Постанова № 10634262, 19.03.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2010 р. Справа № 29/542-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Горбачовій О.А.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився

відповідача –Антоненко Д.О. за довіреністю б/н від 27.11.2008 року

третьої особи –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК ТЕЛЕКОМ" (вх. № 35Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 11.12.09 по справі № 29/542-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК ТЕЛЕКОМ", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ ЧЕЗАРА", м. Чернігів          

третя особа на стороні відповідача Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Коляди Т. Г., м. Харків

про визнання недійсним договору, визнання простого векселя таким, що не має сили простого векселя, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення 100 000,00 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ ЧЕЗАРА", м. Чернігів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК ТЕЛЕКОМ", м. Харків

про стягнення 1 845 515,95 грн.

встановила:

В листопаді 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "ВелтонТелеком", м. Харків (далі позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ЛТ ЧЕЗАРА" м. Чернігів (далі 1-й відповідач) та до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Коляди Т. Г., м. Харків (2-й відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу № JUA630-O-08007 від 21.04.2008року простого векселя № 80351016296790, укладеного між ТОВ "Телекомунікаційна компанія "ВелтонТелеком" та ТОВ "ЛТ ЧЕЗАРА", визнання простого векселя серії АА № 0930482 від 24.04.2008 року на суму 2158568,57 грн. таким, що не має сили простого векселя, та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Вимоги обґрунтовані тим, що генеральний директор ТОВ "ТК "ВелтонТелеком" не мав належних повноважень на укладання договору від 21.04.2008року, оскільки була відсутня згода загальних зборів товариства на його укладання, операції купівлі-продажу векселя є професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами, яка здійснюється виключно на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і якої сторони спірного договору не мають. Простий вексель серії АА № 0930482 від 24.04.2008 року підписано особою, яка не мала належних повноважень, т.я. редакція статуту ТОВ "ТК "ВелтонТелеком" на момент укладання спірного договору та видачу вказаного векселю не передбачала повноважень керівника на підписання векселя від імені товариства. До того ж предметом спірного договору не є товар у розумінні чинного законодавства, тому простий вексель не відповідає вимогам законодавства. А факт вчинення приватним нотаріусом Колядою Т. Г. нотаріальних дій –протесту векселя та виконавчого напису на векселі на час надання доказів оплати вищевказаного векселя (до 12 години 07.11.2008р. ) вже відбувся.

14.04.2009 року позивачем та ТОВ "ЛТ ЧЕЗАРА" були подані клопотання, в яких повідомлено, що на підставі протоколу № 5/2009 загальних зборів учасників ТОВ "Телекомунікаційна компанія "ВелтонТелеком" від 12.03.2009 року його перейменовано на ТОВ "ВостокТелеком", що зафіксовано в Статуті ТОВ "ВостокТелеком", дата реєстрації 01.04.2009 року, номер запису 14801050044004824, в зв’язку з чим просили суд змінити назву позивача на ТОВ "ВостокТелеком" відповідно до проведеної державної реєстрації змін до установчих документів.

04.12.2009 р. представник позивача через канцелярію господарського суду надав клопотання про зупинення провадження у справі у зв’язку з поданням ним апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.05.2009 р.

07.12.2009 року позивачем надані доповнення до позовної заяви, обґрунтовуючи вимоги тим, що 1-й та 2-й відповідач своїми діями заподіяли моральну шкоду позивачеві, яку він оцінює в розмірі 100000,00 грн. і просив суд першої інстанції стягнути з ТОВ "ЛТ ЧЕЗАРА" на користь ТОВ "ВостокТелеком" моральну шкоду в сумі 50000,00 грн. та стягнути з приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Коляди Т. Г. на користь ТОВ "ВостокТелеком" моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.

Представником ТОВ "ЛТ ЧЕЗАРА" в судовому засіданні 08.12.2009 року подано зустрічну позовну заяву до сумісного розгляду з первісним позовом, в якій відповідач просив суд стягнути з ТОВ "ВостокТелеком" на користь ТОВ "ЛТ ЧЕЗАРА" 1845515,95 грн., в тому числі: 1302529,74 грн. - борг за векселем з урахуванням індексу інфляції за час прострочення, 416404,63 грн. - суму боргу зі сплати відсотків за векселем, 126581,58 грн. - борг зі сплати відсотків за векселем за п. 2 ст.48 Уніфікованого закону, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що є дійсним зобов’язання позивача сплатити кошти за простим векселем серії АА № 0930482 від 24.04.2008 року, вирішення питання щодо наявності обов’язку оплатити вексель тісно пов’язано з вирішенням питання щодо наявності підстав для визнання векселя таким, що не має сили простого векселя. Після пред’явлення векселя серії АА № 0930482 від 24.04.2008 року до платежу, і який не був оплачений виникло прострочення ТОВ "ВостокТелеком",

Ухвалою господарського суду від 08.12.2009 року було прийнято клопотання позивача про зупинення провадження у справі, клопотання позивача та ТОВ "ЛТ ЧЕЗАРА" про заміну ТОВ "ТК "ВелтонТелеком" на ТОВ "ВостокТелеком", заяву позивача про доповнення до позовних вимог та зустрічну позовну заяву ТОВ "ЛТ ЧЕЗАРА" до розгляду.

Від позивача до канцелярії господарського суду надішли 11.12.2009 р. та 10.12.2009 р. відповідно клопотання про витребування у відповідача оригінала простого векселя серії АА № 0930482 від 24.04.2008 р. для огляду в судовому засіданні та про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що працівники позивача перебувають у відрядженнях і зайняті у вирішенні інших питань діяльності підприємства.

