Постанова № 10631652, 28.05.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

26 травня 2009 року Справа № 2-7/8909.1-2008                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Черткової І.В.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Гурзуфський торговий дім" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 24.03.2009 у справі №2-7/8909.1-2008

за позовом комунального підприємства "Гурзуф" (вул. Подвойського, 11, смт. Гурзуф, місто Ялта, 98640)

до закритого акціонерного товариства "Гурзуфський торговий дім" (вул. Ленінградська, 50, смт. Гурзуф, місто Ялта, 98640)

за участю третьої особи: Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради (вул. Подвойського 9, смт. Гурзуф, місто Ялта, 98640)

про усунення перешкод в користуванні майном та виселення,

                    ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Гурзуф" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до закритого акціонерного товариства "Гурзуфський торговий дім" про зобов'язання останнього усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням, розташованого по вул. Санаторна, 2 у смт. Гурзуф міста Ялта, та висилити його з незаконно зайнятого нежитлового приміщення, яке знаходиться в комунальній власності Гурзуфської селищної ради, посилаючись на те, що договір оренди, на підставі якого відповідач займав приміщення, припинений у зв'язку з ліквідацією орендодавця.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2008 у справі № 2-5/8149-2007 позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2008 вказане рішення суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2008 судові рішення першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Підставою для скасування судових рішень стало нез’ясування судами попередніх інстанцій факту ліквідації Гурзуфського центрального військового клінічного санаторію відповідно до наказу Міністерства оборони України № 300 від 16.07.1997 "Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України" та виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.09.2008 справа прийнята до провадження суддею Дворним І.І. з привласненням № 2-7/8909.1-2008.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.2009 у справі № 2-7/8909.1-2008 позов задоволено.

Зобов'язано усунути перешкоди в користуванні комунальним підприємством "Гурзуф" нежитловим приміщенням, розташованим по вул. Санаторна, 2 у смт. Гурзуф міста Ялта, шляхом виселення закритого акціонерного товариства "Гурзуфський торговий дім" з незаконно зайнятого ним нежитлового приміщення, яке знаходиться в комунальній власності Гурзуфської селищної ради. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що договір найму є припинений на підставі частини 2 статті 781 Цивільного кодексу України, оскільки матеріалами справи підтверджується розформування (припинення) Центрального військового санаторію - Гурзуфської філії Центру територіальної курортології та реабілітації "Крим" відповідно до наказу Міністерства оборони України № 300 від 16.07.1997 "Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України".

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, прийняти нове, яким у позові відмовити.

Підставою для скасування судового рішення відповідач вважає порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник зазначає, що судом порушено статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки висновки останнього ґрунтуються на обставинах, що потребують доказування, а саме: на відсутності фактів правонаступництва та остаточної ліквідації санаторію.

Також відповідач вважає, що судом першої інстанції до спірних правовідносин повинна бути застосована стаття 770 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.

У судове засідання, призначене на 12.05.2009, представник відповідача не з’явився без повідомлення причини неявки. 25.05.2009 відповідачем було надіслано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 26.05.2009, для підготовки та підписання мирової угоди. Судова колегія вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. Відповідачем доказів підписання сторонами таких заяв та подання їх до суду не надано.

Крім того, укладення мирової угоди між сторонами можливо на будь-якій стадії судочинства.

З огляду на викладене, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними документами в матеріалах справи.

Представник позивача 12.05.2009 у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду –без змін.

Представник третьої особи у судові засідання не з’явився. Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України третя особа належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, проте вона не реалізувала своє процесуальне право на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність її представника.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

На підставі директиви Міністра оборони України № Д-27 від 04.08.2005 "Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади смт. Гурзуф" Ялтинська квартирно-експлуатаційна частина району за актом приймання-передачі від 01.06.2006 передала житловий будинок, розташований за адресою: вул. Санаторна, 2, смт. Гурзуф, до комунальної власності територіальної громади смт. Гурзуф (т. 1, а. с. 10, 11).

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради № 985 від 22.11.2006 нежитлове приміщення вказаного будинку загальною площею 110 кв. м. передано з балансу комунального підприємства "РЄО" на баланс позивача - комунального підприємства "Гурзуф" (т. 1, а. с. 12). Пунктом 4.2 статуту позивача передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю та закріплюється за ним на праві повного господарського відення (т. 1, а. с. 15).

Право комунальної власності територіальної громади смт. Гурзуф на нежитлові приміщення будинку по вул. Санаторна, 2 смт. Гурзуф підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (т. 2, а. с. 155).

Із матеріалів справи також вбачається, що переданим позивачу майном користується відповідач, посилаючись на договір оренди державного майна від 24.04.1997, який укладеного з Гурзуфським центральним військовим санаторієм (т. 1, а. с. 25).

Відповідно до пункту 1 вказаного договору Гурзуфський центральний військовий санаторій (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв у строкове платне володіння та користування приміщення для розміщення магазину, що розташовано по вул. Санаторна, 2, та знаходиться на балансі санаторію, загальною площею 110 кв. м.

24.04.1997 сторонами зазначеного договору підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення (т. 1, а. с. 27).

16.12.1997 відповідач 26 кв. м. орендованого приміщення повернув санаторію на підставі додаткової угоди до договору оренди від 24.04.1997 (т. 1, а. с. 28, 31). Таким чином, на сьогоднішній день відповідач користується приміщеннями загальною площею 84 кв.м.

Строком дії вказаного договору згідно з його пунктом 10.1 є період з 24.04.1997 до 24.04.2012.

Правомочність Гурзуфського центрального військового санаторію на укладення зазначеного договору оренди підтверджується рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів № 324 (1) від 19.05.1993, відповідно до якого за санаторієм оформлено право державної власності на житловий будинок № 2 по вул. Санаторна (т. 1, а. с. 34).

Згідно з листами департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України від 12.03.2007, 28.03.2008 Гурзуфський центральний військовий санаторій у подальшому було перейменовано на Гурзуфську філію територіального центру курортології та реабілітації Збройних сил України "Крим" (т. 1, а. с. 35, 36).

Відповідно до Статуту Центрального військового санаторію - Гурзуфської філії територіального центру курортології та реабілітації Збройних сил України "Крим" санаторій за організаційно-правовою формою є військовою частиною з умовною назвою "Військова частина А1190" (т. 1, а. с. 62).

22.12.2000 військова частина А1190 була зареєстрована як суб’єкт господарської діяльності (т. 1, а. с. 98).

У 2003 році відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 № 131-р та наказу Міністра оборони України від 21.03.2003 № 70 військова частина А1190 була розформована (т. 1, а. с. 100), що підтверджується ліквідаційним актом та додатками до нього (т. 2, а. с. 47 –152).

Згідно з листами органів статистики Центральний військовий санаторій - Гурзуфська філія територіального центру курортології та реабілітації Збройних сил України "Крим" у базі даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України не значиться (т. 1, а. с. 33; т. 2, а. с. 38).

Із пункту 32 ліквідаційного акта вбачається, що цілісний майновий комплекс військової частини А1190 переданий до сфери управління Державного управління справами (т. 2, а. с. 55).

Ці відомості підтверджуються листами Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України № 303/1/6/136 від 19.03.2007, Головного управління оборонного планування генерального штабу Збройних Сил України № 322/1/1140 від 12.03.2009 (т. 1, а. с. 37; т. 3, а. с. 23). Крім того, Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних сил України у листі повідомляється про те, що допоміжні будівлі та споруди військового санаторію (казармено-житловий фонд санаторію) після його розформування в 2003 році залишилися на обліку Ялтинської квартирно-експлуатаційної частини району, а в 2006 році на виконання директиви Міністра оборони України № Д-27 від 04.08.2005 "Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади смт. Гурзуф" за актом приймання-передачі від 01.06.2006 передані до комунальної власності територіальної громади смт. Гурзуф.

Як зазначалось вище, у складі казармено-житлового фонду переданий будинок по вул. Санаторна, 2 смт. Гурзуф.

Встановивши, що Гурзуфська філія територіального центру курортології та реабілітації Збройних сил України "Крим" розформована в 2003 році, позивач направив відповідачу листи про звільнення займаного приміщення, посилаючись на положення статті 781 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що договір найма припиняється у випадку ліквідації юридичної особи, яке було наймачем або наймодавцем (т. 1, а. с. 39; т 1, а. с. 42).

Невиконання вказаної вимоги сталою підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції і вважає, що підстав для задоволення вимог апеляційної скарги немає, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України N 01-8/98 від 31.01.2001 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у статті 1 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння (а в передбачених законом випадках і від добросовісного набувача). Відповідні положення поширюються також на підприємства і організації, які хоча й не є власниками, але володіють майном з підстав, передбачених законом (на праві повного господарського відання або на праві оперативного управління) чи договором (наприклад, згідно з договором майнового найму).

Позивач згідно з рішенням Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради № 985 від 22.11.2006 та Статутом комунального підприємства "Гурзуф" володіє спірним майном на праві повного господарського відання (т. 1, а. с. 12, 15), правомірність якого сторонами не оскаржується.

Пунктом 6.3 того ж інформаційного листа передбачено, що, якщо особа володіла майном на законній підставі, яка згодом відпала (наприклад, у разі закінчення дії договору), то така особа є незаконним володільцем, і до неї може бути подано віндикаційний позов.

Відповідач як на підставу свого володіння спірним майном посилається на договір оренди від 24.04.1997, укладеного з Гурзуфським центральним військовим санаторієм (т. 1, а. с. 25).

Із матеріалів справи вбачається, що Гурзуфський центральний військовий санаторій було перейменовано на Гурзуфську філію територіального центру курортології та реабілітації Збройних сил України "Крим" (військова частина А1190), яка у 2003 році розформована (т. 1, а. с. 35, 36).

