Постанова № 10631671, 30.05.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

01 червня 2009 року Справа № 5020-289-12/522-9/105                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: Петрова В'ячеслава Юрійовича, довіреність № б/н від 01.12.08;

третьої особи: Бистрицької Юлії Миколаївни, довіреність № 2 від 09.01.09, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі;

відповідача: Писанко Тетяни Миколаївни, довіреність № 01-09/809 від 07.04.09, Державне підприємство "Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації";

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 08.04.2009 у справі №5020-289-12/522-9/105

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" (вул. Велика Морська, 1, м. Севастополь,99001)

Державного підприємства "Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (вул. 6-та Бастіонна, 32, м. Севастополь, 99008)

про стягнення 118684,20 грн.;

за зустрічним позовом

Державного підприємства "Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації"

до

товариства з обмеженою відповідальністю "Акар"

третя особа:

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)

про стягнення збитків та неустойки за користування нежитловим приміщенням у розмірі 4792,74 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 08.04.2009 у справі № 20-9/289-12/522-9/105 позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Севастопольський науково-виробничний центр стандартизації, метрології та сертифікації" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" грошові кошти в сумі 15997,20 грн., державне мито в сумі 159,97 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 15,93 грн.

У решті частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" відмовлено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" на користь Державного підприємства "Севастопольський науково-виробничний центр стандартизації, метрології та сертифікації" витрати за проведення судової експертизи в розмірі 1645,13 грн.

Зустрічний позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" на користь Державного підприємства "Севастопольський науково-виробничний центр стандартизації, метрології та сертифікації" збитки в сумі 1170,88 грн., державне мито в сумі 24,89 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 28,79 грн.

У решті зустрічних позовних вимог Державного підприємства "Севастопольський науково-виробничний центр стандартизації, метрології та сертифікації" відмовлено.

Місцевим судом було встановлено, що позивачем за рахунок власних коштів здійснено за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди на суму 15997,20 грн., у зв’язку з чим на підставі статті 778 Цивільного кодексу України задовольнив первісний позов частково. В інший частині позову відмовив, оскільки відповідачем не надавалася згода орендарю на здійснення певних поліпшень.

Зустрічний позов був задоволений частково на суму збитків, які позивач за цим позовом вимушений був сплачувати у вигляді земельного податку, в той час коли нерухоме майно знаходилося у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю "Акар".

В іншій частині зустрічного позову –у задоволенні вимог про стягнення збитків у вигляді неотриманої орендної плати відмовлено з тієї підстави, що орендодавець не міг будь-якій інший особі передати в оренду об’єкт нерухомості. Цю думку місцевий господарський суд обґрунтував фактами, які встановлені в іншому судовому рішенні.

Не погодившись з цим судовим актом, Державне підприємство "Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі, зустрічний позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, при неповному дослідженні всіх обставин справи.

Так, відповідач зазначає, що сторони у договорі оренди досягли згоди на те, що всі невідокремлені поліпшення є власністю орендодавця. Таким чином, заявник апеляційної скарги не згоден із висновком суду про задоволення первісного позову.

Крім того, відповідач посилається на те, що висновок судової експертизи заснований на не повному дослідженні всіх доказів. Так, державне підприємство вказує на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Акар" всі свої поліпшення відокремило, у зв’язку з чим підприємству були завдані збитки на суму 15997,20 грн. Ці вимоги відповідач обґрунтовує положеннями статей 22, 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України.

Під час апеляційного провадження відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги. Позивач з доводами скарги не погодився.

27 травня 2009 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 01 червня 2009 року.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2002 між Державним підприємством "Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (ДП "Севастопольстандартметрологія") і товариством з обмеженою відповідальністю "Акар" був укладений договір оренди нерухомого майна № 6, відповідно до умов якого ДП "Севастопольстандартметрологія" передав, а товариство з обмеженою відповідальністю "Акар" прийняло в оренду нерухоме майно - нежитлову будівлю, що стоїть окремо, площею 89,8 кв. м, і майданчик площею 642,00 кв. м, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Мечникова, 8-6. Вартість орендованого майна станом на 31.12.2001 склала 120440,00 грн., термін дії договору закінчився 31.12.2005 (том 1 а. с. 28-34).

Відповідно до пункту 5.7 договору № 6 від 26.02.2002 орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна.

Згідно пункту 6.1.2 орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, здійснювати його реконструкцію, технічне переоснащення та інші поліпшення.

