Рішення № 10648754, 26.07.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 липня 2010 р.           Справа 7/95-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрії збуваються!", м. Бровари, Київська область

до: Приватного підприємства "Канцтовари плюс", м. Вінниця

про стягнення 236 649,68 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Власюк І.Т. - довіреність б/н від 16.06.2010 року адвокат.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрії збуваються" про стягнення з Приватного підприємства "Канцтовари плюс" 236 649, 68 грн., з яких 107921,01 грн. боргу, 53960,50 грн. інфляційних втрат, 65401,21 грн. пені, 9366,95 грн. 3% річних.

Ухвалою від 28.05.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/95-10 та призначено до розгляду на 24.06.2010 року.

Відповідач в судове засідання 24.06.2010 року не з'явився, не виконав вимоги суду щодо надання доказів при цьому не повідомив про причини своєї неявки. Одночасно суд зазначає, що про час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином оскільки ухвалу про порушення провадження у справі отримав 09.06.2010 року, що вбачається з поштового повідомлення № 20050793.

В зв'язку з тим, що сторони не виконали вимог суду, передбачених ухвалою суду по справі від 28.05.2010 року, витребуваних цією ухвалою матеріалів необхідних для розгляду позову по суті і прийняття рішення суду в засідання не надали і не надіслали, відповідач в засідання суду не з'явився розгляд справи було відкладено до 21.07.2010 року.

В судовому засіданні 21.07.2010 року оголошено перерву до 26.07.2010 року з метою надання позивачем додаткових доказів необхідних для розгляду справи по суті.

При цьому відповідач ні 21.07.2010 року ні 26.07.2010 року в судове засідання не з'явився.

При неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В позовній заяві та доданих до неї документах зазначено адреси відповідача - вул. Карла Маркса, 38/28, м. Вінниця.

При цьому згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 19.07.2010 року № 13/4/1678 місцезнаходженням ПП "Канцтовари плюс" є вул. Карла Маркса, 38/28, м. Вінниця за якою і надсилалась ухвала про порушення провадження у справі.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал у справі, які наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

26.07.2010 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог відповідно до якої позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення неустойки та 3 % річних. Одночасно позивач просить стягнути з відповідача 146052,03 грн. основного боргу та підтримує позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 53960,50 грн..

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні розглянувши заяву позивача про зміну позовних вимог приймає її до розгляду, оскільки остання не суперечить ст. 22 ГПК України. При цьому заява позивача в частині відмови від стягнення неустойки та 3% річних розглядається як заява про відмову від позову, а в частині стягнення основного боргу як заява про збільшення розміру позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.01.2007 року між ТОВ "Мрії збуваються" (Постачальник) та ПП "Канцтовари плюс" (Дилер) укладено договір поставки № МЗ-2/15.

За умовами укладеного договору Постачальник бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням Дилера поставляти товар, а Дилер зобов'язується в порядку та умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами зазначеними в накладній та строком визначеним у Специфікації (п. 1.1 Договору).

Замовлення Дилера про поставку Товару і його підтвердження здійснюється шляхом складання єдиного документу, підписаного Сторонами - Специфікація, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 3.1 Договору).

Згідно з умовами цього договору, Дилер набуває особливого статусу Дилера Постачальника, який визначає для нього особливі умови поставок в регіонах, визначені п.5.2 цього Договору (п. 5.1 Договору).

Регіон дії Дилера - м. Вінниця та Вінницька область (п. 5.2 Договору).

Товар поставляється партіями. Графік постачання, строк реалізації, кількість, ціни, асортимент та видам блоків та по видам оформлення обкладинок, строк реалізації кожної партії Товару, що поставляється, узгоджується Сторонами письмово в строк до 30 днів до початку поставки відповідної партії товару і оформлюється Специфікацією (п. 5.3 Договору).

Сторони узгодили, що строк реалізації Товару становить один календарний місяць від дати підписання відповідної специфікації, або інший строк, який передбачений Сторонами цього Договору (п. 5.5 Договору).

Повні розрахунки за отриманий товар проводиться не пізніше 3 (трьох) банківських днів по закінчені строку реалізації (п. 6.4 Договору).

На протязі 2007-2008 років позивач на виконання умов укладеного договору поставив відповідачу товар на загальну суму 430522,03 грн., що вбачається з видаткових накладних № РН-000081 від 23.01.2007 року, № РН-0000392 від 17.04.2007 року та № РН-0000634 від 11.07.2008 року.

Крім того факт поставки на вказану вище суму підтверджується податковими накладними та деклараціями, витягами з журналуобліку валових доходів і витрат.

Відповідач в свою чергу взяті на себе зобов'язання по оплаті товару виконав неналежним чином та у період з 09.10.2008 року до 11.11.2009 року сплатив за отриманий товар 284500,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Таким чином борг відповідача склав 146052,03 грн. (430552,03-284500,00).

Решта боргу відповідачем не була погашена у зв'язку з чим позивач 21.10.2009 року звернувся до відповідача з претензією № 189 про сплату боргу (а.с, 17-19, т.1), в підтвердження направлення якої суду надано поштове повідомлення № 5725156 (а.с. 20, т.1).