Порядок ліквідації військового господарства при розформуванні військової частини, яким був Центральний військовий санаторій - Гурзуфська філія територіального центру курортології та реабілітації Збройних сил України "Крим", визначений пунктом 8 наказу Міністерства оборони України № 300 від 16.07.1997 "Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України".

Відповідно до цього наказу міністром оборони України прийнято наказ № 70 від 21.03.2003 щодо розформування Гурзуфської філії територіального центру курортології та реабілітації Збройних сил України "Крим" (т. 1, а. с. 100).

Завершення процесу розформування Центрального військового санаторію - Гурзуфської філії територіального центру курортології та реабілітації Збройних сил України "Крим" підтверджується ліквідаційним актом від 04.11.2003 (т. 2, а. с. 51), листами Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України № 303/1/6/136 від 19.03.2007, Головного управління оборонного планування генерального штабу Збройних Сил України № 322/1/1140 від 12.03.2009 (т. 1, а. с. 37; т. 3, а. с. 23).

Відомості щодо військової частини А1190 у базі даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України не значаться (т. 1, а. с. 33; т. 2, а. с. 38).

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що орендодавець за договором оренди від 24.04.1997 - Центральний військовий санаторій - Гурзуфська філія територіального центру курортології та реабілітації Збройних сил України "Крим" ліквідований відповідно до встановленого законодавством порядку.

Згідно з частиною 2 статті 781 Цивільного кодексу України договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Це положення кореспондується з статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Слід також, враховувати, що орендоване відповідачем майно стало комунальною власністю територіальної громади смт. Гурзуф, яка не є правонаступником орендодавця за зазначеним договором.

За цих обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що договір оренди від 24.04.1997 припинив свою дію, а відповідач зобов'язаний повернути позивачу майно на підставі частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до положень пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України на договір оренди від 24.04.1997 поширюються положення нового кодексу. Частина 2 статті 793, 794 вказаного Кодексу встановлюють, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, державній реєстрації. Договір оренди згідно з його пунктом 10.1 укладений строком на 15 років до 24.04.2012 (т. 1, а. с. 26). Отже, вказаний договір суперечить чинному законодавству.

Доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки висновки останнього ґрунтуються на обставинах, що потребують доказування, зокрема, на відсутності факту правонаступництва та остаточної ліквідації санаторію, не приймаються судовою колегією. Наказ міністра оборони України № 70 від 21.03.2003, який на думку відповідача спростовує факт відсутності правонаступництва, визначає, що до Центру (територіальний курортології та реабілітації "Крим") в порядку правонаступництва перейшли лише фінансові питання (т. 1, а. с. 100). Питання правонаступництва щодо спірного приміщення не вирішувалось, воно згідно з листом Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України № 303/1/6/136 від 19.03.2007 обліковувалось на балансі Ялтинської квартирно-експлуатаційної частини району, а в 2006 році передано в комунальну власність (т. 1, а. с. 37). Відповідачем не доказано, що Ялтинська квартирно-експлуатаційна частина району або територіальна громада смт. Гурзуф є правонаступниками санаторію.

Посилання закритого акціонерного товариства "Гурзуфський торговий дім" про те, що військова частина А1190 була розформована, але не ліквідована, суперечать пункту 8 наказу Міністерства оборони України № 300 від 16.07.1997 "Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України", яким встановлено порядок ліквідації військового господарства при розформуванні військової частини. Ліквідація військової частини А1190 підтверджується ліквідаційним актом від 04.11.2003 (т. 2, а. с. 51) та листом Головного управління оборонного планування генерального штабу Збройних Сил України № 322/1/1140 від 12.03.2009 (т. 3, а. с. 23), відповідно до яких Центральний військовий санаторій –Гурзуфська філія територіального центру курортології та реабілітації Збройних сил України "Крим" розформована, ідентифікаційний код 08394010 та умовне найменування - військова частина А1190 анульовано. Відомості щодо такої військової частини відсутні в даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Доводи відповідача про те, що судом першої інстанції неправомірно не застосована стаття 770 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця, є помилковими, виходячи з того, що договір оренди спочатку припинив свою дію у зв’язку з ліквідацією орендодавця, а потім до територіальної громади смт. Гурзуф перейшло право власності на спірне майно.

Посилання відповідача на поліпшення ним речі не підтверджуються матеріалами справи. Не додає їх завник і до апеляційної скарги, в якій посилається на нез'ясування судом першої інстанції цієї обставини.

Отже, висновки місцевого господарського суду про обгрунтованість позову є правомірними.

Недоплачене відповідачем державне мито за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.          

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд                                                  

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Гурзуфський торговий дім" залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.2009 у справі №2-7/8909.1-2008 залишити без змін.

3.Стягнути з закритого акціонерного товариства "Гурзуфський торговий дім" (98640, місто Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 50, ідентифікаційний номер 24024011) у дохід Державного бюджету України 17 грн державного мита за подачу апеляційної скарги.

4.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.                                                  

Головуючий суддя                                                            І.В. Черткова

Судді                                                                                          К.В. Волков

                                                                                          Ю.М. Гоголь