Рішення № 10634107, 24.02.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2010 р.Справа № 14/134-2181 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Засновника ТзОВ "Будівельні матеріали і конструкції" ОСОБА_1 АДРЕСА_1,47501

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали і конструкції" вул. Тернопільська, 12 А, м.Бережани, Бережанський район, Тернопільська область,47501

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний реєстратор Бережанської районної державної адміністрації бул. Шевченка, 15, м.Бережани, Бережанський район, Тернопільська область,47500

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, м.Бережани, вул. Шевченка, 162, Тернопільська область

про визнання недійсним рішення зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали і конструкції" від 05 лютого 2009 р. оформлених протоколом №1 та скасування державної реєстрації нової редакції статуту товариства від 05 лютого 2009 р.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_4, - довіреність № МС505360 від 30.05.04 р. ,

ОСОБА_1, - НОМЕР_1 від 20.04.08 р.;

відповідача: Підховний М.В., - протокол зборів № МС 071191 від 13.06.96 р. ;

третьої особи 1: ОСОБА_6, посвідчення № 1 від 09.03.99 р.;

третьої особи 2: не з'явився.

Суть справи:

Учасник ТОВ "Будівельні матеріали і конструкції" ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до вказаного товариства з обмеженою відповідальністю, третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - державний реєстратор Бережанської районної державної адміністрації, третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали і конструкції" від 05 лютого 2009 р. оформленого протоколом №1 та скасування державної реєстрації нової редакції статуту товариства від 05 лютого 2009 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, підтриманих в судовому засіданні його повноважними представниками, позивач посилається на проведення загальних зборів товариства з порушенням приписів статуту відповідача та Закону України "Про господарські товариства", що призвело до прийняття незаконного рішення, яке підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Відповідач, згідно відзиву на позов та пояснень повноважного представника позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Представник третьої особи 1 у судовому засіданні зазначив, що державним реєстратором всі дії проводились на підставі поданих учасниками спору документів, перелік яких визначений законодавством , що регламентує спірні правовідносини.

Третя особа 2, згідно пояснень повноважного представника, проти позову заперечила, посилаючись на його безпідставність.

В судових засіданнях представникам сторін належні їм права та обов'язки, передбачені ст. 20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Рішенням загальних зборів засновників, що оформлене протоколом №1 від 20.04.2008р. створене товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали і конструкції" затверджено його статут, який, в свою чергу, зареєстрований Бережанською районною державною адміністрацією Тернопільської області 25.04.2008р. за №16471020000000504.

05 лютого 2009 року одним із учасників відповідача ОСОБА_7, товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали і конструкції" адресовано нотаріально посвідчену заяву про вихід із складу учасників (засновників) товариства та передачу належної йому частки у статутному фонді ТОВ "Будівельні матеріали і конструкції" цьому ж товариству.

За наслідками розгляду вказаної заяви цього ж числа, рішенням загальних зборів засновників ТОВ "Будівельні матеріали і конструкції", оформленого протоколом №1 від 05 лютого 2009 року за участі ОСОБА_7 (володіє 50% голосів), ОСОБА_5 (володіє 25% голосів) та ОСОБА_1 (володіє 25% голосів) вирішено вивести ОСОБА_7 зі складу засновників ТОВ "Будівельні матеріали і конструкції"; ввести до складу засновників ТОВ "Будівельні матеріали і конструкції" з часткою 50% статутного фонду товариства ОСОБА_3; внести відповідні зміни до Статуту товариства.

11.02.2009 року Бережанською районною державною адміністрацією Тернопільської області здійснено реєстрацію нової редакції статуту за №16471050001000504.

Наведене рішення та редакція статуту товариства оспорюється одним із його учасників у судовому порядку.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Зазначений у позовній заяві предмет позову та фактичні обставини, які наведені вище, дають підстави суду для висновку про підвідомчість вказаного спору господарському суду, а відтак і про наявність у позивача права на звернення до суду за правилами, передбаченими господарським процесуальним законодавством.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що прийняттю оспорюваного рішення передувало подання товариству 05 лютого 2009 року одним із його учасників ОСОБА_7 посвідченої нотаріально заяви про його вихід із складу учасників (засновників) товариства та передачу належної йому частки товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали і конструкції".

Законодавство у сфері корпоративних правовідносин, зокрема стаття 10 Закону України "Про господарські товариства" ( далі, - Закон) передбачає право учасника у встановленому порядку в будь-який час вийти з товариства, незалежно від згоди інших учасників чи самого товариства.

При цьому суд зважає, що пунктом 4.2.7. Статуту відповідача в редакції чинній на час виникнення спору, сторони передбачили право учасника на вихід з Товариства в установленому порядку, проте строк такого повідомлення не встановили. Відповідно до статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Згідно із частиною 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, зокрема, подається нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників).

