Постанова № 10629910, 22.07.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2010 р.Справа № 15/40/10 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,

при секретарі - Риковій О.М.,

за участю представників:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: ОСОБА_1

Від ІІІ особі: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Комунального підприємства „Парк культури і відпочинку”, м. Словянськ Донецької області

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 25.05.2010 року

у справі № 15/40/10

за позовом: Комунального підприємства „Парк культури і відпочинку”, м. Словянськ Донецької області

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Миколаїв

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділ культури Словянської міської ради Донецької області

про стягнення 69112,50 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2010 року Комунальне підприємство „Парк культури і відпочинку” (далі - Підприємство) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділу культури Словянської міської ради Донецької області, про стягнення 69112,50 грн. з підстав їх набуття без достатньої правової підстави.

Підприємець ОСОБА_1 позов не визнав посилаючись на те, що він мав встановлені договором № 50 від 16.06.2008 року правові підстави для отримання грошових коштів у розмірі 15% від вартості товару, які позивач намагається визнати безпідставно набутими та повернути, не повернувши поставлений йому товар.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.05.2010 року (суддя Ржепецький В.О.) у задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог.

В апеляційній скарзі Підприємство вважаючи, що відмовляючи у задоволенні позову суд не в повній мірі зясував обставини, що мають значення для справи, не дав належну оцінку доказам, наданим сторонами, визнав встановленими недоведені відповідачем обставини, а також порушив норми матеріального і процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 837, ст. ст. 843, 846, 599, 1212 ЦК України, просить зазначене рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відзиви на апеляційну скаргу від відповідача та третьої особи не надходили.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2008 року між Відділом культури Словянської міської ради (замовник), Підприємством (покупець) та підприємцем ОСОБА_1 (продавець) було укладено договір № 50, за яким продавець продає, а покупець купує атракціон “Автотрек”.

Умовами пунктів 1.2., 2.1, 3.3, 4.1, 6.1, 6.2, 8.1 даного договору сторони встановили, що загальна сума договору відповідно до результатів проведення процедури закупівлі складає 460750 грн.; продавець має поставити товари протягом 3-х місяців з моменту здійснення попередньої оплати; ціна товару містить у собі доставку до Донецька область, м. Словянськ, вул. Лозановича, 7 КП „Парк культури і відпочинку” та включає всі витрати на: транспортування до місця розташування замовника на умовах DDU (для товарів, що постачаються в межах України) DDР (для товарів, що надаються з-за кордону) за правилами ІНКОТЕРМС 2000; навантаження і розвантаження; монтаж, лагодження й уведення до експлуатації „під ключ”; навчання з експлуатації; сплату усіх податків та зборів, що сплачуються або мають бути сплачені згідно з чинним законодавством України; права власності на товар переходять покупцю з моменту приймання його уповноваженими особами згідно акту прийому передачі; оплата товарів здійснюється покупцем у такі терміни: передоплата у розмірі 15% вартості товару протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання договору; плата у розмірі 70% вартості товару протягом 30 днів з моменту підписання договору; плата у розмірі 15% вартості товару протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту про закінчення монтажних робіт; товар вважається отриманим після предявлення продавцем документів про доставку товару до покупця (доручення, накладні); договір обирає силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2008 року.

В цей же день відповідач виставив позивачу рахунок № 21 від 16.06.2008р. на сплату 69112 грн. в якості передплати за атракціон “Автотрек” у розмірі 15% від суми згідно з договором № 50 від 16.06.2008р., який позивачем був оплачений у повній сумі платіжним дорученням № 6 від 02.07.2008р.

У наступному відповідач надіслав позивачу рахунок № 22 від 04.08.2008 року на сплату 322525 грн. в якості передплати за атракціон “Автотрек” у розмірі 70% від суми згідно з договором № 50 від 16.06.2008р., який позивачем був оплачений у повній сумі платіжним дорученням № 7 від 05.08.2008р.

На виконання своїх зобовязань за укладеним договором відповідач поставив позивачу атракціон „Автотрек”, що підтверджується накладною № 1 від 21.10.2008 року та не заперечується останнім.

В цей же день сторонами було складено та підписано акт № 1 від 21.10.2008р. здачі прийому виконаних робіт за договором № 50 від 16.06.2008р., згідно з яким продавець здав, а покупець прийняв роботи за вказаним договором вартістю 460750 грн., а також відповідач виставив позивачу рахунок № 23 від 21.10.2008р. на сплату 69112,50 грн. в якості плати в розмірі 15% за атракціон „Автотрек” згідно з договором № 50 від 16.06.2008р., який позивачем був оплачений у повній сумі платіжним дорученням № 8 від 23.10.2008 року.

