Рішення № 10633533, 29.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/34329.06.10 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сертифікат Люкс"

до Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування

Третя особа: Державне підприємство “Науково-дослідний і проектний інститут містобудування”

про стягнення 37 007,82 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача Сентябрьова Г.В. – представник

від відповідача не з’явився

Рішення прийнято у судовому засіданні 29.06.2010р. оскільки 14.06.2010р. розгляд справи відкладався у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 29 червня 2010 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сертифікат Люкс" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування 37 007,82 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.05.2010 порушено провадження у справі №44/343, розгляд справи призначено на 14.06.2010р.

У судовому засіданні позивач заявив клопотання про залучення Державного підприємства “Науково-дослідний і проектний інститут містобудування” до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою від 14.06.2010р. розгляд справи задоволено клопотання позивача про залучення Державного підприємства “Науково-дослідний і проектний інститут містобудування” до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та відкладено на 29.06.2010р. у зв’язку з неявкою представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 29.06.2010р. позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та подав заяву про забезпечення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав. Про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідач, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2007р. між Товариства з обмеженою відповідальністю "Сертифікат Люкс" (далі –позивач) та Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування (далі - відповідач) укладено договір на виконання науково-дослідної роботи № 77/07 (далі –договір).

Відповідно до умов договору позивач доручає, а відповідач бере на себе зобов’язання виконати науково-дослідну роботу: «Історико-містобудівне обґрунтування місця розташування оздоровчого комплексу в смт. Ореанда, АР Крим, ТОВ «Сертифікат Люкс»(далі –роботи).

Згідно п. 3.2. договору ціна роботи за договором становить 55821, 60 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору позивач перераховує відповідачеві у п’ятиденний термін з моменту підписання договору аванс у розмірі 40 % вартості робіт, що складає 22328, 64 грн.

На виконання договору позивачем в передбачений строк було перераховано на поточний рахунок відповідача аванс у сумі 22328, 64 грн., що підтверджується платіжним дорученням №107 від 01.08.2007 р.

За умовами договору (п. 4.1.) термін закінчення робіт –25.09. 2007р.

Відповідач у встановлений договором строк робіт, передбачених договором не виконав.

На лист позивача № 31 від 20.09.2007р. з вимогою припинити дію договору та повернути передплату відповідач запропонував закрити заборгованість актом під анотований звіт авансову частину роботи.

Позивач відхилив пропозицію відповідача, оскільки часткове виконання не передбачене умовами договору.

Згідно п. 8.3. договору у разі невиконання однією із сторін умов договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони.

25.01.2010р. позивач у листі №1 повторно вимагав припинити дію договору та повернути перераховані як аванс за договором грошові кошти.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати (ст. 894 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На момент подання позовної заяви борг відповідача перед позивачем становить 22 328,64 грн.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача неустойку в сумі 4498, 45 грн., інфляційні втрати в сумі 10606, 10 грн. та 3% річних у сумі 1574, 63 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (ст. 653 ЦК України).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

З урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” пеня обчислюється, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно п. 6.5. договору у випадку несвоєчасного виконання робіт згідно п. 4.1. договору відповідач сплачує неустойку в розмірі облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день затримки.

Позивач надав суду розрахунок пені, який суд вважає обґрунтованим та вчиненим з урахуванням вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що факт прострочення виконання зобов’язання судом встановлено, то вимоги позивача про нарахування пені визнаються судом обґрунтованими та задовольняються за розрахунком позивача у розмірі 2498, 45 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 574, 63 грн. та інфляційних збитків у сумі 10 606, 10 грн. підлягають задоволенню.

Наказом міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 161 від 23.08.2007р. припинено діяльність Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудуванняяк суб’єкті господарювання шляхом приєднання в якості структурного підрозділу до Державного підприємства “Науково-дослідний і проектний інститут містобудування”.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.06.2010р. Державний науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудуванняперебуває в стані припинення підприємницької діяльності.

Позивач в судовому засіданні подав заяву про забезпечення позову,

Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду (ст. 66 ГПК України).

В матеріалах справи № 44/343 суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач відзиву на позовну заяву не подав, позов визнається таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 370, 08грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 549, 610-612, 615, 626, 629, 653, 892, 894 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 29, 32, 33, 43, 44, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 9; код ЄДРПОУ 01422915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сертифікат Люкс" (98612, м. Ялта, Дарсанівський в’їзд, б. 6, кв. 44; код ЄДРПОУ 32506070) 22 328 (двадцять дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 64 коп. основного боргу, неустойку в сумі 2498 (дві тисячі чотириста дев’яносто вісім) грн. 45 коп., інфляційні втрати у сумі 10606 (десять тисяч шістсот шість) грн. 10 коп., 3% річних у сумі 1574 (одна тисяча п’ятсот сімдесят чотири) грн. 63 коп., всього 37007 (тридцять сім тисяч сім) грн. 82 коп., 370 (триста сімдесят) грн. 08 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя П.П. Чеберяк

Дата підписання рішення суду 30.07.10