Постанова № 10629674, 13.05.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2010 р.Справа № 2/102/09

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.

Мирошниченко М.А.,

при секретарі - Риковій О.М.,

за участю представників:

Від позивача: Мороз О.М., Лукасишина Г.М.

Від відповідача: Прожейко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаїв Стиль Шуз”

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 02.03.2010 року

по справі № 2/102/09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаїв Стиль Шуз”

до Акціонерного товариства „Миколаївське виробничо –торгівельне взуттєве підприємство „Нико”

про усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИЛА:

          У березні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю „Миколаїв Стиль Шуз” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до акціонерного товариства „Миколаївське виробничо –торгівельне взуттєве підприємство „Нико” (далі - Підприємство) про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями літ. А - 4, загальною площею 825 кв. м., розташованими на другому поверсі виробничого будинку по вул. Гмирьова, 12 в м. Миколаєві шляхом зобов’язання відповідача видати наказ про допуск працівників позивача; видати перепустки працівникам позивача; забезпечити вільне пересування до майна працівників позивача та іншим відвідувачам позивача. Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України.

          Підприємство не визнало позов посилаючись на недоведеність пред’явлених вимог, оскільки начальники караулу та охоронці, з вини яких стався недопуск позивача у виробниче приміщення, не є працівниками акціонерного товариства, а тому з претензіями стосовно створення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням позивачу необхідно звертатися до осіб, які створюють йому ці перешкоди.

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.03.2010 року (суддя –Моргуленко Т.Є.) в позові відмовлено повністю з посиланням на те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження факту вчинення саме відповідачем перешкод щодо користування належним йому майном.

В апеляційній скарзі ТОВ „Миколаїв Стиль Шуз” вважаючи зазначене рішення суду таким, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а викладені у ньому висновки не відповідаючими фактичним обставинам та матеріалам справи, просить його скасувати та задовольнити позов.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали наявні у справі, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Миколаїв Стиль Шуз” є належним власником нежитлових приміщень літ. А - 4 загальною площею 802,4 кв. м. розташованих на другому поверсі виробничого будинку по вул. Гмирьова, 12/1 в м. Миколаєві, що підтверджується рішенням від 24.01.2008 року та ухвалою від 17.03.2008 року господарського суду Миколаївської області у справі № 9/954/07, що набрали законної сили, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.06.2008р. № 1384, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САС № 591208 від 02.07.2009 року виданим виконавчим комітетом Миколаївської міської ради на підставі власного рішення від 26.06.2009р. № 1345 та витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 23181834 від 02.07.2009р. виданим Миколаївським МБТІ. Частка позивача в цьому будинку складає 1/1.

          Решта нежитлових приміщень у цьому будинку, у тому числі розташованих на першому поверсі, належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю „Виробничо –торгівельна фірма Миколаївська взуттєва фабрика „Ніко - Плюс” на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 484702 від 22.09.2003 року виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, частка якого складає 298/1000, а також Підприємству на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно б/н від 01.02.2001 року виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, частка якого складає 509/1000, що підтверджується інформаційною довідкою Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації № 25263744 від 09.02.2010 року.

          З наявних у справі актів про недопуск у виробничі приміщення ТОВ „Миколаїв Стиль Шуз” від 10.04.2008р, від 02.02.2009р., від 03.02.2009р., від 04.02.2009р., від 20.02.2009р., складених комісією за участю працівників ТОВ „Миколаїв Стиль Шуз” та депутата Миколаївської обласної ради і журналіста міської газети, вбачається, що на прохідній виробничого будинку охоронники за вказівкою керівника Підприємства Самофалова С.В. не пропустили працівників позивача у виробничі приміщення розташовані на другому поверсі цього будинку, що належать позивачу на праві власності, а іншого входу до будинку немає.

          Листом № 1 від 22.01.2009 року позивач повідомив відповідача про те, що він є власником нежитлових приміщень розташованих на другому поверсі будинку по вул. Гмирьова, 12 в м. Миколаєві, що знаходяться на території Підприємства, та виклав прохання з метою здійснення власної господарської діяльності з 02.02.2009 року забезпечити допуск до вказаних приміщень своїх працівників у складі 16 чоловік. Доказом надходження до відповідача вказаного листа є касовий чек відділення поштового зв’язку № 5527 з описом вкладення до поштового відправлення.

