Постанова № 10631668, 29.05.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

27 травня 2009 року Справа № 2-2/1256-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

представник позивача: не з'явився, приватне підприємство "Колоннада";

представник відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кримзалізобетон";

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" та приватного підприємства "Колоннада" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 07 квітня 2009 року у справі №2-2/1256-2009

за позовом           приватного підприємства "Колоннада" (вул. Суворовський узвіз, 4-10, місто Сімферополь,95000)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" (вул. Пушкіна, 11а, місто Сімферополь, 95000)

про стягнення 82432,23 грн,          

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 07 квітня 2009 року у справі №2-2/1256-2009 задоволено частково позов приватного підприємства "Колонада" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" про стягнення 82432,23 грн, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 72128,00 грн боргу, 721,28 грн державного мита, 103,24 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. У частині стягнення 1677,72 грн річних та 8626,51 грн інфляційних у позові відмовлено. Повернуто приватному підприємству "Колонада" з державного бюджету України надмірно сплачене державне мито відповідно до платіжного доручення від 10 грудня 2008 року № 94 у сумі 299,97 грн.

При цьому, суд першої інстанції, виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем його договірних обов’язків з оплати виконаних позивачем підрядних робіт. Відмовляючи у частині позовних вимог про сплату інфляційних втрат та річних суд зазначив, що позивачем не було представлено доказів пред’явлення відповідачу вимоги про сплату цих сум.

Не погодившись з рішенням суду, приватне підприємство "Колоннада" 17 квітня 2009 року звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України просить рішення господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити позов у повному обсязі.

17 квітня 2009 року до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кримзалізобетон", в якій воно також не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати, провадження у справі припинити.

При цьому, в своєї апеляційній скарзі відповідач стверджує, що акти виконаних робіт, на які посилався позивач при обґрунтуванні позовних вимог, сторонами не підписувались.

Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір підряду в усній формі, на виконання якого позивач здійснив ремонт приміщень по вул. Пушкіна, 11 у м. Сімферополь у вересні 2007 року на суму 14653,20 грн відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2007 року №1 від 29 листопада 2007 року, довідці про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2007 року від 29 листопада 2007 року, у жовтні 2007 року –на суму 40816,80 грн відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2007 року №2 від 29 листопада 2007 року, довідці про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2007 року від 29 листопада 2007 року.

Також позивачем були виконані підрядні роботи на суму 16658,00 грн згідно з актом здачі-приймання робіт №3 від 30 жовтня 2007 року, специфікації до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №3 від 30 жовтня 2007 року, а всього позивачем було здійснено підрядних робіт на суму 72128,00 грн, що підтверджується підписами та печаттю відповідача про прийняття підрядних робіт (арк. с. 9-24)

16 квітня 2008 року позивач спрямував на адресу відповідача претензію від №41 із вимогою про сплату боргу. Вказана претензія була отримана відповідачем (арк. с. 27-28).

Несплата відповідачем суми боргу слугувало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "Колоннада" підлягає задоволенню у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що між сторонами виникли підрядні правовідносини, які регулюються главою 61 Цивільного кодексу України, а також загальними положеннями про зобов’язання.

Згідно з статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт належного виконання обов’язків позивача підтверджується матеріалами справи, проте, доказів оплати виконаних позивачем робіт відповідачем не надано.

Згідно з приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Як вбачається з матеріалів справи, акти здачі-приймання робіт, якими позивач підтверджує свої вимоги засвідчені належним чином –підписом посадової особи позивача і печаткою підприємства та не викликають сумніву у судовій колегії.

Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені положення статті 625 Цивільного кодексу України, щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми, кореспондується зі статтею 536 цього Кодексу, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.05.2006 № 10/557-26/155 та від 17.01.2006 № 11/690.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на пред’явлення письмової вимоги, як на необхідну умову для стягнення 3% річних та індексу інфляції, судова колегія знаходить помилковим та таким, що не має під собою правового обґрунтування, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням 3 % річних у сумі 1677,72 грн та індексу інфляції у розмірі 8626,51 грн.

Враховуючи викладене та керуючись та керуючись статтями 49, 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1, пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" залишити без задоволення.          

2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю приватного підприємства "Колоннада" задовольнити.

3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 квітня 2009 року у справі №2-2/1256-2009 в частині відмови у стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" 1677,72 грн річних та 8626,51 грн інфляційних втрат скасувати.

4. Прийняти в цій частині нове рішення.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" (юр. адреса: 95000, м. Сімферополь, вул. Москальова, буд. №1, фактична адреса: 95000, м. Сімферополь, вул. Пушкіна, буд. №11а, п/р №26005000131759 в АКБ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", м. Сімферополь, МФО 384577, ЄДРПОУ №34459379) на користь приватного підприємства "Колоннада" (95000, м. Сімферополь, вул. Суворовський узвіз, буд. 4, кв.10, п/р №2600245247620 в Кримській республіканській дирекції акціонерного комерційного банку "Укрсоцбанк", МФО 324010, ЄДРПОУ №34582389) 1677,72 грн річних та 8626,51 грн інфляційних втрат, 876,02 грн державного мита, 118,00 грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

6. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

7. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  

Судді