25.03.2002 ДП "Севастопольській науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (ДП "Севастопольстандартметрологія") листом за вихідним № 07/372, розглянув лист товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" від 12.03.2002 вих. № 176/2002 про дачу дозволу на проведення реконструкції за його кошти, дав згоду па проведення поліпшень: постановку нових воріт, установку котла і монтаж системи опалення, впорядкування приміщень, тобто установку душової, санвузла, умивальника, влаштування побутової кімнати для робітників (том 1, а. с. 35 - 36).

У період дії договору № 6 оренди нерухомого майна від 26.02.2002 позивачем проведені ремонтно-будівельні роботи, а саме: ремонт будівлі площею 89,8 м2 (ремонт покрівлі, ремонт підлоги, обличкувальні роботи, роботи по устрою системи опалення, монтажу котла, монтажу системи водопроводу та каналізації); благоустрій території; реконструкція огорожі установка воріт; ремонт гаражів, ремонт КПП та інші. Вартість поліпшень, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю „Акар" на об'єкті оренди за адресою: м. Севастополь, вул. Мечнікова, № 8-Б, в орендованому приміщенні площею 89,8 м2 та на майданчику біля нього площею 642 м2 склала 152037,40 грн., що підтверджується актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за вересень, жовтень, листопад, грудень 2002 року, січень, лютий, березень 2003 року (том 1, а. с. 58 - 170).

Судом також встановлено, що 26 квітня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі і товариством з обмеженою відповідальністю „АКАР" укладений договір оренди державного нерухомого майна № 377 - частини нежилого приміщення площею 89,8 кв. м. в одноповерховій будівлі, що стоїть окремо (механічна майстерня) і прилеглого майданчику площею 642,00 кв. м. за адресою: г . Севастополь, вул. Мечникова 8-Б, вартість якого станом на 31.01.2006 склала 127960,16 грн. Об'єкт оренди знаходиться на балансі ДП "Севастопольстандартметрологія" Термін дії договору закінчився 30.12.2006 (том 1, а. с. 41 - 48).

По закінченні строку дії договору оренди № 377 від 26.04.2006 сторони не домовилися про його продовження.

Рішенням господарського суду міста Севастополя по справі № 20-9/063 від 24.04.2007 суд зобов'язав товариство з обмеженою відповідальністю "Акар" звільнити та передати балансоутримувачу - Державному підприємству "Севастопольський науково - виробничий центр стандартизації і сертифікації" об'єкт оренди - частину нежитлової відокремленої одноповерхової будівлі (механічна майстерня), площею 89,8 м2 та площадку площею 642,0 м2, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Мечникова, буд. 8-6, шляхом підписання акту приймання-передачі. У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" про спонукання укласти договір оренди суд відмовив.

Вищенаведені обставини справи перевірені апеляційною інстанцією в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України в повному обсязі, підтверджуються матеріалами справи та сторонами по суті не заперечуються.

Вимоги позивача стосуються здійснення ним невід'ємних поліпшень орендованого майна, у зв’язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю "Акар" просило стягнути з балансоутримувача - Державного підприємства "Севастопольський науково - виробничий центр стандартизації і сертифікації" відповідні витрати.

Спірні відносини сторін за первісним позовом регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України, а також спеціальними нормами, передбаченими Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 778 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що вони мають певні розбіжності, а саме, спеціальна норма, яка і підлягає переважному застосуванню, передбачає, що сторони мають право у договірному порядку визначити кому із сторін достануться здійснені невідокремлені поліпшення.

Так, у пункті 10.4. договору оренди від 26.02.2002 № 6 сторони домовились, що у випадку припинення або розірвання договору, поліпшення майна, що орендується, які здійсненні Орендатором за рахунок власних засобів, які можливо відокремити від орендованого майна без заподіяння йому шкоди визнаються власністю орендатора, а невідокремлені поліпшення –власністю орендодавця.

При цьому, колегія суддів зазначає, що вказані договірні умови положенням статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не суперечать, оскільки законом надана можливість врегульовувати таки питання у договірному порядку.

Вказані обставини судом першої інстанції враховані не були.

Слід також зазначити, що у даному випадку взагалі не має значення вартість здійснених позивачем невідокремлених поліпшень, тому що вони у повному обсязі залишаються у власності орендодавця.

Крім того, вбачається, що умовами договору не ставиться в залежність перехід власності на здійснені невідокремлені поліпшення від того: були вони здійснені за згодою орендодавця, чи ні.