Представник відповідача проти задоволення клопотання заперечував і надав суду для огляду оригінал векселя АА № 0930482 від 24 квітня 2008 р., а також засвідчену копію простого векселя № 80351016296790 від 27 січня 2005р., яка була витребувана ухвалою господарського суду від 08.12.2009 р. від позивача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2009 р. в задоволенні клопотання позивача про витребування оригіналу простого векселя АА № 0930482 від 24 квітня 2008 р.; відкладення розгляду справи; про зупинення провадження у справі - відмовлено. Задоволено клопотання позивача і першого відповідача про заміну ТОВ "Телекомунікаційна компанія "ВелтонТелеком" на ТОВ "ВОСТОК ТЕЛЕКОМ". Провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ "ВОСТОК ТЕЛЕКОМ" до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Коляди Т. Г. - припинено.

Залучено приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Коляду Т. Г. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - ТОВ "ЛТ ЧЕЗАРА".

Первісний позов ТОВ "ВОСТОК ТЕЛЕКОМ" до ТОВ "ЛТ ЧЕЗАРА" - задоволено частково - визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Коляди Тетяни Геннадіївни на простому векселі серії АА № 0930482 від 24 квітня 2008 р. таким, що не підлягає виконанню. В іншій частині в задоволенні первісного позову ТОВ "ВОСТОК ТЕЛЕКОМ" до ТОВ "ЛТ ЧЕЗАРА" - відмовлено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ ЧЕЗАРА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК ТЕЛЕКОМ" - 85,00 грн. витрат зі сплати державного мита, 118,00 грн. витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Зустрічний позов ТОВ "ЛТ ЧЕЗАРА" до ТОВ "ВОСТОК ТЕЛЕКОМ" - задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК ТЕЛЕКОМ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ ЧЕЗАРА" - 1302529,74 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції за час прострочення, 416404,63 грн., відсотків, 126581,58 грн. відсотків за прострочення оплати векселя, 18540,16 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

ТОВ "ВОСТОК ТЕЛЕКОМ", не погоджуючись з рішення господарського суду від 11.12.2009р. по даній справі, в апеляційній скарзі порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції, як неправомірного та прийняття нового рішення по суті (не вказавши яке саме), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи. Вважає, що судом в порушення норм процесуального права, не визнані поважними обставини не з’явлення представників позивача в судове засідання та не правомірно відмовлено в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням представників позивача у відрядженні, зустрічна позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки вексельним законодавством України не передбачена можливість стягнення суми з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення. До того ж Пленум ВСУ в своїй постанові від 08.06.2007р "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів" зазначає можливість застосування цивільного законодавства про угоди та зобов’язання до вексельних відносин і при цьому встановлює конкретний перелік статей ЦК України, серед яких ст.625 не зазначається. Нарахування відсотків (18% річних ) на суму векселя в порядку ст.ст. 5,77 "Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі" до 07.12.2009р. є необґрунтованим та не відповідає вимога цього закону, оскільки відсоткова ставка, обумовлена у тексті векселя, відповідно до вказаних норм закону це плата за надання вексельного кредиту, а не відсотки за прострочення платежу. Тому нарахування процентів на суму векселя починається з дня видачі векселя та закінчується в момент пред’явлення його до сплати. Також заявник апеляційної скарги вважає, що його права грубо порушені, оскільки вже розпочата процедура примусового виконання за виконавчим написом нотаріуса, а позивач за зустрічним позовом звернувся до суду за для повторного стягнення тієї ж суми за тим же векселем та отримання виконавчого документу. Окрім того, в порушення статей 54, 57 ГПК України, позивач за зустрічним позовом в заяві не виклав обставин справи, на яких ґрунтуються його вимоги та не надав доказів, що підтверджують зустрічний позов, зокрема не надав копії документів, які підтверджують його позов, а саме ні копії векселю, ні документів, які підтверджують наявність цього векселя у відповідача, як векселедержателя. Не визначив позивач і обставини, за якими вважає що зобов’язання позивача за векселем, складеного 24.04.2008р., настали. Порушення норм процесуального права, зазначені в пунктах 1-6 частини третьої ст. 104 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого суду, в тому числі і тоді, коли суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2010 року апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду на 09.02.2010 року.

Ухвалою від 09.02.2010 року розгляд справи був відкладений на 11.03.2010 року в зв’язку з неявкою представників позивача та третьої особи.

Відповідач 10.03.2010 року на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги позивача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області –без змін, вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

У судове засідання 11.03.2010 року представник позивача та третьої особи не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, вимоги попередніх ухвал суду не виконали.

Колегія суддів, зважаючи на те, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 11.03.2010 р. за клопотанням відповідача про оголошення повного тексту постанови суду, було оголошено перерву до 18.03.2010 року, в межах якої був виготовлений повний текст постанови.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши рішення господарського суду щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції 21.04.2008 р. між ТОВ “ЛТ ЧЕЗАРА” (в договорі - продавець) і ТОВ “Телекомунікаційна компанія “ВелтонТелеком”, з 01.04.2008 р. ТОВ “ВОСТОК ТЕЛЕКОМ”(в договорі –покупець) було укладено договір № JUA630-О-08007 купівлі-продажу простого векселя № 80351016296790 від 27 січня 2005 р., який мав такі реквізити: векселедавець - ТОВ “Телекомунікаційна компанія “ВелтонТелеком”, сума векселя –1553753,90 грн. + 12% річних, строк платежу –за пред’явленням, але не раніше 25.04.2008 р., місце платежу –м. Харків, найменування особи, якій повинен бути здійснений платіж, - ТОВ “ЛТ ЧЕЗАРА”, місце і дата складання –27.01.2005 р., м. Харків. Даний вексель в договорі іменується сторонами як товар.

