Рішення № 10631628, 16.07.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2010 р.Справа № 9/38-951 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м.Тернопіль, 46010

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про cтягнення заборгованості в сумі 2 002 грн. 25 коп.

За участю представників сторін:

позивача: Керея Ю.Б. довіреність №2312/24 від 14.06.2010р.

відповідача: не з'явився

Представнику позивача розяснено права та обовязки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

В порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть справи: Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго" вул. Енергетична, 2, м.Тернопіль звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2, с. Васьківці, Шумського району, Тернопільської області про стягнення заборгованості в сумі 2 002 грн. 25 коп.

Позов обґрунтовується належно завіреними копіями : договору про постачання електричної енергії №401 від 11.09.2007р., додатку №2 до договору, додатку №1 до договору, додатку № 8 до договору, додатковою угодою № 401 від 18.06.2010р. Акту про використану електричну енергію за березень 2007 року, рахунку за березень 2009р., претензії №112 від 13.04.2009р. та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 07.06.2010р. порушено провадження по справі та її розгляд вперше призначено на 18.06.2010 р. З метою правильного і обєктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 4-2,4-3,22 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України ухвалою від 18.06.2010р. на 02.07.2010р. за клопотанням позивача та ухвалою від 02.07.2010р. на 16.07.2010р в звязку з неявкою відповідача в судове засідання.

Представник позивача в судове засідання 16.07.2010 р. прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Одночасно, подав суду уточнення позовних вимог від 01.07.2010р. № 210 (вх. №14540(н) від 02.07.2010р.), в якому зазначає, що вказане на титульній сторінці Договору по батькові споживача "Борисович" є механічною помилкою, зважаючи на яку Сторони за Договором уклали додаткову угоду №401 від 18.06.2010р., якою уточнили найменування Споживача, визнали за собою всі права та обовязки, що виникли з моменту укладення Договору, та необхідність зробити відповідні виправлення в Договорі. У відповідності до зазначеного додатку до договору правильним слід вважати найменування відповідача ОСОБА_2 (копію додаткової угоди долучено до матеріалів справи).

Крім того, згідно із уточнення позовних вимог від 15.07.2010р. № 238 (вх. №14708 (н) від 16.07.2010р.), просить в преамбулі тексту позовної заяви та матеріалах справи читати найменування відповідача як приватний підприємець ОСОБА_2, так як вказане на титульній сторінці по батькові споживача "Борисович" є механічною помилкою.

Одночасно, позивач на вимогу ухвали від 02.07.2010р. надав суду докази сплати відповідачем за фактично використану електроенергію, а саме копії : рахунку №0040104/18903 за березень 2010р., квитанції про оплату фактично використаної електроенергії за березень 2009р. на суму 1900,00 грн. та квитанції про оплату фактично використаної електроенергії за березень 2009р. на суму 900,00 грн.

Відповідач участі поважного представника в судових засіданнях 18.06.2010р., 02.07.2010р. та 16.07.2010р. не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час, та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями з відміткою про вручення ухвал суду, які знаходяться у матеріалах справи.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Як вбачається із поданої позовної заяви між сторонами у справі виник спір внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих послуг відповідно до укладеного з ВАТ "Тернопільобленерго" договору №401 від 11.09.2007р. з врахуванням додаткової угоди №401 від 18.06.2010р. та додатків до договору (далі Договір).

Укладеним договором, споживач та постачальник електричної енергії за регульованим тарифом, передбачили порядок надання послуг, порядок ведення обліку спожитої електричної енергії та проведення розрахунків.

Як вбачається із зазначеного Договору за своєю правовою природою між сторонами виникли правовідносини, які мають ознаки договору про надання послуг, що регулюються нормами ст. 901 ЦК України, згідно якої виконавець зобовязується надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 5 статті ст.26 Закону України “Про електроенергетику” споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно п.4.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р.: граничні величини споживання електричної потужності для споживача визначаються постачальником електричної енергії за регульованим тарифом у порядку, передбаченому законодавством України та зазначеному у договорі про постачання електричної енергії між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до п. 1 Договору Позивач, Постачальник за договором зобовязався надати Відповідачу, споживачу послуги по постачанню електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок з приєднаною потужністю 8,0 кВт, а Відповідач взяв на себе зобовязання проводити оплату Постачальнику вартості використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.

Пунктом 4.2.2 Договору, узгоджено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Кількість фактично спожитої енергії визначено відповідно до Актів контрольного зняття показників, складених у присутності представника Споживача та у відповідності до Графіку зняття показів засобів обліку електричної енергії, що є Додатком до Договору №703.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обовязок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобовязання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Проте як вбачається із матеріалів справи та доведено позивачем, всупереч вищезазначених приписів закону, відповідачем в березні 2009 року перевищено договірні величини споживання, відповідно на 3425 кВт/год., визначені додатком №1 до договору.

Так на березень 2009р. встановлена договірна величина споживання 500 кВт/год., а фактично спожито 3925 кВт/год., що підтверджується актами про використану електроенергію, рахунками за перевищення договірної величини споживання електроенергії №0040104/18903, №0040104/18903-1 за березень 2009р.

Таким чином, як вбачається з представлених доказів, відповідач зобовязаний був сплатити по рахунках за перевищення договірної величини споживання електроенергії за березень 2009р. 2002,25 грн.

Однак, Споживач в порушення укладеного договору суму боргу не сплатив, у звязку з чим виникла заборгованість в сумі 2002,25грн., яка станом на день розгляду спору не погашена в добровільному порядку.

Позивач також вказує на те, що ним на адресу Відповідача було надіслано претензію №112 від 13.04.2009р. з вимогою погасити заборгованість до 25 квітня 2009р. Проте, остання залишена без відповіді та задоволення.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вище зазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та беручи до уваги те, що відповідач станом на день розгляду справи суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив), суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право ВАТ “Тернопільобленерго”, підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 2002 грн. 25 коп. основного боргу.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ч.2 зазначеної статті передбачає, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

В свою чергу, із змісту, ч. 5. ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, державне мито в сумі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

У судовому засіданні 16.07.2010р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 16, 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, с. Васьківці, Шумського району, Тернопільської області (реєстраційний номер 20023578820 фізичної особи-підприємця ЄДР) на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м.Тернопіль (ідент. код 00130725) на поточний рахунок із спеціальним режимом використання №26035340116 Кременецьке відділення ВАТ "Ощадбанк" №6351, МФО 398262 2002 (дві тисячі дві) грн. 25 коп. основного боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії,

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, с. Васьківці, Шумського району, Тернопільської області (реєстраційний номер 20023578820 фізичної особи-підприємця ЄДР) на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м.Тернопіль (ідент. код 00130725) на рахунок 260053000146, МФО 338545, ОПЕРВ філії Тернопільське обласне управління ВАТ "Ощадбанк", м.Тернопіль, ЗКПО ОО130725 - 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 21 липня 2010 р., через місцевий господарський суд.

Суддя