Постанова № 10629271, 13.04.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2010 р.Справа № 33/111-09-5434

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.,

при секретарі судового засідання Горлачові Ю.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача –Алишева В.М., за дов.,

від відповідача –не з’явився, належним чином повідомлений,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз”

на рішення господарського суду Одеської області від 17 грудня 2009 року

у справі №33/111-09-5434

за позовом Закритого акціонерного товариства „МТЕК”, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз”, м.Іллічівськ

про стягнення 154878,79 грн.

встановив:

          Апелянт (відповідач) належним чином повідомлений про час та місце розгляду його скарги, про що свідчить поштове повідомлення, але не повідомив суд апеляційної інстанції про причини неявки його представника в судове засідання, а матеріали справи дають можливість розглянути справу за апеляційною скаргою у відсутності представника апелянта.

У жовтні 2009 року Закрите акціонерне товариство „МТЕК” (далі-позивач) звернулось у місцевий господарський суд Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз” (далі-відповідач) про стягнення з останнього 154878,79 грн., у тому числі 103287,77 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 16434,90 грн. пені за прострочку оплати, 25635,02 грн. додаткової винагороди та ПДВ, 6865,65 грн. інфляційних втрат, 2655,45 грн. три проценти річних за договором фінансового лізингу від 28.02.2008р. №10, укладеного між позивачем і відповідачем.

У процесі розгляду справи позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог до 184794,90 грн., у тому числі 122914,88 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 22595,54 грн. пені за прострочку оплати, 25635,02 грн. додаткової винагороди та ПДВ, 10033,02 інфляційних втрат, 3616,44 грн. три проценти річних по вказаному договору фінансового лізингу.

Відповідач відзиву на позов не надав суду з обґрунтуванням своїх заперечень, а надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Рішенням місцевого господарського суду від 17.12.2009р. уточнені позовні вимоги задоволені у повному обсязі з огляду на їх обґрунтованість.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу разом з заявою про відновлення йому строку на її подання (такий строк відновлений ухвалою апеляційного господарського суду від 23.03.2010р. при прийнятті апеляційної скарги до провадження), в якій просить оскаржене рішення суду скасувати (а яке прийняти рішення в апеляційній скарзі не вказано), посилаючись на порушення судом норм процесуального права, оскільки справу було розглянуто судом у відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що є, як вважає апелянт, підставою для скасування оскарженого рішення суду.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача вважає необґрунтованою, в зв’язку з чим просить рішення суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, 28 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством „МТЕК” (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз” (відповідачем) укладено договір фінансового лізингу №10 та додаткову угоду №1 від 18 березня 2008 року до цього договору.

У відповідності до п.1.1 укладеного договору, позивач зобов’язався на умовах, зазначених в цьому договорі, набути у власність один універсальний екскаватор-навантажувач 4СХ SM відповідно до встановлених відповідачем технічних вимог, визначених додатком №1 до цього договору та передати їх у користування відповідача на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.1.3 укладеного договору, вартість майна, що передається в лізинг, становить 511428,51 грн.

На виконання умов укладеного договору позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове користування на умовах договору фінансового лізингу вказаний екскаватор, про що між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі від 18 березня 2009 року.

В указаному договорі сторони передбачили строки сплати лізингових платежів відповідачем позивачу.

Відповідач у період з лютого по листопад 2009 року порушив умови укладеного договору фінансового лізингу, у зв’язку з чим, у нього станом на 01 грудня 2009 року утворилася заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 122914,88 грн.

У зв’язку з порушенням строків оплати лізингових платежів, позивачем на підставі п.11.3 цього ж договору нарахована відповідачу пеня, яка згідно представленого позивачем уточненого розрахунку становить 22595,54 грн.

Натомість, розрахунок пені позивачем здійснений без врахування вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу (ГК) України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України пеня підлягала стягненню по уточненим позовним вимогам за шість місяців, починаючи з 31.01.2009р. по 31.07.2009р., що складає 10959,88 грн., яка підлягає стягненню з відповідача, а оскаржене рішення суду з зазначених підстав підлягає зміні в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У пункті 3.3 укладеного договору передбачено, що у зв’язку з залученням позивачем банківського кредиту у доларах США для здійснення купівлі майна для передачі його в користування відповідачу останній зобов’язався на вимогу позивача, або у разі відсутності такої –в складі наступного лізингового платежу, додатково сплатити суму додаткової винагороди (комісій) в розмірі, який визначається формулою, що приведена в договорі.

