Рішення № 10633259, 30.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.07.10 р. Справа № 37/285пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при помічнику Левшиній Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до Відповідача 1: Публічного акціонерного товариства „СВЕДБАНК”, м. Київ, ідентифікаційний код 19356840

та Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІРОЛ КЕДБЕРІ”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 34336131

про: визнання договору поруки від 02.11.2007р. недійсним,

за участю уповноважених представників:

від Позивача не зявився;

від Відповідача 1 Святовець О.М. (за довіреністю №173 від 16.06.2010р.);

від Відповідача 2 не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судову засідання відкладалося з 11.11.2009р. на 25.11.2009р., з 25.11.2009р. на 08.12.2009р., з 08.12.2009р. на 23.12.2009р., коли справу було зупинено та поновлено 26.07.2010р. із призначенням до розгляду на 30.07.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_2, м. Донецьк (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „СВЕДБАНК”, м. Київ (далі Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІРОЛ КЕДБЕРІ”, м. Донецьк (далі Відповідач 2) про визнання договору поруки від 02.11.2007р. таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що встановлення завищеної відсоткової ставки Відповідачем 1 в односторонньому порядку суперечить діючому законодавству та обмежує права Позивача, укладання спірного договору не відповідає вимогами закону та статусу Відповідача 2.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав кредитний договір №КЛЮ-051/07Н від 02.11.2007р.; договір поруки від 02.11.2007р. з додатком №1; розрахунок заборгованості.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 92, 180, 203, Господарського кодексу України, ст.ст. 173, 215, 525, 598, 628, 651, 654, 1056-1 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 3, 12, 15, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав заяву про зміну позовних вимог від 08.12.2009р. (а.с.72), в якій просив суд визнати договір поруки від 02.11.2007р. недійсним.

Відповідач 1 надав відзив №09/2332/109 від 23.11.2009р. (а.с.32), яким проти позову заперечив, посилаючись на: узгодження сторонами кредитного договору порядку зміни відсоткової ставки, відсутність з боку Позивача заперечень щодо її збільшення, ненадання доказів відсутності у керівника Відповідача 2 повноважень на підписання спірного договору.

Відповідачем 1 на виконання вимог суду та на підтвердження своєї позиції надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 25, 33-59, 69)

Відповідач 2 явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за місцем знаходження, визначеним за матеріалами справи.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово. У судове засідання 30.07.2010р. представники Позивача та Відповідача 2 не зявилися, незважаючи навіть на вжиті судом заходи з інформування шляхом надсилання телеграм, а представник Відповідача 2 наполягав на вирішенні справи за їх відсутністю.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а ненадання сторонами певних документів та неявка представників належним чином повідомлених сторін у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію, тим більше, що зважаючи на закінчення 30.07.2010р. процесуального строку розгляду справи, її подальше відкладення за змістом ст. 77 Кодексу є неможливим.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

02.11.2007р. між Акціонерним комерційним банком „ТАС-Комерцбанк” (Банк) та Позивачем (Позичальник) був укладений кредитний договір №КЛЮ 051/07Н (а.с.а.с. 9-16), згідно п.п. 1.1, 1.2, 1.5, 4.1 якого Банк має право надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії у розмірі 11000000,00грн., що не поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а Позичальник зобовязується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобовязання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором, для розвитку бізнесу, строком до 01.11.2011р. з урахуванням графіку (додаток №1 до договору).

Згідно п.1.4 договору плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів (процентна ставка) становить: 17,5% річних; 19,5% річних, у разі якщо обсяг щомісячних грошових надходжень на рахунки Позичальника, відкриті в АКБ „ТАС-Комерцбанк”, за попередній місяць становить менше, ніж 25% від загального обсягу грошових надходжень на рахунки Позичальника, в тому числі відкриті в інших уповноважених банках України, починаючи з січня 2008р. Умова зміни процентної ставки, відповідно до цього договору, вступає в дію починаючи з місяця наступного за місяцем, в якому виникли підстави для зміни процентної ставки.

