Рішення № 10631456, 27.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.10                                                                                           Справа№ 17/75

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ТзОВ “Науково-виробниче підприємство “Комп’ютекс”, м. Пустомити

до відповідача: ТзОВ “Втордеревпром”, м. Львів

про: стягнення 117 862,50 грн.

                                                            Суддя У.І.Ділай

Представники :

Від позивача: Фединяк І.В. – гол. бухгалтер (Довіреність б/н від 27.07.2010р.)

Від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ТзОВ “Науково-виробниче підприємство “Комп’ютекс”, м. Пустомити до ТзОВ “Втордеревпром”, м. Львів про стягнення 117 862,50 грн.

Ухвалою суду від 01.06.2010р. дана позовна заява прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 22.06.2010р.

З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд матеріалів справи відкладався.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам Договору технічного обслуговування виробничої бази № б/н від 09.03.2009р. не виконав взяті на себе зобов’язання щодо виконання технічного обслуговування нафтобази у квітні - травні 2009 року.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

09.03.2009р. між сторонами у справі укладено Договір технічного обслуговування виробничої бази № б/н, відповідно до п. 1.1 якого відповідач взяв на себе зобов’язання на замовлення позивача, якісно і швидко власними силами та засобами, або з допомогою підрядних організацій, здійснювати технічне обслуговування під’їзної колії та нафтобази.

Технічне обслуговування об’єкта відповідно до вимог п. 1.2 Договору здійснюється відповідачем по мірі необхідності, але не рідше одного разу в місяць.

У п. 3.2.Договору сторони погодили, що за результатами кожного технічного обслуговування відповідач складає та направляє позивачу для підписання акт виконаних робіт. Позивач на протязі двох робочих днів повинен розглянути та підписати цей акт або в цей же строк висловити свої зауваження до нього.

Позивач у позовній заяві зазначає, що протягом квітня - травня 2009 року, відповідач, посилаючись на умови, передбачені в Договорі, повідомив позивача про виконання отриманого замовлення та проведення робіт по технічному обслуговуванню нафтобази на загальну суму 105 000,00 грн., та в підтвердження даного направив Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.04.2009р. та від 29.05.2009р., а також виписав податкові накладні від 30.04.2009 № 4300000040 на суму 50 000,0 грн. та № 5290000006 від 29.05.2009 на суму 55 000,0 грн. Тобто, відповідач документально підтвердив, що за вказаним Договором виконав роботи для Позивача на суму 105 000,00 грн.

Як встановлено судом виконані роботи прийнято позивачем без жодних застережень, про що свідчить відтиск печатки та підпис повноважного представника ТзОВ “Науково-виробниче підприємство “Комп’ютекс” на Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).

У відповідності до п. 3.3 Договору оплату за виконані роботи позивач зобов’язався здійснювати не пізніше п’яти днів після підписання сторонами акту виконання робіт, шляхом перерахування вказаної в акті суми на розрахунковий рахунок відповідача.

Як вказав позивач при надходженні на адресу ТзОВ “Науково-виробниче підприємство “Комп’ютекс” актів виконаних робіт, останнє згідно умов договору підписало їх та здійснило відповідну оплату платіжними порученнями № 2848 від 19.05.2009р. та № 2853 від 11.06.2009р.

У період з 20.01.2010р. по 21.01.2010р. головним державним податковим ревізором-інспектором сектору перевірок ризикових операцій відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Пустомитівському районі проведено документальну невиїзну перевірку щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ “Втордеревпром” за період з 01.04.2009р. по 31.05.2009р.

Результати проведеної перевірки відображено в Акті № 66/234/05839397 від 16.02.2010р., в якому зокрема зазначається, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТзОВ “НВП “Комп'ютекс” відобразило у бухгалтерському обліку господарські операції, щодо придбання робіт, послуг у ТзОВ “Втордеревпром”, ЄДРПОУ 25560778. Враховуючи акт ДПІ у Сихівськохівському районі м.Львова, про результати планової документальної перевірки ТзОВ “Втордеревпром” за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р. встановлено, що дані послуги ТзОВ “Втордеревпром” отримав від ТзОВ “Комунікаційно-сервісна компанія “Форест” (код ЄДРПОУ 356465404 ) та ПП “Сервіс інновейшн” (код ЄДРПОУ 36214362), які фактично не відбувались, отже є нікчемними, у зв'язку з тим, що первинні документи отримані від вищевказаних підприємств та видані покупцям є недостовірними. Проведеною перевіркою ДПІ у Сихівському районі м. Львова встановлено, що у ТзОВ “Втордеревпром” відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, а також відстня оплата зі сторони ТзОВ “Втордеревпром”, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між ТзОВ “Втордеревпром” та ТзОВ “Науково-виробниче підприємство “Комп’ютекс”.