Відповідно до п. 3.1 договору сума, яку покупець зобов’язався сплатити продавцю за придбаний товар, визначена сторонами в розмірі 2158568,57 грн.

Сума договору дорівнює сумі простого векселя № 80351016296790 від 27 січня 2005 р. і нарахованих у відповідності з ним за період з моменту його видачі до дня, коли він може бути пред’явлений до оплати (25.04.2008 р.) відсотків, що підтверджується наданим ТОВ “ЛТ ЧЕЗАРА” розрахунком.

          Факт передачі ТОВ “ЛТ ЧЕЗАРА” покупцю простого векселя № 80351016296790 від 27 січня 2005 р. у відповідності з вимогами п. 1.2 договору підтверджується актом від 24.04.2008 р. приймання-передачі до договору купівлі-продажу № JUA630-О-08007 та вчиненим індосаментом на зазначеному простому векселі: “платити наказу ТОВ “Телекомунікаційна компанія “ВелтонТелеком”(код 30184815), без обороту на мене”.

          В п. 3.5 договору сторони зазначили, що передбачені договором грошові зобов’язання можуть бути виконані покупцем шляхом видачі ним простого векселя.

          На виконання умов договору 24 квітня 2008 р. ТОВ “Телекомунікаційна компанія “Велтон.Телеком”(з 01.04.2009 р. ТОВ “ВОСТОК ТЕЛЕКОМ”) було видано ТОВ “ЛТ ЧЕЗАРА” простий вексель серії АА № 0930482, який має такі реквізити: векселедавець - ТОВ “Телекомунікаційна компанія “Велтон.Телеком”, сума векселя –2158568,57 грн. + 18% річних, строк платежу –за пред’явленням, але не раніше 25.08.2008 р., місце платежу –м. Харків, найменування особи, якій повинен бути здійснений платіж, - ТОВ “ЛТ ЧЕЗАРА”, місце і дата складання –24.04.2008 р., м. Харків, за підписом генерального директора та головного бухгалтера.

          Умови простого векселя серії АА № 0930482 від 24 квітня 2008 р. відповідають умовам, визначеним сторонами в п. 3.5 договору купівлі-продажу № JUA630-О-08007.

В п. “е” п. 8.4 статуту ТОВ “ТК “Велтон.Телеком”, який надано позивачем до матеріалів справи, зазначено, що до компетенції зборів учасників товариства відноситься прийняття рішень про продаж і купівлю нерухомого майна від імені товариства, часток в статутних капіталах інших підприємств, а також акцій та інших цінних паперів.

В обґрунтування позовних вимог в частині визнання недійсним договору від 21.04.2008 року позивач посилається на укладання договору зі сторони Покупця не уповноваженою особою, оскільки була відсутня згода загальних зборів засновників товариства на його укладання, до компетенції яких відноситься прийняття рішення про продаж і купівлю…., а також акцій та інших цінних паперів, яким є вексель. Крім того, професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку здійснюється виключно на підставі ліцензії. Однак ані покупець, ані продавець не мають відповідної ліцензії.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову суд першої інстанції виходив з того, що підстави для визнання недійсним договору від 21.04.2008 року можуть виникнути у випадку, якщо відповідач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження. Позивач не надав будь-яких доказів зазначеного. Дані про наявність обмежень щодо представництва від імені позивача в ЄДР відсутні. До того ж ТОВ “ВОСТОК ТЕЛЕКОМ” схвалило спірний договір шляхом видачі 24.04.2008 року векселя в рахунок оплати боргу, а ТОВ "ЛТ ЧЕЗАРА" не здійснювало торгівлі цінними паперами, як виключний вид діяльності підприємства і на продаж векселя від 27.01.2005 року не потрібна наявність ліцензії у однієї із сторін договору.

Так відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

          Таким чином, сама по собі наявність обмежень повноважень керівника юридичної особи на укладення правочину не може бути підставою для визнання такого правочину недійсним.

          Однак ТОВ “ВОСТОК ТЕЛЕКОМ” не надало будь-яких доказів того, що ТОВ "ЛТ ЧЕЗАРА" знало чи за всіма обставинами не могло знати про такі обмеження.

          Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи є складовою даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

          В ч. 3 ст. 18 того ж Закону зазначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

          Позивачем за первісним позовом не надані докази того, що в Єдиному державному реєстрі на час укладення спірного договору були дані про наявність у керівника ТОВ “Телекомунікаційна компанія “Велтон.Телеком” обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

          Згідно з витягами з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, копії яких надані 1-м відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи, дані про наявність обмежень щодо представництва від імені ТОВ “ТК “Велтон.Телеком”(з 01.04.2009 р. ТОВ “ВОСТОК ТЕЛЕКОМ”) в ЄДР відсутні.

          Таким чином, ТОВ “ЛТ ЧЕЗАРА” не знало і не могло знати про наявність в статуті ТОВ “ТК “Велтон.Телеком” зазначеного обмеження щодо придбання цінних паперів, а відомості про таке обмеження не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

          Крім того, ТОВ “ТК “Велтон.Телеком” (з 01.04.2009 р. ТОВ “ВОСТОК ТЕЛЕКОМ”) видало простий вексель серії АА № 0930482 від 24 квітня 2008 р. в рахунок оплати боргу за договором № JUA630-О-08007 від 21.04.2008 р. та частково (в сумі 1017000,00 грн.) сплатило кошти за ним.

