Постанова № 10634260, 18.03.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2010 р. Справа № 43/55-09 (н.р. 58/52-09)

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Плужник О.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (особисто), ОСОБА_2

відповідача - Айлазяна К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Харків) (вх. № 450 Х/3) та Акціонерного товариства закритого типу торгівельно-промислового комплексу "Світло шахтаря" (м. Харків) (вх. № 459 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 27.01.10р. по справі № 43/55-09 (н.р. 58/52-09)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Харків)

до Акціонерного товариства закритого типу торгівельно-промислового комплексу "Світло шахтаря" (м. Харків)

про стягнення 69 835,87 грн.,-

встановила:

У жовтні 2009 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (м. Харків) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства закритого типу торгівельно-промислового комплексу "Світло шахтаря" (м. Харків) 69835,87 грн., у тому числі 61529,80 грн. боргу, 3113,98 грн. інфляційних, 2832,05 грн. пені, 2360,04 грн. 20 % річних за договором № 27/10 Ол-П1 на надання експедиційних послуг в сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, укладеним між сторонами 27.10.2008 року.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, відповідно до яких остаточно просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу в розмірі 61529,80 грн., 9237,56 грн. інфляційних, 7282,43 грн. пені, 140160,28 грн. 20 % річних, а також суму судових витрат по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.01.2010р. по справі № 43/55-09 (н.р. 58/52-09) (суддя Сальникова Г.І.) позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з Акціонерного товариства закритого типу торгівельно-промислового комплексу "Світло шахтаря" (м. Харків) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Харків) 25335,80 грн. основного боргу; 3700,53 грн. інфляційних витрат; 5815,80 грн. 20 % річних; 3030,74 грн. пені, державного мита у сумі 253,36 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 64,84 грн. В іншій частині позову відмовлено.

18 лютого 2010 року до Харківського апеляційного господарського суду від позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Харків) надійшла апеляційна скарга на рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2010р., в якій заявник апеляційної скарги, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставини справи, просить дане рішення в частині відмови у стягненні 36194,00 грн. основного боргу; 5537,03 грн. інфляційних витрат; 8344,48 грн. 20 % річних; 4251,69 грн. пені та судових витрат скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в цій частині позовні вимоги задовольнити, а в іншій частині просить рішення залишити без змін. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача сплачене державне мито за подання апеляційної скарги.

Відповідач також не погодився з рішенням господарського суду у даній справі, 18.02.2010р. подав апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення скасувати повністю, мотивуючи свої вимоги тим, що суд допустив порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповно дослідив обставини, які мають значення для справи, а висновки, які викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2010р. апеляційні скарги позивача та відповідача об`єднано в одне апеляційне провадження.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи відповідача у справі необґрунтованими та безпідставними, а тому просить залишити їх без задоволення, а рішення суду в частині стягнення 25335,80 грн. основного боргу; 3700,53 грн. інфляційних витрат; 5815,80 грн. 20 % річних; 3030,74 грн. пені, державного мита у сумі 253,36 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 64,84 грн. залишити без змін.

Відповідач не погоджуючись із позицією позивача, що викладена в апеляційній скарзі останнього, подав на неї відзив, в якому просить у позові відмовити повністю, оскільки на його думку позивач взагалі не виконав свої роботи, передбачені Договором та заявкою на перевезення.

Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги позивача з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено господарським судом, 27.10.2008 року між АТЗТ ТПК “Світло шахтаря” (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Експедитор) був укладений договір № 27/10 Ол-П11 на надання експедиційних послуг в сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого Експедитор (позивач) зобов`язався організувати на підставі інформації, наданої Замовником (відповідачем) та оформленої у вигляді Заявки, за плату і за рахунок Замовника (відповідача), транспортне перевезення вантажів, шляхом залучення транспортного засобу третіх осіб, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався сплатити вартість послуг, наданих позивачем, в порядку та розмірі, зазначеному в договорі та невід`ємних додатках до нього.

На виконання умов даного Договору, між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 укладено Договір № 27/10-2 від 27.10.2008 року та Заявка до договору № 27/10 Ол-П1 від 27.10.2008 року про надання експедиторських послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом № НОМЕР_1, НОМЕР_3 за маршрутом: м. Запоріжжя (Україна) м. Харків (Україна) Ірбіль (Ірак).