Враховуючи вказані правові норми суд констатує, що на вихід учасника з товариства не вимагається ні згода інших учасників, ні прийняття відповідного рішення зборами учасників товариства. Даний висновок суду ґрунтується на тому, що вихід зі складу учасників товариства не пов'язується як із рішенням зборів учасників так і з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку (п. 28 постанов Пленуму ВСУ від 28.10.2008 року № 13).

В свою чергу, наслідком подання заяви учасника про вихід та передачу належної частки у статутному фонді самому товариству є здійснення відповідних змін у установчих документах, а в подальшому, - зменшення статутного капіталу товариства або реалізація частки у встановленому законодавством порядку учасникам чи третім особам. Відповідно при дотриманні вказаних процедур голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством (ст.53 Закону).

Натомість не виконавши вимоги законодавства з даного приводу, учасниками товариства проведені загальні збори в спосіб, що не відповідає вимогам ст.60 Закону, яка містить імперативну норму про те, що збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш 60 відсотками голосів. З точки зору законодавства ОСОБА_7, на час прийняття оспорюваного рішення, учасником товариства не являвся. Поряд із цим, відсутніми були і обставини, які передбачені ст.53 Закону та визначають випадки неврахування частки, що була відступлена товариству його учасником. В свою чергу, проведення загальних зборів за відсутності визначеного законодавством кворуму згідно із прямою вказівкою закону є безумовною підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень (п.18 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 року № 13).

Крім цього, суд враховує, що право учасника бути ознайомленим з порядком денним та вносити свої пропозиції щодо його формування, в першу чергу, забезпечується тим, що в повідомленні про скликання зборів учасників, повинно обов'язково вказуватись порядок денний. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах. При цьому, учасники не пізніше як за 7 днів до скликання загальних зборів мають право ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного.

В той же час, дата проведення загальних зборів товариства та відомості, які містяться у протоколі загальних зборів № 1 дають суду підстави для твердження, що і наведені вище приписи законодавства товариством дотримані не були.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання у оспорюваному рішенні, як на підставу для передачі частки товариства третій особі, на заяву ОСОБА_7, оскільки остання подібної вказівки (про відступлення належної частки ОСОБА_3М.) не містить.

При цьому, відповідачем не враховано ту обставину, що правові наслідки виходу учасника з товариства шляхом передачі частки у статутному фонді самому товариству є відмінними від тих що виникають внаслідок відступлення частки третій особі.

Так, законодавство у сфері корпоративних правовідносин визначає, що реалізація цього права - передача частки третій особі можлива виключно з дотриманням вимоги про право переважної купівлі частки іншими учасниками товариства.

Зокрема, ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", ст.147 ЦК України, з якими кореспондуються і положення п.5.4 Статуту товариства, до кола осіб, яким може бути передана частка (її частина) у статутному капіталі товариства, поряд із учасниками та самим товариством, відносить і третіх осіб, однак лише при умові, якщо учасники товариства відмовились скористатись своїм переважним правом на придбання частки у статутному капіталі товариства. Даною нормою визначено і строк протягом якого учасники товариства можуть скористаються своїм переважним правом, - місяць з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину). Наведені вимоги законодавства при прийнятті оспорюваного рішення знову ж таки залишені відповідачем поза увагою.

Зважаючи на приписи ст.144 ЦК України (заборона внесення вкладу до статутного капіталу товариства, шляхом зарахування вимог до товариства) судом не приймаються до уваги пояснення ОСОБА_3 про здійснення ним вкладу до статутного капіталу товариства в розмірі 60 тис. грн. на підставі платіжного доручення №1 від 01.08.09 року (оригінал у справі). Більше того у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.02.2010 року (копія у справі) з посиланням на пояснення ОСОБА_3 вказано, що наведені кошти сплачено ним за будівельні матеріали, а відтак до корпоративних правовідносин жодного відношення не мають.

При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

З огляду на викладене в сукупності суд приймає подану відповідно до ст.78 ГПК України заяву відповідача про визнання позову, а відтак зважаючи на обґрунтованість позовних вимог приписами законодавства та поданими доказами, вважає що останні слід задовольнити в повному обсязі.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним рішення зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали і конструкції" від 05 лютого 2009 р., оформленого протоколом №1 від 05.02.2009 р.

3. Скасувати державну реєстрацію нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали і конструкції" в частині визначення ОСОБА_3 частки у статутному фонді товариства в розмірі 50%, зареєстрованого Державним реєстратором Бережанської районної державної адміністрації за №16471050001000504 від 11.02.2009р.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали і конструкції" (вул. Тернопільська, 12 А, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, р/р 26000060264214 в філії ЗАТ "Приватбанк", МФО - 338783, код- 35492024) на користь засновника ТзОВ "Будівельні матеріали і конструкції" ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) - 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. в рахунок повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення _____дата_ року через місцевий господарський суд.

Суддя