Постанова № 10630465, 28.07.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2010 р. Справа № 18/207-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився

відповідача - Казака М.В. (дов. № б/н від 07.06.2010р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Орхідея-Суми" (м. Суми) (вх. № 1483 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 12.04.10р. по справі № 18/207-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Квітень" (смт. Ювілейне, Дніпропетровської області)

до Приватного підприємства "Орхідея-Суми" (м. Суми)

про стягнення 92 848,49 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Квітень" (смт. Ювілейне, Дніпропетровської області) згідно уточнень до позову, просив стягнути з відповідача, Приватного підприємства "Орхідея-Суми" (м. Суми), 61926,03 грн. заборгованості за поставлений товар по Договору № 17/К-09 від 12.04.2010р., 861,82 грн. пені, 218,03 грн. 15% річних, 8342,60 грн. штрафу, а також покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.04.2010р. по справі № 18/207-09 (суддя С.В. Заєць) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 61926,03 грн. заборгованості, 861,82 грн. пені, 218,03 грн. 15% річних, 630,06 грн. витрат по сплаті державного мита та 207,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 21500,00 грн. заборгованості провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 ст. 80 ГПК України. В частині стягнення 8342,60 грн. штрафу –відмовлено.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що при винесенні рішення місцевим судом були порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповністю з’ясовані обставини, які мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 61926,03 грн. боргу та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити. Крім того, просить рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 861,82 грн. скасувати частково на суму 517,93 грн. В іншій частині відповідач просить залишити рішення суду без змін.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2010р. розгляд справи відкладено, в зв’язку з необхідністю надання сторонами додаткових документальних доказів, які можуть мати значення для правильного вирішення справи та зобов’язано сторони провести розширену звірку розрахунків за Договорами № 17/К-09 від 31.03.2009р. та № 21/К-08 від 03.03.2008р., для чого відповідача зобов’язано направити компетентного представника до позивача, а останньому забезпечити безперешкодні умови для здійснення даної звірки.

На виконання вимог даної ухвали позивач надав суду апеляційної інстанції пояснення, в яких посилається на наявність у відповідача заборгованості за Договором № 17/К-09 від 31.03.2009р., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків та наявними у справі документами. При цьому, позивач надав суду платіжні доручення про перерахування відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача за період з 31.03.2009р. по 29.01.2010р. Позивач просить суд рішення суду першої інстанції змінити, в частині відмови в задоволенні штрафу на суму 8342,60 грн. рішення скасувати та прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити. Крім того, позивач повідомив про неможливість його представника взяти участь в даному судовому засіданні 06.07.2010р., а тому просить здійснити розгляд справи без його присутності.

06.07.2010р. розгляд справи знову відкладено, в зв’язку із необхідністю проведення між сторонами розширеної звірки розрахунків за Договором №17/К-09 від 31.03.2009р.

27.07.2010р. відповідач на виконання вимог ухвали суду від 08.07.2010р. надав для залучення до матеріалів справи контррозрахунок позовних вимог та пояснення щодо розрахунків за Договором № 17/К-09 від 31.03.2009р.

Позивач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 27.07.2010р., хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції належним чином створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію позивача викладено у письмовому вигляді, і останній не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, в зв’язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши уповноваженого представника відповідача, який підтримав свою позицію у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 31.03.2009р. між сторонами у справі укладено договір поставки за № 17/К-09 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов’язався передати у визначений строк товар у власність Покупця (відповідача) з наданням права на його просування на ринках України, у тому числі пошуку покупців, а Покупець (відповідач) зобов’язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених даним Договором (пункт 1.1. Договору).

Пунктом 3.1. Договору обумовлено, що Покупець (відповідач) зобов’язаний оплатити товар в безготівковій формі в національній валюті України –гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (позивача) або в готівковій формі, шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника, на протязі 21 календарного дня з моменту поставки поставщиком товару покупцю. Покупець зобов’язаний оплатити товар, поставлений по першій видатковій товарній накладній (перша поставка з моменту укладення даного договору) на протязі 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки. Покупець має право здійснювати попередню оплату товару.

