Ухвала суду № 10630764, 12.05.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2010 р.справа № 2а-1476/09/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Юхименка О.В.

суддів: Баранник Н.П. Мірошниченка М.В.

при секретарі судового засідання:Красоті А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції

по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду

у справі № 2а-1476/09/0870

за позовом Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»,

пр. Леніна, 3, м. Запоріжжя, 69600;

за участю Прокуратури Запорізької області,

вул. Матросова, 29-А, м. Запоріжжя, 69057;

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції

по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

пр. Леніна, 190-А, м. Запоріжжя, 69035;

про скасування акта, -

встановив: Запорізьким державним підприємством «Радіоприлад», за участю Прокуратури Запорізької області, подано позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000650802/2 від 08.12.2008р.

Запорізький окружний адміністративний суд (суддя Стрельнікова Н.В.) своєю постановою від 23.07.2009р. позов задовольнив частково.

Визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення № 0000650802/2 від 08.12.2008р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 20.088.173,00 грн. В їх числі 9.688.739,00 грн. основного платежу та 10.399.434,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постанова суду мотивована тим, що теза про відсутність у Позивача належного бухгалтерського та податкового обліку спростовується змістом самого акту перевірки. Напроти, в акті перевірки не зазначено переліку документів, що достовірно підтверджують наявність факту завищення валових витрат. Листами, на які є посилання в акті, додатково витребувані регістри бухгалтерського обліку, декларації по структурних підрозділах, документи відвантаження на склад готової продукції. Будь-які інші докази ненадання СДПІ первинної документації у суду відсутні.

В іншій частині позову відмовив.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, Відповідач, вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року N 996-XIV2 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В ході перевірки посадовим особам Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» надано листи Спеціалізованої ДПІ від 23.05.2008р. № 6320/10/08-02, від 04.06.2008р. №№ 6701/10/08-02 та 6702/10/08-02 про надання бухгалтерського та податкового обліку за період, що перевірявся.

У звязку з ненаданням для перевірки підтверджуючих первинних документів, документів, які підтверджують зв'язок витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, документів, які підтверджують правильність і достовірність дат збільшення валових витрат, висновок про завищення суми валових витрат є правильним та матеріалами справи не спростовується. Викладене підтверджується і висновками КРУ в Запорізькій області. Напроти, відсутність податкового та бухгалтерського обліку на підприємстві ставиться у провину податковому органу.

Крім того, загальна сума рішення на користь СДПІ складає 65.880,00 грн. Водночас, розшифровка такого висновку судом не наведена, що вказує на відсутність підстав прийняття рішення саме в цій частині (в частині розрахунку).

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нову постанову суду. У позові відмовити в повному обсязі.

Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад», Позивач, скаргу оспорив. В запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Камертон».

Сутність спору. В період з 15.05.2008р. по 26.06.2008р. уповноваженими фахівцями Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі проведена виїзна планова документальна перевірка Запорізького державного підприємства «Радіоприлад», код за ЄДРПОУ 14313317, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2008р.

За результатами перевірки складений Акт № 190/08-02/14313317 від 04.07.2008р.

Перевіркою (з фактичних обставин справи) встановлено:

на порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 11.2.1, 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), підприємством завищено суму валових витрат, що відображені у рядку 04.1 декларацій за податку на прибуток за півріччя 2005 року І квартал 2008 року у звязку із включенням до складу валових витрат, нарахованих протягом перевіряємого періоду не у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, і які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (крім витрат з імпорту продукції, що підтверджені вантажними митними деклараціями), в сумі 44.335.519,00 грн.;

на порушення пункту 1.25 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР) сума простроченої кредиторської заборгованості не включена до складу валового доходу підприємства за 2005-2007рр., чим занижено валовий дохід від списання простроченої кредиторської заборгованості на загальну суму 113.130,93 грн., та завищено валові витрати на загальну суму 94.276,00 грн.

Крім того, перевіркою правильності визначення суми амортизаційних відрахувань встановлено, що на порушення підпунктів 8.3.1, 8.3.2 пункту 8.3, підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(334/94-ВР) підприємством завищено амортизаційні відрахування на загальну суму 551.614,00 грн.

На підставі Акта перевірки № 190/08-02/14313317, та в результаті апеляційного узгодження податкового зобовязання, в порядку, визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III, керівником Спеціалізованої ДПІ 08.12.2008р. прийняте повідомлення-рішення № 0000650802/2.

Згідно з підпунктом 4.2.2 б) пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до пункту 5.9 статті 5, пункту 6.1 статті 6, підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 11.2.1, 11.2.3 пункту 11.2 статті 11, підпунктів 8.3.1, 8.3.2 пункту 8.3, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), на підставі підпункту 17.1.3, підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(2181-14), Запорізькому державному підприємству «Радіоприлад»визначено суму податкового зобовязання за платежем 3011020100, податок на прибуток, у розмірі 20.154.053,00 грн.

В їх числі 9.748.630,00 грн. за основним платежем, та 10.405.423,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2008р. № 0000650802/2 було предметом судового позову.

Колегія суддів, заслухавши представників Сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Як встановлено в ході судового розгляду, спору відносно чого між сторонами немає, підставою для визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток стали висновки фахівців контролюючого органу про:

завищення на 44.335.519,00 грн. валових витрат у звязку з не підтвердженням витрат на придбання продукції відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами з підстав не ведення Позивачем бухгалтерського обліку, та, відповідно, неможливістю дійти висновку про повязаність витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції;

заниження валового доходу на загальну суму 113.130,93 грн., та, відповідно, завищення валових витрат на загальну суму 94.276,00 грн. від списання простроченої кредиторської заборгованості;

завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 551.614,00 грн.