З урахуванням викладеного, у задоволенні первісного позову про стягнення вартості невід’ємних поліпшень належить відмовити у повному обсязі.

Стосовно вимог Державного підприємства "Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" за зустрічним позовом суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.04.2007, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2007, у справі № 20-9/063 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по АРК та місту Севастополю до товариства з обмеженою відповідальністю "АКАР" про стягнення неустойки та повернення майна та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАР" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по АРК та місту Севастополю, Державного підприємства "Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації і сертифікації" про спонукання укласти договір на новий строк, первісний позов задоволено, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Акар" звільнити об'єкт оренди - частину нежитлової відокремленої одноповерхової будівлі (механічна майстерня), площею 89,8 м та площадку площею 642,0 м2, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Мечникова, буд. 8-6 шляхом підписання акту приймання-передачі, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Акар" передати балансоутримувачу - Державному підприємству "Севастопольський науково - виробничий центр стандартизації і сертифікації" - зазначений об'єкт оренди шляхом підписання акту приймання - передачі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по АРК та місту Севастополю неустойку в розмірі 4238,80 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено (том 2, а. с. 46 - 49).

Судом встановлено, що 04.09.2007 товариство з обмеженою відповідальністю "Акар" здало за актом прийому-передачі орендованого майна об'єкт оренди - частину нерухомого нежитлового приміщення площею 89,8 кв. м і прилеглий майданчик площею 642,00 кв. м. (том 2, а. с. 45).

Зустрічні вимоги Державного підприємства "Севастопольський науково-виробничний центр стандартизації, метрології та сертифікації" в розмірі 4792,74 грн. за період з 01.01.2007 по 03.09.2007 складаються з суми плати за користування майном 3429,79 грн., суму індексу інфляції 192,07 грн. та компенсації сплаченого податку на землю 1170,88 грн.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

При цьому, вказана норма не ставить в залежність сплату неустойки від того, ким використовувався би об’єкт оренди, якщо б він був повернений своєчасно. У будь-якому випадку орендодавець був позбавлений права мирно володіти своїм майном, використовуючи його у власних цілях, або надаючи його третій особі. Згідно зі статтею 1 першого протоколу до Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Державне підприємство у зустрічному позові (том 2, а. с. 28 –30) вказує, що йому були завдані збитки по орендній платі, але свої вимоги вищенаведеною належною нормою матеріального права не обґрунтовує. У клопотанні від 28.11.2007 вих. № 01-10/2750 (том 2, а. с. 84 –85) позивач просив суд змінити підставу позовних вимог згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що підставою стягнення збитків є статті 623, 780 Цивільного кодексу України. Однак, оцінивши доводи заявника зустрічного позову у сукупності, колегія суддів вважає, що у даному випадку вимоги по суті засновані також і на статті 785 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим зустрічний позов в частині вимог про стягнення орендної плати у розмірі 3429,79 грн. в період з 01.01.2007 по 03.09.2007 є правомірним і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач обґрунтовує вимоги нормами чинного законодавства, зокрема статтею 625 Цивільного кодексу України. Однак, при цьому, у розрахунку позовних вимог тощо (том 2, а. с. 44), невірно визначає правовий характер процентів річних, зазначаючи, що це є неустойкою. Таке посилання є хибним, але, на думку колегії суддів, не може з’явитися підставою для відмови у позові. Більш того, вбачається, що у новому розрахунку (том 2, а. с. 86) сторона виключає проценти річних, однак залишає індекс інфляції та відповідні втрати.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вбачається, що у товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" перед Державним підприємством "Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" фактично з моменту початку неправомірного користування майном виникло грошове зобов’язання у вигляді обов’язку сплатити неустойку на підставі статті 785 Цивільного кодексу України. Таким чином, до спірних відносин сторін підлягає застосуванню норма статті 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим зустрічний позов в частині вимог про стягнення суми індексу інфляції є правомірним та підлягає задоволенню.

Також, суд вважає можливим задовольнити позов державного підприємства "Севастопольський науково-виробничний центр стандартизації, метрології та сертифікації" в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" компенсації сплаченого їм податку на землю 1170,88 грн. оскільки відповідно до податкового розрахунку земельного податку за 2007 рік, поданого до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя, сума нарахованого податку за земельну ділянку, яка була несвоєчасно повернута товариством з обмеженою відповідальністю "Акар", з січня 2007 року по серпень 2007 року склала 1170,88 грн. (том 2, а. с. 91 - 95) та була сплачена позивачем в повному обсязі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини другої статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, ця сума є фактичними збитками позивача та підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Акар".