          Згідно ч. 1 ст. 241 ЦК правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

          Відповідно до п. 9.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

          Таким чином, ТОВ “ТК “Велтон.Телеком”(з 01.04.2009 р. ТОВ “ВОСТОК ТЕЛЕКОМ”) схвалило спірний договір шляхом видачі векселя в рахунок оплати боргу та здійснення платежів за ним.

          Оскільки на час здійснення платежів (від 07.10.2008 р. до 07.11.2008 р.) грошові зобов'язання щодо платежу за договором купівлі-продажу № JUA630-О-08007 від 21.04.2008 р. припинилися у відповідності з ч. 3 ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” та виникли грошові зобов'язання щодо платежу за простим векселем серії АА № 0930482 від 24 квітня 2008 р., сплачені суми були враховані відповідачем в зменшення суми боргу за вказаним векселем, що відображено в зустрічній позовній заяві.

          Також позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що договір було укладено між сторонами без наявності ліцензії на здійснення торгівлі цінними паперами, в зв’язку з чим він є недійсним.

          Однак, згідно з ч. 1ст. 16 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” професійна діяльність на фондовому ринку - діяльність юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, установленим до такої діяльності цим Законом та законодавством.

          Лише професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється на підставі ліцензії (ч. 3 ст. 16 того ж Закону).

          На фондовому ринку здійснюються такі види професійної діяльності: діяльність з торгівлі цінними паперами; діяльність з управління активами інституційних інвесторів; депозитарна діяльність; діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку (ч. 2 ст. 16 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок”).

          В ч. 1 ст. 356 ГК України вказано, що посередницькою діяльністю у сфері випуску та обігу цінних паперів є підприємницька діяльність суб'єктів господарювання (далі - торговці цінними паперами), для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності або яким така діяльність дозволена законом.

          Здійснення такої посередницької діяльності допускається на основі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством (ч. 1 ст. 357 ГК України).

В ч. 1 ст. 17 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” закріплено, що професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами - господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками.

          Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає: брокерську діяльність; дилерську діяльність; андеррайтинг; діяльність з управління цінними паперами.

Іншим чином торгівля цінними паперами як професійна діяльність на фондовому ринку, яка підлягає ліцензуванню, не може бути здійснена.

          В ст. 17 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” також надано визначення кожного із зазначених способів професійної діяльності з торгівлі цінними паперами.          

          Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходів з того, що укладений між сторонами договір не може бути віднесений до жодного зі способів здійснення такого виду ліцензованої діяльності як професійна діяльність з торгівлі цінними паперами.

          Так предмет та зміст спірного договору не містять ознак та умов жодного зі способів здійснення торгівлі цінними паперами як професійної діяльності на фондовому ринку, які визначені в Правилах (умовах) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, що затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12 грудня 2006 р. № 1449 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 23 січня 2007 р. за № 52/13319.

          Спірний договір було укладено кожною зі сторін від власного імені, не за дорученням і не за рахунок іншої особи.

          Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладення договору купівлі-продажу № JUA630-О-08007 від 21.04.2008 р. не було брокерською діяльністю.

          ТОВ “ЛТ ЧЕЗАРА” було першим держателем простого векселя № 80351016296790 від 27 січня 2005 р.

          Вексель за спірним договором був придбаний ТОВ “Телекомунікаційна компанія “Велтон.Телеком” (з 01.04.2009 р. ТОВ “ВОСТОК ТЕЛЕКОМ”), яке безпосередньо видало вексель.

          Таким чином, кредитором за вексельним зобов’язанням, яке посвідчено простим векселем № 80351016296790 від 27.01.2005 р., був векселедержатель - ТОВ “ЛТ ЧЕЗАРА”, а боржником - ТОВ “ВОСТОК ТЕЛЕКОМ” як векселедавець простого векселя.

          Вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202 - 211, 215 - 236, 509 - 609 Цивільного кодексу України). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК з урахуванням їх особливостей.

          Зобов'язання, яке випливає з векселя, окрім припинення шляхом виконання, може бути припинене з інших підстав, передбачених гл. 50 ЦК.

          Така ж правова позиція відображена в постанові від 08.06.2007 р. № 5 Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів”.

          Згідно зі ст. 607 глави 50 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

          Внаслідок придбання за спірним договором простого векселя № 80351016296790 від 27 січня 2005 р. припинилося посвідчене ним вексельне зобов’язання, оскільки боржник і кредитор за ним співпали в одній особі - ТОВ “Телекомунікаційна компанія “Велтон.Телеком”(з 01.04.2009 р. ТОВ “ВОСТОК ТЕЛЕКОМ”), що унеможливлює його подальший перепродаж.

          Сума договору купівлі-продажу № JUA630-О-08007 від 21.04.2008 р. і простого векселя серії АА № 0930482 від 24 квітня 2008 р. дорівнюють сумі основного боргу за простим векселем № 80351016296790 від 27 січня 2005 р. і нарахованих з дня його видачі до 25.04.2008 р. процентів.

          Тому договір купівлі-продажу № JUA630-О-08007 від 21.04.2008 р. було укладено і видано на його виконання простий вексель серії АА № 0930482 від 24 квітня 2008 р. з метою погашення фактичної заборгованості за простим векселем № 80351016296790 від 27 січня 2005 р.

          Вищезазначене виключає можливість подальшого перепродажу векселя, а відповідно і віднесення спірного договору до дилерської діяльності як способу здійснення торгівлі цінними паперами.

          Також спірний договір не може бути віднесений і до інших, ніж брокерська та дилерська діяльність, способів торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності на фондовому ринку.

