Рішення № 10634108, 16.06.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2010 р.Справа № 14/14-308 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Лановецького споживчого товариства вул. Грушевського, 2, м.Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с.Нападівка, Лановецький район, Тернопільська область

про cтягнення заборгованості по орендній платі в сумі 3382, 14 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Луцишин В.В. ;

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Лановецьке споживче товариство звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.03.2010 р. у справі № 14/14-308 - припинено провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

25.05.2010 р. Лановецьке споживче товариство звернулося до господарського суду Тернопільської області із заявою про перегляд зазначеної ухвали за нововиявленими обставинами.

У своїй заяві, як на підставу для перегляду ухвали заявник посилається на те, що після винесення ухвали суду про припинення провадження по справі Лановецьке споживче товариство звернулося із запитом до державного реєстратора для видачі довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.03.2010 р.

07.04.2010 р. від державного реєстратора заявником отримано відомості про те, що 04.09.2009 р. до державного реєстру уповноваженою особою було внесено лише рішення приватного підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, а не запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача у справі.

А зважаючи що відповідач у встановленому законом порядку не позбавлений статусу приватного підприємця, то і справа має розглядатися господарським судом Тернопільської області за встановленими ГПК України правилами.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, письмових заперечень на зазначену вище заяву не надав, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

За змістом статті 114 ГПК України неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Таким чином, справа відповідно до ст.75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представнику заявника процесуальні права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, розяснено.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника заявника господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові при вирішенні спору.До нововиявлених обставин відносяться матеріально правові факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

04.09.2009 року державним реєстратором Лановецької державної адміністрації Тернопільської області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проведено запис №2 638 005 0001 000983 про внесення рішення фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності.

Згідно із ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Як вбачається із наявної в матеріалах справи довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.04.2010 р. такий запис у ній відсутній.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наведена обставина не була відома суду та позивачу на час вирішення спору, є нововиявленою, а відтак заява про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 19.03.2010 р. підлягає до задоволення, а спір між його учасниками слід розглядати по суті.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

27 лютого 2009 року між Лановецьким споживчим товариством - Орендодавцем (позивач по справі) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 - Орендарем (відповідач по справі) укладено договір оренди об'єкта нерухомості №7 (далі Договір), згідно із п.1.1 якого Орендодавець передає, Орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення магазину "Промтовари" загальною площею 100 м.кв., що знаходиться за адресою: с. Краснолука, Лановецького району (далі - об'єкт оренди).

На виконання умов Договору, згідно Акту приймання-передачі 01.03.2009р. Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято в строкове платне користування орендоване майно - приміщення магазину "Промтовари" загальною площею 100 м.кв., що знаходиться за адресою: с. Краснолука, Лановецький район та малоцінний інвентар.

Однак, відповідачем зобов'язання по договору оренди щодо своєчасної сплати орендних платежів виконане не було, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 1500 грн., яка станом на дату подання позовної заяви до суду в установленому законом порядку залишається несплаченою.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, при цьому плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із п.5.1. Договору, орендна плата за користування одним квадратним метром об'єкта оренди становить 6,00 грн. за місяць в т.ч. ПДВ. Загальний розмір місячної орендної плати за користування об'єктом оренди складає 600 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п.5.2. Договору, орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Орендодавця до 10-го числа кожного місяця в якому здійснюється користування об'єктом оренди.

Як слідує із поданого позивачем розрахунку заборгованості орендної плати у відповідача існує прострочена заборгованість по сплаті орендних платежів за квітень і травень 2009 р. в сумі 1200 грн., яка станом на 14.05.2010 року залишається несплаченою.

Згідно із ст. 625. ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. із наступними змінами і доповненнями (далі,- Закон), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 наведеного нормативно-правового акту обумовлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2. Договору сторонами передбачена відповідальність Орендаря за несвоєчасне перерахування орендної плати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення та 182 процента річних з простроченої суми відповідно до ст.625 ЦК України.

Згідно розрахунку, поданого позивачем, розмір пені за прострочення виконання зобов'язання станом на 14.05.2010 р. становить 231,50 грн.

Оцінивши даний розрахунок пені суд вважає, що розрахунки проведені не у відповідності з вимогами ст.232 ГК України та ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", зважаючи на що до задоволення підлягає пеня в розмірі 121,17 грн.

В частині стягнення пені в сумі 110,33 грн. слід відмовити.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховано 182 % річних за прострочення суми боргу в сумі 1950,60 грн., однак як вбачається із матеріалів справи відповідач прострочив виконання зобов"язання в період з 10.05.2009 р. по 14.05.2010 р., що становить 369 днів, а отже сума річних має становити 2207,93 грн., проте останнім при розрахунку річних взято до уваги тільки 326 днів прострочення платежу. З огляду на те, що позивачем позовні вимоги в цій частині не збільшувались, суд вважає що до задоволення підлягає та сума, яка заявлена ним до стягнення.

При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми пені та штрафу, підприємцем не надано, а судом не здобуто.

За таких обставин, позовні вимоги, з урахуванням уточнень, Лановецького споживчого товариства до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 3270,81 грн. заборгованості підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені в установленому порядку відповідачем.

Судові витрати, відповідно до ст. 44 - 49 ГПК України відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4-3,33,43,44,49,82-85,112-114 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Лановецького споживчого товариства про перегляд ухвали Господарського суду Тернопільської області від 19.03.2010 р. у справі № 14/14-308 за нововиявленими обставинами задовольнити .

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.03.2010 р. у справі № 14/14-308 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (с.Нападівка, Лановецький район, Тернопільська область, ід.код НОМЕР_1) на користь Лановецького споживчого товариства (вул. Грушевського,2, м.Ланівці, р/р 26002147044 в Райффайзен Банк "Аваль" м.Київ, МФО 380805, код 32290764) - 1200 (одну тисячу двісті) грн. основної заборгованості, 121 (сто двадцять одну) грн. 17 коп. пені, 1950 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят) грн. 60 коп. 182 % річних.

6. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (с.Нападівка, Лановецький район, Тернопільська область, ід.код НОМЕР_1) на користь Лановецького споживчого товариства (вул. Грушевського,2, м.Ланівці, р/р 26002147044 в Райффайзен Банк "Аваль" м. Київ, МФО 380805, код 32290764) - 98 (дев'яносто вісім) грн. 67 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 30 коп. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. В частині стягнення пені в сумі 110,33 грн. відмовити.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 12.07.2010 року через місцевий господарський суд.

Суддя