Як вбачається із матеріалів справи на підставі Акту № 66/234/05839397 від 16.02.2010р. ДПІ У Пустомитівському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.02.2010р. № 0000112350/0 та 0000122350/0, які ТзОВ “Науково-виробниче підприємство “Комп’ютекс” оскаржено спочатку до ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області, а пізніше до ДПА у Львівській області. Рішеням ДПА у Львівській області № 11430/10/25-005/458 від 21.05.2010р. продовжено строк розгляду скарги ТзОВ “Науково-виробниче підприємство “Комп’ютекс” по 15.07.2010р. включно.

Посилаючись на факти, встановлені в ході перевірки у Пустомитівському районі Львівської області, позивач стверджує, що ТзОВ “Втордеревпром” не виконано зобов’язань щодо технічного обслуговування нафтобази у квітні - травні 2009 року та просить суд стягнути з відповідача сплачені за роботи кошти в сумі 105 000,00 грн., а також 2 887,50 грн. 3 % річних та 9 975,00 грн. інфляційних втрат.

Загальна сума позовних вимог становить 117 862,50 грн

Вивчивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини виникли на підставі Договору технічного обслуговування виробничої бази № б/н від 09.03.2009р., у відповідності до умов якого відповідач зобов’язався на замовлення позивача, якісно і швидко власними силами та засобами, або з допомогою підрядних організацій, здійснювати технічне обслуговування під’їзної колії та нафтобази.

За своєю правовою природою вищевказаний Договір є договором підряду.

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до положень ст. 853 названого Кодексу замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (зафіксувавши в акті приймання-передачі або іншому документі, який оформлюють сторони для прийняття результатів роботи або в окремому, спеціально складеному документі). Відсутність заяви замовника позбавляє його права посилання у подальшому на виявлені ним відступи або недоліки.

Приховані недоліки замовник може виявляти і після прийняття результату. Замовник зобов'язаний у такому випадку негайно повідомити про це підрядника. Виконання цього обов'язку дозволить підряднику спільно з замовником зафіксувати виявлені приховані недоліки та вирішити самостійно на принципах добросовісності та розумності пов'язані з цим спірні питання. Якщо підрядник відмовляється спільно з замовником зафіксувати їх, останній може це зробити самостійно, з залученням третіх осіб.

З приводу недоліків виконаної роботи або їх причин між замовником та підрядником може виникнути спір. На вимогу будь-якого з них або за погодженням сторін може бути призначена експертиза.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідачем на користь позивача було виконано роботи на загальну суму 105 000,00 грн., про що свідчать представлені суду Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2009р. та від 29.05.2009р. із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін. Як вбачається із вказаних актів виконані роботи прийнято позивачем без жодних застережень. Доказів звернення до відповідача із зауваженнями щодо виконаних робіт позивач суду не надав.

Відповідно до визначення, наведеного у ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт виконання робіт підтверджено первинними документами, а саме Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2009р. та від 29.05.2009р., які суд приймає як належні докази по справі.

Позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували факт невиконання чи неналежного виконання відповідачем зобов’язань щодо здійснення технічного обслуговування під’їзної колії та нафтобази. Доказів визнання спірного господарського зобов’язання недійсним у встановленому законом порядку суду також не надано.

Із врахуванням положень ст. 35 ГПК України обставини, встановлені в рішеннях адміністративних органів (органів виконавчої влади), які в силу наданої їм компетенції розглядають певні категорії справ, не мають для суду преюдиціального значення. Відтак факти викладені в Акті ДПІ у Пустомитівському районі № 66/234/05839397 від 16.02.2010р. як докази невиконання ТзОВ “Втордеревпром” своїх зобов’язань перед позивачем щодо виконання робіт, передбачених Договором технічного обслуговування виробничої бази № б/н від 09.03.2009р. судом до уваги не приймаються.

Ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.4-3, 33, 43 , 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя