Рішення № 10631141, 14.05.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2010 р. Справа № 9/68-50 За позовом Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк”, м. Київ;

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Європласт”, м. Гірка-Полонка Луцький р-н.;

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська ресурсна компанія”, м. Гірка-Полонка Луцький р-н

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 4412139,81 грн.

Головуюча суддя Л.І. Соломка

При секретарі І. О. Коритнюк Представники:

Від позивача: Шульженко І.С. - представник, довіреність від 17.07.2009р.;

Від відповідача: н/з.

Права та обов’язки представнику позивача роз’яснені відповідно до ст.22 ГПК України.

Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.

Оскільки позивач не заявив клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 –1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 13.05.2010р. оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України до 14.05.2010р. для розгляду клопотання ТзОВ «Європласт».

У судовому засіданні 14.05.2010р. за згодою представника позивача відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі.

Суть спору: Позивач –Публічне акціонерне товариство “ОТП Банк” звернувся до господарського суду Волинської області та просить стягнути солідарно з відповідача 1 –товариства з обмеженою відповідальністю “Європласт” та відповідача 2 –товариства з обмеженою відповідальністю “Українська ресурсна компанія” 4412139,81грн. заборгованості по кредитних договорах, в тому числі: за кредитним договором № СМ- SME A00/027/2006/1 від 22.11.2006р. 1345793,33 гривень –заборгованості по основній сумі боргу за кредит, 500336,26 грн. –заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за період з 28.08.2007р. по 03.03.2010р., 8385,93 грн. –пеня; за кредитним договором № СМ- SME A00/027/2006/2 від 22.11.2006р. 177887,95 Євро (що еквівалентно до офіційного курсу НБУ –1924405,72грн.) –заборгованості по основній сумі боргу за кредит, 54103,62 Євро (що еквівалентно до офіційного курсу НБУ –585297,18 грн.) –заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за період з 28.08.2007р. по 03.03.2010р., 47921,06 грн. –пеня. Також позивач просить стягнути з відповідачів суму державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що у позовній заяві помилково вказана заборгованість у дол.. США до кредитного договору № СМ-SМЕ А00/027/2006/1. 14.05.2010 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи наступні документи:

1.          меморіальні ордери на видачу кредитів;

2.          виконавчий напис від 30.07.2008р.;

3.          постанова про повернення виконавчого документу від 29.09.2009р.;

4.          витяг з єдиного реєстру заборон.

Відповідач 1 у судове засідання не з’явився, повноважного представника не направив. 13.05.2010р. через канцелярію суду подав клопотання про колегіальний розгляд справи, проте розглянувши дане клопотання голова господарського суду Волинської області у задоволенні останнього відмовив у зв'язку з необґрунтованістю віднесення справи до особливої категорії, а також складності зазначеної справи, що у відповідності до статті 46 Господарського процесуального кодексу України виступило б підставою для призначення її до розгляду в колегіальному складі суду.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 13.05.2010р. подав письмові пояснення в яких зазначив наступне: «В позовній заяві позивач вказує, що «заборгованість відповідача 1 за Кредитним договором станом на 03.03.2010р. складає 1 345 793, 33 доларів США, що еквівалентно до офіційного курсу НБУ -2 716 954,44 грн.», хоча згідно кредитного договору №СМ-5МЕ А00/027/2006/1 ЗАТ «ОТП Банк»надало кредит ТзОВ «Європласт» у розмірі 1 500 000,00 грн.

Розрахунок заборгованості, вказаний в позові та доданий окремим додатком до позовної заяви є незрозумілим відповідачу 2..

Відповідач 2 звертає увагу суду на те, що ПАТ «ОТП Банк звернувся до нотаріуса, яким було вчинено виконавчий напис на заставлене іпотекою майно ТзОВ «Європласт».

Виконавчий напис нотаріуса знаходиться на примусовому виконанні в державній виконавчій службі.

Враховуючи викладене, ТзОВ «Українська ресурсна компанія»не виключає, що за час примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, а також судового розгляду справи №9/68-50 виконавчою службою вчинено дії, які впливають на обсяги зобов'язань відповідачів.

Разом з тим, ТзОВ «Українська ресурсна компанія»не являється учасником виконавчого провадження, а тому товариство позбавлене можливостей надати суду відомості про хід виконавчого провадження, зокрема, продаж майна ТзОВ «Європласї», надходження коштів тощо.»

Просить, для об'єктивного розгляду справи витребувати матеріали виконавчого провадження про стягнення з ТзОВ «Європласт»коштів на користь позивача.

