Рішення № 10633306, 22.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.07.10 р.                     Справа № 10/13пд                               

Господарський суд Донецької області головуючого судді Приходько І.В.;

при секретарі судового засідання – Давидовській Т.В..;

за участю представники сторін:

від позивача – Козаков А.І. –керівник, Анастасьєва Н.В. – довіреність;

Стріжаков М.В. – довіреність;

від відповідача – Оберемко Ю.О. – довіреність; Супрун О.В. –

довіреність

від третьої особи НКРЕ –Дзюб’як Б.І. – довіреність;

від третьої особи Держенергонагляду – не з’явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Торезька харчосмакова фабрика» м.Торез,

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» м.Горлівка в особі Харцизьких електричних мереж м. Харцизьк,

за участю третіх осіб Національної комісії регулювання електроенергетики України м.Київ, Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в Донбаському регіоні м.Горлівка,

про визнання недійсною додаткової угоди № 383-Г від 23.06.2009 р. про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору поставки електричної енергії № 133 від 07.07.2004 р.,-                                                             

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач, Закрите акціонерне товариство «Торезька харчосмакова фабрика» м.Торез, з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»м.Горлівка в особі Харцизьких електричних мереж м. Харцизьк,

про:

- визнання недійсною додаткової угоди № 383-Г від 23.06.2009 р. про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору про постачанняи електричної енергії № 133 від 07.07.2004 р.;

- зобов’язання відповідача здійснити перерахунок збитків по розгляду Акту про порушення Правил користування електричною енергією від 18.06.2009 р. № 032741;

- зобов’язання відповідача зарахувати надлишково перераховану суму за додатковою угодою № 383-Г від 23.06.2009 р. в рахунок наступних платежів за споживання електричної енергії в майбутньому;

- ввести мораторій на виконання договірних зобов’язань по додатковій угоді від 23.06.2009 р. № 383-Г про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору поставки електричної енергії № 133 від 07.07.2004 р. з часу відкриття провадження по справі до закінчення судового розгляду та набуття рішення суду законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на спірну додаткову угоду № 383-Г від 23.06.2009 р. про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору поставки електричної енергії № 133 від 07.07.2004 р., акт про порушення правил користування електричною енергією № 032741 від 18.06.2009 р., протокол засідання комісії № 48 від 23.06.2009 р., акт технічної перевірки розрахункових засобів обліку до 1 кВ № 132693 від 18.06.2009 р., акт перевірки усунення порушень Правил користування електричною енергією № 001070 від 24.06.20109 р., акт технічної перевірки розрахункових засобів обліку до 1 кВ № 132510 від 05.05.2009 р., акт технічної перевірки розрахункових засобів обліку до 1 кВ № 132511 від 05.05.2009 р., договір про постачання електричної енергії № 133 від 07.07.2004 р., та додатки до нього, акт Держенергонагляду № 02/14-0250 від 10.07.2009 р., лист НКРЕ № 30-4-18/661 від 18.08.2009 р.

Ухвалою суду про порушення провадження по справі від 08.02.2010 р. до участі у розгляді справи на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України були залучені треті особи: Національна комісія регулювання електроенергетики України, Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в Донбаському регіоні.

Представник відповідача у відзиві б/н від 24.04.2010 р. на позовну заяву проти позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Пояснив, що між сторонами 07.07.2004 р. був укладений договір на постачання електричної енергії № 133.

23.06.2009 р. між сторонами була підписана додаткова угода № 383-Г від 23.06.2009 р. про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору про постачання електричної енергії № 133 від 07.07.2004 р. За умовами вказаної додаткової угоди позивач визнав заборгованість у розмірі 442700, 51 грн. та зобов’язується її сплатити за умовами та в порядку викладеними у цій угоді.

Вважає, що додаткова угода була укладена сторонами у відповідності до встановлених норм діючого законодавства; сума , яка зазначена у додатковій угоді, нарахована позивачу за результатами перевірки об’єкта споживача та складання акту про порушення Правил користування електричною енергією № 032741 від 18.06.2009 р. (арк.120-122 том 1).

10.03.2010 р. відповідач надав до суду клопотання № 03юр-795/10, в якому просив зупинити провадження по справі та направити матеріали справи № 10/13пд до Торезького МВ УМВС України в Донецькій області (арк.135 том 1).

