Рішення № 10633542, 26.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/226-48/7126.07.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд"

доАкціонерного товариства закритого типу "Інтер-Контакт"

простягнення 23 817,43 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Чурсіна І.В.

від відповідача:Диба І.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" (надалі –ТОВ "Кременчук Житлобуд") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства закритого типу "Інтер-Контакт" (надалі –АТЗТ "Інтер-Контакт") про стягнення 22 351,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2006 р. з АТЗТ "Інтер-Контакт" на користь ТОВ "Кременчук Житлобуд" у період з 01.09.2002 р. по 01.09.2005 р. стягнуто заборгованість у загальному розмірі 45 986,53 грн. Відповідач постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 р. не виконав, у зв’язку із чим позивачем у період з 01.09.2005 р. по 25.02.2009 р. було додатково нараховано індекс інфляції у розмірі 19 421,03 грн. та 3% річних у розмірі 2 930,29 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2009 р. порушено провадження у справі №49/226.

03.06.2009 р. позивачем до канцелярії суду було подано заяву про збільшення позовних вимог №11116-11117 від 01.06.2009 р. відповідно до тексту якої позивач просить стягнути з відповідача витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 21 199,58 грн. та 3% річних у розмірі 3 140,96 грн., що разом становить 24 340,54 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.08.2009 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" задоволено повністю та стягнено з Акціонерного товариства закритого типу "Інтер-Контакт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 21 199,58 грн., 3% річних у розмірі 3 140,96 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 223,51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312,50грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2009 р. рішення господарського суду м. Києва від 10.08.2009 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2010 р. рішення господарського суду м. Києва від 10.08.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2009 р. скасовано, а справу №49/226 передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Згідно резолюції голови господарського суду міста Києва справу передано до розгляду судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.02.2010 року справу №49/226 прийнято до провадження, присвоєно їй новий номер №49/226-48/71 та призначено до розгляду на 22.02.2010р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2010 р. у зв’язку із клопотанням позивача розгляд справи відкладено до 15.03.2010 р.

Судове засідання 15.03.2010 р. не відбулось у зв’язку із витребуванням справи Вищим господарським судом України.

Листом від 01.06.2010 р. №03.03-25/825 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" на постанову Вищого господарського суду України від 21.01.2010 р. у справі №49/226 повернуто скаржнику без розгляду, а матеріали справи повернуто до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.06.2010 р. розгляд справи призначено на 26.07.2010 р.

У судове засідання 26.07.2010 р. представник позивача з'явився, подав заяву про зміну позовних вимог (зменшення розміру позовних вимог), згідно тексту якої просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 147,84грн. та інфляційні збитки у розмірі 20 669,59 грн., що разом становить 23 817,43 грн. за період прострочення з 01.04.2006 р. по 02.01.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання 26.07.2010 р. з'явився, подав відзив на позовну заяву, відповідно до тексту якого проти позову заперечив та просив в задоволенні позову відмовити у зв’язку зі спливом строку позовної давності, що застосовується до даного виду стягнення.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2001 р. між Кременчуцького колективного підприємства «Житлобуд»(правонаступником якого є ТОВ "Кременчук Житлобуд") (виконавець) та АТЗТ "Інтер-Контакт" (замовник) укладено договір на виконання підрядних робіт по ремонту будівель на підприємстві №771/01 на загальну суму 120000,00 грн., відповідно до умов якого позивач зобов’язався виконати ремонтні роботи, а відповідач прийняти та оплатити їх.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 р. у справі №22/62-26/407 за позовом Кременчуцького колективного підприємства «Житлобуд»до Акціонерного товариства закритого типу "Інтер-Контакт" про стягнення 36226,64 грн. за зустрічним позовом Акціонерного товариства закритого типу "Інтер-Контакт" до Кременчуцького колективного підприємства «Житлобуд»про визнання недійсним договору підряду №771/01 від 21.08.2001 р. первісний позов задоволено. Стягнуто з АТЗТ "Інтер-Контакт" на корить ТОВ "Кременчук Житлобуд" заборгованість у розмірі 27984,19 грн., збитків від інфляції у розмірі 7304,58 грн., 3% річних у розмірі 2588,54 грн., пені у розмірі 3821,36 грн., 4169,86 грн. витрат на послуги адвоката, державного мита 416,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2006 р. у справі №22/62-26/407 постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 р. залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 20.04.2006 р. АТЗТ "Інтер-Контакт" відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 02.03.2006 р. у справі №22/62-26/407.