Відповідно до умов вищевказаної заявки ставка за перевезення складала 8500 доларів США на умовах попередньої передплати при завантаженні, оплата транспортно-експедиційних послуг мала бути здійснена відповідачем в день завантаження транспортних засобів, тобто - 03.12.2008 року згідно з СМR № 0041115.

Згідно пункту 3.2.4. Договору Експедитор зобов'язаний направити Замовнику пакет документів: рахунок, акт виконаних робіт, податкову накладну та інші документи, якщо такі потрібні згідно умов Заявки.

Господарським судом в процесі зясування обставин справи та дослідження документальних доказів обґрунтовано встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, зокрема на підставі умов Договору № 27/10 Ол-П11 від 27.10.2008 року та Заявки надав відповідачеві транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 8500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 03.12.2008 року складає 61529,80 грн. Виконання позивачем всіх обовязків за Договором підтверджується: організацією перевезення вантажу по обумовленому у Заявці маршруту, про що свідчить наявна у справі копія міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № 0041115; укладенням позивачем договору № 27/10-2 від 27.10.2008р. з Перевізником ФОП ОСОБА_5, який безпосередньо виконував перевезення; направленням відповідачеві після здійснення перевезення пакету документів згідно Заявки (рахунку фактури № 10/12 від 10.12.2008р., акту виконаних робіт № 10/12/08 від 10.12.2008р. та накладної СМR № 0041115).

Відповідач на підтвердження належного виконання своїх договірних зобов`язань та факту здійснення оплати транспортно-експедиційних послуг за Договором № 27/10 Ол-П11 від 27.10.2008 року та Заявкою до цього Договору, надав до матеріалів справи, по-перше: засвідчену копію розписки без номеру та без дати (том 1 а.с. 66), зі змісту якої вбачається, що громадянин ОСОБА_1 отримав від головного бухгалтера підприємства АТЗТ ТПК «Світло шахтаря»ОСОБА_6 суму в розмірі 5000,00 доларів США за рейс Запоріжжя-Харків-Сулейманія; по-друге: договір доручення від 17.11.2008 року, який укладений між АТЗТ ТПК “Світло шахтаря” та головним бухгалтером ОСОБА_6, відповідно до якого Повірений (ОСОБА_6.) зобов'язалась здійснити оплату ФОП ОСОБА_1 за перевезення вантажу у м. Ірбіль (Ірак) у сумі еквівалентній 8500 доларів США.

Господарський суд розглянувши заявлені позивачем вимоги, проаналізувавши надані сторонами докази, встановив відсутність укладення інших договорів між сторонами у справі на перевезення вантажу до Іраку та відзначив факт отримання ОСОБА_1 від АТЗТ ТПК «Світло шахтаря»5000,00 доларів США за рейс Запоріжжя-Харків-Сулейманія згідно наявної у справі розписки та Договору № 27/10Ол-П1, а тому дійшов висновку про часткове здійснення відповідачем оплати послуг, тобто у зазначеній сумі іноземної валюти. З цих обставин, суд вирішив, що сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, складає лише 25335,80 грн. В частині стягнення 36194,00 грн. судом відмовлено з огляду на виконання відповідачем договірних зобовязань по оплаті вартості послуг в цій частині. При цьому, враховуючи часткове задоволення вимог позивача, господарський суд також визначився, що сума інфляційних, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача, повинна складати 3700,53 грн., замість 9237,56 грн. заявлених до стягнення; сума 20 % річних 5815,80 грн., замість 140160,28 грн.; сума пені - 3030,74 грн., замість 7282,43 грн.

Але з такими висновками не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки господарським судом в іншій частині вимог позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 36194,00 грн. та інфляційних в розмірі 5537,03 грн., не встановлені дійсні права та обовязки сторін, а також не враховані обставини, суттєві для розгляду цього спору, що призвело до прийняття неправомірного рішення в цій частині, адже інша частина сума боргу в розмірі 36194,00 грн. та інфляційних в розмірі 5537,03 грн. безпідставно залишилась відповідачем невідшкодованою.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є наявність чи відсутність підстав для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань та положень чинного законодавства у вигляді стягнення нездійсненої відповідачем стовідсоткової передоплати за спірним Договором та Заявкою на здійснення перевезення.