Запорізький окружний адміністративний суд, про що зазначено вище, позов задовольнив частково.

Визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 20.088.173,00 грн. В їх числі 9.688.739,00 грн. основного платежу.

При цьому, суд першої інстанції підтвердив заниження валового доходу від списання простроченої кредиторської заборгованості; та завищення амортизаційних відрахувань.

Та зважив не доведеними висновки фахівців контролюючого органу щодо завищення на 44.335.519,00 грн. валових витрат у звязку з не підтвердженням витрат на придбання продукції відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

За позицією заявника апеляційної скарги, у звязку з ненаданням для перевірки підтверджуючих первинних документів, документів, які підтверджують зв'язок витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, документів, які підтверджують правильність і достовірність дат збільшення валових витрат, висновок про завищення суми валових витрат є правильним та матеріалами справи не спростовується.

По-перше, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, які не мають підтверджених доказів.

Так, вимога про повязаність витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва, та вимога щодо підтвердження витрат відповідними документами, мають різну правову природу та визначеність.

Відповідно до вимог пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(334/94-ВР), установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

При цьому, вичерпний перелік витрат, що не відносяться до складу валових, наведено у пунктах 5.3 5.7 тієї ж статті 5 Закону (334/94-ВР).

Базовими для аналітичних дій, застосовано до спірного випадку, слід було б відбирати інші суттєві показники. Тобто, висновки фахівців держподаткінспекції щодо не повязаності витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва є припущеннями контролюючого органу.

Отже, виходячи з доводів апеляційної скарги, підставою для визначення суми податкового зобовязання стала все ж відсутність підтверджуючих документів у звязку з не веденням Позивачем бухгалтерського обліку.

Водночас, з огляду на приписи підпункту 5.3.9 Закону (334/94-ВР) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, в силу статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року N 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Проте, в контексті наведеної норми (5.3.9 Закону (334/94-ВР)) мова йде про первинні документи, тобто, документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Та відсутність цих документів в принципі.

Фахівці контролюючого органу, напроти, наполягають на відсутності не первинних бухгалтерських документів, а відсутності бухгалтерського обліку, як узагальнення інформації про діяльність підприємства.

Відповідно до вимог підпункту 4.2.2 статті 4 Закону (2181-14) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.

Об'єктом оподаткування, пункт 3.1 статті 3 Закону (334/94-ВР), є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

При цьому, згідно з підпунктом 4.3.1 Закону (2181-14) якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Проте, виключення з валових всіх витрат на придбання продукції, навіть у звязку з відсутністю узагальнення інформації про діяльність підприємства, є помилковим, та не відповідає суті підпункту 5.3.9 Закону (334/94-ВР).

При цьому, до акта перевірки не додано пояснень посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції).

А листами Спеціалізованої ДПІ від 23.05.2008р. № 6320/10/08-02, від 04.06.2008р. №№ 6701/10/08-02 та 6702/10/08-02, на що посилається заявник апеляційної скарги, від субєкта господарювання витребувались:

регістри бухгалтерського обліку, декларації по структурних підрозділах; податковий облік за перший квартал 2008р. та первинні документи операцій з відвантаження на склад готової продукції, податковий облік балансової вартості 1-ої групи основних фондів, інвентарні картки, акти ліквідації, первинні документи, що підтверджують рух основних фондів (т. 1 а. с. 200 - 203).

Будь-яких доказів витребування (ненадання) платником СДПІ первинної документації у справі немає.

Слід вказати, що відсутності податкових накладних, які самі по собі, за визначенням Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, (168/97-ВР), є звітними податковими і одночасно розрахунковими документами, відносно даного порушення актом перевірки не встановлено.

Відтак, видаються помилковими і доводи заявника апеляційної скарги про те, що відсутність податкового та бухгалтерського обліку на підприємстві ставиться у провину податковому органу.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Викладене не спростовується і висновками КРУ в Запорізькій області (т. 3 а. с. 70-74). Наведеним актом також встановлена відсутність регістрів синтетичного та аналітичного обліку, що не підтверджує відсутності у Позивача первинних документів на час перевірки, як умови визначення суми податкового зобовязання на підставі пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 11.2.1, 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(334/94-ВР).

У відповідності з частиною 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України в межах апеляційної скарги підстави для скасування постанови суду відсутні.

Доводи апеляційної скарги відносно невизначеності судового рішення в частині, ухваленій на користь контролюючого органу.

Відповідно до вимог статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За позицією заявника апеляційної скарги, про що зазначено вище, загальна сума рішення на користь СДПІ складає 65.880,00 грн. Проте, розшифровка такого висновку судом не наведена, що вказує на відсутність підстав прийняття рішення саме в цій частині (в частині розрахунку).

Водночас, в силу глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може постановити додаткову ухвалу; виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні; роз'яснити своє рішення.

Спеціалізованою ДПІ в цій частині підстав для скасування постанови суду першої інстанції не наводиться.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2009р. у справі № 2а-1476/09/0870 без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається протягом одного місяця з дня складення судового рішення у повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 17.05.2010р.

Головуючий суддя О.В.Юхименко

Суддя Н.П.Баранник

Суддя М.В.Мірошниченко