Проведеною Словянським міжрайонним контрольно ревізійним відділом позаплановою документальною ревізією окремих питань фінансово господарської діяльності Комунального підприємства „Парк культури і відпочинку” за період з 01.01.2008 по 01.02.2009 р.р., і зокрема, стану виконання договірних зобовязань при придбанні, монтажу та введенні в експлуатацію атракціону „Автотрек”, законності сплати бюджетних коштів, встановлено, що станом на 16.02.2009 року монтаж, лагодження й уведення до експлуатації „під ключ”, навчання фахівця з експлуатації зазначеного атракціону, що передбачено п. 3.3 договору від 16.06.2008р. № 50 не проведено. За даними бухгалтерського обліку КП „Парк культури і відпочинку” по розрахунках з підприємцем ОСОБА_1 за отриманий атракціон „Автотрек” станом на 01.02.2009р. заборгованість відсутня.

При цьому, пунктом 6.1.3 договору від 16.06.2008 року № 50 передбачено, що остання плата у розмірі 15% вартості товару здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту про закінчення монтажних робіт. Зазначені монтажні роботи повинні відповідати вимогам наказу від 01.03.2006р. № 110 „Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки”, затвердженого Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.2006р. за № 405/12279.

Таким чином, при відсутності акту про закінчення монтажних робіт, підписаного трьома сторонами замовником, покупцем, продавцем, не проведення монтажу, лагодження й уведення до експлуатації „під ключ” атракціону „Автотрек”, навчання фахівця з експлуатації зазначеного атракціону призвело до проведення зайвих виплат бюджетних коштів внаслідок завищення обсягу вартості виконаних робіт по монтажу, лагодженню й уведення до експлуатації „під ключ”, навчанню з експлуатації атракціону „Автотрек” на суму 69112,50 грн. у жовтні 2008 року, що є порушенням п. 6, п. 11 ст. 7, п. 6 ст. 78, п. 4, п. 7 ст. 51 Бюджетного Кодексу України від 21.06.2001р. № 2542-ІІІ із змінами та доповненнями, п. 1, п. 2 ст. 207 ГК України від 16.01.2003р. № 436-ІV та статей 525, 526, 527, 529, 530, 615 ЦК України від 16.01.2003р. № 435-ІV, п. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996-Х ІV, п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88. Порушення триває на момент ревізії.

За результатами проведення зазначеної ревізії було складено відповідний акт № 26-26/09 від 10.03.2009р., що й зумовило виникнення даного судового спору за позовом Підприємства.

Звернувшись до господарського суду з даним позовом Підприємство на обґрунтування предявлених вимог вказує те, що останній платіж в сумі 69112,50 грн. є помилковим, оскільки відповідно до умов визначених пунктом 6.1.3 договору № 50 від 16.06.2008р. термін сплати цього платежу поставлений у залежність від настання конкретної події підписання акту про закінчення монтажних робіт атракціону „Автотрек”, а таких робіт на момент здійснення платежу виконано не було і такий акт сторонами договору не підписувався, а тому вказані кошти набуті відповідачем без достатньої правової підстави і в силу ст. 1212 ЦК України повинні бути повернуті ним позивачу.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань позивача на положення ст. 1212 ЦК України, оскільки кошти, які є предметом позову у цій справі, передано позивачем та отримано відповідачем на виконання зобовязань за укладеним між ними договором № 50 від 16.06.2008р., який за своєю правовою природою є договором купівлі продажу і який є достатньою правовою підставою в розумінні ст. 1212 ЦК України. При цьому, господарський суд керувався приписами ст. 655 ЦК України про договір купівлі продажу, а також ст. ст. 837, 843, 846 цього Кодексу про договір підряду, з яких слідує, що необхідними для договору підряду умовами є умови стосовно предмету, ціни, строків виконання роботи, та виходив із того, що укладений сторонами договір зазначених умов не містить, а тому підстав вважати, що між сторонами договору існують відносини підряду не має.

Проте, з таким погодитися не можна.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Отже, договір є правовою формою (засобам) узгодження волі двох чи декількох сторін, спрямованої на досягнення певного правового результату.

