Рішення № 10633769, 29.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/21929.07.10 За позовом Держаного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-вирбниче підприємство

«МонКаСтро»

Про           стягнення 13934,60 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Терещенко С.В. –по дов. № 07/01-300 від 03.06.2008

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Держаного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-вирбниче підприємство «МонКаСтро»9322,40 грн. основного боргу по орендній платі, 3080,60 грн. штрафу, 800,93 грн. пені, 730,67 грн. збитків від зміни індексу інфляції за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди № КБ/09-0021 від 01.12.2008.

Відповідач в судове засідання 29.07.2010 не з‘явився, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 12.07.2010 та ухвалі від 22.07.2010 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась за адресами, що зазначені в позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 27.07.2010 є юридичною адресою: м. Київ, пр. Відрадний, 95 та за адресою об‘єкта оренди : м. Київ, вул. Богданівська, 10.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 29.07.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.12.2008 між Держаним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Укрбуд»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-вирбниче підприємство «МонКаСтро»(орендар) було укладено договір оренди № КБ/09-0021 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у платне строкове користування нерухоме майно (далі –майно), площею в розмірі та за цільовим призначенням згідно з актом приймання-передачі майна (додаток 1), яке розташоване у адміністративному будинку за адресою: м. Київ, вул. Богданівська, 10 (далі - адмінбудинок), що належить орендодавцю на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 № 897.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з квітня по листопад 2009 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 9322,40 грн. та нараховані пеня в розмірі 800,93 грн. та штраф в розмірі 3080,60 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 6.1. договору визначено, що орендодавець зобов‘язаний передати орендарю в оренду майно по акту приймання-передачі згідно з цим договором.

Як вбачається з акту приймання-передачі від 01.12.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення площею 18,70 кв. м., що знаходиться на 3 поверсі будівлі за адресою м. Київ, вул. Богданівська, 10.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

З п. 10.1 договору вбачається, що договір діє з 01.12.2008 до 30.11.2009 включно.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 3.1. договору орендні платежі за місяць оренди майна є договірними і визначаються згідно узгодженого з орендарем розрахунку розміру щомісячного платежу за оренду майна (додаток 2).

В додатку № 2 до договору сторонами погоджений розмір орендної плати в сумі 1851,30 грн., в т. ч. ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 01.05.2009 сторони внесли зміни до додатку № 2 визначивши розмір орендної плати в сумі 1496,08 грн.

Орендар протягом 5 календарних днів, після отримання цього договору, сплачує орендний платіж згідно наданого орендодавцем рахунку-фактури, який включає плату за відповідну кількість днів першого місяця оренди із розрахунку розміру щомісячного платежу за оренду майна (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору у подальшому орендар зобов'язаний сплачувати орендні платежі за поточний місяць не пізніше 10 числа поточного місяця відповідно до узгодженого розміру щомісячного платежу та рахунку-фактури, який орендар не пізніше 5 числа поточного місяця повинен отримати у орендодавця. Несвоєчасне отримання орендарем рахунку-фактури у орендодавця не звільняє орендаря від зобов'язання вчасно сплачувати орендні платежі.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були виставлені рахунки фактури № КБ/09-0021/4 від 01.04.2009 на суму 1 851,30 грн., рахунки-фактури № КБ/09-0021/5 від 01.05.2009, № КБ/09-0021/6 від 01.06.2009, № КБ/09-0021/7 від 01.07.2009, № КБ/09-0021/8 від 01.08.2009, № КБ/09-0021/9 від 01.09.2009, № КБ/09-0021/10 від 01.10.2009 та № КБ/09-0021/11 від 01.11.2009 на суми 1496,08 грн.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення орендних платежів в повному обсязі у період з квітня по листопад 2009 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неопореними відповідачем розрахунками позивача становить 9322,40 грн.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 9322,40 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендних платежів (після 15 числа поточного місяця) орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки до 28 числа поточного місяця включно.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення оплати після 15 числа до 28 числа поточного місяця.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 9.2. договору, розмір якої, за розрахунками суду із застосування подвійної облікової ставки НБУ у визначені позивачем періоди, становить 95,73 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 95,73 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в частині нарахування розміру пені в сумі 705,20 грн. в позові слід відмовити, оскільки при здійснені розрахунку не враховані вимоги чинного законодавства України.

Крім цього, пунктом 9.2. договору передбачено, що у разі несплати орендних платежів до 28 числа поточного місяця, орендар, крім зазначеної пені сплачує на користь орендодавця штраф в розмірі 25% від суми простроченого платежу.

За обґрунтованими розрахунками позивача розмір штрафу становить 3080,60 грн.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3080,60 грн. штрафу обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь збитки від зміни індексу інфляції в сумі 730,67 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 730,67 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Держаного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-вирбниче підприємство «МонКаСтро»(м. Київ, пр. Відрадний, 95, код ЄДРПОУ 32820368) на користь Держаного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»(м. Київ, вул. М.Раскової, 23, код ЄДРПОУ 33298371) 9 322 (дев‘ять тисяч триста двадцять дві) грн. 40 коп. основного боргу, 95 (дев‘яносто п‘ять) грн. 73 коп. пені, 3080 (три тисячі вісімдесят) грн. 60 коп. штрафу, 730 (сімсот тридцять) грн. 67 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 132 (сто тридцять дві) грн. 29 коп. витрат по сплаті державного мита та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 02.08.2010