За своєю правовою природою відносини, що виникли між позивачем та відповідачем у справі, є відносинами транспортного експедирування, до яких повинні застосовуватись норми відповідного законодавства, а саме: стаття 316 ГК України, Глава 65 ЦК України “Транспортне експедирування”, Закон України “Про транспортно-експедиторську діяльність”, Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Положення глави 65 Цивільного кодексу України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтями 931, 932 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Розглядаючи справу в межах даного апеляційного провадження колегія суддів визначає, що господарський суд безпідставно визначив залучену до матеріалів справи копію розписки ОСОБА_1 без номеру та дати в якості належного доказу сплати позивачеві послуг за спірним Договором. В даному випадку, зі змісту даної розписки не вбачається, що саме позивачем у справі ФОП ОСОБА_1 та саме за договором № 27/10 Ол-П1 від 27.10.08р. і за Заявкою до вказаного Договору було отримано суму в розмірі 5000,00 доларів США, оскільки відповідно до тексту вказаної розписки одержувачем вказаної суми грошових коштів є саме фізична особа ОСОБА_1.

Окрім того, умовами договору № 27/10 Ол-П11 від 27.10.2008 року (пунктом 4.1.) визначено, що всі розрахунки між сторонами відбуваються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Експедитора.

Пунктом 4.3. Договору № 27/10 Ол-П1 від 27.10.2008р. сторони обумовили, що оплата послуг організації транспортного перевезення здійснює Замовник по 100% переплаті в день завантаження, якщо інший порядок оплати не обумовлений у Заявці. Згідно з умовами Заяви на перевезення до даного Договору ставка за перевезення складає 8000,00 доларів СШВ, а умови сплати цієї суми встановлені, як 100% передплата по завантаженню.

Отже, умовами спірного Договору сторонами чітко визначений порядок розрахунків, який має відбуватися в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Експедитора. Разом з тим, положення цивільного законодавства дозволяють сторонам зобов'язання виражати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Проте, в разі вираження зобов'язання в іноземній валюті, його виконання все одно має бути проведено в гривнях, чого відповідачем зроблено не було. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Офіційним курсом валюти вважається курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави (ст. 1 Закону України "Про Національний банк України"). Докази перерахування грошових коштів, як то передбачено пунктами 4.1. та 4.3. Договору № 27/10 Ол-П1 від 27.10.2008р., відповідачем не надані і в матеріалах справи не містяться.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що надана відповідачем розписка без номеру та дати не належним доказом оплати послуг за спірним Договором та Заявкою до нього у розумінні вимог зазначеної норми.

Більше того, надана відповідачем розписка не є тим розрахунковим документом, поняття якого визначено у пунктах 1.4 та 2.7 Постанови Національного Банку України “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” за № 22 від 21.01.2004р., оскільки не містить даних про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача, відбитку печатки (якщо наявність печатки передбачена), а також підписів відповідальних осіб.

Колегія суддів також вважає, що господарський суд не звернув увагу на те, що договір доручення б/н від 17.11.2008 року фактично укладений між юридичною особою - АТЗТ ТПК “Світло шахтаря” (Довірителем) та фізичною особою - ОСОБА_6 і цей Договір доручення не містить жодних посилань на Договір про надання транспортно-експедиційних послуг, що є предметом даного спору, або Заявку, яка була підписана сторонами на його виконання, а отже не може бути належним доказом у даній господарській справі на підтвердження здійснення відповідачем оплати ФОП ОСОБА_1 послуг за перевезення вантажу у м. Ирбіль (Ірак) у сумі еквівалентній 8500 доларів США.