З апеляційної скарги вбачається, що державне підприємство наполягає на тому, що йому були завдані збитки на суму 15997,20 грн., у зв’язку з тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Акар" всі свої поліпшення відокремило. Ці вимоги відповідач обґрунтовує положеннями статей 22, 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України. Проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу на зміст зустрічного позову, з якого вбачається, що таки вимоги під час провадження в суді першої інстанції взагалі не заявлялись.

Згідно абзацу третьому статті 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, всі доводи Державного підприємства "Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" стосовно завдання йому збитків з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" шляхом відокремлення поліпшень підлягають відхиленню. З цього приводу, слід зазначити, що відповідач за первісним позовом не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх інтересів подав окремий позов з вищенаведеними вимогами.

Витрати по сплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за первісним та зустрічним позовом суд покладає на товариство з обмеженою відповідальністю "Акар" та Державне підприємство „Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Севастопольський апеляційний господарський суд ухвалою від 18.05.2009 у даній справі зобов’язував Державне підприємство "Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" надати суду доказ сплати державного мита за подачу апеляційної скарги у належному розмірі.

Така вимога суду виникла у зв’язку з наступним.

Прохальна частина апеляційної скарги свідчить про те, що відповідач просить скасувати рішення, відмовивши у задоволенні первісного позову. Враховуючі розмір задоволених первісних вимог судом першої інстанції, відповідач на підставі положень Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" повинен був сплатити 79,99 грн. державного мита за подання апеляційної скарги в цій частині (згідно платіжного доручення від 27.04.2009 № 502 відповідачем сплачено 78,99 грн.). Таким чином, відповідачем недосплачено 1,00 грн.

Оскільки суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні первісного позову, недосплачена сума державного мита за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом у доход Державного бюджету України.

Крім того, прохальна частина апеляційної скарги вказує на те, що Державне підприємство також не згодне з розміром задоволених зустрічних позовних вимог, у зв’язку з чим просить задовольнити зустрічні вимоги на суму 15997,20 грн. Тобто, сторона фактично оскаржує рішення в цій частині на суму 14826,32 грн. (15997,20 грн. –1170,88 грн.). Однак, слід зазначити, що відповідач по суті мав право вимагати задоволення зустрічного позиву в тому розмірі, який був заявлений ним в суді першої інстанції, тобто на суму в розмірі 4792,74 грн. В інший частині вимоги апеляційної скарги залишаються без розгляду згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин вбачається, що Державним підприємством було недосплачено 51,00 грн. (мінімальний розмір) державного мита за подачу апеляційної скарги. Враховуючі задоволення судом апеляційної інстанції зустрічного позову в повному обсязі, вказана сума також підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" в доход Державного бюджету України.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 49, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 08.04.2009 у справі №5020-289-12/522-9/105 скасувати.

3. У позові товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" (99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 1, ідентифікаційний код 19448418, п/р 260073013074 в СФ АКБ „Укрсоцбанк", МФО 324195) на користь Державного підприємства "Севастопольський науково-виробничний центр стандартизації, метрології та сертифікації" (99008, м. Севастополь, вул. 6-а Бастіонна, 32, ідентифікаційний код 02569661, п/р 26001945186861 в СФ АКБ „Укрсоцбанк", МФО 324195) витрати за проведення судової експертизи в розмірі 2253,60 грн.

5. Зустрічний позов Державного підприємства "Севастопольський науково-виробничний центр стандартизації, метрології та сертифікації" задовольнити.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" (99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 1, ідентифікаційний код 19448418, п/р 260073013074 в СФ АКБ „Укрсоцбанк", МФО 324195) на користь Державного підприємства "Севастопольський науково-виробничний центр стандартизації, метрології та сертифікації" (99008, м. Севастополь, вул. 6-а Бастіонна, 32, ідентифікаційний код 02569661, п/р 26001945186861 в СФ АКБ „Укрсоцбанк", МФО 324195) 3429,79 грн. неустойки, 1170,88 грн. збитків, 192,07 грн. суми індексу інфляції, 180,99 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" (99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 1, ідентифікаційний код 19448418, п/р 260073013074 в СФ АКБ „Укрсоцбанк", МФО 324195) в доход Державного бюджету України 52,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

8. Господарському суду міста Севастополя видати накази.

Головуючий суддя                                                  

Судді