Рішення № 10631558, 19.07.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2010 р. Справа № 7/41/10

м.Миколаїв

За первісним позовом: Публічного акціонерного товариства «Компанії “Райз”, 1. 03680, м.Київ, вул. Академіка Заболотного, 152; 2. 65025, м.Одеса, Комінтернівський район, 19 км Старокиївського шосе, 52

до відповідача: Приватного підприємства “Агротех”, 56002, Миколаївська область, Казанківський район, селище Казанка, вул.. Гагаріна, 86

про: стягнення з відповідача заборгованості в сумі 305390,02 грн.

За зустрічним позовом: Приватного підприємства “Агротех”, 56002, Миколаївська область, Казанківський район, селище Казанка, вул. Гагаріна, 86

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Компанії “Райз”, 1. 03680, м.Київ, вул. Академіка Заболотного, 152;

про: визнання недійсним договору поставки на умовах товарного кредиту № 8396-017/К від 06.08.2008 року з моменту його укладання.

Суддя Семенчук Н.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від ПАТ «Компанії “Райз”: Селіванов С.А., дов. № 13 від 02.09.2008 року

Від ПП “Агротех”: Іванов С.І., дов. № б/н від 28.04.2010 року

Суть спору за первісним позовом: Публічне акціонерне товариство «Компанія “Райз” звернулось до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з Приватного підприємства “Агротех” заборгованості в сумі 305390,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним згідно умов договору товарного кредиту № 8396-017/К від 06.08.2008 року було поставлено відповідачеві товар який отриманий останнім та частково оплачений.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказує, що позивач поставив товар по Договору № 8396-017/К від 05.08.2008 року на суму 336420,00 грн. тільки по накладній № ВН-10032-01030 від 09.09.2008 року, видаткові накладні № ВН-10032-01144 від 01.10.2008 року та № ВН-10032-01186 від 15.10.2008 року не можуть братися до уваги, так як в них зазначений інший Договір № 8396-138 від 01.10.2008 року.

Суть спору за зустрічним позовом: Приватне підприємство “Агротех” звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства «Компанії “Райз” про визнання недійсним договору поставки на умовах товарного кредиту № 8396-017/К від 06.08.2008 року з моменту його укладання.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що сторони при укладанні договору товарного кредиту № 8396-017/К від 06.08.2008 року не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, а саме кількості товару, ціни, строків поставки.

У відзиві на зустрічну позовну заяву ПАТ «Компанія “Райз” проти позову заперечує та вказує, що не має підстав вважати договір товарного кредиту № 8396-017/К від 06.08.2008 року неукладеним, оскільки спірний Договір, у відповідності до ст. 180 ГК України, містить всі істотні умови та що договір підписаний повноважними особами.

У відповідності до ст. 77 ГПК України в судових засіданнях 16.06.2010 року 12.07.2010 року та 15.07.2010 року оголошувались перерви.

          Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

06.08.2008 року між Приватним підприємством “Агротех” та Публічним акціонерним товариством «Компанією “Райз” було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № 8396-017/К (Далі - Договір) у відповідності до умов якого ПП “Агротех” зобов’язується передати у власність ПАТ «Компанії “Райз” продукцію виробничо-технічного призначення, а останній зобов’язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору. Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару (в т.ч. тієї частина вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами –визначені в Договорі та специфікації (Додатки № 1 та № 1а), яка складає невід’ємну частину Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору, - вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку № 1а. Сторони встановлюють ціну Договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті вказаній в додатку. Ціну Договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом. Сторони встановлюють, що протягом строку дії Договору, грошові зобов’язання покупця на виконання ним зобов’язань по Договору, визначаються шляхом множення грошового еквівалента ціни Договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до Договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни Договору (її неоплаченої частини); однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати вартості товару покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання Договору (п. 2.2 Договору).

Позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним Договір з моменту його укладання.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що сторони при укладанні Договору не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, а саме кількості товару, ціни, строків поставки, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Зустрічна позовна заява задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Згідно ч. 8 ст. 180 ГК України, - у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, при укладанні Договору сторонами були погоджені істотні умови договору, а саме розділ 1 визначає предмет Договору, розділ 2 визначає ціну Договору термін, форму та порядок розрахунків, вартість (ціна) товару, оплата якої здійснюється авансом та вартість (ціна) товару, оплата якої відстрочена визначена в Додатках до Договору, а саме Додатки №№ 1, 1а та 2а (а.с. 11зв. 12, 12зв.). Договір та Додатки №№ 1, 1а та 2а підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками. Пунктом 9.8 Договору визначено, що всі раніше досягнуті домовленості між сторонами, а також переписка між ними щодо предмету Договору, втрачають чинність з моменту підписання сторонами тексту цього Договору. Сторони підтверджують, що особи, які підписали цей Договір, є належним чином уповноваженими на таке, володіють достатнім об’ємом законних та/або статутних повноважень та діють в їх межах. Сторони підтверджують повне розуміння окремих та всіх положень цього Договору та його реальність.

З наведеного вбачається, що Договір з Додатками до нього є укладеним у розумінні до приписів ст.ст. 638, 655, 712 ЦК України та ст. 180 ГК України, що спростовує твердження позивача за зустрічним позовом, щодо недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов Договору (кількості товару, ціни, строків поставки), та щодо підстав для визнання його недійсним.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

У відповідності до п. 2.4 Договору, - термін оплати вартості (ціни) частини товару, яка оплачується покупцем авансом, вказаний в додатку № 1 до Договору.

Згідно вищевказаного додатку сторони визначили, що дата оплати авансової суми –14.08.2008 року. Як зазначає позивач у позовній заяві відповідачем 14.08.2008 року було здійснено авансову оплату вартості товару в розмірі 60000,00 грн. Позивач вказує на те, що зобов’язання по оплаті товару, що оплачується авансом відповідачем було виконано.

Так, на виконання вимог Договору позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 414 312,60 грн., що підтверджується видатковими накладними № ВН-10032-01030 від 09.09.2008 року, № ВН-10032-01144 від 01.10.2008 року, № ВН-10032-01186 від 15.10.2008 року (а.с. 13-15), вказаний товар отриманий відповідачем на підставі довіреностей: серія ЯПВ № 779823 від 22.08.2008 року, № 25 від 30.09.2008 року, № 36 від 14.10.2008 року (а.с. 13 зв., 14 зв., 15 зв.).

Пунктом 2.6 Договору визначено, що товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника проценти.

Згідно п. 2.9 Договору, - розмір процентів, які покупець сплачує на корись постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється в розмірі 12,4 відсотків річних від вартості товару отриманого покупцем на умовах товарного кредиту (якщо інакший розмір процентів не встановлений в додатку № 1а до Договору). В плату за користування товарним кредитом включається також позитивна різниця між гривневою вартістю товару на день фактичного проведення покупцем оплати і гривневою вартістю товару на день його отримання, розрахованою відповідно до п. 2.2 Договору та сплаченою покупцем (п. 2.11 Договору).

Так, Додатком № 1а до Договору визначено, що оплата вартості (ціна) товару якої відстрочено становить 276420,00 грн. з датою оплати відстрочених платежів 25.11.2008 року. Згідно Додатку № 2а до Договору визначено, що оплата вартості (ціна) товару якої відстрочено становить 77892,60 грн. з датою оплати відстрочених платежів 25.11.2008 року.

Позивач в позовній заяві зазначає, що сторонами погоджені зміни до Договору в частині терміну оплати від 25.11.2008 року та встановлений термін плати –01.08.2009 року, річна ставка за користування товарним кредитом була встановлена сторонами у 17% річних починаючи з 25.11.2008 року, що не заперечується представником відповідача у судовому засіданні.

Позивач зазначає, що з урахуванням протоколу взаємних розрахунків № 111 від 10.12.2009 року (а.с. 20) та з урахуванням часткової сплати грошових коштів відповідачем на виконання своїх зобов’язань по договору, заборгованість відповідача по Договору станом на 04.03.2010 року становить 184972,19 грн.