Статтею 934 зазначеного Кодексу встановлена відповідальність експедитора перед клієнтом за договором транспортного експедирування відповідно до глави 51 цього Кодексу. Крім того, у розумінні статті 934 Цивільного кодексу України, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обовязків за договором транспортного експедирування настає за наявності загальних підстав передбачених статтею 617 цього Кодексу. Разом з тим, з урахуванням вищевказаної норми за порушення (неналежне виконання) зобов'язань за договором транспортного експедирування Експедитор несе відповідальність у тому числі у вигляді відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання (стаття 22, пункт4 частини першої статті611, стаття 623 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що вимоги про повернення переданого для перевезення товару та відшкодування завданих цим збитків відповідачем як то передбачено вищевказаними нормами не заявлялись, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на недоведеність позивачем факту виконання свого обов'язку щодо транспортування товару. Не можуть бути підставами для звільнення відповідача від обовязку сплатити позивачеві стовідсоткову передплату за спірним Договором та Заявкою на здійснення перевезення і посилання відповідача на відсутність у нього документального підтвердження доставки вантажу до місця призначення (відсутність відміток у ТТН № СМR 0041115 стосовно дати, штампу та підпису одержувача). В даному випадку, пунктом 5.3.2. Договору № 27/10 Ол-П1 від 27.10.2008р. сторонами обумовлено, що позивач не несе відповідальності за збереження вантажу при його перевезенні. Повну матеріальну відповідальність в цьому випадку несе Перевізник з моменту закінчення завантаження до прибуття в кінцевий пункт (до початку відвантаження). Таким чином, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що за умовами спірного Договору оплата послуг позивача жодним чином не повязана з фактом доставки вантажу до місця призначення. Вимога про те, що послуги з перевезення не були проведені, відповідачем у встановленому порядку не предявлялась.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, яке в силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що відповідач, в порушення умови договору та вимог чинного законодавства, не виконав свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за Договором про надання транспортно-експедиційних послуг. За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 36194,00 грн. боргу підлягає скасуванню, через що в цій частині слід прийняти нове рішення, яким вимогу позивача про стягнення вказаної суми задовольнити.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобовязання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, тому колегія суддів дійшла висновку: рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 5537,03 грн. інфляційних скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити, оскільки вимога позивача про відшкодування цієї суми заявлена обґрунтовано.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення господарського суду в частині стягнення 5815,80 грн. 20% річних та 3030,74 грн. пені відсутні, оскільки вони правомірно нараховані позивачем у відповідності з умовами пунктів 4.5, 5.2.6. Договору та статтею 625 Цивільного кодексу України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що викладені господарським судом Харківської області в оскарженому рішенні від 27.01.2010р. по справі № 43/55-09 (н.р. 58/52-09) висновки, якими судом відмовлено у позові про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 36194,00 грн. та інфляційних в розмірі 5537,03 грн., не відповідають обставинам справи, і при його прийнятті судом було порушено норми матеріального та процесуального, в звязку з чим апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення в означеній частині скасуванню та прийняттю нового рішення, яким позовні вимоги в цій частині слід задовольнити. Що стосується вимог апеляційної скарги відповідача про повне скасування рішення, то колегія суддів визначає, що його позиція позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, в звязку з чим подана апеляційна скарга про скасування рішення задоволенню не підлягає.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги позивача колегія суддів вважає необхідним здійснити розподіл судових витрат у справі пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу торгівельно-промислового комплексу "Світло шахтаря" (м. Харків) залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Харків) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2010р. по справі № 43/55-09 (н.р. 58/52-09) скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення суми основного боргу в розмірі 36194,00 грн. та інфляційних в розмірі 5537,03 грн. і в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Стягнути Акціонерного товариства закритого типу ТПК "Світло Шахтаря" (61004, м. Харків, вул. Світло шахтаря, б. 4/6, код 22623960, розрахунковий рахунок 26004805371510 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61146, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2, розрахунковий рахунок НОМЕР_4 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016) 36194,00 грн. основного боргу, 5537,03 грн. інфляційних, 735,30 грн. витрат з державного мита по справі та 53,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2010р. по справі № 43/55-09 (н.р. 58/52-09) в частині стягнення з відповідача на користь позивача 25335,80 грн. основного боргу; 3700,53 грн. інфляційних витрат; 5815,80 грн. 20 % річних; 3030,74 грн. пені, державного мита у сумі 253,36 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 64,84 грн. залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 18 березня 2010 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Судді Барбашова С.В.

Плужник О.В.