Рішення № 10633768, 29.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/23829.07.10 За позовом           Фізичної особи –підприємця Нідзялковської Юлії Володимирівни До                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Віола Плюс»

Про                     стягнення 275 560 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Гереєва І.В. –по дов. № 1961 від 27.07.2010

Від відповідача Крицький О.І. –по дов. № б/н від 26.07.2010

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи –підприємця Нідзялковської Юлії Володимирівни про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віола Плюс»275 560 грн. боргу по орендній платі за 10 місяців, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням з боку останнього умов договору суборенди № 01/09 від 01.09.2009.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.07.2010 не виконав. Представник відповідача в судовому засіданні в усних поясненнях проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 29.07.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників позивача і відповідача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.09.2009 між Фізичною особою –підприємцем Нідзялковською Юлією Володимирівною (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віола Плюс» (суборендар) було укладено договір суборенди № 01/09 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове користування частину нежилого приміщення у будівлі, місцезнаходження якої м. Київ, вул. Братиславська, 52, площею 130 кв. м. на 3 поверсі.

Орендар користується зазначеною частиною приміщення на підставі укладеного з орендодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр»договору оренди № 23 від 01.07.2009 зі строком дії до 30.06.2010.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг суборенди за період з вересня 2009 року по червень 2010 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 275 560 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Розділом 3 договору визначено, що орендар зобов‘язаний передати приміщення суборендарю не пізніше 01.09.2009 за актом прийому-передачі підписаного сторонами.

Як вбачається з акту приймання-передачі від 01.09.2009 орендар передав, а суборендар прийняв нежитлові приміщення площею 130 кв. м., що знаходиться на 3 поверсі будівлі за адресою Київ, вул. Братиславська, 52.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

При цьому відповідно до п. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

З п. 7.1 договору вбачається, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 30.06.2010, тобто не перевищує договору оренди № 23 від 01.07.2009.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 4.2. договору розмір щомісячної суборендної плати за користування 130 кв. м. приміщення складає 27560 грн.

Відповідно до п. 4.3. договору суборендар не пізніше 28 числа місяця, що передує звітному самостійно перераховує в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря авансовим платежем обумовлену п. 4.2. договору суборендну плату за звітний місяць. Суборендна плата сплачується незалежно від наслідків його господарської діяльності.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення суборендної плати у період з вересня 2009 року по червень 2010 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно підписаного обома сторонами акту звірки взаєморозрахунків становить 275 560 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 275 560 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Фізичної особи –підприємця Нідзялковської Юлії Володимирівни обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віола Плюс»(м. Київ, вул. Закревського, 29, код ЄДРПОУ 25291317) на користь Фізичної особи –підприємця Нідзялковської Юлії Володимирівни (м. Київ, Харківське шосе, 180/21, кв. 126, ідент. номер 28425005888) 275 560 (двісті сімдесят п‘ять тисяч п‘ятсот шістдесят) грн. основного боргу, 2755 (дві тисячі сімсот п‘ятдесят п‘ять) грн. 60 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 02.08.2010