Ухвала суду № 106293384, 15.08.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/14564/22

Провадження № 1-кс/761/8149/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2022 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Циктіч В.М., за участі секретаря судового засідання Недоснованої К.П., представника власника майна ОСОБА_1 - Покотило М.Б., розглянувши клопотання адвоката Покотило М.Б. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 420 220 000 000 005 07 від 26.04.2022,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту грошових коштів ОСОБА_1 , що знаходяться на банківських рахунках в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Укрсиббанк», звернулась адвокат Покотило М.Б..

На обґрунтування клопотання його ініціатор зазначила, що Бюро економічної безпеки здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420 220 000 000 005 07 від 26.04.2022, уякому ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві від 17.06.2022 (справа № 761/10521/22) накладений арешт на грошові коштиОСОБА_1 на банківських рахунках у зазначених вище банківських установах.

Вказаний захід забезпечення кримінального провадження застосований у зв`язку з тим, що грошові кошти на рахунках, нва думку сторони обвинувачення, здобуті фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 протиправним шляхом, тобто є речовими доказами у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні заявник клопотання підтримала та просила його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Прокурор Офісу Генерального прокурора, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду клопотання, до суду не прибув, про поважність причини неявки не повідомив.

Слідчий суддя, заслухавши доводи ініціатора клопотання, дослідивши надані документи, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, що передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.

Наведена засада закріплена у ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

У рішенні «Смірнов проти Росії» від 07.06.2007 ЄСПЛ зазначив, що найбільш важлива вимога ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-який акт втручання державного органу у здійснення права на безперешкодне користування своїм майном повинен бути законним.

У практиці ЄСПЛ неодноразово зазначалось, що таке втручання держави у права особи повинно здійснюватися на підставі закону.

Крім того, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

У силу ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України до завдань кримінального провадження з-поміж іншого віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

У контексті клопотання, що розглядається слідчим суддею, має бути надана оцінка правомірності обмеження власника можливості реалізації ним права власності.

Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження до яких, серед інших, віднесені законність (ст. 9 КПК), недоторканність права власності (ст. 16).

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У силу ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв`язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Процесуальним законом визначено, що обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.

Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов`язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.

Особливої актуальності та гостроти це питання набуває у відношенні здійснення судового контролю за діяльністю сторони обвинувачення, представники якої наділені значними можливостями застосування заходів примусового характеру.

Отже, слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов`язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

Рішенням слідчого судді від 17.06.2022 (справа № 761/10521/22) задоволене клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора Густякова Ю.А., на грошові кошти фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що перебувають на банківських рахунках, накладений арешт.

Вказаний захід забезпечення кримінального провадження застосований у зв`язку з тим, що, на думку сторони обвинувачення, громадяни Російської Федерації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили ухилення від сплати податку на доходи фізичних осіб шляхом укладання через підконтрольне їм ТОВ «Торговий Дім «Европейський» договорів оренди нежитлових приміщень із значним заниженням вартості оренди.

У той же час, на день розгляду клопотання про скасування арешту майна стороною обвинувачення не надано доказів, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають відношення до створення або діяльності ТОВ «Торговий Дім «Европейський».

Крім того, надані прокурором документи, зокрема, протоколи допитів свідків свідчать виключно про укладання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договорів оренди нежитлових приміщень з іншими особами, які у подальшому здали такі приміщення у суборенду. Однак такі документи сторони обвинувачення не містять об`єктивних даних про наявність у діях суб`єктів підприємницької діяльності ознак вчинення кримінального правопорушення за ст. 212 КК України.

Також, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як під час досудового розслідування, так і судового розгляду ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи на обґрунтування наявних ризиків та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК.

У силу ст. 98 КПК до речових доказів кримінальний процесуальний закон відносить, серед іншого, об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення або набуті протиправним шляхом.

Водночас, як встановлено вище, слідчим суддею не отримано даних на підтвердження того, що ОСОБА_1 причетний до незаконної діяльності, а грошові кошти, що належать останньому та знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , відкритих в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (МФО 380805, ЄДРПОУ 14305909) та НОМЕР_3 , відкритого в АТ «Укрсиббанк», відповідають вимогам ст.98 КПК України.

Таким чином, враховуючиухилення сторони обвинувачення від надання належних і допустимих доказів того, що кошти на банківських рахунках мають кримінально протиправне джерело, подальше перебування їх під арештом не відповідає завданням, визначеним ч. 3 ст.132 КПК.

Зазначене приводить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту.

Приймаючи до уваги вищенаведене, керуючись ст. 7, 9, 132, 170, 174 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання адвоката Покотило М.Б, в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.06.2022 (справа № 761/10521/22) у кримінальному провадженні № 420 220 000 000 005 07 від 26.04.2022на грошові кошти фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), що знаходяться на банківських рахунках НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , відкритих в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (МФО 380805, ЄДРПОУ 14305909) та НОМЕР_3 , відкритого в АТ «Укрсиббанк» (МФО 351005).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.М. Циктіч