Разом з тим згідно розрахунку позовних вимог позивачем нараховані відповідачу відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 35919,54 грн., в підтвердження позивач посилається на акти, здачі-прийняття робіт, а саме № ВН-10032-01284 від 19.11.2008 року, ВН-10032-01330 від 16.12.2008 року, ВН-10032-00302 від 30.04.2009 року, ВН-10032-00371 від 31.05.2009 року, ВН-10032-00537 від 30.06.2009 року.

Статею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем на підтвердження обставин, щодо нарахування відповідачу відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 25743,48 грн. (1121,56 дол. США; 2677,88 Євро) за актом здачі-прийняття робіт ВН-10032-00302 від 30.04.2009 року, - не надано вказаного акту та доказів його отримання відповідачем.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимог в частині стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 25743,48 грн. (1121,56 дол. США; 2677,88 Євро) задоволенню не підлягають.

Статтею 530 ч. 1 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 116761,66 грн.

Пунктом 7.3 Договору визначена відповідальність покупця за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені Договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, а саме, - він сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентів в розмірі 51 033,47 грн., розмір якої підлягає частковому задоволенню (без урахування відсотків за користування кредитом в сумі 25743,48 грн. (1121,56 дол. США; 2677,88 Євро) та за підрахунком суду становить 44721,35 грн.

В частині стягнення з відповідача пені в розмірі 6 312,12 грн. (51 033,47 грн. –44721,35 грн.) позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно п. 7.5 Договору, - у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми в розмірі 69384,36 грн., розмір якої підлягає частковому задоволенню та за підрахунком суду становить 60784,02 грн.

В частині стягнення з відповідача річних в розмірі 8600,34 грн. (69384,36 грн. –60784,02 грн.) позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов’язання щодо сплати позивачеві вартості товару згідно умов та в строки визначені Договором, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню.

Заперечення відповідача стосовно того, що видаткові накладні № ВН-10032-01144 від 01.10.2008 року та № ВН-10032-01186 від 15.10.2008 року не можуть братися до уваги, так як в них зазначений інший Договір № 8396-138 від 01.10.2008 року є необґрунтованими, оскільки в поясненнях підписаними директором Південно-Миколаївської філії та Начальником сектору обліку та адміністрування Південно-Миколаївської філії позивача (а.с. 98), зазначено, що вказаний в видаткових накладних № ВН-10032-01144 від 01.10.2008 року та № ВН-10032-01186 від 15.10.2008 року Договір № 8396-138 від 01.10.2008 року ніколи між сторонами не укладався та вказаний в накладних помилково, що не спростовано ПП «Агротех». Більш того актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2008 року, який складений саме по Договору № 8396-017/к (а.с. 95), та підписаний відповідачем без зауважень, враховані спірні накладні саме по Договору № 8396-017/к та фактично визнані відповідачем суми.

У відповідності до вимог статті 49 ГПК України, судові витрати підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Публічного акціонерного товариства компанії “Райз” (1. 03680, м.Київ, вул. Академіка Заболотного, 152; 2. 65025, м.Одеса, Комінтернівський район, 19 км Старокиївського шосе, 52, код ЄДРПОУ 13980201) задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Агротех” (56002, Миколаївська область, Казанківський район, селище Казанка, вул. Гагаріна, 86, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 32287919) на користь Публічного акціонерного товариства «Компанії “Райз” (1. 03680, м.Київ, вул. Академіка Заболотного, 152; 2. 65025, м.Одеса, Комінтернівський район, 19 км Старокиївського шосе, 52, рах. № 26000590016675 в ВАТ «Укрсімбанк» м.Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 13980201) заборгованості в сумі 116761,66 грн., пеню в розмірі 44721,35 грн., 28 відсотків річних в розмірі 60 784,02 грн., 2229,35 грн. держмита та 172,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства “Агротех” (56002, Миколаївська область, Казанківський район, селище Казанка, вул. Гагаріна, 86, код ЄДРПОУ 32287919) - відмовити.

5. Видати накази після набрання рішення законної сили.

Суддя