Приймаючи оскаржене рішення господарським судом встановлено, що оскільки відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов’язання по оплаті отриманого товару і його заборгованість перед позивачем за поставлений товар складає 61926,03 грн., що підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема, договором поставки, видатковими накладними, актом звірки розрахунків, платіжними дорученнями про оплату вартості поставленого товару, відомостями банку про надходження коштів на поточний рахунок позивача від відповідача та іншими доказами, тому позовні вимоги про стягнення суми основного боргу визнані судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Заявлені позивачем вимоги про стягнення 861,82 грн. пені та 218,03 грн. 15 % річних також задоволені судом з посиланням на пункти 7.2., 7.3. Договору та статтю 625 Цивільного кодексу України. У позові про стягнення суми штрафу в розмірі 8342,60 грн. відмовлено.

Проте з даними висновками не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору (розрахунки за товар), свідчить про не з’ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення.

Оцінюючи, наявні у справі та надані сторонами суду апеляційної інстанції докази, їх документальне та матеріальне обґрунтування, колегія суддів визнає безпідставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 61926,03 грн. заборгованості, 861,82 грн. пені та 218,03 грн. 15% річних та неправомірність висновків суду першої інстанції щодо їх задоволення, оскільки, вирішуючи даний спір господарський суд також не з’ясував обставини, що прямо пов'язані з предметом доказування у даній справі.

Так, предметом даного позову є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов'язання, яке виникло в силу договору поставки № 17/К-09 від 31.03.2009р. в частині оплати вартості отриманого товару, а підставою позову –неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо його оплати.

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки з елементами купівлі-продажу. Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. При цьому, статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач на підставі умов Договору за видатковими накладними (копії додано до позовної заяви) передав відповідачеві товар на загальну суму 83426,04 грн. (аркуші справи 23-27). У своїх поясненнях по апеляційній скарзі (вх. № 4624 від 02.07.2010р.) позивач стверджує, що жодних інших поставок товару ніж ті, що зазначені у цих накладних, між сторонами по спірному Договору не існує.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач надав до матеріалів справи платіжні доручення (аркуші справи 55-63) про часткову сплату вартості отриманого товару за спірним Договором в сумі 64977,58 грн., які в графі «Призначення платежу»містять посилання на договір № 17/К-09 від 31.03.2009р.

Між тим, в матеріалах справи міститься надана позивачем довідка банківської установи від 15.03.2010р. № 241, якою зафіксовано перерахування відповідачем коштів в рахунок спірного Договору за період з 30.07.2009р. по 12.03.2010р. на загальну суму 103187,39 грн. Призначенням платежу згідно з цією довідкою банку є договір № 17/К-09 від 31.03.2009р. (аркуші справи 102-104).

Виконуючи вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 08.06.2010р. позивач також надав для залучення до матеріалів справи примірники платіжних доручень з відмітками банку про перерахування відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача за період за період з 31.03.2009р. по 29.01.2010р., з яких до уваги колегією суддів приймаються лише ті, що містять посилання про перерахування коштів в сумі 103687,39 грн. в рахунок спірного Договору. Всі ці грошової операції також знайшли своє відображення у довідці банку № 241 від 15.03.2010р.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, із наявних у справі матеріалів вбачається, що оплата відповідачем вартості товару за Договором поставки № 17/К-09 від 31.03.2009р. склала суму 103687,39 грн., яка є значно більшою ніж та, що зазначена у спірних видаткових накладних та заявлена у позові до стягнення. Фактично борг за заявленими накладними згідно умов спірного Договору у відповідача за наявними у справі матеріалами відсутній.

Пунктом 3.2. спірного Договору за № 17/К-09 від 31.03.2009р. сторони встановили, що незалежно від вказаного Покупцем (відповідачем) призначення платежу в платіжному документі, оплата товару здійснюється в наступному порядку –в першу чергу здійснюється оплата вартості товару поставленого по першій і далі по кожній наступній видатковій товарній накладній (по раніше здійсненій поставці і далі по кожній наступній).

З огляду на цей пункт Договору позивач в обґрунтування вимог по стягненню заборгованості послався на те, що перераховані відповідачем кошти в якості оплати товару за Договором № 17/К-09 від 31.03.2009р. після укладення цього Договору, зараховувались позивачем в рахунок іншого (попереднього) Договору поставки товару № 21/К-08 від 03.03.2008р., який продовжував існувати до повного погашення заборгованості у відповідності з пунктом 8.1. (строк дії договору продовжується до моменту належного виконання зобов’язання винною стороною).

