Постанова № 10634272, 19.03.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2010 р. Справа № 37/261-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - Новосельцева В.І. –дов.

відповідача –Кондратенка О.В. –дир., Головченка В.О. –дов.

третьої особи –Перехрест Т.В. –дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 403Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2010 р. у справі № 37/261-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренк», м. Харків

до Акціонерного товариства «Промкомплект», м. Харків

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Віссман», м. Київ

про визнання договору розірваним та зобов'язання відшкодувати збитки у розмірі 1150852,42 грн.,

встановила:

У серпні 2009 року ТОВ «Ренк» (далі позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати договір поставки № 29/1-ПМ від 29.01.2007 року розірваним на підставі ч. 2 ст. 666 ЦК України та зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу збитки у розмірі 1132897,71 грн. (т. 1 а.с. 3-6).

У січні 2010 року позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив визнати договір поставки № 29/1-ПМ від 29.01.2007 року розірваним на підставі ч. 2 ст. 666 ЦК України, зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу збитки у розмірі 1150852,42 грн., в тому числі 1027737,42 грн. додаткових витрат, що поніс позивач внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, та 123115,00 грн. втраченої вигоди (т. 3 а.с. 21-24).

Рішенням господарського суду Харківської області від 28 січня 2010 року у справі № 37/261-09 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1027737,42 грн. збитків, 10362,37 грн. державного мита та 224,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено (т. 3 а.с. 67-72).

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (т. 3 а.с. 82-87), в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 28 січня 2010 року у справі № 37/261-09 скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача. У апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Так, як стверджує відповідач, позивачем не доведено факту непередання йому товаросупроводжувальних документів, не доведено, які саме з цих документів, на його думку, не були передані разом з товаром, чому суд першої інстанції не дав належної правової оцінки. Відповідач вказує, що товар за спірним договором переданий позивачу разом з усіма необхідними документами, такий товар прийнятий позивачем без жодних заперечень та зауважень, та лише після значного проміжку часу, з незрозумілих причин позивачем заявлені позовні вимоги про відмову від договору та повернення товару. При цьому відповідач також вважає, що у позивача не було законних підстав для розірвання договору в односторонньому порядку, а заявлені до стягнення суми збитків взагалі не узгоджуються ані з положеннями чинного законодавства, ані з умовами договору.

В судове засідання апеляційного господарського суду 17 березня 2010 року представником відповідача надано додаткові пояснення (вх. № 1886) та докази, з яких, на думку відповідача, вбачається, що всі необхідні товаросупроводжувальні документи передані позивачу та останнім надавалися, в тому числі фірмі НВФ «Техносервіс», яка на замовлення позивача здійснювала роботи по первинній перевірці димових та вентиляційних каналів на об'єкті блочної модульної котельні фірми «Віссман», що належить ТОВ «Ренк»та підтверджено актом № 5079 від 21.01.2008 року.

Позивач проти апеляційної скарги відповідача заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи та докази, з яких вбачається, що відповідачем дійсно не було надано позивачу товаросупровідної документації на отриманий товар (котельню). Позивач стверджує, що сертифікат відповідності, який долучено до матеріалів справи, не є документом, який засвідчує якість відвантаженого позивачу товару (котельні), як вважають відповідач та третя особа, оскільки дія зазначеного сертифіката поширюється лише на котельні, що виготовляються серійно (про що зазначено в самому сертифікаті), тоді як поставлена позивачу котельня виготовлена не серійно, а індивідуально, на замовлення позивача, який видав технічне завдання. Відповідне, на думку позивача, стосується і технічного паспорту, оскільки свідоцтво про приймання (стор. 14 технічного паспорту) не оформлено службою технічного контролю виробника. Позивач вважає, що факт непередання товаросупровідної документації підтверджує і сам відповідач у листі № 169/09 від 03.08.2009 р. Усе вищенаведене, на думку позивача, дає йому право відмовитися від договору та повернути товар продавцеві.