Представник позивача проти задоволення клопотання про зупинення провадження по справі заперечував (арк.5 том 2).

Розглянув заявлене клопотання відповідача, постанову СВ Торезького МВ ГУ МВС України у Донецькій області про порушення кримінальної справи від 11.11.2009 р., суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки вважає, що порушення кримінальної справи за фактом розкрадання електричної енергії не перешкоджає розгляду по суті заявлених позовних вимог.

17.05.2010 р. під позивача надійшла позовна заява про уточнення позовних вимог № 70 від 10.03.2010 р., в якій він просить :

- визнати недійсною додаткову угоду № 383-Г від 23.06.2009 р. про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору про постачання електричної енергії № 133 від 07.07.2004 р., оскільки вона була вчинена під впливом насильства;

- зобов’язання відповідача здійснити перерахунок збитків по розгляду Акту про порушення Правил користування електричною енергією від 18.06.2009 р. № 032741 у відповідності з Методикою встановлення обсягу та вартості електричної енергії, неврахованої за наслідками порушення споживачем Правил користування електричної енергії з урахуванням рекомендацій Національної комісії регулювання електроенергетики України та Держенергонадзора України;

- стягнути з відповідача надлишково перераховану суму за додатковою угодою № 383-Г від 23.06.2009 р. на користь позивача (арк.2-3 том 2).

Дослідив заявлені уточнення позовних вимог, суд приймає їх до розгляду, оскільки вони відповідають вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки фактично позивач продовжує підтримувати первісні позовні вимоги, але додатково обґрунтовує позовні вимоги, які стосуються визнання недійсною додаткової угоди положеннями статті 231 Цивільного кодексу України та просить надлишково сплачену суму стягнути з відповідача на його користь, а не зарахувати в рахунок майбутніх платежів як це було визначено у первісних позовних вимогах (арк. 2-3 том 2).

Представник відповідача у відзиві на змінені позовні вимоги від 31.05.2010 р. проти позовних вимог заперечував з підстав викладених раніше, а також вража, що позивач не довів вчинення над ним насильства, а таму оспорювана додаткова угода є такою що відповідає нормам діючого законодавства (арк.40-41 том 2).

16.06.2010 р. від позивача надійшла позовна заява зі змінами позовних вимог № 210 від 15.06.2010 р., в якій позивач просить:

- визнати недійсним рішення комісії Торезьких електричних мереж Харцизьких ЕМ ВАТ «Донецькобленерго» від 23.06.2009 р. № 48 по розгляду Акта про порушення Правил користування електричною енергією від 18.06.2009 р. № 032741;

- визнати недійсною додаткову угоду № 383-Г від 23.06.2009 р. про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору про постачання електричної енергії № 133 від 07.07.2004 р.,

- застосувати реституцію до угоди, що укладена у формі додаткової угоди № 383-Г від 23.06.2009 р. про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору про постачання електричної енергії № 133 від 07.07.2004 р. (арк.73-75 том 2)

Дослідив змінені позовні вимоги від 16.06.2010 р. суд встановив наступне.

Обґрунтовуючи позовні первісні позовні вимоги щодо підстав недійсності додаткової угоди, позивач посилався на положення статті 231 Цивільного кодексу України.

Змінюючи позовні вимоги 16.06.2010 р., позивач просить визнати недійсною додаткову угоду №383-Г на підставах статті 229 Цивільного кодексу України та вважає, що угоду було вчинено під впливом помилки.

Таким чином, суд встановив, що позивач змінив підставу позовних вимог щодо визнання недійсною додаткової угоди № 383-Г і його дії відповідають положенням статті 22 ГПК України.

Заявляючи позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення комісії № 48 від 23.06.2009 р., позивач фактично змінює одночасно предмет та підставу позову.

Тому суд частково відхиляє клопотання позивача та приймає до розгляду позовні вимоги, які стосуються визнання недійсною додаткової угоди № 383-Г від 23.06.2009 р. про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору про постачання електричної енергії № 133 від 07.07.2004 р., оскільки вона була вчинена під впливом помилки та позовні вимоги щодо застосування реституції до вказаної угоди.

Представник відповідача надав до суду відзив на змінені позовні вимоги № 03-юр-3013/10 від 07.07.2010 р.(арк.127-128 том 2).

22.07.2010 р. від позивача надійшла позовна заява зі змінами позовних вимог № 263 від 15.06.2010 р., в якій позивач просить:

- визнати недійсним рішення комісії Торезьких електричних мереж Харцизьких ЕМ ВАТ «Донецькобленерго» від 23.06.2009 р. № 48 по розгляду Акта про порушення Правил користування електричною енергією від 18.06.2009 р. № 032741;

- визнати недійсною додаткову угоду № 383-Г від 23.06.2009 р. про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору про постачання електричної енергії № 133 від 07.07.2004 р., оскільки вона була вчинена під впливом помилки (арк.147-148 том 2).

Розглянув зміни позовних вимог позивача № 263, суд приходить до висновку, що вони не відповідають вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що позивач має право до прийняття рішення по суті змінити підставу або предмет позову.

Заявляючи позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення комісії № 48 від 23.06.2009 р., позивач фактично змінює одночасно предмет та підставу позову.

Тому суд частково відхиляє клопотання позивача та приймає до розгляду позовні вимоги, які стосуються визнання недійсною додаткової угоди № 383-Г від 23.06.2009 р. про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору про постачання електричної енергії № 133 від 07.07.2004 р.

Третя особа НКРЕ у письмових поясненнях до суду № 2645/13/17-10 від 05.05.2010 р., № 4397/13/17-10 від 19.07.2010 р. та в судових засіданнях пояснила, що вважає неправомірним застосування постачальником п.2.6. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією. Наполягає, що при визначені обсягу недорахованої електричної енергії необхідно застосовувати п.2.5. Методики.

Відповідно до пункту 2.5. Методики нарахування обсягу недорахованої електричної енергії визначається виходячи з кількості робочих днів споживача з дня останньої технічної перевірки, тобто по зазначеній справі необхідно враховувати технічну перевірку від 05.05.2009 р. проведену у споживача за актом № 132511.

Також звернув увагу суду, що обсяг добового споживання електричної енергії здійснюється на підставі п.2.5. Методики за формулою Wдоб.= Р х tдоб. Х Кв., де Р – потужність (кВт), у зв’язку з невизначеністю даних в акті № 032741, застосування підпункту «а», «б», «в» п.2.5. Методики при розрахунку потужності неможливо (арк.21-24, 138-142, 150-154 том 2).

Третя особа Держенергонагляд у судових засіданнях та письмових поясненнях до суду від 25.03.2010 р. № 01-12/571 зазначила, що в межах своєї компетенції нею вже розглядалась скарга позивача на неправомірність розрахунку обсягу недорахованої електричної енергії проведеного ВАТ «Донецькобленерго» на підставі Акту № 032741 від 18.06.2009 р. та було надано відповідь № 01-31/702 від17.07.2009 р. Крім того, складався Акт № 02/14-0250 від 10.07.2009 р.(арк.9, 80 том 2).

Вважає, що постачальником було порушено п.6.40 Правил користування електричної енергії та п.2.5. Методики, оскільки не врахована дата останньої технічної перевірки, яка мала місце на об’єкті споживача 05.05.2009 р.

Крім того, постачальником при розрахунку обсягу недорахованої електричної енергії застосований коефіцієнт 0,75, який береться за умови, якщо був не допуск споживача представників енергопостачальної організації для складання переліку струмоприймачів. Оскільки акт № 032741 не містить відомостей щодо вчинення не допуску споживача, необхідно застосовувати коефіцієнт – 0,5 (арк.6-7 том 2).

В наступні судові засідання представник третьої особи Держенергонагляд» не з’являвся, надав клопотання № 01-12/572 від 25.03.2010 р. про слухання справи без участі його представника (арк.10 том 2).

В судове засідання 22.07.2010 р. представник Держенергонагляду не з’явився, на підставі положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи закінчено за відсутності представника третьої особи Держенергонагляду, рішення прийнято за наявними в ній матеріалами.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені сторонами документи, заслухав їх пояснення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з наданих до суду документів, 07.07.2004 р. між позивачем (споживач) та відповідачем (постачальник) був укладений договір № 133 про постачання електричної енергії на об’єкт споживача маслоцех (вул.Сурікова м.Торез) та кондитерський цех (вул.Мельничний , 8 м.Торез) ТП-15, ТП-224 ( арк.23-45 том 1).