Однак вказані твердження не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не містять належного правового мотивування, так як жодних доказів існування взаємозв'язку між Договорами № 17/К-09 від 31.03.2009р. та № 21/К-08 від 03.03.2008р. позивачем не надано. Колегія суддів також визначає, що пунктом 3.2. Договору № 17/К-09 від 31.03.2009р. передбачений порядок можливого проведення позивачем зарахування грошових сум, проте саме в межах цього Договору, а тому його положення на умови раніше укладеного Договору жодним чином не розповсюджуються. Правові підстави для зарахування здійснених відповідачем платежів за Договором № 17/К-09 від 31.03.2009р. в рахунок сплати боргу за Договором № 21/К-08 від 03.03.2008р. позивачем не наведені.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідач у своїй апеляційній скарзі стверджує, що за його даними сальдо на користь позивача за Договором № 17/К-09 від 31.03.2009р. становить 31574,66 грн., замість заявлених позивачем та стягнутих господарським судом 61926,03 грн.

Для з’ясування обставин, які виникли в результаті розбіжностей по сплаченим сумам та проведеним зарахуванням, колегією суддів ухвалою від 08.06.2010р. зобов'язано сторони провести розширену звірку розрахунків за Договорами № 17/К-09 від 31.03.2009р. та № 21/К-08 від 03.03.2008р. та не менше, ніж за три дні до судового засідання надати суду апеляційної інстанції повний розшифрований двосторонній акт звірки розрахунків з посиланням на конкретні Договори, платіжні документи, накладні, тощо. В даному акті сторони було зобов’язано чітко зазначити періоди та підстави виникнення заборгованості (Договір, накладні), а також відобразити дані щодо фактичної оплати цієї заборгованості та в рахунок якого Договору вона проводилась.

На виконання вимог цієї ухвали відповідач 25.06.2010р. направив на адресу позивача акт звірки розрахунків за Договорами № 17/К-09 від 31.03.2009р. та № 21/К-08 від 03.03.2008р., про що свідчать наявні у справі опис вкладення у цінний лист та поштова квитанція № 1861 від 25.06.2010р.

Проте позивач у встановленому порядку даний акт звірки не погодив. Мотивованих заперечень проти даних, що містяться у проекті акту відповідача, позивач суду не надав, чим фактично ухилився від проведення звірки розрахунків та від виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.07.2010р. сторони вдруге зобов’язано провести розширену звірку розрахунків за Договором №17/К-09 від 31.03.2009р., для чого саме на позивача покладено обов’язок направити компетентного представника до відповідача, а останньому забезпечити безперешкодні умови для здійснення даної звірки.

Однак вимоги і цієї ухвали суду позивачем не виконані, що свідчить про навмисне ухилення позивача від прийняття судом заходів по організації звірки взаєморозрахунків, його недобросовісне ставлення до законодавчо покладеного обов’язку доводити свою позицію та з урахуванням всіх обставин справи розцінюється колегією суддів як неповага до суду.

Наявний у справі акт звірки розрахунків станом на момент укладення спірного Договору № 17/К-09 від 31.03.2009р. (аркуш справи 89) з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 30351,27 грн. свідчить про наявність у відповідача суми боргу в означеній сумі за іншим, не спірним Договором, а тому до уваги колегією суддів не приймається.

Більше того, обґрунтований розрахунок позовних вимог, що заявлені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 17/К-09 від 31.03.2009р., позивачем не наданий. Крім того, не наведені позивачем і правові підстави нарахування відповідачеві суми пені, інфляційних та річних на суму заявленого до стягнення боргу позивачем на виконання вимог суду апеляційної інстанції, а тому колегія суддів вважає безпідставними вимоги позивача про відшкодування цих сум.

Отже, враховуючи вказане, а також те, що заявлений позивачем до стягнення борг в сумі 61926,03 грн. не підтверджений останнім належними та допустимими доказами, колегія суддів з урахуванням принципу законності та справедливості дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, яким у задоволенні позову вирішила відмовити у повному обсязі.

Вимога позивача про зміну рішення суду першої інстанції у даній справі в частині відмови в задоволенні позову про стягнення штрафу в сумі 8342,60 грн., що викладена у поясненнях на апеляційну скаргу, не може бути розглянута судом апеляційної інстанції, оскільки заявлена позивачем не у встановленому порядку та не оплачена держмитом, як то передбачено нормами чинного законодавства.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Орхідея-Суми" (м. Суми) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 12 квітня 2010 року по справі № 18/207-09 скасувати та прийняти нове рішення.

У позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Квітень" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 76, код 30664064) на користь Приватного підприємства "Орхідея-Суми" (42351, Сумська область, Сумський район, с. Верхня Сироватка, вул. Жовтнева, 6, код 30497211) державне мито за подачу апеляційної скарги в сумі 315,00 грн.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 28 липня 2010 року.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя