Рішення № 10634118, 14.07.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2010 р.Справа № 14/49-924 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Світ СР" вул. Шашкевича, 29, смт.Новий Яричів, Кам''Янка-Бузький район, Львівська область,80465

до товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський склозавод" вул.Братів Лепких, 33,м.Бережани,Бережанський район, Тернопільська область,47500

про стягнення заборгованості в сумі 91 451,49 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: Ленько Р.І., довіреність № 2106/5 від 21.06.10 р.;

Відповідача: Зелінський Л.Р., довіреність № 341 від 14.07.10 р.

Суть справи:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ СР" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський склозавод" про стягнення заборгованості в сумі 91 451,49 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленої продукції, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість, яка і є предметом судового розгляду.

Відповідач, згідно пояснень повноважного представника в судовому засіданні по суті позовних вимог не заперечив.

В судовому засіданні оголошувалась перерва, в порядку ч.3 ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні представникам сторін їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.20-22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, згідно до ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

11 листопада 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Світ СР" - Постачальник (позивач по справі) та ТОВ "Бережанський склозавод" - Покупець (відповідач по справі) укладено договір поставки № 1011/1 (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується виготовити та поставити продукцію, а Покупець - прийняти її та оплатити. Асортимент продукції зазначається у доданій до Договору Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

На виконання взятих на себе за наведеним правочином зобов'язань, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято у власність товар на загальну суму 170965,02 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме № РН-11-2602 від 26.11.2009 р., № РН-11-3002 від 20.11.2009 р., № РН-12-2001 від 30.12.2009 р., № РН-1-04001 від 04.01.2010 р., № РН-1-16001 від 16.01.2010 р., №.РН-2-15001 від 15.02.2010 р.

Однак, відповідач за поставлений по Договору та Специфікації товар розрахувався частково, допустивши при цьому заборгованість в сумі 85965,02 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст.712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із п.4.1. Договору, сторонами передбачено, що розрахунок за отриману продукцію здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відтермінування платежу до 20 календарних днів з дати відвантаження, якою вважається дата, вказана на видаткових накладних, виписаних постачальником.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача по оплаті вартості поставленого по Договору товару станом на 28.05.2010 р. (дата звернення до суду), з урахуванням часткової сплати становить 85965,02 грн., яка в установленому законом порядку залишається несплаченою.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

А у відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. із наступними змінами та доповненнями, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.3.1. Договору сторони передбачили, що у разі прострочення Покупцем термінів оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого зобов'язання.

Зважаючи на наведене вище, згідно поданого розрахунку, відповідачу за прострочу платежу нараховано пеню в сумі 5486,47 грн.

Оцінивши даний розрахунок пені, суд констатує, що останній здійснений із врахуванням зазначених вище положень законодавчих актів, а відтак приймається судом як належний доказ, відомості якого ґрунтуються на даних первинних документів, оформлених контрагентами за наслідками спірних фінансово-господарських операцій.

При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, товариством не надано, а судом не здобуто.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ СР" про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський склозавод" - 85965,02 грн. основного боргу, 5486,47 грн. пені підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені у встановленому порядку відповідачем.

Посилання відповідача на те що у позові слід відмовити з огляду на недотримання позивачем досудового врегулювання господарського спору судом оцінюється критично зважаючи на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі № 1-2/2002 та відсутність у процесуальному законодавстві правових норм, які б передбачали подібні наслідки відсутності претензії.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський склозавод"(вул.Лепких, 33, м. Бережани, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 36350030, р/р № 26006255863200 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський склозавод" (вул. Шашкевича, 29, смт.Новий Яричів, Кам''Янка-Бузький район, Львівська область, код ЄДРПОУ 35217411, р/р №2600906631001 у ВАТ "Сведбанк" м. Львів, МФО 3001164) - 85 965 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн.02 коп. основного боргу та 5486 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 49 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський склозавод" (вул. Лепких, 33, м. Бережани, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 36350030, р/р № 26006255863200 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський склозавод" (вул. Шашкевича, 29, смт.Новий Яричів, Кам''Янка-Бузький район, Львівська область, код ЄДРПОУ 35217411, р/р №2600906631001 у ВАТ "Сведбанк" м. Львів, МФО 3001164) - 914 (дев'ятсот чотирнадцять) грн. 52 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 19.07.2010 року через місцевий господарський суд.

Суддя