Постанова № 10630472, 28.07.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2010 р. Справа № 58/203-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача –Цимбалюка С.В. –дов.

відповідача –Лагутіної В.В. –дов.

третьої особи –не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПФ «Валькірія»(вх. № 1839Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2010 р. у справі № 58/203-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП «Датекс», м. Київ

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Закрите акціонерне товариство «Європейський страховий альянс», м. Київ

до Приватної фірми «Валькірія», м. Харків

про стягнення 19 043,50 грн.

та за зустрічним позовом Приватної фірми «Валькірія», м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю СП «Датекс», м. Київ

про стягнення 28 729,13 грн.,

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю СП «Датекс», у липні 2009 року звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватної фірми «Валькірія»19 043,50 грн. боргу за надані послуги за договором перевезення зовнішньоторгових і транзитних вантажів, укладеним між сторонами 18.12.2009 р.

Приватна фірма «Валькірія»подала зустрічний позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СП «Датекс»збитків у розмірі 28 729,13 грн., які фірма понесла у зв’язку з порушенням відповідачем за зустрічним позовом своїх договірних зобов'язань.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03 червня 2010 року у справі № 58/203-09 (суддя Присяжнюк О.О.) первісний позов задоволено. Стягнуто з Приватної фірми «Валькірія»на користь ТОВ СП «ДАТЕКС» суму основного боргу в розмірі 19 043,50 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 196,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315,00 грн. В задоволенні зустрічного позову приватної фірми «Валькірія»відмовлено у повному обсязі.

ПФ «Валькірія»з даним рішенням не погодилася, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по даній справі повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити, а зустрічний позов задовольнити. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Так, як стверджує відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним), судом першої інстанції не досліджено та не надано належної правової оцінки умовами договору та обставинам, що фактично склалися, зокрема, тому, що строк оплати ще не настав, оскільки між сторонами не підписано акту виконаних робіт, як то передбачено п. 4.2 договору.

Що ж стосується зустрічного позову –скаржник вважає, що ним надані всі належні докази на підтвердження того, що через неналежне виконання позивачем за первісним позовом своїх договірних зобов’язань фірмою понесені збитки, які й були заявлені до стягнення.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) проти апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Позивач вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Третя особа відзиву на апеляційну скаргу не надала, в судове засідання апеляційного господарського суду не з’явилася, хоча про час та місце засідання суду повідомлена належним чином (до матеріалів справи залучено повідомлення про вручення поштового відправлення).

Враховуючи належне повідомлення третьої особи про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін та третьої особи не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ПФ «Валькірія» підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 18 грудня 2008 року між сторонами по справі був укладений договір перевезення зовнішньоторгових і транзитних вантажів.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов даного договору позивачем за первісним позовом відповідачу надані відповідні послуги (з перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні і на території України).

Дослідженням обставин справи колегією суддів встановлено, що факт отримання вантажу та вартість суми перевезення (яка заявлена у позові) відповідачем за первісним позовом не заперечується.

Заперечення відповідача за первісним позовом фактично зводяться до того, що позивач за первісним позовом порушив строки та умови договору при наданні послуг, та що станом на дату подання позову не настав строк оплати, оскільки між сторонами не підписано акту виконаних робіт, який в силу п. 4.2 спірного договору є підставою для здійснення розрахунків.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заперечення відповідача за первісним позовом щодо того, що позивач за первісним позовом порушив строки та умови договору при наданні послуг не впливають на суть рішення в частині стягнення заборгованості (відповідне може бути підставою для стягнення штрафних санкцій та збитків), а відтак такі заперечення не приймаються апеляційним господарським судом у якості належних та допустимих доказів по первісному позову.

Що ж стосується заперечень відповідача щодо того, що станом на дату подання позову не настав строк оплати, оскільки між сторонами не підписано акту виконаних робіт, який в силу п. 4.2 спірного договору є підставою для здійснення розрахунків, колегія суддів зазначає, що такі твердження дійсно мають суттєве значення для справи та вони підтверджені належними у справі доказами.