Відповідно до п.п. 3.4.1, 3.4.2 кредитного договору про зміну процентної ставки Банк повідомляє Позичальника шляхом направлення листа з повідомленням про вручення за 10 календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки. Зміни до договору набувають чинності, а нова процентна ставка починає діяти з 11-го дня після відправлення банком повідомлення відповідно до цього підпункту пункту 3.4 цього договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Банку відділенням звязку при відправленні листа з повідомленням про вручення. Протягом зазначеного вище десятиденного строку позичальник має право подати до Банку письмове заперечення щодо нового розміру процентної ставки. При наявності таких заперечень, строк виконання Позичальником своїх зобовязань за взаємною згодою Сторін, вважається таким, що настав, на день звернення Позичальника до Банку підтверджується поставленням вхідного штампу Банком із зазначенням номера та дати реєстрації звернення Позичальника.

Задля забезпечення виконання Позичальником своїх зобовязань за цим договором, 02.11.2009р. між Акціонерним комерційним банком „ТАС-Комерцбанк” (Банк), Відповідачем 2 (Поручитель) та Позивачем (Позичальник) був укладений договір поруки (а.с.а.с. 17,18), згідно п.1 якого Поручитель зобовязується перед Банком відповідати за виконання Позичальником зобовязань щодо повернення коштів, наданих Банком Позичальнику в межах кредитної лінії згідно кредитного договору, строком по 01.11.2011року включно. Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Банком за виконання Позичальником умов Основного зобовязання усім належним йому майном та грошовими коштами. Даний договір був підписаний Відповідачем 1 відповідно до рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом №18 від 31.10.2007р. (а.с.33)

З листування між Відповідачем 1 та Позивачем (а.с.а.с.34-42) випливає повідомлення Банком про наявність порушень грошових зобовязань за кредитним договором та запровадження змін (підвищення) процентної ставки за користування кредитними коштами.

Як вбачається із наданого статуту (а.с.а.с.44-58) та свідоцтва про державну реєстрацію, поточне найменування Банку, що укладав вказані вище кредитний договір та договір поруки, є Публічний акціонерне товариство „Сведбанк”, яке і виступає у статусу Відповідача 1.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, остаточно вимагаючи у заяві від 08.12.2009р. (а.с.72) визнання договору поруки від 02.11.2007р. недійсним.

Відповідач 1 проти первісних вимог позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №09/2332/109 від 23.11.2009р. (а.с.32).

Відповідач 2 процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Суд розглядає спір в контексті вимог, викладених у заяві від 08.12.2009р. (а.с.72), але з урахуванням підстав, наведених у позовній заяві, оскільки за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення по справі позивач управнений змінювати предмет позову.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідачів такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

За змістом розглядуваних вимог, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні недійсними договору поруки, укладеними за участю сторін цієї справи.

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

З огляду на це предметом судової оцінки, спрямованої на зясування законності спірного договору поруки, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній вимагає визнання спірного договору поруки недійсним, оскільки:

-Відповідач 1 незаконно збільшив відсоткову ставку за користування кредитними коштами, наданими згідно договору №КЛЮ 051/07Н від 02.11.2007р.;

-укладання договору поруки не мало на меті отримання Відповідачем 2 прибутку, що суперечить меті його створення;

- договір поруки з боку Відповідача 2 підписаний керівником поза межами статуту товариства;

- сторони не узгодили суттєвих умов договору поруки;

- Відповідач 2 на момент укладання спірного договору не був фінансовою установою і не перебував на обліку в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Позиція суду стосовно вказаних підстав позову полягає у такому:

За змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України наявність порушення певного субєктивного права/інтересу відповідної особи є обовязковою умовою для можливості застосування судом відповідного способу судового захисту за зверненням означеної особи, що у повній мірі узгоджується із приписами ст. 55 Конституції України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України. У розглядуваному випадку порушення прав/інтересів Позивача має опосередковуватися саме фактом укладання спірного договору поруки.

