Рішення № 10631053, 06.07.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

06 липня 2010 р.           Справа 11/84-10

за позовом виконавчого комітету Вінницької міської ради, м. Вінниця

до міжнародної благодійної організації «Реабілітаційний центр «Сходи»

(Вінницьке відділення), м. Вінниця

про стягнення 33 026,88 грн. за оренду приміщення

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта , за участю представників:

від позивача - С. Панянчук за довіреністю;

від відповідача - не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з міжнародної благодійної організації «Реабілітаційний центр «Сходи»(Вінницьке відділення) заборгованості по орендній платі за період з 01.07.2007 року по 01.04.23010 року на суму 31 550,88 грн. та пені на суму 1 476, 00 грн. за оренду приміщення по вул. Першотравнева, 44 в м. Вінниці.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору оренди (будівель, споруд) № 4-073 від 12.02.2008р. укладеного між виконавчим комітетом Вінницької міської ради та міжнародною благодійною організацією «Реабілітаційний центр «Сходи»(Вінницьке відділення) останньому було надано в оренду приміщення загальною площею 114,2 кв.м. за адресою: м. Вінниця, вул. Першотравнева, 44, 24. Згідно п. 2.1. договору орендар зобов’язався перераховувати орендну плату управлінню комунального майна щомісячно, не пізніше 30 числа поточного місяця. Проте, в порушення взятих на себе зобов’язань відповідач за період з 01.07.2007р. по 01.04.2010р. вносив оренду плату невчасно та не в повному обсязі, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 31550,88 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 12.05.2010р. та 01.06.2010р. щодо надання витребуваних документів не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. Конверт з ухвалою про порушення провадження у справі від 12.05.2010р., адресований відповідачу повернуто до суду з написом відділення поштового зв’язку наступного змісту: «Адресат вибув». При розгляді справи 01.06.2010р. представником позивача подано заяву від 01.06.2010р. в якій вказано, що фактичною адресою відповідача є м. Вінниця, вул. Першотравнева, 44. З метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи ухвалу про відкладення розгляду справи судом направлено на адресу вказану в позовній заяві та заяві від 01.06.2010р.. Конверти з ухвалою від 01.06.2010р. до суду не повертались. Згідно акту обстеження від 05.07.2010р., поданого представником позивача в судовому засіданні 06.07.2010р., відповідач знаходиться за місцем знаходження об’єкту оренди та використовує його по теперішній час.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців місце місцезнаходження відповідача є: м. Вінниця, вул. Запорожця, 34, кв. 10 (дана адреса вказана в позовній заяві).

Зважаючи, що ухвали суду направлені відповідачу за вищевказаними адресами, суд вважає, що вжито всіх залежних від нього заходів для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів.

До того ж суд зауважує, що у пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідачем визнана заборгованість по орендній платі та пені, що відображено в обопільно підписаному акті звірки взаємних розрахунків від 06.07.2010р..

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Перевіривши доводи представника позивача доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

12 лютого 2008 року між виконавчим комітетом Вінницької міської ради (позивач, за договором Орендодавець) та міжнародною благодійною організацією «Реабілітаційний центр «Сходи»(відповідач, за договором Орендар) укладено договір оренди за № 4-073. За умовами даного договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування приміщення (будівлю, споруду), на підставі рішення виконкому № 390 від 12.02.2008р. за адресою: м. Вінниця, вул. Першотравнева, 44, загальною площею 114,2 кв.м..

Термін дії договору згідно п. 1.4. договору встановлений з 12.02.2008р. по 07.02.2009р..

Як стверджується матеріалами справи, об’єкт оренди передано за актом прийому-передачі приміщення від 01.03.2003р..

Пунктами 2.1., 3.2.4. вказаного договору сторони визначили, що орендар зобов’язався перераховувати орендну плату управлінню комунального майна щомісячно, не пізніше 30 числа поточного місяця. Орендар зобов‘язується вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

11 листопада 2009 року сторонами внесено та підписано зміни до договору оренди будівель (споруд, приміщень) № 4-073 від 12.02.2008р. якими п. 22.1 розділу ІІ договору викладено в наступній редакції:

Орендна плата перераховується управлінню комунального майна Вінницької міської ради щомісячно, не пізніше останнього числа поточного місяця.

Орендна плата за базовий місяць з 01.07.2007р. по 01.09.2001р. складає 1293,71 грн., крім того ПДВ 20%.

Орендна плата за базовий місяць з 01.09.2007р. складає 843,03 грн., крім того ПДВ 20%.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представника позивача, відповідач в період з 01.07.2007р. по 07.02.2009р. виконував свої зобов‘язання за договором не належним чином, а саме сплачував оренду плату несвоєчасно та не в повному обсязі. В результаті неналежного виконання умов договору утворилась заборгованість в розмірі 10700,18 грн..

Пунктом 6.4 договору визначено, що за час фактичного користування об’єктом оренди після закінчення строку даного договору до передачі приміщення за актом Орендар зобов’язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача випливає, що по закінченню терміну дії договору відповідач орендоване приміщення не передав Орендодавцю за актом та продовжує його використовувати.

За час фактичного користування об’єктом оренди відповідачем за період з лютого 2009 року по березень 2010 року не сплачено плати за користування приміщенням в розмірі 20850,70 грн..

Таким чином, загальна сума заборгованості по орендній платі становить 31550,88 грн..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу згідно договору оренди.

В силу ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин позивачем правомірно заявлено до стягнення 31550,88 грн. боргу по орендній платі.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення 1476 грн. пені 01.03.2009р. по 01.03.2010р..

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 цього Кодексу право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5 договору оренди сторони визначили, що своєчасно несплачені Орендарем суми орендної плати стягуються за весь період заборгованості з пенею в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Нарахування пені проводиться за весь час прострочення виконання зобов’язання і припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 1476 грн. пені.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Зважаючи на наведене та беручи до уваги визнання відповідачем заявлених до стягнення сум, позов підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 78, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з міжнародної благодійної організації «Реабілітаційний центр «Сходи»(Вінницьке відділення) (м. Вінниця, вул. П. Запорожця, 34, кв. 10, код 26119247) на користь виконавчого комітету Вінницької міської ради (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код 13322432) 31550 (тридцять одну тисячу п’ятсот п’ятдесят) грн. 88 коп. –заборгованості з орендної плати за період з 01.07.2007 р. по 01.04.2010р.; 1476 (одну тисячу чотириста сімдесят шість) грн. –пені; 330 (триста тридцять) грн. 27 коп. - витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Копію рішення направити сторонам.

Рішення оформлено та підписано 08.07.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу - (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59)

3-4- відповідачу - (м. Вінниця, вул. Першотравнева, 44)

(21100, м. Вінниця, вул. П. Запорожця, 34/10)