          Крім того, згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку визначена як виключний вид діяльності торгівців цінними паперами.

          Факт не здійснення торгівлі цінними паперами як виключний вид діяльності підприємства,           підтверджується даними декларації з податку на прибуток ТОВ “ЛТ ЧЕЗАРА” за 2008 р. (а. с. 24-26 том IV).

          Згідно з рядками 3.1 і 3.2 додатку К3 “Розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами” до рядка 01.4 вказаної декларації доходи і витрати ТОВ “ЛТ ЧЕЗАРА” від операцій з векселями у звітному періоді становили 2158569,00 грн., що дорівнює сумі спірного договору і свідчить про те, що підприємством протягом року не укладалися інші договори щодо продажу векселів.

          За даними зазначеної декларації (рядок 01) валовий дохід від усіх видів діяльності ТОВ “ЛТ ЧЕЗАРА” у 2008 р. склав 7304333,00 грн., а прибуток від операцій з цінними паперами (рядок 01.4) –0,00 грн.

          Тому здійснення господарських операцій, аналогічних спірній угоді, не було виключним видом діяльності ТОВ “ЛТ ЧЕЗАРА”, а укладення договору купівлі-продажу № JUA630-О-08007 від 21.04.2008 р. не було спрямоване та не призвело до отримання прибутку від вказаної операції.

          Вищезазначене свідчить, що продаж простого векселя № 80351016296790 від 27 січня 2005 року за договором купівлі-продажу № JUA630-О-08007 від 21.04.2008 р. не є торгівлею цінними паперами як видом професійної діяльності на фондовому ринку, а тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, на його здійснення не була потрібна наявність ліцензії на такий вид діяльності у однієї зі сторін спірного договору.

          Посилання позивача за первісним позовом в обґрунтування своїх вимог на п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в якому визначено термін “товар” для цілей цього Закону, також правомірно відхилено судом першої інстанції у зв’язку з наступним.

          П. 1.6 ст. 1 вказаного Закону України є нормою податкового законодавства, в зв’язку з чим наведене в ньому визначення товару може бути використане лише для цілей оподаткування.

          В ч. 2 ст. 4 ЦК України вказано, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

          Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” не є актом цивільного законодавства, оскільки прийнятий для регулювання податкових відносин, а не відповідно до Цивільного кодексу і не для регулювання цивільних відносин.

          Тому при вирішенні цивільного (господарського) спору щодо недійсності договору необхідно використовувати визначення терміну товар, яке застосовується в цивільному законодавстві.

          В ст. 655 ЦК України термін “товар” ототожнюється з терміном “майно”.

Цінні папери, згідно зі ст. 177 ЦК України, визначені як речі і віднесені до складу майна.

          В ч. 4 ст. 656 ЦК України прямо зазначено, що цінні папери можуть бути предметом договору купівлі-продажу.

          Колегія суддів, виходячи з приписів наведених вище норм права та встановлених фактичних обставин, погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні вимоги позивача щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу № JUA630-О-08007 від 21.04.2008 р.

В обґрунтування вимог про визнання векселя від 24.04.2008 року таким, що не має сили простого векселя позивач посилається на те, що вказаний вексель підписаний особою, яка не мала належних повноважень. А документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у ст. 75 Уніфікованого Закону “Про переказні векселі і прості векселі” не має сили простого векселя. Простий вексель, згідно ст. 75 вказаного Закону містить у тому числі і підпис особи, яка видає документ.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо визнання простого векселя серії АА № 0930482 від 24.04.2008 року, таким, що не має сили простого векселю суд першої інстанції виходив з того, що в статуті ТОВ “ТК “Велтон.Телеком” відсутня заборона виконавчому органу товариства –генеральному директору - видавати від імені товариства векселі, а керівник товариства не мав обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

          Тому при видачі простого векселя АА № 0930482 від 24 квітня 2008 р. було дотримано вимоги ч. 1 ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні”.

Нормою ч. 3 ст. 5 Закону України “Про обіг векселів в Україні” зазначено, що простий вексель підписується від імені юридичних осіб власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи простий вексель серії АА № 0930482 від 24 квітня 2008 р. від імені ТОВ “ТК “Велтон.Телеком” було підписано генеральним директором СерветникомО. А. і головним бухгалтером Коваленко М. І.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців Серветник О. А. був зазначений як керівник товариства і та особа, яка мала право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності. Також згідно з даними Єдиного державного реєстру він не мав обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

                    У випадку наявності обмежень у генерального директора щодо представництва від імені юридичної особи, вони повинні були бути внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

          Згідно зі статутом ТОВ “Телекомунікаційна компанія “Велтон.Телеком” генеральний директор є виконавчим органом товариства.

          Відповідно до ч. 5 ст. 62 Закону України “Про господарські товариства” генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.

          Таким чином, для висновку про відсутність у генерального директора повноважень на підписання спірного векселю необхідно встановити не відсутність прямої вказівки в статутних документах товариства на можливість підписання ним векселів від імені товариства, а наявність заборони такій особи видавати від імені товариства векселі.

В статуті ТОВ “ТК “Велтон.Телеком” така заборона відсутня.

          Крім того позивач за первісним позовом не надав доказів на підтвердження того, що генеральний директор ТОВ “ТК “Велтон.Телеком” Серветник О. А. не мав повноважень на підписання від імені товариства простого векселя АА № 0930482 від 24 квітня 2008 р.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні вимоги ТОВ “ВОСТОК ТЕЛЕКОМ” про визнання простого векселя АА № 0930482 від 24 квітня 2008 р., таким, що не має сили простого векселю.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ТОВ “ТК “Велтон.Телеком” доТОВ “ЛТ “ЧЕЗАРА” про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів спричинення діями відповідача моральної шкоди, а дії відповідача в спірних правовідносинах не призвели до порушення його прав.

