Рішення № 10633161, 26.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

26.07.2010Справа №2-17/2883-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМА»

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсам № 9»

про стягнення суми боргу в розмірі 1352500,00 грн., інфляційні у розмірі 144717,50 грн., 3 % річних у розмірі 44132,26 грн., та пеню в розмірі 139011,06 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - Олейник С.В., представник

Від відповідача - Раєвська Л.П., представник

Сутність спору: Згідно позову та уточнення до нього позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 1352500,00 грн., інфляційні у розмірі 144717,50 грн., 3 % річних у розмірі 44132,26 грн., та пеню в розмірі 139011,06 грн., у зв’язку з невиконанням відповідачем грошового зобов’язання за Договором позики № 03/06 від 12.04.2006 року.

Згідно ст.22 ГПК України уточнення позовних вимог є правом позивача.

Таким чином, позовні вимоги вважаються заявленими згідно уточнення, що також відповідає практики розгляду вказаних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (Постанова від 06.04.2004 року по справі № 2-17/896-2002), та інформаційному листу Вищого господарського суду України від 29.06.2010 року № 01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що позовні вимоги щодо стягнення пені не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском строку позовної давності. Окрім цього, позивачем невірно розрахований індекс інфляції.

Відповідач заявив про застосування позовної давності в частині пені.

Відповідачем також заявлене клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ст. 84 ГПК України в описовій частині рішення вказуються клопотання сторін, в мотивувальній частині вказуються доводи, за якими господарський суд відхилив їх.

По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно п. 1.1 Договору позики № 03/06 від 12.04.2006 року Позикодавець (ТОВ «АРМА») передає Позичальнику (ТОВ «Універсам № 9») безвідсоткову позику на суму 1900000 грн., а Позичальник зобов’язується повернути указану суму позики в обумовлений цим Договором строк.

Згідно п. 2.2 Договору строк повернення позики, указаної в п. 1.1 цього договору, встановлюється до 11.04.2007 року.

Згідно п. 3.1 Договору у випадку несвоєчасного повернення указаної в п.1.1 суми позики у визначений п. 2.2 строк, Позичальник сплачує Позикодавцю пеню в розмірі 0,2 % від простроченої суми позики за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно Додаткової угоди від 10.04.2007 року до Договору позики № 03/06 від 12.04.2006 року строк повернення позики, указаної в п. 1.1 договору встановлюється до 11.04.2008 року.

Згідно Додаткової угоди від 09.04.2008 року до Договору позики № 03/06 від 12.04.2006 року строк повернення позики, указаної в п. 1.1 договору встановлюється до 11.04.2009 року.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних підстав:

Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором і нормами, що відносяться до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підставам недійсним не визнаний та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договору на предмет його невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.

При цьому необхідно відмітить, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов’язання мають виконуватись.

Отримання відповідачем займу на суму 1 388 000 грн. підтверджується платіжними документами.

При цьому необхідно відмітити, що предметом позову є невиконання обов’язків відповідачем, а не позивачем.

Якщо у відповідача є вимоги до позивача, він вправі звернутись щодо захисту своїх прав у встановленому законом порядку.

Відповідачем не надано доказів повернення займу у повному обсязі.

Більш того, з відзиву витікає, що відповідач суму основного боргу визнає, та відповідач лише оспорює розрахунок інфляційних та пені.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України суд зобов’язаний прийняти рішення про задоволення вимог, якщо відповідач вимоги визнає.

Якщо виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на прийняте рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

Якщо заборгованість сплачена чи буде сплачена в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами чи в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню.

Сплата інфляційних та річних передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно розрахунку позивач просить стягнути інфляційні за період з 12.04.2009 року по 13.05.2010 року.

Згідно листа Верховного суду України від 03.04.1997 року № 62-97р, якщо нарахування інфляційних складає менше Ѕ місяця, то цей місяць не враховується, якщо більше Ѕ місяця – цей місяць враховується.

Так, якщо вказане не враховувати, інфляційний період необґрунтовано збільшується на місяць.

Так, період з 12.04.2009 року по 13.05.2010 року складає 13 місяців, а якщо застосувати період квітень 2009 року – травень 2010 року – виходить 14 місяців.

Таким чином, інфляційні підлягають стягненню за період: квітень 2009 – квітень 2010 року, і складають: (1352500Х110,6% = 1495865 грн., 1495865 грн. - 1352500 грн. = 143365 грн.).

При цьому також необхідно відмітити, що при перемноженні щомісячних індексів інфляції, остання цифра не округляється.

Річні згідно розрахунку стягуються за період з 12.04.2009 року по 13.05.2010 року в сумі 44321,26 грн.

Сплата пені передбачена договором, та не стягувати пеню суд підстав не вбачає.

Однак, згідно ч. 6 ст. 232 ГК України пеня може бути розрахована за період з 12.04.2009 року по 11.10.2009 року.

Ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором не передбачено, що пеня нараховується за більший період, ніж вказаний в ч. 6 ст. 232 ГК України, що є підставою для відмови у стягненні пені, та відповідає практиці розгляду аналогічних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2005 року по справі № 2-17/12582-2005), а також Вищім господарським судом України.

З врахуванням позовної давності пеня може бути стягнута за період з 02 червня 2009 року по 11.10.2009 року.

За період з 02.06.2009 року по 14.06.2009 року (13 днів) ставка НБУ складала 12 %. Таким чином, сума пені за вказаний період складає 11561,1 грн. (1352500:365:100Х12Х2Х13).

За період з 15.06.2009 року по 11.08.2009 року (58 днів) облікова ставка НБУ складала 11 %. Таким чином, сума пені за вказаний період складає 47281,9 грн. (1352500:365:100Х11Х2Х58).

За період з 12.08.2009 року по 11.10.2009 року (61 день) облікова ставка НБУ складала 10,25 %. Таким чином, сума пені за вказаний період складала 46337,02 грн. (1352500:365:100Х10,25Х2Х61).

Таким чином, загальна сума пені за період з 02 червня 2009 року по 11.10.2009 року складає: 105180,02 грн. (11561,1+47 281,9 +46 337,02).

Позов поданий згідно вхідного штампу суду – 02.06.2010 року.

Згідно ст. 263 ЦК України подання позову зупиняє позовну давність.

Таким чином, позовна давність зупинена з 02.06.2010 року.

Таким чином, щодо пені, нарахованої з 02.06.2009 року – позовна давність не сплила. Період з 02.06.2009 р. по 01.06.2010 р. – є рік, та період з 02.06.2009 р. по 11.10.2009 року в цей рік входить).

Згідно ст. 258 ЦК України щодо пені застосовується позовна давність протягом одного року.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлене стороною є підставою для відмови у позові.

В частині пені, відносно якої сплила позовна давність (33831,04 грн.) суд не знаходить поважних причин пропуску спливу, та відповідно, у вказаній сумі у позові відмовляється.

Так, позивач вважає, що позовна давність не сплила, та не обґрунтував поважність причин її пропуску, та не надав відповідних доказів.

Неуважність сторони, незнання законодавства чи його неправильне тлумачення поважними причинами не є, про що також прямо вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню борг в розмірі: 1352500,00 грн., 3 % річних у розмірі 44132,26 грн., інфляційне нарахування у розмірі 143365 грн., та пеня в розмірі 105180,02 грн.

Вказані витрати підтверджені платіжним дорученням № 147 від 26 травня 2010 року на суму 16926,44 грн. з державного мита, та платіжним дорученням № 148 від 26 травня 2010 року на суму 236,00 грн. по сплаті судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Судові витрати згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно задоволеним позовним вимогам, та складають по державному миту у сумі 16451,77 грн. (стягнута сума помножена на суму підлягаючу сплаті державного мита та поділено на заявлену суму позову, а саме: (1 645 177,28Х16 803,61 : 1680360,82 грн. = 16 451,77 грн.)); по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в сумі 231,06 грн. (стягнута сума помножена на 236, та поділено на заявлену суму позову, а саме: (1 645 177,28Х236: 1680360,82 грн. = 231,06 грн.));

Згідно статті 84 ГПК України в рішенні суду вказується про повернення мита. Згідно ч. 2 статті 47 ГПК України про повернення мита видається довідка.

З урахуванням зменшення розміру позовних вимог, суд вважає необхідним повернути позивачу надмірно сплачене ним державне мито в частині зменшення позовних вимог, що дорівнює 122,84 грн. (1% від 1680360,82 грн. = 16 803,61 грн.), (16 926,44 грн. - 16 803,61 = 122,83 грн.).

Клопотання про відміну заходів по забезпеченню позову суд відхиляє, оскільки їх скасування може ускладнити виконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49,47, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В частині позовних вимог в сумі 33831,04 грн. щодо стягнення пені застосувати позовну давність.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсам № 9» (95022, м. Сімферополь, вул. Б. Куна 9, ідентифікаційний код: 19004874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма» (95015, м. Сімферополь, вул. Об’їзна 10-А, ідентифікаційний код: 24508513) суму боргу в розмірі: 1352500,00 грн., 3 % річних у розмірі 44132,26 грн., інфляційні в розмірі 143365 грн., та пеня в розмірі 105180,02 грн., судові витрати з державного мита в сумі 16451,77 грн., судові втрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 231,06 грн.

Видати наказ.

В частині стягнення пені в сумі 33831,04 грн. та 1352,5 грн. інфляційних - у позові відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Арма» (95015, м. Сімферополь, вул. Об’їзна 10-А, ідентифікаційний код: 24508513) із Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 122,83 грн., сплачене платіжним дорученням № 1034673 від 21 грудня 2009 року.

Видати довідку.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.