Третя особа підтримує апеляційну скаргу відповідача, вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному дослідженні всіх обставин справи, а висновки, викладені у цьому рішенні, спростовуються наявними у справі доказами. Так, як стверджує представник третьої особи у судовому засіданні, спірний товар був придбаний позивачем у третьої особи (яка є виробником товару). Разом з товаром були передані всі товаросупроводжувальні документи. Представник третьої особи вказує, що сторінка 14 Технічного паспорту не могла бути заповнена станом на дату продажу, оскільки її заповнення здійснюється лише після встановлення котельні у власника.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

звертаючись до господарського суду Харківської області з позовною вимогою про визнання договору розірваним та зобов'язання відшкодувати збитки у розмірі 1150852,42 грн., позивач посилався на те, що між ним та відповідачем існували договірні стосунки на підставі укладеного договору поставки № 29/01-ПМ. Позивач свої зобов'язання виконав повністю, сплативши відповідачеві грошові кошти за товар, тоді як відповідачем свої договірні зобов'язання виконані неналежним чином: відповідач не засвідчив якість поставленої котельні товаросупровідними документами, що засвідчують походження котельні та її якість. Враховуючи відповідне, позивач відмовився від спірного договору, про що й повідомив відповідача листом від 15.07.2009 р., та у зв'язку з такою відмовою і подав відповідний позов, в якому просив стягнути з відповідача у якості збитків 1027737,42 грн. додаткових витрат, що понесені ним у зв'язку з заміною котельні та 123115,00 грн. упущеної вигоди (втрати прибутків) через неможливість використання у своїй діяльності приміщень, що підлягали опаленню за допомогою котельні.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача у якості збитків 1027737,42 грн. додаткових витрат, місцевий господарський суд посилався на їх обґрунтованість, підтвердженість матеріалами справи та відповідність положенням чинного законодавства. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 123115,00 грн. втраченої вигоди, місцевий господарський суд посилався на відсутність належних доказів, а саме відсутність ретельного розрахунку цієї суми.

При цьому, місцевим господарським судом зазначено, що відповідно до переліку документів, що передаються з транспортабельною котельною, який долучений до матеріалів справи третьою особою, значиться технічний паспорт. Однак, з аналізу досліджених судом примірників зразка технічного паспорту котельні та технічних умов ТУ У 28.2-30724898-00162006 «котельні транспортабельні «Віссман», які також були додані до матеріалів справи третьою особою, вбачається, що саме дані технічного паспорту, які містяться на сторінці 14 у графі Свідоцтво про приймання, визначають придатність котельні до експлуатації. Тобто, якість котельні та її відповідність вимогам технічних норм визначається у технічному паспорті. При цьому, заводський номер котельні, який переноситься до технічного паспорту, повинен бути вказаний на металевій табличці, яка закріплюється на корпусі котельні згідно з правилами маркування котельні, що передбачені ТУ У 28.2-30724898-00162006 «котельні транспортабельні «Віссман»(п. 2.10.1-2.10.3 розділу Маркування (ТУ арк. 32). З пояснень третьої особи вбачається, що маркування відвантаженої позивачу котельні не проводилося, заводський номер їй не привласнювався та графа Свідоцтво про приймання на 14 сторінці технічного паспорту не заповнювалась.

За таких обставин судом першої інстанції зроблені висновки, що документи, які стосуються відвантаженої 26.04.2007 р. котельні і які б відрізняли її від інших котелень та посвідчували її якість, не були виготовлені і, як наслідок цього, не були передані позивачу відповідачем одночасно з котельнею.

Тобто, підставою для задоволення позовних вимог судом першої інстанції визнано не сам по собі факт непередання товаросупроводжувальних документів, а факт відсутності у них певних даних, які б ідентифікували відвантажену позивачу котельню.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх безпідставними, такими, що не ґрунтуються на належних доказах, а тому є недоведеними.