Статтею 627 ЦК України встановлено свободу договору, згідно з якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору включає, зокрема, можливість сторін вільно визначати характер (вид, тип) договору, який вони укладають. Це означає, що сторони за своїм вибором вправі укладати як договори, що передбачені цивільним законодавством (тобто врегульовані законодавством договірні форми), так і такі, які хоч і не передбачені цивільним законодавством, але не суперечать його загальним засадам. Таке право є важливим для ефективного функціонування цивільного обороту, який знаходиться у безперервному розвитку і постійно породжує нові типи відносин між його учасниками, які не завжди можна або недоцільно підводити під відомі цивільному законодавству види договорів.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, учасники цивільного обороту можуть укладати договори, зміст яких складають елементи різних відомих видів договорів. Такі договори називаються змішаними. Так, наприклад, в договір купівлі продажу сторонами можуть бути включені умови щодо страхування предмету договору, його зберігання, перевезення, завантаження і вивантаження тощо. Отже, для того, щоб врегулювати всі ці відносини між двома сторонами не обовязково укладати декілька різних договорів, а достатньо укласти один змішаний договір.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, всі умови договору, як істотні, так і випадкові, з моменту його укладення стають однаково обовязковими для виконання сторонами.

Згідно з ст. 655 ЦК України договір купівлі-продажу це договір, за яким одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі - продажу є умови про предмет і ціну. Предмет договору це майно (товар), яке продавець зобовязується передати покупцю, а ціна у договорі купівлі - продажу це певна грошова сума, що сплачується покупцем продавцеві за придбане майно (ст. ст. 656, 691 ЦК України).

Згідно з ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

Отже, договір підряду має спільні риси з договором купівлі - продажу. Так, до договору купівлі - продажу договір підряду подібний тим, що ці договори спрямовані на оплатну передачу визначеного обєкта у власність, окрім того, їх правова кваліфікація збігається: і перший і другий договори є двосторонніми, оплатними та консенсуальними. Відмінності між ними полягають у тому, що предметом договору підряду в цих випадках є індивідуально - визначена річ, яку підрядник ще повинен виготовити, а предмет договору купівлі - продажу при укладенні договору вже є наявним і хто є субєктом його виготовлення, значення не має.

Рішення місцевого суду про відмову у задоволенні позову прийнято без належного зясування правової природи та ґрунтовного дослідження умов укладеного між сторонами у справі договору.

Як вбачається із змісту договору № 50 від 16.06.2008р., його умовами сторони встановили не лише обовязок відповідача передати атракціон “Автотрек” у власність позивача, а і за завданням останнього виконати роботи, зокрема, з навантаження і розвантаження атракціону, його монтажу, лагодженню й уведенню в експлуатацію „під ключ” та навчання персоналу з експлуатації атракціону.

Наведене свідчить про те, що у даному договорі містяться елементи як договору купівлі - продажу, так і договору підряду. При цьому, предмет підрядних робіт чітко визначений у договорі, ціна робіт у розмірі 15% від ціни атракціону, що складає 69112,50 грн., строк виконання робіт протягом 3-х місяців з моменту здійснення попередньої оплати (п. п. 1.2, 2.1, 3.3, 6.1.3 договору).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст. 599 цього Кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами п. 6.1.3 договору термінсплати останнього платежу у розмірі 15% від ціни товару поставлений у залежність від конкретної події - моменту підписання акту про закінчення монтажних робіт атракціону „Автотрек”. Між тим, такого акту сторонами договору не складалося і не підписувалося, що підтверджується актом документальної ревізії № 26-26/09 від 10.03.2009р. та ніким із учасників судового процесу не заперечується. В судовому засіданні апеляційної інстанції підприємець ОСОБА_1 підтвердив, що роботи з монтажу, лагодженню й уведенню в експлуатацію атракціону та навчання персоналу з його експлуатації ним не виконувалися, у звязку з чим акт про закінчення монтажних робіт сторонами договору і не складався.

Згідно зі ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї статті застосовуються до вимог, зокрема про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За таких встановлених судом апеляційної інстанції обставин правові підстави для набуття відповідачем помилково перерахованих грошових коштів в сумі 69112,50 грн. відсутні, оскільки відповідач збагатився за рахунок позивача поза підставою передбаченою договором № 50 від 16.06.2008р., а тому повинен повернути позивачу безпідставно набуті кошти.

Місцевий суд на зазначені положення уваги не звернув, в зв'язку з чим безпідставно відмовив у стягненні платежу за договором помилково сплаченого до настання визначеної у ньому події - підписання акту про закінчення монтажних робіт.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, у звязку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита в сумі 1036 грн. 70 коп., у тому числі 345 грн. 57 коп. за подання апеляційної скарги, та на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105, 122 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Парк культури і відпочинку” задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 25.05.2010 року у справі № 15/40/10 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (54056, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Парк культури і відпочинку” (84122, Донецька область, м. Словянськ, вул. Лозановича, 7, код ЄДРПОУ 02219062) безпідставно набуті грошові кошти в сумі 69112 грн. 50 коп. та судові витрати в сумі 1272 грн. 70 коп.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Шевченко В. В.