Рішення № 10634117, 07.07.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2010 р.Справа № 14/47-832 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1АДРЕСА_1

до відповідача 1 Приватного підприємства "РОДОС-1" вул. Леніна, 16-г, с.Вереси, Житомирський район, Житомирська область,12401

відповідача 2 Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2АДРЕСА_2

про cтягнення заборгованості в сумі 80913,93 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_3, довіреність від 02.06.10 р.;

Відповідача 1: не з'явився;

Відповідача 2: не з'явився.

Суть справи:

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача 1,- приватного підприємства "РОДОС-1" та відповідача 2, - приватного підприємця ОСОБА_2 про cтягнення заборгованості в сумі 80913,93 грн.

Свої позовні вимоги, підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем 1 зобов'язань щодо оплати вартості поставленої продукції, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість в сумі 80913,93 грн., яка і є предметом судового розгляду.

Відповідачі в судові засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законодавством порядку ( повідомлення про вручення поштового відправлення у справі). При цьому, від відповідача 2 надійшов відзив, у якому останній позов про стягнення з нього та ПП "Родос -1" солідарної заборгованості в сумі 500,00 грн. визнає, посилаючись на умови договору поруки укладеного із позивачем по справі.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі.

В судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, розяснено.

За відсутності клопотань учасників спору технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

16 лютого 2010 року між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Родос - 1" укладено договір постачання (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі Постачальник) поставляє (продає) у власність ПП "Родос -1" (далі Покупець), а Покупець приймає (придбає) та оплачує на умовах і протягом дії цього договору, згідно заявлених покупцем замовлень, продукцію.

Відповідно до п.1.4. Договору у замовленні вказується асортимент, кількість, та якість, умови поставки, місце поставки (передачі), а також ціни на продукцію, яка повинна бути поставлена Постачальником.

Згідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

На виконання взятих на себе по Договору зобов'язань, СПД ФО ОСОБА_1 поставлено відповідачу 1 (Покупцеві) борошно на підставі накладної №36 від 01.03.2010 р., на суму 39850,00 грн., а також на підставі накладної № 37 від 09.03.2010 р. на суму 39580,00 грн.

Однак, відповідачем 1 не здійснено оплату вартості поставленої по Договору продукції внаслідок чого між учасниками спору і виник спір, що розглядається судом.

Загальна сума заборгованості відповідача 1 перед позивачем станом на 13.05.2010 р. становить 79430, 00 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Своєчасне виконання зобов'язань відповідачем 1 перед позивачем щодо оплати вартості отриманої продукції було забезпечене порукою, яка надана Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2. (відповідач 2), про що 01.03.2010 р. між позивачем та відповідачем 2 укладено договір, згідно з п.1.1 якого, Поручитель (відповідач 2) зобов'язується відповідати у обсязі, визначеному в п.1.2 цього договору, перед Кредитором (позивачем) за виконання Боржником (відповідач 1) своїх зобов'язань, що виникли за договором постачання від 16.02.2010 р. укладеним між Кредитором та Боржником.

Відповідно до п.2 ст. 554 ЦК України Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із п.1.2 договору поруки, Поручитель поручається за виконання зобов'язання в розмірі 500,00 грн. та не відповідає за відшкодування Боржником збитків, сплату процентів, неустойки (штрафу, пені) за основним договором, а тому основний борг відповідача 1 перед позивачем, із врахуванням солідарного боргу Відповідача 2, становить 78930,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому суд враховує, що приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

А у відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2.1. Договору, оплата вартості поставленої продукції проводиться покупцем самостійно, безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника або готівкою, в межах чинного законодавства. Строк оплати вартості поставленої продукції становить 14 банківських днів від дня поставки продукції.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.3 ст.692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. із наступними змінами і доповненнями (далі,- Закон), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 наведеного нормативно-правового акту обумовлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що у разі прострочення Покупець строків оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку поданого позивачем, із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, розмір пені за прострочення виконання зобов'язання за період з 23.04.2010 р. по 02.06.2010 р. становить 1829,06 грн.

Оцінивши даний розрахунок пені, суд констатує, що останній здійснений із врахуванням зазначених вище положень законодавчих актів, а відтак приймається судом як належний доказ, відомості якого ґрунтуються на даних первинних документів, оформлених контрагентами за наслідками спірних фінансово-господарських операцій.

Поряд з цим позивачем, згідно поданого розрахунку, із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, в порядку та з дотриманням положень ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 267,67 грн. які, за відсутності доказів їх сплати, підлягають стягнення із відповідача 1 у повному обсязі.

При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачами заявленої до стягнення суми приватними підприємцями не надано, а судом не здобуто.

За таких обставин, позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 1 - Приватного підприємства "РОДОС-1" - 78930, 00 грн. основного боргу, 1829,06 грн. пені, 3% річних із простроченої суми у розмірі 267,67 грн., а також про стягнення солідарно з відповідача 1 - Приватного підприємства "РОДОС-1" та відповідача 2 - Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості в сумі 500,00 грн., підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені у встановленому порядку відповідачами.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача 1 пропорційно до задоволених вимог.

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу витрат із оплати послуг адвоката, суд враховує, що відповідно до п.10 роз'яснення Президії ВГСУ від 31 травня 2002 р. № 04-5/609, витрати позивачів і відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат та платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Всупереч наведеного належних та допустимих доказів, які б засвідчували понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката ним до матеріалів справи не долучено. Довідка від 22.06.2010 р. з точки зору законодавства до числа платіжних чи розрахункових документів не відноситься.

З наведеного у задоволенні вимог про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1000,00 грн. слід відмовити.

З огляду на приписи ст 44 ГПК України та правові позиції, що містяться у ч.2 п.1 роз"яснення ВГСУ від 04.03.98 р. N 02-5/78 не підлягають до задоволення і вимоги про стягнення з відповідача 1 витрат на отримання витягів з ЄДРПОУ в сумі 118,80 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Родос - 1" (вул. Леніна, 16-Г, с.Вереси, Житомирський район, Житомирська область, поточний рахунок №26003301066151 у відділенні Житомирської дирекції АКБ "Форум", МФО 322948, код ЄДРПОУ 33320988 ) та Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, поточний рахунок № НОМЕР_2 у Тернопільському відділенні ВАТ "Ерсте банк") заборгованість в сумі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Родос - 1" (вул. Леніна, 16-Г, с.Вереси, Житомирський район, Житомирська область, поточний рахунок №26003301066151 у відділенні Житомирської дирекції АКБ "Форум", МФО 322948, код ЄДРПОУ 33320988 ) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, поточний рахунок № НОМЕР_2 у Тернопільському відділенні ВАТ "Ерсте банк") - 78930 (сімдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 00 коп. основного боргу; 1829 (одну тисячу вісімсот двадцять дев'ять) грн. 06 коп. пені та 3% річних із простроченої суми у розмірі 267 (двісті шістдесят сім) грн. 67 коп.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Родос - 1" (вул. Леніна, 16-Г, с.Вереси, Житомирський район, Житомирська область, поточний рахунок №26003301066151 у відділенні Житомирської дирекції АКБ "Форум", МФО 322948, код ЄДРПОУ 33320988 ) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, поточний рахунок № НОМЕР_2 у Тернопільському відділенні ВАТ "Ерсте банк") - 830 (вісімсот тридцять) грн. 11 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В решті позову відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 20.07.2010 року через місцевий господарський суд.

Суддя