Так, як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, 29.01.2007 р. між сторонами по справі було укладено договір поставки № 29/01-ПМ, відповідно до умов якого відповідач зобов’язувався передати у власність позивача транспортабельну котельню VIESSMANN 800 кВт, а позивач зобов’язувався прийняти та оплатити товар (т. 1 а.с. 11-12).

Матеріали справи свідчать, що сторонами свої зобов’язання за договором виконані у повному обсязі: позивачем оплачена вартість товару (платіжні доручення т. 1 а.с. 13-15), а відповідачем після отплати товару, видатковою накладною від 26.04.2007 р. спірна котельня передана позивачу (т. 1 а.с. 16).

Факт отримання котельні позивачем не заперечується, як пояснив представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції, претензій          щодо якості отриманого товару позивачем не висувалося та не висувається.

Підставою для подання відповідного позову позивачем зазначено лише те, що відповідачем не надано позивачу товаросупровідних документів, що унеможливило використання котельні за призначенням, призвело до розірвання договору в односторонньому порядку та необхідності придбання відповідної котельні у іншої особи (третьої особи у справі).

До матеріалів справи позивачем надано лист від 31.01.2008 р., з якого слідує, що позивач не може прийняти котельню за актом приймання-передачі, оскільки вона відвантажена без надання документів, підтверджуючих її відповідність вимогам стандартів, технічних умов або прейскурантів виробника. У цьому листі позивач просив відповідача посвідчити походження та якість котельні належними товаросупроводжувальними документами з послідуючим оформленням акта приймання-передачі (т. 1 а.с. 17).

15.07.2009 р. позивачем на адресу відповідача направлено листа за № 090715-2, в якому позивач на підставі ч. 2 ст. 666 ЦК України відмовляється від договору з тих підстав, що відповідач не виконав умов, передбачених ч. 4 ст. 268 ГК України та не врахував вимогу позивача від 31.01.2008 р. стосовно посвідчення походження та якості відвантаженої котельні, та не надав відповідних документів (т. 1 а.с. 18).

Також позивач вказує, що з метою досягнення мети (забезпечення опалення у виробничих та адміністративних приміщеннях) позивач на заміну поставленої відповідачем котельні придбав у третьої особи на підставі договору купівлі-продажу № 1110_08 від 03.09.2008 р. (т. 3 а.с. 25-31) аналогічну котельню за ціною 1027737,42 грн., та саме ця сума у якості додаткових витрат (збитків) і була заявлена до стягнення в заяві про уточнення підстав позову (т. 3 а.с.21-24).

Ч. 4 ст. 268 ГК України, на яку посилається позивач у своєму позові, встановлено, що постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Ч. 1 ст. 666 ЦК України передбачено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Ч. 2 названої статті передбачено, що якщо приналежності товару, або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як свідчать матеріали справи, договором не встановлено особливого порядку передачі товаропупроводжувальних документів. Ч. 2 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищезазначене та те, що котельня прийнята позивачем без жодних заперечень, колегія суддів вважає, що товаросупроводжувальні документи на цю котельню (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), передані позивачу одночасно з передачею котельні.

З моменту передачі котельні (з 26.04.2007 р.) по 31.01.2008 р. (дата направлення листа), тобто, на протязі майже 9 місяців, позивачем не заявлялося жодних вимог щодо непередання таких документів, а тому колегія суддів вважає, що твердження позивача про те, що відповідач не виконав свої зобов’язання щодо передачі товаросупроводжувальних документів є такими, що не доведені належними та допустимими доказами.

Під час апеляційного провадження судом було з’ясовано (підтверджено безпосередньо представником позивача та зазначено в оскаржуваному рішенні), що товаросупровідні документи на товар позивачем були отримані, однак, позивач та суд першої інстанції вважають, що вони не оформлені належним чином, оскільки сертифікат відповідності, який долучено до матеріалів справи, не є документом, який засвідчує якість відвантаженої позивачу котельні, так як дія зазначеного сертифіката поширюється лише на котельні, що виготовляються серійно (про що зазначено в самому сертифікаті), тоді як поставлена позивачу котельня виготовлена не серійно, а індивідуально, на замовлення позивача, який видав технічне завдання; свідоцтво про приймання (стор. 14 технічного паспорту) не оформлено службою технічного контролю виробника.

