Постанова № 10629829, 25.05.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2010 р.Справа № 1170/03-01-26

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від відповідача: Колодяжна Ю.А., довіреність № 01/33-149 від 24.12.09 р.;

від позивача - не з’явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Добробут”

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.04.2010 р.

№ 1170/03-01-26 про відмову у прийнятті позовної заяви

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Добробут”

до відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго” в особі філії Миколаївського району (далі за текстом –ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго”)

про визнання незаконним та скасування рішення комісії по розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією

В С Т А Н О В И В:

14.04.2010 р. ТОВ „Добробут” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” в особі філії Миколаївського району” про визнання незаконним та скасування рішення комісії по розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією, затвердженого протоколом № 111 від 10.03.2010 р.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.04.2010 р. (суддя Смородінова О.Г.) відмовлено у прийнятті позовної заяви ТОВ „Добробут” на підставі п.1 ст.62 ГПК України, оскільки, як зазначає суд, рішення комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ не є рішенням державного органу та за своєю суттю не є офіційним документом, тобто не має обов’язкового характеру, а тому вказана позовна вимога не підлягає розгляду у господарських судах України.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ТОВ „Добробут” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу суду 1 інстанції та направити позовні матеріали до господарського суду Миколаївської області для розгляду.

В обґрунтування своєї скарги апелянт наводить приписи ст. 12 ГПК України щодо підвідомчості господарським судам справ у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, а також зазначає, що право споживача на оскарження рішення комісії, прийнятого на підставі розгляду акту про порушення ПКЕЕ, передбачено п.6.42 Правил КЕЕ, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, проте його представник у судовому засіданні просив залишити ухвалу місцевого господарського суду від 16.04.2010 р. без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Добробут” – без задоволення.

Скаржник в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений, про причини неявки свого представника в судове засідання не повідомив, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляв, тобто без поважних причин не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю представника скаржника.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, в силу п.10 ч.2 ст.16 ЦК, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.20 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Виходячи із змісту вищевказаних норм права, особа може звернутись за захистом свого права шляхом визнання недійсними актів, прийнятих також іншими органами або суб’єктами, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин і які є підставою для виникнення, зміни або припинення певних прав або обов’язків такої особи.

Разом з тим, рішення, яке позивач просить визнати недійсним, не є актом, який безпосередньо тягне за собою виникнення, зміну чи припинення певних прав або обов’язків позивача. Таке рішення не буде мати для споживача негативних правових наслідків у вигляді примусового безспірного стягнення вартості додатково нарахованого обсягу електричної енергії, оскільки не є документом, на підставі якого здійснюється стягнення у примусовому порядку.

Так, в силу п.6.43 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96р. № 28 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.08.96р. №417/1442), споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка. При цьому, спірні питання, які виникають між сторонами, при складанні акта, визначенні розміру коштів, належних до оплати, здійснення платежів вирішуються у судовому порядку.

Згідно ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Перелік справ, підвідомчих господарським судам, визначений ст.12 ГПК України, проте наведений перелік не є вичерпним, оскільки, в силу п.1 вказаної норми, господарським судам підвідомчі також справи у спорах, що виникають з інших підстав, ніж ті, що визначені у даному пункті.

Разом з тим, рішення комісії не є актом, який породжує певні правові наслідки; зазначене рішення не спрямовано на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для суб'єктів цих відносин; воно не є за своєю суттю рішенням державного чи іншого органу, тобто офіційним документом.

Зазначене рішення, як і акт перевірки та рахунок, може бути доказом, зокрема, у справі про стягнення нарахованих сум з позивача у судовому порядку або у разі звернення позивача з позовом про зобов’язання відповідача поновити поставку електроенергії. Однак, таке рішення не є визначальним при встановленні самого факту порушення і повинно оцінюватись у сукупності з іншими зібраними доказами за правилами, визначеними нормами ГПК України (аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України - постанова ВСУ від 12..06.2007р. у справі №3/576н).

Таким чином, місцевий господарський суд, керуючись п.1 ч.1 ст.62 ГПК України, цілком правомірно виніс ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви про визнання незаконним та скасування рішення комісії по розгляду актів про порушення Правил КЕЕ.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТОВ „Добробут” підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Миколаївської області від 16.04.2010 р. - без змін.

Як вбачається з документів, доданих до апеляційної скарги ТОВ „Добробут”, за подання апеляційної скарги останнє сплатило 51 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням № 2483 від 26.04.2010 р.

Частиною 2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” передбачено, що за подання апеляційних заяв і скарг на рішення та постанови, розмір ставки, яка підлягає сплаті, складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції. Отже, справляння мита за подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду Декретом не передбачено.

Таким чином, державне мито, сплачене скаржником за розгляд апеляційної скарги у розмірі 51 грн. підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-106 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Добробут” залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.04.2010 р. –без змін.

2.          Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Добробут” (57166, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Улянівка, вул. Садова, 55, рахунок № 2600401622209 в Укрексимбанку, МФО 326739, код ЄДРПОУ 30757808) з державного бюджету України (ГУДКУ в Одеській області, рахунок № 31114095700008, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 51 грн., про що видати відповідну довідку.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  М.С. Петров

Суддя                                                                      Г.П. Разюк

Суддя                                                                      С.І. Колоколов