          Проте, відповідач залишив цей лист без відповіді та задоволення, у зв’язку з чим позивач і звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Саме вказані обставини і є причиною виникнення даного спору, оскільки позивач не має можливості користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд та використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

          Приймаючи рішення про відмову у позові місцевий суд виходив з того, що охоронники Підприємства, фамілії яких зазначені у складених позивачем актах, згідно з довідкою відповідача від 18.05.2009р. у трудових відносинах з відповідачем не знаходяться, а отже факту вчинення саме відповідачем перешкод позивачеві щодо користування належним йому майном не доведено.

          Проте, з таким висновком місцевого господарського суду погодитися не можна, оскільки визначальним у даному випадку є не те, штатними працівниками Підприємства чи охоронної фірми є ці охоронники, а те, що вони діяли не за власною ініціативою, а на виконання вказівок керівника Підприємства Самофалова С.В., що достовірно зафіксовано в актах.

          Відповідач вказані обставини не спростував. З огляду на наведене, посилання відповідача на те, що з усіма претензіями стосовно створення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями позивачу необхідно звертатися до осіб, які створюють йому ці перешкоди, тобто до охоронників, виглядають цинічними.

          Положеннями ст. 319 ЦК України встановлено, що при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

          У даному випадку відповідач, частка власності якого у спірному будинку є значно більшою ніж частка позивача, зловживає своїм правом власності неправомірно не допускаючи працівників позивача у нежитлові виробничі приміщення, які належать останньому на праві власності, що суперечить вимогам ст. 319 ЦК України.

          Статтею 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

          Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України здійснюючи право власності власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

          Відповідно до ст. 41 Конституції України, яка кореспондується з ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

          За правилами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, хоча б ці перешкоди і не були поєднані з позбавленням володіння.

          Дії відповідача по недопущенню працівників позивача у виробничі приміщення, якими він володіє на праві приватної власності, є неправомірними, оскільки порушують право власності позивача, а тому відповідач зобов’язаний усунути перешкоди позивачеві у здійсненні правомочностей користування і розпорядження своїм майном.

          Разом з тим, пред’явлені позивачем вимоги щодо зобов’язання відповідача видати наказ про допуск працівників позивача, видати перепустки працівникам позивача та забезпечити вільне пересування до майна працівників та інших відвідувачів не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів судом, встановленим ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, а тому в їх задоволенні має бути відмовлено.

          Порушення господарським судом першої інстанції процесуальних прав позивача під час розгляду даної справи по суті судом апеляційної інстанції не встановлено. З наявного в справі протоколу судового засідання від 20.01.2010 року, в якому розгляд справи було відкладено на 02.03.2010 року, вбачається, що у цьому засіданні представник позивача був присутній, отже його було повідомлено належним чином про день, час і місце наступного засідання суду.

          З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд неповно та необ’єктивно розглянув справу, оскільки в порушення вимог ст. ст. 32-34, 43 ГПК України не з'ясував належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку та відповідно і правильність застосування норм матеріального права. У зв’язку з цим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

          Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита в сумі 127 грн. 50 коп., у тому числі 42 грн. 50 коп. за подання апеляційної скарги, та на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаїв Стиль Шуз” задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Миколаївської області від 02.03.2009 року у справі № 2/102/09 скасувати.

          Позов задовольнити частково.

          Зобов’язати Акціонерне товариство „Миколаївське виробничо –торгівельне взуттєве підприємство „Нико” (м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 12) усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю „Миколаїв Стиль Шуз” у користуванні та розпорядженні нежитловими приміщеннями літ. А - 4 загальною площею 802,4 кв. м., які знаходяться на другому поверсі виробничого будинку по вул. Гмирьова, 12/1 в м. Миколаєві.

          В решті частини позову відмовити.

          Стягнути з           Акціонерного товариства „Миколаївське виробничо –торгівельне взуттєве підприємство „Нико” (54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 12, код ЄДРПОУ 01281780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаїв Стиль Шуз” (54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 12, р/р 260036877 в ВАТ МОД Райфайзен банк „Аваль”, код ЄДРПОУ 32390677, МФО326182) судові витрати в сумі 245 грн. 50 коп.

          Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Шевченко В. В.