18.06.2009 р. представниками постачальника при здійсненні перевірки дотримань Правил користування електричною енергією у споживача було виявлено порушення, а саме пошкодження розрахункових засобів обліку електроенергії (у скритому місці), та вчинення дій споживача, які призвели до зміни показників засобів обліку електричної енергії, про що було складено Акт № 032741 (арк.26 том 1).

Вказаний документ був підписаний представниками постачальника Супрун О.В., Шушпановим О.Є., Боєвим Г.В., представником споживача - Козаковим А.І.

23.06.2009 р. відбулось засідання комісії відповідача та згідно з виявленим порушенням, яке було зафіксовано у Акті № 032741 та у відповідності до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженої Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року N 562 (далі – Методики), позивачу був нарахований обсяг недоврахованої електричної енергії 631 059 кВт.год за період з 17.12.2008 р. по 18.06.2009 р. та суму недорахованої електричної енергії у розмірі 442700,51 грн.

23.06.2009 р. між сторонами була підписана додаткова угода № 383-Г про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору про постачання електричної енергії № 133 від 07.07.2004 р.

За умовами вказаної додаткової угоди, ЗАТ „Торезька харчова фабрика” (позивач по справі) зобов’язувався сплатити протягом червня 2009 р.- травня 2010 р. грошову суму (борг) у розмірі 442700,51 грн., що була нарахована як активна електрична енергія, у тому числі по Акту порушення Правил користування електричною енергією № 032741 від 18.06.2009 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо недійсності додаткової угоди № 383-Г від 23.06.2009 р., позивач посилається на ті обставини, що спірна угода містить обсяг та суму недорахованої електричної енергії, що була нарахована на підставі порушення, яке було зафіксоване в акті № 032741 від 18.06.2009 р. та протоколу № 48 засідання комісії Торезьких РЕМ , та вважає вказану суму неправомірно нарахованою.

Не заперечуючи проти виявленого порушення 18.06.2009 р., позивач вважає, що посадові особи відповідача допустили помилку при розрахунку обсягу недорахованої електричної енергії та не додержались вимог Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією.

Вказану помилку неможливо було виявити під час підписання додаткової угоди № 383-Г тому, що в розпорядженні представника споживача були відсутні дані необхідні для визначення обсягу недорахованої електричної енергії.

У липні 2009 р. за роз’ясненнями щодо правомірності нарахування обсягу недорахованої електричної енергії були зроблені звернення до Національної комісії регулювання електроенергетики України та Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в Донбаському регіоні.

Після отримання відповідей з зазначених установ, відбулось листування з відповідачем, але перерахунок зроблений не був, тому на сьогоднішній час існує спір між сторонами, але звертає увагу суду на той факт, що суму, яка була зазначена у протоколі № 48 у розмірі 442700,51 грн. вже сплачена відповідачу у повному обсязі.

У підтвердження своїх пояснень позивач надав до суду листи НКРЕ (арк.85 том 1), Держенергонагляду (арк.9 том 2), копії платіжних доручень (арк.42-79, 76-88 том 2).

Приймаючи рішення по справі, суд враховує наступне.

Положеннями статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки, зокрема це є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання недійсним правочину.

Таким чином, право на захист розглядається як суб’єктивне цивільне право, яке виникає у особи в разі порушення належних їй цивільних прав та інтересів, невизнання цього права або оспорювання цивільного права.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають особи встановлені ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді позовних вимог щодо недійсності додаткової угоди №383-Г, суд враховує положення ст.638 Цивільного кодексу України, якими визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За умовами оспорюваної угоди, ЗАТ „Торезька харчова фабрика” зобов’язувалась сплатити протягом червня 2009 р.- травня 2010 р. грошову суму (борг) у розмірі 442700,51 грн., що була нарахована як активна електрична енергія, у тому числі по Акту порушення Правил користування електричною енергією № 032741 від 18.06.2009 р.

Як убачається з матеріалів справи, проти чого не заперечувала жодна із сторін, фактично додаткова угода містила суму недорахованої електричної енергії, яка була нарахована на підставі Акту № 032741 від 18.06.2009 р., будь-якої іншої заборгованості за спожиту активну електричну енергію до неї не було включено.

Досліджуючи протокол комісії № 428, розгорнутий розрахунок обсягу недорахованої електричної енергії, суд встановив, що постачальником для встановлення обсягу недорахованої електричної енергії був застосований період з грудня 2008 р. по червень 2009 р. (арк.18 том 1, 95 том 2).