Відповідно до п.3.4 договору фінансового лізингу у випадку, якщо сума винагороди лізингодавцю за отримане у лізинг майно (проценти та комісії лізингодавця, інші витрати останнього, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу) у складі лізингового платежу повністю або частково згідно вимог чинного законодавства має оподатковуватися ПДВ, сума цього податку нараховується на відповідну частину лізингового платежу та сплачується лізингоодержувачем у складі відповідного лізингового платежу.

На підставі вказаних пунктів (3.3 і 3.4.) договору фінансового лізингу відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача згідно приведеного розрахунку заборгованість по додатковій винагороді у розмірі 23439,11 грн. та 2195,91 грн. –податку на додану вартість.

Ці положення договору фінансового лізингу відповідають вимогам Закону України „Про податок на додану вартість”.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу (ЦК) України, відповідач (боржник) за порушення умов договору зобов’язаний сплатити позивачу (кредитору) по розрахунку останнього інфляційні втрати в сумі 10033,02 грн. і три проценти річних –3616,44 грн.

Відповідач заперечень по розрахунку позову суду не надав.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст.2 Закону України „Про фінансовий лізинг”, відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до п.1 ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Що стосується посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки справа 17.12.2009р. розглядалась у відсутності представника відповідача у зв’язку з несвоєчасним повідомленням останнього про час та місце розгляду справи, то такі твердження апелянта є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

Так, із наданого відповідачем (апелянтом) 15.12.2009р. до господарського суду клопотання по цій справі про відкладення її розгляду з 17.12.2009р. на іншу дату, свідчить про те, що відповідачу було відомо про час та місце розгляду справи (а.с.92).

Згідно ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Тому суд першої інстанції правомірно на підставі названої статті розглянув справу по наявним в ній матеріалам, оскільки останні давали можливість розглянути справу у відсутності представника відповідача, який документально не довів, що не отримував попередні ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду на 16.11.2009р. та про відкладення розгляду справи з 16.11.2009р. на 30.11.2009р. А ухвалу суду від 30.11.2009р. про відкладення розгляду справи на 17.12.2009р. у зв’язку з черговою неявкою представника відповідача в судове засідання останній отримав, про що свідчить його клопотання від 15.12.2009р. до суду про відкладення розгляду справи на іншу дату, про що було зазначено вище.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд,

          постановив :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз” задовольнити частково.

Резолютивну частину рішення місцевого господарського суду від 17 грудня 2009 року по справі №33/111-09-5434 змінити, виклавши її в наступній редакції:

1. Позов Закритого акціонерного товариства „МТЕК” задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз” (68093, Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул.. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 33832730, п/р 26003038887600 в АКІБ „УКРСИББАНК”, м. Харків, МФО 351005) на користь Закритого акціонерного товариства „МТЕК” (01025, м. Київ, вул.. Десятинна, 4/6, код ЄДРПОУ 30603593, п/р 26006102161001 в ПАТ „Альфа-Банк”, МФО 300346) заборгованість зі сплати лізингових платежів в сумі 122914 (сто двадцять дві тисячі дев’ятсот чотирнадцять) грн. 88 коп., пеню за несвоєчасну сплату лізингових платежів в сумі 10959 (десять тисяч дев’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн. 88 коп., заборгованість по сплаті додаткової винагороди та податку на додану вартість в сумі 25635 (двадцять п’ять тисяч шістсот тридцять п’ять) грн. 02 коп. та три процента річних в сумі 3616 (три тисячі шістсот шістнадцять) грн. 44 коп., суму судових витрат по сплаті державного мита в розмірі 1731 (одну тисячу сімсот тридцять одну) грн. 59 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            Тофан В.М.

          Судді                                                                                          Журавльов О.О.

                                                                                                    Михайлов М.В.