Так, п. 4.2 договору, який визначає порядок розрахунків, встановлено, що замовник (відповідач за первісним позовом) оплачує надані перевізником (позивачем за первісним позовом) послуги згідно п. 1.1 договору на протязі 15-и календарних днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Отже, сторонами в договорі встановлений строк та порядок оплати наданих послуг - на протязі 15-и календарних днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт, а відтак, до правовідносин сторін слід застосовувати ч. 1 ст. 530 ЦК України, згідно з якою якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, акт виконаних робіт між сторонами до цього часу не підписаний, а відтак, на думку колегії суддів, строк оплати наданих послуг ще не настав та позивач передчасно звернувся до суду з позовом, оскільки в силу ст.. ст.. 1, 2 ГПК України та ст.. 530 ч. 1 ЦК України його право не є порушеним.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що умовами укладеного договору дійсно не визначено порядку складання та підписання акту виконаних робіт (не зазначено, хто ж саме повинен бути ініціатором складання такого акту), а тому, на думку колегії суддів, у позивача за первісним позовом є право скласти такий акт та направити його для підписання відповідачу та через 15 календарних днів, якщо роботи не будуть оплачені, подати позов до суду. Колегія суддів при цьому зазначає, що, як встановлено вище, відповідач за первісним позовом ані вартість виконаних робіт, ані сам факт отримання товару, який перевозив позивач (тобто, факт виконання робіт) не заперечує.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідач у вимозі про оплату від 19.06.2009 р. (т. 1 а.с. 14) вимагав у відповідача за первісним позовом направити на адресу позивача відповідний акт згідно зі ст.. 545 ЦК України, однак, наявність відповідної вимоги не може бути підставою для задоволення позову, так як умовами договору передбачений порядок розрахунків на протязі 15 календарних днів з дня підписання акту виконаних робіт.

До того ж, колегія суддів враховує і те, що відповідну вимогу відповідач за первісним позовом отримав 06.07.2009 р. (т. 1 а.с. 15), а позовна заява до суду подана вже 10.07.2009 р. (т. 1 а.с. 17-18). Отже, навіть якщо б допустити що акт виконаних робіт мав бути підписаний 06.07.2009 р., чи що до правовідносин сторін слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, то станом на дату подання позову (10.07.2009 р.) у позивача було відсутнє порушене право (15-денний строк від 06.07.2009 р. закінчується 21.07.20009 р., а 7-денний згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України –відповідно 13.07.2009 р.), а відтак, його вимоги є передчасними.

За таких обставин, вимоги первісного позову задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову підлягає скасуванню, як таке, що прийняте при неповному дослідженні усіх фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Стосовно зустрічних позовних вимог ПФ «Валькірія»до ТОВ СП «ДАТЕКС»: колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, згідно ст. 30 п. 3 Конвенції «Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача.

Матеріали справи свідчать, що в своїй зустрічній позовній заяві ПФ «Валькірія», зокрема зазначає, що 18.02.2009 року на адресу ТОВ СП «ДАТЕКС»нею було направлено лист - повідомлення про розмір збитків, які на думку ПФ «Валькірія»вона зазнала.

При цьому, як вірно вказано судом першої інстанції, жодних доказів, які б підтверджували факт направлення такого звернення (в тому числі будь –яких інших звернень, пов’язаних з перевезенням вантажу) ПФ «Валькірія»на адресу ТОВ СП «ДАТЕКС», незважаючи на вимогу суду, не надала.

Як вірно вказує суд першої інстанції, знаючи про факт нанесення збитків з листа ТОВ фірми «Пранк», позивач за зустрічним позовом (ПФ «Валькірія») всупереч ст. 30 п. 3 вищезазначеної Конвенції не заявив ТОВ СП «ДАТЕКС» про те, що прострочення вантажу може призвести до компенсації (відшкодування нанесених збитків), ні в момент перевезення вантажу, ні в момент його вивантаження, ні протягом 21 дня з моменту його розвантаження.

Таким чином, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що, оскільки ТОВ СП «ДАТЕКС», як перевізник, не був проінформований ПФ «Валькірія»про те, що прострочення вантажу може призвести до компенсації (відшкодування нанесених збитків), з огляду на положення ст. 30 Конвенції «Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», ст. 613 ЦК України та ст.. 226 ГК України, ПФ «Валькірія»втратила будь –яке право на одержання від ТОВ СП «ДАТЕКС»компенсації (в тому числі відшкодування збитків) за прострочення доставки вантажу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 99, 101,102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Приватної фірми «Валькірія»задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2010 р. у справі № 58/203-09 в частині задоволення первісного позову (абзац 1, 2 резолютивної частини рішення) скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити.

В іншій частині (в частині відмови у задоволенні вимог зустрічного позову) рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2010 р. у справі № 58/203-09 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СП «ДАТЕКС»(03039, м. Київ, вул. М.Грінченка, 18, р/р 26009210080864 в ЗАТ «ПроКредит Банк»м. Київ, МФО 320984, код 31809317) на користь Приватної фірми «Валькірія»(61037 м. Харків, вул. Плеханівська 135/139 код 25460688, р/р 26008016814712 в відділенні № 2 ВАТ «Укрексімбанк»філія м. Харків МФО 351618) 95,22 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя