Постанова № 10631642, 19.05.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

27 травня 2009 року Справа № 5020-2/355                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

          прокурор, Кузьмінов Сергій Вікторович, посвідчення № 286 від 18.01.07, помічник військового прокурора Севастопольського гарнізону Військово-Морских Сил України;

представник позивача, Кравець Олександр Миколайович, довіреність № 220/970/д від 24.11.08, Міністерство оборони України;

представник позивача, Кравець Олександр Миколайович, довіреність № б/н від 06.02.09, Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська;

представник відповідача, Давидов Олександр Вікторович, довіреність № б/н від 01.01.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Рима";

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рима" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 23.03.2009 у справі №5020-2/355

за позовом заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону (вул. Суворова, 27, місто Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, місто Київ 1, 01001),

Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (вул. Хрустальова, 60, місто Севастополь, 99040)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Рима" (вул. Ген. Лебедя, 30-39, місто Севастополь, 99055) (вул. Карантінна, 16, м. Севастополь, 99000)

про стягнення 145 567,08 грн,

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рима"

до Міністерства оборони України

про визнання права на звільнення від плати за користування орендованим майном,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.03.2009 у справі №5020-2/355 первісний позов задоволено в частині вимог, заявлених в інтересах Міністерства оборони України: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Рима" на користь Міністерства оборони України 173 524, 25 грн. заборгованості. У задоволенні первісного позову в частині вимог, заявлених в інтересах Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської відмовлено. У зустрічному позові також відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення в частині задоволення первісного позову та відмови у зустрічному, прийняти нове рішення в цій частині, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний –задовольнити, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування під час вирішення спору правил частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та не надав належної оцінки доводам товариства з обмеженою відповідальністю "Рима".

Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надходило.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2009 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 27 травня 2009 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Антонова І.В., Фенько Т.П.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 року суддів Антонову І.В., Фенько Т.П. було замінено на суддів Заплава Л.М., Ткаченко М.І.

          Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

У вересні 2008 року заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону, виступаючи в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської звернулися до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рима", просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 145567,08 грн., посилаючись на невиконання відповідачем умов договору №245/2001/Голов КЕУ від 12.10.2001року щодо сплати орендної плати.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що з боку орендодавця не було вжито заходів по забезпеченню орендареві захисту його права на майно, одержане ним за договором оренди, на рівні з захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Відповідач не сплачував орендну плату у період, коли існували створені позивачем перешкоди у користуванні орендованим майном (а.с. 39-41, том 1).

У поясненнях по справі помічник військового прокурора Севастопольського гарнізону зазначив, що заборгованість повинна стягуватися на користь Міністерства оборони України в особі Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської, а не окремо на користь якоїсь з цих організацій (а.с. 88, том 1).

У листопаді 2008 року військовий прокурор Севастопольського гарнізону збільшив позовні вимоги, просив стягнути 173524,25 грн. та розірвати договір оренди від 12.10.2001 року № 245/2001/Голов КЕУ нежитлових приміщень будівель № 1,2, розташованих на території військового містечка №485 в гарнізоні Севастополь за адресою: м. Севастополь, бухта Омега (а.с. 114, том 1).

У відзиві на заяву про збільшення позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю "Рима" зазначило, що прокурор не виклав обставини, на яких ґрунтуються вимоги, не навів доказів, що підтверджують заяву, відсутній розрахунок сум, що стягуються (а.с. 130-132, том 1).

У січні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Рима" подало зустрічну позовну заяву, просило визнати за ним право на звільнення від плати за користування майном за договором оренди №245/2001/Голов КЕУ від 12.10.2001 року, укладеним між сторонами, за період з грудня 2006 року по квітень 2008 року включно. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що орендарю було створено перешкоди у користуванні об’єктом з боку орендодавця (а.с. 140-142, том 1).

Заперечуючи проти зустрічної позовної заяви, представник Міністерства оборони України зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Рима" не надало суду певних доказів, які б підтверджували обставини, через які відповідач може бути звільнений від орендної плати та інших платежів за договором оренди (а.с. 42-43, том 2).

Оскаржене рішення мотивоване посиланням на статтю 193 Господарського кодексу України та статті 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору та, одночасно визнання права відповідача на звільнення від сплати орендної плати у зв’язку з неможливістю користування об’єктом оренди.

