

суддя О.В. Шевель