Так приписами п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода юридичної особи полягає у приниженні її ділової репутації.

          Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.95 визначає, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, принагідно розуміти витрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посягання на фірмові найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Кожна сторона           відповідно до ст. 33 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Позивач не надав доказів на підтвердження того, що діями відповідача йому була завдана моральна шкода.          

Особа, відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, з чого випливає, що порушення прав є обов’язковою умовою задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди.

          Однак, дії ТОВ “ЛТ “ЧЕЗАРА” в спірних відносинах, які розглядаються в межах даної справи, були направлені на виконання ним своїх обов’язків. Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги в цій частині позову не підлягають задоволенню, оскільки такі дії відповідача не призвели до порушення прав позивача за первісним позовом .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовної вимоги ТОВ “ВОСТОК ТЕЛЕКОМ” про відшкодування моральної шкоди.

При цьому колегія суддів встановила, що звертаючись з доповненнями до позовної заяви з вимогою стягнути з ТОВ “ЛТ “ЧЕЗАРА” на користь ТОВ “ВОСТОК ТЕЛЕКОМ” моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн., яка є майновою, позивачем не сплачено в установленому розмірі та порядку державне мито. Вказана позовна вимога судом першої інстанції була розглянута по суті. Однак таке процесуальне порушення не призвело до прийняття неправильного рішення. Тому державне мито за звернення із доповненнями до позову підлягає стягненню з позивача на користь державного бюджету в розмірі 1000,00 грн., а рішення суду першої інстанції зміні з доповненням резолютивної частини рішення пунктом щодо стягнення несплаченого мита.

Задовольняючи позовну вимогу ТОВ “ТК “Велтон.Телеком” про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Коляди Т.Г. на простому векселі серії АА № 0930482 від 24.04.2008 року таким, що не підлягає виконанню суд першої інстанції виходів з обґрунтованості цієї вимоги, оскільки у виконавчому написі невірно зазначено код ЄДРПОУ ТОВ “ТК “Велтон.Телеком” ( вказано цифри “35074228” замість “30184815” ), приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис на іншу суму, ніж зазначено в протесті векселя,.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 листопада 2008 р. приватний нотаріус Коляда Т. Г. направила ТОВ “ТК “Велтон.Телеком” телеграму, в якій вимагала оплати за простим векселем АА № 0930482 від 24 квітня 2008 р. 1356210,49 грн. і встановила строк для надання доказів оплати до 12-00 год. 7 листопада 2008 р.

          До закінчення встановленого строку, а саме в 11-35 07.11.2008 р., нотаріусом було вчинено протест про не оплату векселя, але вже на більшу суму- 2158568,57 грн.

          07.11.2008 р. приватними нотаріусом Колядою Т. Г. вчинено виконавчий напис на простому векселі АА № 0930482 від 24 квітня 2008 р., згідно з яким сума основного боргу становить 1146568,57 грн., 18% річних –208641,92 грн., витрати за вчинення виконавчого напису –13552,10 грн.

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, статтею 87 Закону України “Про нотаріат” та п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р., передбачено, що нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Нотаріус вчиняє такі написи згідно п. 284 зазначеної Інструкції якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

          Відповідно до п. 11 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99, для здійснення виконавчого напису по стягненню заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому порядку, для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються тільки оригінал опротестованого векселя та акт про протест векселя.

          Згідно з виконавчим написом сума основного боргу становить 1146568,57грн., однак матеріали справи свідчать, що станом на 07.11.2008 р. ТОВ “ТК “Велтон.Телеком” сплатило ТОВ “ЛТ “ЧЕЗАРА”1017000,00 грн., в тому числі 5000,00 грн. 07.11.2008 р. (пл. доручення № 5474 від 07.11.2008 р.), в зв’язку з чим сума боргу за векселем станом на 07.11.2008 р. склала 1141568,57грн., що є іншою ніж зазначено в протесті векселя.

          У зв’язку з викладеним колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги в частині визнання виконавчого напису на простому векселі серії АА № 0930482 від 24.04.2008р. таким, що не підлягає виконанню.

Задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог, оскільки за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК України.

          Тому на боржника, який прострочив платіж за векселем, поширюються вимоги ст. 625 ЦК України щодо обов’язку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

          Сума боргу ТОВ “ТК “Велтон.Телеком” за векселем АА № 0930482 від 24 квітня 2008 р. з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення (з листопада 2008 р. по жовтень 2009 р. включно) становить 1302529,74 грн., що підтверджено доданим до зустрічної позовної заяви розрахунком.

          В ч. 1 ст. 5 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі закріплено, що у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Уніфікованого закону застереження про відсотки (ст. 5) застосовуються також до простих векселів.

          Простий векселі відповідає зазначеним умовам, оскільки строк платежу за ним визначено таким чином: за пред’явленням, але не раніше 25.08.2008 р.

          Відповідно до ч. 3 ст. 5 Уніфікованого закону відсотки нараховуються від дати видачі векселя, оскільки інша дата для нарахування відсотків не вказана в векселі.

В векселі вказана відсоткова ставка в розмірі 18% річних.

Сума відсотків за простим векселем АА № 0930482 від 24 квітня 2008 р. за період з дати видачі векселя –24.04.2008 р. до 07.12.2009 р. становить 416404,63 грн., що підтверджується доданим до зустрічної позовної заяви розрахунком.