У судове засідання 14.05.2010р. відповідачі 1 і 2 не з’явилися представників не направили, про поважні причини неявки суд не повідомили. Перерва оголошувалась для розгляду клопотання ТзОВ «Європласт», у судовому засіданні був присутній представник відповідача 2, обидва відповідача знаходяться за однією адресою м. Луцьк, пр. Відродження, 1. Неявку представника відповідача 1і 2 суд розцінює як дії направлені на затягування розгляду справи.

Оскільки явка представників відповідачів 1і 2 у судове засідання не визнавалась обов’язковою, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України .

Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників позивача, господарський суд

в с т а н о в и в:

22.11.2006 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є АТ «ОТП Банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю “Європласт”(відповідач 1) укладено кредитні договори № СМ-SМЕ А00/027/2006/1 та № СМ-SМЕ А00/027/2006/2, згідно яких Банк надав відповідачу 1 кредити у розмірі 1500000,00грн та 183000,00євро відповідно. Даний факт стверджується меморіальними ордерами № 5 від 18.12.2006р., №3 від 19.12.2006р. та №2 від 20.12.2006р.

Термін повернення по кредитним договорам № СМ-SМЕ А00/027/2006/1 зі сплатою 4,5% річний до 21.11.2013р. та № СМ-SМЕ А00/027/2006/ зі сплатою 5,5% річних до 21.11.2013р.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача 1 по кредитному договору № СМ-SМЕ А00/027/2006/1 станом на 03.03.2010р. становить 1345793,33 грн., заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом –500336,26 грн., а по кредитному договору № СМ-SМЕ А00/027/2006/2 станом на 03.03.2010р. становить 177887,95 євро( що еквівалентно до офіційного курсу НБУ –1924405,72грн.)., заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом –54103,62 євро( що еквівалентно до офіційного курсу НБУ –585297,18грн.).

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливають з Договорів кредиту № СМ-SМЕ А00/027/2006/1 від 22.11.2006р. та № СМ-SМЕ А00/027/2006/2 від 22.11.2006р. між Відповідачем-2 (майновий поручитель - ТзОВ «Українська ресурсна компанія») та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є АТ «ОТП Банк»(Позивач) було укладено договір поруки № SR-SME A00/013/2006/1 від 22.11.2006р. та № SR-SME A00/013/2006/1 від 22.11.2006р., згідно яких Відповідач -2 зобов’язався відповідати за повне та своєчасне виконання боргових зобов’язань перед кредитором(позивачем) за Кредитними договорами № СМ-SМЕ А00/027/2006/1 та № СМ-SМЕ А00/027/2006/2 укладеними з Відповідачем 1 в повному обсязі.

Відповідно до п. 1.9.1 договорів незважаючи на інші положення цих Договорів, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх Боргових та інших зобов'язань за цим Договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3.7. та ст.З цього Договору) та/або умов Договору іпотеки, та/або умов Договору поруки (надалі - „Вимога"), При цьому, виконання Боргових зобов'язань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної Вимоги.

П.1.9.3 договорів передбачено, що у випадку невиконання Позичальником Боргових зобов'язань понад.38 (тридцять вісім) календарних днів, Банк має право в односторонньому порядку розірвати Договір, шляхом відправлення на поштову адресу Позичальника відповідного листа. Договір вважається розірваним з моменту відправлення на поштову адресу Позичальника вищевказаного листа.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 “Позика. Кредит. Банківський вклад. ” Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 ЦК України передбачено обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В ст. 1048 ЦК України передбачено право Позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, що дотримані сторонами при укладені кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа бо кілька осіб (ст. 553 ЦК України).          

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 202 ЦК України в контексті зі ст. 626 .ЦК України, під договорами визнається двосторонній правочин як погоджена дія двох сторін, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони вільні в укладені договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства (ст. 627 ЦК України).

04.06.2007 р. позивач надіслав до відповідача 1 досудову вимогу №22-3-1/13164 в якій вимагає у строк що не перевищує 30 днів від дня отримання вимоги сплатити суму заборгованості та пеню по кредитному договору № СМ-SМЕ А00/027/2006/1 від 22.11.2006 р., строк погашення кредиту по якому встановлено до 21.11.2013р.

27.09.2007р. позивач надіслав до відповідача 1 досудову вимогу №22-3-2/7469 в якій вимагає у строк що не перевищує 30 днів від дня отримання вимоги сплатити суму заборгованості та пеню по кредитному договору № СМ-SМЕ А00/027/2006/2 від 22.11.2006 р., строк погашення кредиту по якому встановлено до 21.11.2013р.