Суд погоджується з позицією НКРЕ, що відповідно до положень Методики, у разі виявлення представниками енергопостачальної організації дій споживача, що призвели до зміни показів засобів обліку необхідно застосовувати розрахунок обсягу та вартості не облікованої електричної енергії на підстав п.2.5. Методики.

Як зазначено у п.2.5. Методики кількість днів, за яку має здійснюватись розрахунок недорахованої електричної енергії, визначається виходячи з кількості робочих днів споживача з дня останньої технічної перевірки або допуску електроустановки споживача в експлуатацію.

В матеріали справи позивач надав акт технічної перевірки розрахункових засобів обліку до 1 кВ № 132510 від 05.05.2009 р. та акт технічної перевірки розрахункових засобів обліку до 1 кВ № 132511 від 05.05.2009 р., які були складені постачальником на об’єктах споживача.

Заперечуючи проти наявності вказаних актів, відповідач посилався на ті обставини, що посадові особи постачальника зловживали службовим становищем при складанні вказаних актів.

Крім того, зазначив, що те порушення, яке було виявлено у споживача 18.06.2009 р. неможливо було виявили візуальним обстеженням об’єкту, і тому акти від 05.05.2009 р. не відображають всіх дій, що вчинялись споживачем на об’єкті.

Також звернув увагу суду на той факт, що після усунення підстав, які сприяли порушенню, у споживача значно зріс щомісячний обсяг споживання електричної енергії. Вважає це доказом порушення, яке вчинив споживач.

Представник споживача, заперечуючи проти доводів постачальника, посилався на введення додаткової зміни на підприємстві.

Розглянув доводи сторін з цього приводу, суд вважає їх такими, що не мають значення для встановлення обсягу спожитої електричної енергії до 18.06.2010 р., оскільки спірні питання регламентовані положеннями Методики.

Крім того, суд враховує положення Правил користування електричної енергії, якими визначено, що технічна перевірка це виконання комплексу робіт з метою визначення відповідності стану засобу обліку електричної енергії та схеми його підключення, а також відповідності стану електропроводки та електроустановок від межі балансової належності до точки обліку «Правилам устройства електроустановок» та іншим нормативно-технічним документам.

Таким чином, наявні в матеріалах справи акти технічної перевірки № 132510, № 132511 від 05.05.2009 р. свідчать про те, що на об’єкті споживача саме 05.05.2009 р. вчинялись представниками постачальника дії передбачені Правилами користування електричної енергії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що пояснення відповідача стосовно того, що його посадові особи при складанні актів 05.05.2009 р. перевищили посадові повноваження, а також щодо порушення кримінальної справи, на час розгляду справи, ніяким чином не спростовують того факту, що саме 05.05.2009 р. на об’єкті споживача здійснювалась технічна перевірка розрахункових засобів обліку споживача.

Судом також досліджувались пояснення третьої особи Держенергонагляду стосовно неправомірності застосування постачальником коефіцієнт 0,75 (замість 0, 5), який береться за умови, якщо був не допуск споживача представників енергопостачальної організації для складання переліку стромоприймачів, а також доводи третьої особа НКРЕ стосовно неможливо застосування відповідачем при розрахунку потужності підпунктів «а», «б», «в» п.2.5. Методики у зв’язку з невизначеністю даних в акті № 032741.

Суд вважає, що перевірка вказаних доводів та заперечень відповідача потребує спеціальних знань, та враховує ті обставини, що жодної із сторін не заявлялось клопотання щодо призначення судової експертизи; сторони вважали, що наявних в матеріалах доказів достатньо для прийняття рішення по суті.

Дослідив матеріали справи, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи документи, які стосуються періоду нарахування обсягу недорахованої електричної енергії, достатні для прийняття рішення по суті.

Суд зазначає, що до матеріалів справи не було надано доказів того, що на час складання протоколу № 48, посадовим особам постачальника, які здійснювали розрахунок обсягу недорахованої електричної енергії, було відомо про наявність актів технічної перевірки від 05.05.2009 р.

Спірне питання щодо необхідності врахування акту технічної перевірки від 05.05.2009 р. розглядалось сторонами після підписання спірної угоди, протягом червня-жовтня 2009 р.