Відповідно до п. 2 ст. 48 Уніфікованого закону держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу.

          В п. 5 ст. 2 Закону України “Про обіг векселів в Україні” вказано, що відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Строк платежу за векселями настав 07.11.2008 р.

          Згідно з постановою НБУ від 10.08.2009 р. № 468 р. з 12.08.2009 р. до дня подання зустрічної позовної заяви облікова ставка НБУ дорівнює 10,2500%.

          ТОВ “ЛТ “ЧЕЗАРА” розрахувало відсотки за векселем АА № 0930482 від 24 квітня 2008 р. згідно з п. 2 ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі за період з 07.11.2008 р. до 07.12.2009 р. у відповідності із зазначеними вимогами законодавства, що підтверджується доданим до зустрічної позовної заяви розрахунком. Сума таких відсотків становить 126581,58 грн.

Встановивши вказані вище фактичні обставини та керуючись нормами права, що застосовуються до спірних вексельних відносин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення зустрічного позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на вищевикладене.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що до вексельних відносин застосовується лише виключний перелік норм ЦК України, до якого не відноситься ст. 625 даного кодексу.

При цьому позивач із змісту постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р. № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», використовує окрему фразу з контексту вказаної постанови.

Так в абз. 2 п. 1 вказаної постанови передбачено, що «Необхідно також врахувати, що вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202 -211,215 - 236, 509 - 609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК з урахуванням їх особливостей».

Отже до вексельних правовідносин застосовуються всі загальні норми ЦК України з урахуванням їх особливостей, без виключного переліку таких норм, в зв'язку з чим до вексельних відносин повинні застосовуватися і приписи ст. 625 ЦК України щодо необхідності сплати суми боргу, зокрема за вексельним зобов'язанням, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський судом України в багатьох постановах, зокрема:

-          від 16.11.2005 р. по справі № 19/113 («норми ЦК України можуть бути застосовані до правовідносин, пов'язаних із вексельним обігом у тій частині, яка не врегульована нормами вексельного законодавства. Виходячи з викладеного, до правовідносин, пов'язаних із розрахунками векселями, норми Цивільного кодексу будуть застосовані у тій частині, яка неврегульована нормами вексельного законодавства та не суперечить їм. Зокрема, згідно ч.2ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення»), -          від 05.02.2007 р. по справі № 7/247 («Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення суми, на яку збільшився борг з урахування встановленого індексу інфляції, господарський суд Дніпропетровської області мотивував свою правову позицію тим, що до спірних правовідносин не застосовуються положення ст. 625 ЦК України. Вищий господарський суд України не погодився з таким висновком, оскільки зобов'язання сплатити за векселем є грошовим зобов'язанням, яке відповідно до ст. 599 ЦК України припиняється виконанням, проведеним належним чином.»), -          від 24.04.2008 р. у справі № 20/9-07 («...відносини, які виникають у сфері вексельного обігу є цивільними відносинами і до них застосовуються як загальні норми цивільного законодавства, так і спеціальні норми, які складають вексельне законодавство. Таким чином, до правовідносин, пов'язаних із розрахунками за векселями, можуть бути застосовані норми ЦК України в частині, що не урегульована нормами вексельного законодавства та не суперечить їм»).

-          від 11.11.2009 р. по справі № 16/25-16/26-16/27,

Таким чином, господарським судом першої інстанції було правильно застосовано приписи ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин.

Необґрунтованими є доводи позивача щодо неправильного розрахунку відсотків, нарахування яких за твердженням позивача повинно було припинитися в момент пред'явлення векселя до сплати.

Судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення двох видів відсотків.

Це відсотки за ч. 1 ст. 5 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі («у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки).

Відповідно до ч. З ст. 5 Уніфікованого закону такі відсотки нараховуються від дати видачі векселя, оскільки інша дата для нарахування відсотків не вказана в векселі.

Законодавством, зокрема Уніфікованим законом, не встановлено, що нарахування цих відсотків припиняється з пред'явленням векселя до сплати.

В векселі вказана відсоткова ставка в розмірі 18% річних.

Сума таких відсотків за простим векселем АА № 0930482 від 24 квітня 2008 р. за період з дати видачі векселя - 24.04.2008 р. до 07.12.2009 р. (день підписання зустрічної позовної заяви) становить 416404,63 грн., що підтверджується доданим до зустрічної позовної заяви розрахунками (додатки № 2, № 3).

Вказані відсотки, як зазначає сам позивач в апеляційній скарзі, є платою за надання вексельного кредиту, а не відсотками за прострочення платежу.

Другий вид, це відсотки відповідно до п. 2 ст. 48 Уніфікованого закону («... держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу»).

В п. 5 ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні»вказано, що відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Строк платежу за векселем настав 07.11.2008 р.

Згідно з постановою НБУ від 10.08.2009 р. № 468 р. з 12.08.2009 р. до дня подання зустрічної позовної заяви облікова ставка НБУ дорівнює 10,2500%.

ТОВ «ЛТ «ЧЕЗАРА»розрахувало відсотки за векселем АА № 0930482 від 24 квітня 2008 р. згідно з п. 2 ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі за період з 07.11.2008 р. до 07.12.2009 р. у відповідності із зазначеними вимогами законодавства, що підтверджується доданим до зустрічної позовної заяви розрахунками (додатки № 4,5). Сума таких відсотків становить 126581,58 грн.