Також позивачем були направлені відповідачу 2 досудові вимоги № 22-3-1/13163 від 04.06.2007р. та №22-3-2/7498 від 27.09.2007р. з проханням достроково виконати боргові зобов’язання Боржника (відповідача 1) перед Кредитором в Повному обсязі та у строк що не перевищує 30 днів від дня отримання вимог сплатити суму заборгованості та пеню по кредитним договорам.

Дані вимоги залишені Відповідачами 1 і 2 без належного реагування.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача 1 по кредитному договору № СМ-SМЕ А00/027/2006/1 від 22.11.2006 р. становить 1345793,33 грн. та 500336,26грн. заборгованості по відсотках, а по кредитному договору № СМ-SМЕ А00/027/2006/2 від 22.11.2006 р. 177887,95євро(еквівалентно до офіційного курсу НБУ –1924405,72 грн.) та 54103,62євро (еквівалентно до офіційного курсу НБУ –585297,18 грн.) заборгованості по відсотках не сплачені, тому позовні вимоги Банку про їх стягнення підлягають до задоволення.

Відповідно до п.4.1.1. Кредитних договорів: «За порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1 % (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення».

Позивачем нарахована пеня за невиконання умов кредитного договору № СМ-SМЕ А00/027/2006/1 від 22.11.2006 р. за період з 25.07.2007р. по 28.09.2007р. та за кредитним договором № СМ-SМЕ А00/027/2006/2 від 22.11.2006 р. за період з 27.03.2007р. по 17.10.2007р. у розмірі 1% від суми боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», який є спеціальною нормою, що встановлює відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та положення ч. 2 ст. 9 ЦК України та ст. 7 ГК України господарський суд вважає, що в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання суб’єктом господарювання належить керуватися спеціальними нормами, а саме нормами Господарського кодексу України, та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»яким встановлено розмір пені у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені судом по кредитному договору № СМ-SМЕ А00/027/2006/1 від 22.11.2006 р. за період з 25.07.2007р. по 28.09.2007р.визначений згідно розрахунку за прострочення основного боргу та відсотків за користування кредитом за період з 25.07.2007р. по 28.09.2007р. –336,66грн., а за кредитним договором № СМ-SМЕ А00/027/2006/2 від 22.11.2006 р. за період з 27.03.2007р. по 17.10.2007р.- 2502,87грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В супереч ст. 33 ГПК України, скаржником не підтверджено та не спростовано документально заявлені позовні вимоги і суму заборгованості.

Посилання відповідача 1 у клопотанні від 13.05.2010р. та відповідача 2 у письмових поясненнях від 13.05.2010р. на те, що позивачем вже було вжито заходів для захисту своїх прав шляхом вчинення виконавчого напису на майно ТзОВ «Європласт»по іпотечному договору спростовується наступним: згідно постанови головного державного виконавця Левковець Т. В. другого відділу ДВС ЛМУЮ виконавчий напис №6441 виданий 30.07.2008р. приватним нотаріусом Ариванюк Н. А. на стягнення з ТзОВ «Європласт»на користь ЗАТ «ОТП Банк»коштів на загальну суму 1578086,74грн. та 194645,07Євро за рахунок реалізації заставного майна повернути позивачу, згідно акту державного виконавця від 29.09.2009р. непродане майно повернуто боржнику. Тобто виконання по виконавчому напису нотаріуса не відбулось.

Водночас, відповідно до п. 8.5 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 24.12.99р. №02-5/602 з наступними змінами і доповненнями, звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя. Тому справи зі спорів, пов'язаних з невиконанням боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання (наприклад, за позовами про стягнення відповідних коштів з боржника або поручителя чи гаранта) повинні бути розглянуті по суті незалежно від того, чи реалізував кредитор (заставодержатель) це право.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів 1 і 2, то витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача 1і 2 порівну.

Керуючись ст. ст. 9, 638, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 7, 343, 180 Господарського кодексу України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»ст.ст.44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2 Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європласт»(м. Луцьк, пр.. Відродження, 1, код 32722049, р/р 26005001309650 в ПАТ «ОТП Банк») та товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ресурсна компанія» (м. Луцьк, пр.. Відродження, 1, код 31735125, р/р 26001001307098 в ПАТ «ОТП Банк») на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП банк»(м. Київ, вул.. Жилянська, 43, МФО 300528, код ЄДРПОУ 21685166,) 4358672,02 грн., в тому числі: 3270199,05 грн. заборгованості по кредитах, 1085633,44 грн. заборгованості по відсотках, 2839,53 грн. пені, та 25500,00грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Врешті позову відмовити.

Суддя Л.І. Соломка

Дата виготовлення повного

тексту рішення –18.05.2010 р.