Спір у справі виник у зв’язку із невиконанням відповідачем грошового зобов’язання у розмірі 27984,19 грн. у період з 01.04.2006 р. по 02.01.2010 р., що на думку позивача є підставою для застосування визначеної ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Наявність грошового зобов’язання відповідача перед позивачем у розмірі 27984,19 грн. та настання строку його виконання підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 р., а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов’язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується, що спірне грошове зобов’язання відповідача перед позивачем у розмірі 27894,19 грн. не виконано. Зокрема позивачем надано довідку №283 від 23.07.2010 р., з якої вбачається, що на момент винесення рішення у даній справі грошові кошти стягнуті з відповідача згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 р. на рахунок ТОВ "Кременчук Житлобуд" не надходили. Представником відповідача в судовому засіданні також підтверджено факт невиконання вказаного грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, спірне грошове зобов'язання у жодний із передбачених чинним законодавством способів не припинилось, має місце прострочення його виконання у заявлений позивачем період, а тому позивач має право на отримання сум, передбачених ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків від інфляції збитки у розмірі 20669,59 грн. та 3% річних у розмірі 3147,84 грн. за прострочення по оплаті 27894,19 грн., які нараховані у період з 01.04.2006 р. по 02.01.2010 р.

Визначаючи розмір інфляційних збитків та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача суд виходить з наступного.

Згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності.

При цьому, позовна заява №10718-10719 від 25.02.2009 р. подана до суду (відправлена поштою) 07.05.2009 р., що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті та описом вкладення в цінний лист.

Посилання позивача на те, що позов подано 25.02.2009 р. судом відхиляються, оскільки 25.02.2009 р. датовано подану позовну заяву, а не відправлено її до суду. Твердження відповідача про сплив строку позовної давності по вимозі про стягнення основного боргу у розмірі 27 894,19 грн., що на думку відповідача має наслідком сплив позовної давності по додатковим вимогам, судом відхиляється, оскільки право ТОВ "Кременчук Житлобуд" на стягнення основного боргу було захищене судом у справі №22/62-26/407.

Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних збитків та 3% річних, нарахованих до 07.05.2006 р. заявлено з пропуском строку позовної давності, а враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, задоволенню не підлягають.

Подача позову, який розглядався у справі №22/62-26/407 не свідчить про переривання строку позовної давності по вимогам про стягнення інфляційних збитків та 3% річних, нарахованих за період з 01.04.2006 р. по 06.05.2006 р., оскільки такі вимоги не були предметом розгляду у вказаній справі, а вперше заявлені в позовній заяві №10718-10719 у даній справі.

Отже, вимоги про стягнення 3% річних у період з 07.05.2006 р. по 02.01.2010 р. заявлені в межах строку позовної давності, за перерахунком судом становлять 3065,30 грн., а тому підлягають задоволенню у визначеному розмірі.

За перерахунком суду розмір інфляційних збитків за прострочення по оплаті 27984,19 грн. у період з 07.05.2006 р. по 02.01.2010 р. становить 20 864,85 грн. та перевищує заявлений позивачем розмір вимог в цій частині, а тому за відсутністю підстав для виходу за межі позовних вимог –задовольняються судом у визначеному позивачем розмірі –20 669,59 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 82,54 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Інтер-Контакт" (01004, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16; ідентифікаційний код 20009598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул.Горького, 14; ідентифікаційний код 01274136) інфляційні збитки у розмірі 20669 (двадцять тисяч шістсот шістдесят дев’ять) грн. 59 коп., 3% річних у розмірі 3065 (три тисячі шістдесят п’ять) грн. 30 коп., державне мито у розмірі 237 (двісті тридцять сім) грн. 35 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 311 (триста одинадцять) грн. 42коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко