Рішення № 10631609, 27.07.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.07.10           Справа № 15/75-10. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Натурпродукт-Вега”, м. Тернопіль

до відповідача Приватного підприємства “Тристан”, м. Охтирка, Сумська область

про стягнення 15 497 грн. 72 коп.

          СУДДЯ                    Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з‘явився.

Від відповідача: не з‘явився.

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 15 497 грн. 72 коп. заборгованості по договору поставки медичних препаратів, косметичних засобів, харчових добавок, предметів санітарної гігієни №9/7 від 03.07.2007р., а саме: 13 857 грн. 59 коп. основного боргу та 1 640 грн. 13 коп. пені.

Ухвали по справі, що направлялися відповідачу, поверталися до суду відділенням пошти з відмітками «за зазначеною адресою не значиться», тому суд зобов‘язував позивача подати суду довідку державного реєстратора про місце знаходження відповідача на момент розгляду справи в суді.

Позивач подав для долучення до матеріалів справи витяг з ЄДРПОУ №04/2-08-3404 від 25.06.2010р. щодо місця знаходження відповідача на момент розгляду справи у суді. При цьому, у зазначеному витязі з ЄДРПОУ зазначено, що адресою відповідача є: вул. Жовтнева, буд. 4, м. Охтирка, Сумська область, 42700, тобто вказана адреса відповідача збігається з адресою, яка вказана позивачем в позовній заяві.

Також позивачем на виконання ухвал суду подано пояснення з приводу того, за якою цивільно-правовою угодою здійснювались поставки товару по видатковим накладним. Так, позивачем зазначено, що поставка товару по видатковим накладним здійснювалась по договору поставки медичних препаратів, косметичних засобів, харчових добавок, предметів санітарної гігієни №9/7 від 03.07.2007р. і жодних інших договорів поставки за період з 03.07.2007 року по день звернення до суду між сторонами укладено не було.

Оскільки, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв‘язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» вважаються належними доказами виконання господарським судом обов‘язку щодо повідомлення учасників судового процесу.

Таким чином, враховуючи те, що ухвали про справі направлялися відповідачу за адресою вказаною позивачем в позовній заяві, яка співпадає з адресою відповідача, що зазначена у витязі з ЄДРПОУ, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 03.07.2007р. був укладений договір поставки №9/7, за умовами п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов‘язується поставляти і передавати у власність покупцю, а покупець (відповідач) зобов‘язується прийняти косметичні засоби, харчові добавки, предмети санітарії та гігієни.

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, кількість, ціна одиниці та партії товару, а також інші умови поставки товару вказуються у видаткових накладних, що є невід‘ємною частиною даного договору.

До вказаного договору між позивачем та відповідачем була укладена угода №1 про заміну умов договору поставки від 03.07.2007р.

Так, згідно п. 1 угоди постачальник і покупець домовились замінити умови ст. 5 «Умови оплати» договору поставки від 03.07.2007р., виклавши зміни у наступній редакції:

Пункт 5.1 договору передбачає, що покупець зобов‘язується кожного календарного місяця закупляти на умовах відстрочки платежу на 28 календарних днів у постачальника товару на суму не менше 10000 грн.

Дана угода діє з 04.07.2007 року по 31.12.2008 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п. 2 угоди).

Строк дії договору визначений у п. 10.10 договору поставки, в якому зазначено, що договір діє до 31.12.2007р. По закінченню дії терміну договору, якщо жодна із сторін не заявить наміру у письмовій формі про його розірвання, термін дії договору може бути пролонговано на 1 рік на тих же умовах (п. 10.11 договору).

Таким чином, по видатковим накладним за період з травня по вересень 2008 року позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 43551 грн. 21 коп., за яку відповідач у встановлений договором строк оплати розрахунок повністю не провів.

Позивачем подано пояснення, що поставка товару по видатковим накладним за період з травня по вересень 2008 року здійснювалась по договору поставки медичних препаратів, косметичних засобів, харчових добавок, предметів санітарної гігієни №9/7 від 03.07.2007р. і жодних інших договорів поставки за період з 03.07.2007 року по день звернення до суду між сторонами укладено не було.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, на яких міститься підпис представника відповідача. Копії вказаних накладних долучені до матеріалів справи (а.с.19-26).

Тому, відповідно до ст. 530 ЦК України, 03.06.2009 року позивач направив відповідачу претензію №2247 з вимогою погасити заборгованість.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Але, оскільки відповідач на претензію не відреагував, заборгованість не погасив, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу складає 13 857 грн. 59 коп., яка підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов’язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов’язання.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 13 857 грн. 59 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору №9/7 від 03.07.2007р., позивач просить стягнути з відповідача 1 640 грн. 13 коп. пені (згідно п. 4.2 договору при порушенні строків оплати за отриманий товар, передбачених у видатковій накладній, покупець сплачує постачальнику за кожний день затримки оплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період за який сплачується пеня).

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 640 грн. 13 коп. передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Тристан” (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Жовтнева, буд. 4, код 31877110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Натурпродукт-Вега” (46006, м. Тернопіль, вул. Гайова, 48-А, код 21139268) 13 857 грн. 59 коп. основного боргу, 1 640 грн. 13 коп. пені, 154 грн. 97 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                             О.Ю.Резніченко

Повний текст рішення підписано 27.07.2010р.

Суддя