Надаючи відповідну правову оцінку відповідним твердженням позивача, колегія суддів зазначає, що безпосередньо технічним паспортом не передбачено строків заповнення свідоцтва про приймання, як пояснив представник третьої особи (виробник спірної котельні), зазвичай відповідне заповнення та маркування котельні здійснюється після її встановлення безпосередньо виробником, а не поставщиком (відповідачем по справі), а позивач не звертався до третьої особи з відповідними проханнями. Відповідні твердження третьої особи (які фактично є звичаями ділового обороту) позивачем не спростовані.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що відповідачем з передачею товару (котельні) позивачу були передані всі товаросупровідні документи, які посвідчують якість цієї котельні, а відтак, у позивача не було законних підстав для відмови від договору згідно з ч. 2 ст. 666 ЦК України, оскільки така відмова можлива лише у разі, якщо документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк. Відсутність певних записів в цих документах (які здійснюються не відповідачем, а виробником після вчинення власником певних дій) не є підставою для відмови від договору в силу ст. 666 ч. 2 ЦК України.

Колегія суддів враховує заперечення відповідача та наданий ним пакет із 17 документів на 53 аркушах (т. 1. а.с. 47-50, 51-61, 64-101), які засвідчують те, що після виконання своїх зобов’язань за договором поставки та передання позивачу котельні відповідач приступив до виконання своїх зобов’язань перед позивачем за іншим договором (підряду), згідно з яким відповідач зобов’язувався здійснити роботи по реконструкції системи опалення позивача з подальшою установкою та монтажем цієї котельні. Зокрема, доказами виконання цих робіт та наявності у позивача спірної товаросупровідної документації є: дозвіл № 20-16/6711 на пуск природного газу від 07.12.2007 р. (т. 1 а.с. 95), акт первинної перевірки димових труб № 5079 від 21.01.2008 р. (т. 1 а.с. 96), лист позивача начальнику Харківської інспекції держнагляду газової та хімічної промисловості від 22.01.2008 р. з проханням зареєструвати об’єкт системи газопостачання (т. 1 а.с.97), технічні вимоги Теруправління держінспекції з енергозбереження № 20/498-404 від 07.02.2008 р. (т. 1 а.с. 98), експертний висновок № 08-В-20-22-00-738-597 від 18.02.2008 р. (т. 1 а.с.99), лист позивача Харківміськгазу від 29.02.2008 р. з проханням провести узгодження проекту встановлення котельні (т. 1 а.с. 101).

При цьому колегія суддів також зазначає, що позивачем при здійсненні робіт по первинній перевірці димових та вентиляційних каналів на об’єкті блочної модульної котельні (відповідні роботи здійснювались фірмою НВФ «Техносервіс») були передані всі товаросупроводжувальні документи, які посвідчують якість цієї котельні. Той факт, що роботи здійснювались саме по спірній котельні (а не по придбаній у третьої особи, як вказує позивач) підтверджується тим, що відповідні роботи підтверджені актом від 21.01.2008 р., який складений раніше часу укладання договору з третьою особою.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, не доведені позивачем відповідними засобами доказування, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню на підставі п. п. 2- 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, а у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі, а тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог позивача має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 99, 101,102, п.2 ст. 103, п. п. 2-4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 28 січня 2010 року у справі № 37/261-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренк»(61052 м. Харків вул. Гв. Залізничників,15 Код 31939139 р/рахунок 26004036150800 в ПАТ «Укрсиббанк», м. Харків МФО 351005) на користь Акціонерного товариства «Промкомплект»(61052 м. Харків вул. Котлова,68 Код 24126941 р/рахунок 26002036029900 ПАТ «Укрсиббанк», м. Харків МФО 351005) 5181,19 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя

Суддя

Судд