Статтею 229 Цивільного кодексу України визначено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

У правочині зовнішнє волевиявлення має відповідати внутрішній волі особи. Воля особи має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку.

Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в результаті помилки, яка повинна мати істотне значення.

Щодо помилок, які мають істотне значення слід віднести помилку щодо змісту правочину, сторони правочину, предмету правочину, якості об’єкту, ціни, правової природи правочину тощо.

Істотною може вважатись помилка, наслідки якої взагалі неможливо усунути або для їх усунення стороні, яка помилилась, необхідно нести значні витрати.

Обставини, щодо яких помилилась сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину.

Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у узагальненні судової практики у справах про визнання правочинів недійсними від 17 листопада 2008 р.

Як зазначив суд вище, за умовами додаткової угоди № 383-Г позивач по справі зобов’язувався сплатити відповідачу грошову суму (борг) у розмірі 442700,51 грн., що була нарахована по Акту № 032741 від 18.06.2009 р.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити гроші тощо0 або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Суд прийшов до висновку про невірне застосування відповідачем Правил користування електричної енергії та Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, що призвело до невірно встановленого обсягу недорахованої електричної енергії та її вартості, а відтак розмір суми боргу, який визначений постачальником у додатковій угоди № 383-Г є таким , що суперечить нормам діючого законодавства та не відповідає дійсності.

Слід також зазначити те, що за змістом оспоруваної додаткової угоди № 383-Г про реструктуризацію та погашення заборгованості, вона стосується заборгованості за спожиту активну електричну енергію та, як зазначено у пункті 5.3. угоди, складена згідно до п.6.5. Правил користування електричною енергією та є невід’ємною частиною договору №133 від 07.07.2004 р.

Дослідив пункт 6.5. Правил користування електричною енергією суд встановив, що його положеннями визначено, що договір про реструктуризацію заборгованості укладається за згодою сторін у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію.

В той же час, матеріалами справи доведено, що спірна угода стосується погашення суми грошового боргу, який нарахований на підставі Акту про порушення Правил користування електричної енергії.

Крім того, суд враховує положення пункту 6.43 Правил користування електричної енергії, якими визначено, що кошти за недораховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок постачальника на підставі розрахункових документів протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунку.

Протокол засідання комісії, на підставі якого був нарахований обсяг спожитої електричної енергії, складений 23.06.2009 р.

Розрахунковий документ, на підставі якого споживач протягом 30 календарних днів повинен оплатити вартість недорахованої електричної енергії, взагалі до суду наданий не був.

Оспорювана додаткова угода була укладена сторонами того ж дня коли відбулось засідання комісії, тобто без додержання вимог пункту 6.43 Правил користування електричної енергії та в порушення вимог статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо недійсності додаткової угоди № 383-Г обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Господарські витрати підлягають віднесенню в порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 11, 16, 229, 509, 530, 638 Цивільного кодексу України, Правилами користування електричної енергії, затверджених НКРЕ № 28 від 31.07.1996 р. (зі змінами та доповненнями), на підставі статей 1, 2, 22, 27, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Торезька харчосмакова фабрика» м.Торез, заявлені до Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» м.Горлівка в особі Харцизьких електричних мереж м. Харцизьк, про визнання недійсною додаткову угоду № 383-Г від 23.06.2009 р. про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору про постачання електричної енергії № 133 від 07.07.2004 р.

Визнати недійсною додаткову угоду № 383-Г від 23.06.2009 р. про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору про постачання електричної енергії № 133 від 07.07.2004 р., укладену між Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго»м.Горлівка, та Закритим акціонерним товариством «Торезька харчосмакова фабрика» м.Торез.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» м.Горлівка (84601, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, р/р 26033021292), МФО 335106, ЄДРПОУ 001130932, Банк філія Донецького обласного управління ОВАТ „Ощадбанк”) на користь Закритого акціонерного товариства «Торезька харчосмакова фабрика» м.Торез (86600, м.Торез, пер.Мельничний, 8, р/р 26005301460146 в філії „Відділення ПІБ в м.Торез”, МФО 334282, ЄДРПОУ 00376165) державне мито у розмірі 85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.

В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст підписано 27.07.2010 р.

Суддя                               

позивачу – 1 прим.;

відповідачу – 1 прим.;

третім особам – 2 прим.;

до суду – 1 прим.