Спірні правові відносини виникли під час виконання сторонами договору оренди, який було укладено між Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України полковника Драло В.Г. та товариством з обмеженою відповідальністю "Рима" 12 жовтня 2001 року, за яким Міністерство оборони України здало, а товариство з обмеженою відповідальністю "Рима" прийняло у строкове платне користування окреме визначене нерухоме майно –приміщення службової будівлі за генпланом № 1,2 загальною площею 2309,95 кв.м, військового містечка 485, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, бухта Омега, та вартість якого визначена відповідно до експертного висновку про оцінку майна і становить 884950 грн. (а.с. 6-8, том 1).

Пунктом 9.1 договору передбачено, що за невиконання обов’язків за договором оренди сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та договору.

Договір діє з моменту підписання до 31 жовтня 2006 року (пункт 10.1 договору).

Згідно пункту 5.2 договору орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати внесення орендної плати, у свою чергу, згідно пункту 7.4 договору, орендодавець зобов’язаний забезпечувати безперешкодний доступ на територію орендованого майна представників орендаря, його техніки й обладнання.

Задовольняючи первісний позов в частині стягнення суми заборгованості з орендної плати, суд першої інстанції виходив з того, що докази того, що саме Міністерство оборони України, яке є орендодавцем по Договору, створювало відповідачу перешкоди у користуванні орендованим майном, відсутні.

З тих же підстав відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.

Згідно пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до пункту 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З матеріалів справи вбачається , що з листопада 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Рима" було позбавлено можливості користуватися орендованим майном, що підтверджується наявними копіями листів відповідача (позивач за зустрічним позовом) на адресу Севастопольської КЕЧ, начальника 28 гарнізоного Будинку офіцерів ВМС Міністерства оборони України, командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, прокурора міста Севастополя, прокурора ВМС України, Управління ВМС України у місті Севастополі, військового прокурора Севастопольського гарнізону.

У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку наданим відповідачем доказам щодо неможливості користування об’єктом оренди, оскільки вище перелічені суб’єкти листування безпосередньо підпорядковуються Міністерству оборони України, яке є позивачем у справі та стороною за договором.

Крім того, рішення господарського суду міста Севастополя від 18.03.2008 року у справі № 20-9/007-4/472-7/504 свідчить про наявність спору про користування майном саме між сторонами у справі, що є предметом розгляду.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З врахуванням вищенаведеного оскаржене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у позові про стягнення заборгованості з орендної плати.

Щодо вимог прокурора про розірвання договору, викладених у уточненнях до позову, слід зазначити наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачає право сторони на уточнення позовної заяви.

Військовий прокурор Севастопольського гарнізону заявою про уточнення позовних вимог змінив предмет та підстави позову, тому вимоги про розірвання договору оренди № 245/2001/Голов КЕУ від 12.10.2001 року виходять за межі положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України та не підлягають розгляду.

Зустрічний позов стосується визнання права на звільнення від плати за користування орендованим майном.

Пунктом 1 статті16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пункт 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів , у тому числі визнання права.

Оскільки законність вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Рима" за зустрічним позовом підтверджена матеріалами справи, а обраний позивачем спосіб захисту не суперечить нормам матеріального права, зустрічний позов також підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України Державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись статтями 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рима" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 23.03.2009 у справі №5020-2/355 скасувати.

У позові заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської до товариства з обмеженою відповідальністю "Рима" про стягнення 145 567,08 грн. відмовити.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Рима" до Міністерства оборони України про визнання права на звільнення від плати за користування орендованим майном задовольнити.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Рима" право на звільнення від плати за користування орендованим майном - окремо визначеним приміщенням службової будівлі за генпланом № 1,2 загальною площею 2309,95 кв.м, військового містечка 485, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, бухта Омега за період з грудня 2006 року по квітень 2008 року включно.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітряно флотський, 6, ЄДРПОУ 00034022, спец рахунок в УДКУ м. Севастополь №39216824509011, МФО 824509, код 23895637) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рима" (99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 30 кв. 39, код ЄДРПОУ 22237441) державне мито у сумі 85,00 грн.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітряно флотський, 6, ЄДРПОУ 00034022, спец рахунок в УДКУ м. Севастополь №39216824509011, МФО 824509, код 23895637) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рима" (99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 30 кв. 39, код ЄДРПОУ 22237441) витрати на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 118,00 грн.                                         

Доручити господарському суду міста Севастополя видати накази.

Головуючий суддя                                                  

Судді