Рішення № 10633756, 07.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/20907.06.10                                         

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До Київського учбово-виробничого підприємства № 2 Українського товариства сліпих

Простягнення 88899,66 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                     Гаркавенко С.В. (за дов.)

Від відповідача           Романюк В.В. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулася акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»з позовом про стягнення з Київського учбово-виробничого підприємства № 2 Українського товариства сліпих 88899, 66 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 15327969, а саме: 79586,06 грн. основного боргу, 683,94 грн. трьох процентів річних, 3956,09 грн. інфляційних збитків, 4673,57 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2010р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.06.2010 р..

Відповідач позовні вимоги відхилив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та зазначив, що позивачем безпідставно нарахована заборгованість за тарифами, передбаченими для інших організацій, а не як для бюджетних організацій. Крім того, відповідач повідомив, що сплатив 25.05.2010 р. заборгованість перед позивачем в сумі 10000,00 грн. та просив суд врахувати тяжке фінансове становище відповідача, викликане економічними негараздами в країні. Відповідач також просив суд розстрочити вирішення рішення суду у цій справі та зменшити розмір пені.

          Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

22.02.1999 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(далі - енергопостачальна організація) та Київським учбово-виробничим підприємством № 2 Українського товариства сліпих (абонентом) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 15327969 (далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору (пункт 1.1.) предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.1. Договору сторони зобов’язались при виконанні умов цього Договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування теплової енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі - правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов’язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до Договору.

Згідно з п. 2.3.1 Договору абонент зобов’язався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 1.

Відповідно до пункту 5.1. Договору та звертання-доручення до нього визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Згідно з додатком № 3 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київської міською державною адміністрацією, які можуть змінюватися в період дії Договору.

Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділу теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії та попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду ( один примірник оформленого акту звірки абонент повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 додатку № 4 до Договору сплату за вказаними в пункті 2 цього Договору документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до умов вказаного Договору позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії за період з 01.11.2009 р. по 01.04.2010 р. на суму 154907,70 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії та розрахунком основного боргу, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково в сумі 70068,84 грн., внаслідок чого за період з 01.11.2009 р. по 01.04.2010 р. виникла заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 79586,06 грн.

Як встановлено судом, платіжним дорученням від 25.05.2010 р. № 201 відповідач в рахунок сплати боргу за спожиту теплову енергію (під час розгляду справи в суді) перерахував кошти в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 10000,00 грн. в рахунок сплати боргу за спожиту теплову енергію, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 10000,00 грн. за спожиту теплову енергію підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших доказів погашення заборгованості за спожиту теплову енергію відповідачем не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором за спожиту теплову енергію в сумі 69586,06 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 69586,06 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що позивачем безпідставно нарахована заборгованість за тарифами, передбаченими для інших організацій, а не як для бюджетних організацій не приймаються судом до уваги, оскільки застосування тарифів на теплову енергію та послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ, затверджені, встановлені та погоджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30.06.2009р. № 758 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів»застосовуються при розрахунках з підприємствами та організаціями українського товариства сліпих в місті Києві згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 12.04.2010 р. № 260 «Про визначення додаткової категорії споживачів та встановлення для цієї категорії споживачів тарифів на теплову енергію та комунальні послуги», та не охоплюють спірний період споживання теплової енергії у цій справі.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 683,94 грн. ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 683,94 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції в сумі 3956,09 грн. ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 3956,09грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Пунктом 3.5. Додатку 4 до Договору встановлено, що за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи положення п. 3 статті 83 ГПК України, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», пункт 4.2.2. Договору, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до 100,00 грн.

Відповідно до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

При цьому, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. На необхідність встановлення зазначених обставин також вказано у п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. № 02-5/333.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на тяжке фінансове становище відповідача, викликане економічними негараздами в країні та просить суд розстрочити вирішення рішення суду та зменшити розмір пені на 80%.

Наведені обставини свідчать про утруднення виконання рішення, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та відстрочити виконання рішення в частині стягнення основного боргу та судових витрат –на шість місяців, в частині стягнення штрафних санкцій (пені, інфляційних, трьох процентів річних) –на рік.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Київського учбово-виробничого підприємства № 2 Українського товариства сліпих (01023, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, буд. 6, рахунок 26006209801570 у Печерській філії міста Києва АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322090, код 3967688) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код 00131305) 69586,06 грн. основного боргу, 100,00 грн. пені, 683,94 грн. трьох процентів річних, 3956,09 грн. інфляційних збитків, 889 грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2010 р. у справі № 17/209 в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 69586,06 грн. на державного мита в сумі 843,26 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на шість місяців - до 07.12.2010 р..

Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2010 р. у справі № 17/209 в частині стягнення з відповідача 100,00 грн. пені, 683,94 грн. трьох процентів річних, 3956,09 грн. інфляційних збитків на рік - до 07.06.2011 р..

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 10000,00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 26.07.2010 р.