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді у зв'язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Слід вказати, що поставка на суму 430552,03 грн. та оплата на суму 284500,00 грн. зафіксована в обопільнопідписаному сторонами акті звірки АС-000047 від 24.06.2010 року.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було вказано позивач 21.10.2009 року звертався до відповідача з претензією № 189 про сплату боргу.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Враховуючи викладене суд задовольняє позовну вимогу позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 146052,03 грн. як обґрунтовану та правомірну.

Стосовно заяви позивача про відмову від стягнення неустойки та 3% річних суд зазначає наступне

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.

Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення неустойки та 3% річних задовольняється судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.

При цьому судом враховано, що заява про відмову від позову підписана адвокатом Власюком І.Т. у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається з довіреності б/н від 16.06.2010 року. Крім того в судовому засіданні представнику позивача були роз'яснені правові наслідки відмови від позову.

В зв'язку з цим провадження у справі в частині неустойки та 3% річних підлягає припиненню на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України з покладенням судових витрат в цій частині відповідно до ст. 49 ГПК України на позивача.

Стосовно вимог про стягнення 53960,50 грн. інфляційних втрат за період з травня 2007 року до лютого 2010 року суд зауважує на наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.

При перерахунку інфляційних втрат судом отримано більший розмір інфляційних втрат за період вказаний позивачем (70688,26 грн.) у зв'язку з чим суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

Крім цього, судом розглянуто вимоги позивача про відшкодування за рахунок відповідача фактично понесених витрат на оплату послу адвоката в розмірі 2500,00 грн. за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи 16.06.2010 року між адвокатом Власюком І.Т. (Виконавець) та ТОВ "Мрії збуваються" (Замовник) укладено договір про надання правової допомоги відповідно до якого Виконавець взяв на себе зобов'язання щодо виконання функцій представництва та надання правової допомоги для захисту прав, свобод і законних інтересів Замовника у господарському суді Вінницької області за позовом Замовника до ПП "Канцтовари плюс", а Замовник зобов'язувався виплатити Виконавцеві винагороду за надання юридичних послуг.

На підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката суду надано платіжне доручення № 322 від 18.06.2010 року з якого вбачається, що адвокатом Власюком І.Т. отримано від ТОВ "Мрії збуваються" за надання правової допомоги згідно договору від 16.06.2010 року 2500,00 грн..

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката є правомірними.

Однак при цьому суд звертає увагу на п.12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якому вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

В п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" наголошується на тому, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду України від 03.02.2004 року № 04/079 зі справи № 36/207 також наголошується на необхідності обґрунтування у розгляді справи витрат на оплату адвоката.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги позивача щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката враховуючи категорію складності спору, яка не є високою, кількість судових засідань в яких брав участь адвокат Власюк І.Т. суд прийшов до висновку, що витрати озивача на оплату послуг адвоката в даній справі слід покласти на відповідача в сумі 1500,00 гривень.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження у справі в частині стягнення неустойки та 3% річних.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Також при розподілі судових витрат суд дійшов висновку про необхідність стягнення з позивача в доход державного бюджету несплаченого мита в розмірі 2747,81 грн. та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу які були несплачена ним при подачі позову до суду, з урахуванням того, що ціна позову при зверненні з позовом до суду із врахуванням заяви позивача про зміну позовних вимог складала 274780,69 грн..

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 2366,50 грн..

Крім того постановою КМУ від 05.08.2009 року № 852 встановлено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання заяв до господарського суду, а саме 236,00 грн..

Приходячи до висновку про достягнення державного мита суд врахував позицію викладену в п.15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" в якому зокрема зазначається, що якщо факт недоплати суми державного мита з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої позовної заяви, суд у залежності від конкретних обставин справи може:

1) зобов'язати позивача доплатити необхідну суму державного мита, подавши суду відповідні докази у встановлений ним термін, та за необхідності - відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК), і в такому разі неподання позивачем без поважних причин витребуваних доказів може бути підставою для залишення позову без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК);

2) стягнути відповідну суму державного мита за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Канцтовари Плюс", вул. Карла Маркса, 38/28, м. Вінниця - (інформація про реквізити - код 34655044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрії збуваються", вул. Київська, 290, м. Бровари, Київська область - (інформація про реквізити - код 31722032) - 146052 грн. 03 коп. боргу, 53960 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 1500 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 2000 грн. 13 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 171 грн. 78 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог про стягнення неустойки у вигляді пені та 3 % річних та припинити провадження у справі в цій частині відповідно до п.4. ч.1 ст.80 ГПК України.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрії збуваються", вул. Київська, 290, м. Бровари, Київська область - (інформація про реквізити - код 31722032) 2747 грн. 81 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу в доход державного бюджету України.

5. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 02 серпня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Київська, 209, м. Бровари, Київська область, 07400

3 - позивачу - вул. Металургів, 47, м. Бровари, Київська область, 07400

4 - відповідачу -вул. Карла Маркса, 38/28, м. Вінниця