На відміну від відсотків як плати за надання вексельного кредиту за ст. 5 Уніфікованого закону дані відсотки є сумою, яку векселедержатель може стягнути за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Правова сутність цих двох видів відсотків, - передбачених ст. 5 та статтями 48, 49 Уніфікованого закону, - різна, і між собою вони ніяк не співвідносяться. Більше того, оскільки відсотки за прострочення платежу розраховуються від дня настання терміну платежу, то для розрахунку береться тільки вексельна сума без урахування відсотків, якщо вони передбачені відсотковим застереженням у векселі.

Вексельне застереження про нарахування відсотків, установлених ст. 5 Уніфікованого закону, ставиться на ті векселі, з яких не можна заздалегідь перелічити відсотки: на векселі з терміном оплати «за поданням», зокрема за спірним векселем, або «у стільки-то часу від подання». І навпаки - при пред'явленні вимог за ст. 48 Уніфікованого закону, відсотки нараховуються на всі види векселів, у тому числі й на безвідсоткові».

Про можливість одночасного пред'явлення вимог про сплату відсотків як за ст. 5 так і за ст. 48, 49 зазначає і Вищий господарський суд України у постанові від 16.11.2005 р. по справі № 19/113.

Таким чином, доводи апелянта про те, що відсотки можуть нараховуватися до моменту пред'явлення векселя до сплати є необґрунтованими.

Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи суд першої інстанції виходив з того, що відповідно норм процесуального права участь в господарських засіданнях визначена як право, а не обов’язок сторони по справі.          Крім того, обставини, на які посилається позивач як на підставу нез’явлення його представників в судове засідання, не є поважними, оскільки як випливає з клопотання вони стосуються питань господарської діяльності та управління підприємством, вирішення яких відноситься до компетенції органів управління юридичної особи і залежить від їх суб’єктивної волі, а не від обставин, на які позивач не міг вплинути.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи виходячи з наступного.

Так відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України участь в господарських засіданнях визначена як право, а не обов'язок сторони по справі.

Нез'явлення представників в судове засідання не позбавляє позивача виконання покладеного на нього ч. 1 ст. 33 ГПК України обов'язку доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вірно зазначив суд першої інстанції сторона по справі не позбавлена можливості на доведення обставин, якими обґрунтовує свої вимоги та заперечення, шляхом подання письмових пояснень та доказів через канцелярію господарського суду або поштою, але позивач такою можливістю не скористався, жодних пояснень, документів чи доказів до господарського суду не надав.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що винесення рішення за його відсутністю позбавило його можливості надати докази на захист своїх інтересів та призвело до неповноти дослідження доказів по справі.

Однак, не зважаючи на таке твердження, позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції (більше року) не надав жодних додаткових доказів на підтвердження своїх вимог. Такі докази не були надані також і до суду апеляційної інстанції.

Вищезазначене свідчить про те, що твердження позивача про порушення його права на подання доказів і неповноту дослідження обставин справи є безпідставним і вчинено без реальної мети надання доказів, а лише з ціллю затягування розгляду справи та зловживання своїми процесуальними правами.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2009 р. сторони були попереджені про те, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

В ст. 75 ГПК України закріплено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. З ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Обставини, на які посилався позивач як на підставу нез'явлення його представників в судове засідання були правильно не визнані поважними, оскільки вони стосувалися питань господарської діяльності та управління підприємством, вирішення яких відноситься до компетенції органів управління юридичної особи і залежить від їх суб'єктивної волі, а не від обставин, на які позивач не міг вплинути.

Як вірно зазначив суд першої інстанції позивач не був позбавлений можливості іншим чином вирішити питання своєї діяльності або уповноважити на участь в справі інших осіб, зокрема тих, які не є працівниками позивача, оскільки представник сторони в господарському судочинстві відповідно до вимог законодавства не обов'язково повинен бути її працівником.

До того ж нез'явлення представників сторін згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України є підставою для відкладення розгляду справи лише в тому випадку, якщо спір не може бути розглянутий в даному судовому засіданні.

Оскільки господарському суду були надані витребувані докази, а також в судовому засіданні були повно з'ясовані всі обставини справи, спір міг бути вирішений в судовому засіданні 11.12.2009 р., а підстави для відкладення розгляду справи були відсутні.

Представник відповідача надав суду для огляду оригінал векселя АА № 0930482 від 24.04.2008 р., а також засвідчену копію простого векселя № 80351016296790 від 27.01. 2005 р., яка була витребувана ухвалою господарського суду від 08.12.2009 р. від позивача. Надав для огляду оригінал цього ж векселя представник відповідача і суду апеляційної інстанції на його вимогу.

В зв'язку з цим така підстава для відкладення розгляду справи як необхідність витребування доказів була відсутня.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнято законне, обґрунтоване судове рішення, з вірним застосуванням норм матеріального права, при повному, всебічному та об’єктивному встановленні обставин справи, але в процесі розгляду доповнень до позовної заяви, судом не було з’ясовано факту несплати позивачем державного мита, що є порушенням норм процесуального права, яке не призвело до прийняття неправильного рішення, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.4 ст. 103, п. 4 ч. 1, ч.2 ст. 104, 105 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

           постановила :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК ТЕЛЕКОМ", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.12.09 року по справі № 29/542-08 змінити, доповнивши резолютивну частину наступним пунктом: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК“ВОСТОК ТЕЛЕКОМ” (61070 м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, код ЄДРПОУ 30184815, п/р 26000820029540 в Київському відділенні ХОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 351016) на користь державного бюджету (УДК у м. Харкові, код ЕДРПОУ 24134490, назва банку одержувача ГУДКУ в Харківській області МФО 851011, символ звітності банку 095, код бюджетної класифікації 22090200, № р/р 31110095700002) 1000,00 грн. державне мито за подання позовної заяви.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст постанови проголошено в судовому засідання 18.03.2010 року.