Між тим, Позивачем всупереч вимог суду не було визначено сутності порушеного (захищуваного) права або інтересу. В свою чергу, аналізуючи зміст спірного договору в контексті приписів законодавства, що регламентує відповідні правовідносини, суд дійшов висновку, що:

- факт укладання спірного договору безпосередньо не призводить до виникнення або зміни будь-яких прав чи обовязків Позивача, обсяг яких визначається взаємовідносинами за кредитним договором №КЛЮ 051/07Н від 02.11.2007р., який, наразі, не є предметом спору у цій справі. Дійсно, ймовірне виконання Відповідачем 2 солідарних зобовязань перед Відповідачем 1 за вказаним кредитним договором і набуття у звязку із цим статусу кредитора Позивача є лише передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 512 та ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України наслідком, який не призводить до збільшення обсягу грошових зобовязань Позивача як Позичальника порівняно із ситуацією виконання останнім таких зобовязань безпосередньо на користь Банку;

- положення ст. 553 Цивільного кодексу України взагалі не передбачають обовязкової участі позичальника (боржника) у договорі поруки, сторонами якого є виключно Поручитель (Відповідач 2) та Кредитор боржника (Відповідач 1). В свою чергу, відсутність у Позивача нормативного статусу сторони у відповідному договорі згідно вказаних положень законодавства і ненадання йому такого статусу фактично шляхом покладання відповідних прав та обовязків згідно самого спірного договору поруки, у світлі кореспондуючого звязку у зобовязанні між правами та обовязками, закріпленого ст. 509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зумовлюють можливість кваліфікації участі Позивача у спірному договорі як номінальної, що не впливає на існування правовідносин поруки в цілому, а виконує лише функцію повідомлення про такі правовідносини з метою забезпечення подальшого належного виконання зобовязань їх учасниками.

Таким чином, суд не вбачає порушень прав та інтересів Позивача у звязку із укладанням спірного договору поруки.

Посилання Позивача на порушення його інтересів та прав внаслідок одностороннього збільшення Відповідачем відсоткових ставок за кредитним договором №КЛЮ 051/07Н від 02.11.2007р. до уваги не приймається, оскільки ці обставини виконання означеного договору, які виникли в перебігу правовідносин сторін (вже після укладання договору поруки) жодною мірою не впливають і не можуть впливати на оцінку законності спірного договору поруки на дату його укладання.

Інші зазначені Позивачем підстави судом відхиляються, оскільки стосуються прав та інтересів Відповідача 2, а діюче законодавство не передбачає можливості звернення Позичальника із позовними заявами задля захисту інтересів свого Поручителя звернення до суду відбувається саме для захисту власних прав або інтересів. Поряд із цим, посилання Заявника позову на:

- підписання спірного договору керівником Відповідача 2 поза статутних повноважень спростовується рішенням загальних зборів учасників, оформлених протоколом №18 від 31.10.2007р.;

- неузгодженість сторонами істотних умов не тільки не має відношення до оцінки законності договору поруки (є визначальним для оцінки і встановлення факту його укладання та існування як договору взагалі), але спростовується змістом такого договору, який у повній мірі врегульовує між сторонами всі істотні умови відповідних правовідносин, виходячи із вимог параграфу 3 глави 49 Цивільного кодексу України;

- те, що Відповідач 2 на момент укладання спірного договору не був фінансовою установою і не перебував на обліку в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України не має значення, оскільки діюче законодавство не повязує законність і можливість правомірного укладання поручителем договору поруки із наявністю у нього статусу фінансової установи.

Відсутність факту порушення субєктивних прав або інтересів Позивача внаслідок укладання спірного договору в контексті наведених і розглянутих підстав позову та не встановлення судом за наявними доказами обставин недотримання вимог ст. 203 Цивільного кодексу України при укладання спірного договору поруки унеможливлює застосування обраного способу судового захисту і зумовлює відмову у задоволені позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені Позивачем, відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства „СВЕДБАНК”, м. Київ (ідентифікаційний код 19356840) та Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІРОЛ КЕДБЕРІ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34336131) про визнання договору поруки від 02.11.2007р. недійсним у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 30.07.2010р. оголошено та підписано повний текст рішення.

3.Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя