Постанова № 10629171, 18.03.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2010 р.Справа № 28/176-09-4530

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Шевченко В.В.

Суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Риковій О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Козак В.В. –за дорученням

від відповідача: Олефір О.О. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський сирзавод”, с.м.т. Миколаївка, Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 27.01.2010 року

у справі № 28/176-09-4530

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів”, с. Білине, Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський сирзавод”, с.м.т. Миколаївка, Одеської області

про стягнення грошових коштів в сумі 10799 грн. 95 коп.

ВСТАНОВИЛА:

          08.09.2009 р. Відкрите акціонерне товариство „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” (далі позивач, ВАТ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський сирзавод” (далі відповідач, ТОВ) про стягнення грошових коштів в сумі 10799 грн. 95 коп.

          Позов мотивований тим, що 09.10.2008 р. між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 09/10/08 за умовами якого позивач зобов’язався виготовити та передати у власність відповідача молоко знежирене охолоджене, а останній прийняти та оплатити вартість товару.

          На виконання умов укладеного договору позивач на підставі відповідних довіреностей відповідача за накладними № 7118 від 16.10.2008 р., № 7357 від 29.10.2008 р. та № 8031 від 30.11.2008 р. передав, а останній прийняв 133 495 кг молока загальною вартістю 173 543 грн. 50 коп. Відповідач в обумовлені договором строки здійснив повний розрахунок з позивачем за отриманий товар сплативши останньому 173 543 грн. 50 коп.

          Крім того, між сторонами у справі була досягнута домовленість за умовами якої ТОВ зобов’язався відшкодувати ВАТ понесені витрати по перевезенню товару. На здійснення перевезення вищезазначеного товару відповідачеві позивачем були понесені витрати в загальній сумі 15084 грн. 95 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами прийому-передачі виконаних робіт: № 7116 від 16.10.2008 р. на суму 4349 грн. 71 коп., № 7406 від 31.10.2008 р. на суму 5961 грн. 66 коп. та № 8165 від 30.11.2008 р. на суму 4773 грн. 58 коп.

          Відповідач частково в сумі 4349 грн. 71 коп. відшкодував позивачеві понесені витрати по перевезенню товару, а від оплати решти понесених витрат в сумі 10735 грн. 24 коп. ухиляється. Вимогу від 21.07.2009 р. позивача про проведення повних розрахунків, що отримана відповідачем 28.07.2009 р. останній залишив без відповіді та задоволення, у зв’язку з чим з ТОВ на користь ВАТ підлягає стягненню 10735 грн. 24 коп. боргу та 64 грн. 71 коп. пені за період з 06.08.2009 р. по 27.08.2009 р., а також 108 грн. понесених витрат на сплату держмита та 236 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У відзиві на позов ТОВ позовні вимоги ВАТ вважав необґрунтованими та безпідставними посилаючись на те, що відповідно до п. п. 1.1, 2.1 договору позивач зобов’язався виготовити товар та передати його у власність відповідача шляхом доставки товару власним автотранспортом. Договір не містить в собі положень щодо відшкодування відповідачем позивачеві витрат з доставки товару. В матеріалах справи відсутні докази того, що між сторонами в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов договору перевезення, а тому такий договір не може вважатись укладеним, а акти прийому-передачі виконаних робіт свідчать лише про те, що ТОВ не заперечує проти розміру суми, яку позивач витратив на доставку товару відповідачу відповідно до умов договору.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 27.01.2010 року (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволений у повному обсязі та з ТОВ на користь ВАТ стягнуто: 10735 грн. 24 коп. заборгованості, 64 грн. 71 коп. пені, 108 грн. понесених витрат на сплату держмита та 236 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення суду мотивовано тим, що п. 2.1 договору встановлено, що доставка товару здійснюється автотранспортом покупця, тобто ТОВ. Але, між сторонами було досягнуто згоди щодо здійснення поставки товару автотранспортом продавця за оплату та згідно чого було підписано акти прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) в яких відповідач погодився з ціною виконаних робіт. Вказані акти є невід’ємною частиною договору при підписанні яких сторони доповнили умови договору щодо сплати послуг з перевезення. Крім того, виконання належним чином зобов’язань зі сторони позивача підтверджуються приєднаними до матеріалів справи транспортними накладними та подорожніми листами, у зв’язку з чим ТОВ повинний сплатити ВАТ 10735 грн. 24 коп. заборгованості по оплаті перевезеного товару згідно зі ст. ст. 11, 204, 509, 526, 530, 599, 629 ЦК України. Також, відповідач повинний сплатити позивачеві 64 грн. 71 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за період з 06.08.2009 р. по 27.08.2009 р. відповідно до вимог ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 4 ст. 231 ГК України та розділу 12 договору № 09/10/08 від 09.10.2008 р. Понесені позивачем судові витрати по справі покладені місцевим судом на відповідача на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України.

          В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду зміні з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 09.10.2008 р. між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 09/10/08 за умовами якого позивач зобов’язався виготовити та передати у власність відповідача молоко знежирене охолоджене, а останній прийняти та оплатити вартість товару.

          На виконання умов укладеного договору позивач на підставі відповідних довіреностей відповідача за накладними № 7118 від 16.10.2008 р., № 7357 від 29.10.2008 р. та № 8031 від 30.11.2008 р. передав, а останній прийняв 133 495 кг молока загальною вартістю 173 543 грн. 50 коп. Відповідач в обумовлені договором строки здійснив повний розрахунок з позивачем за отриманий товар сплативши останньому 173 543 грн. 50 коп.

          Пунктом 2.1 договору сторонами передбачено, що доставка товару здійснюється автотранспортом покупця, тобто відповідача у справі.

          Матеріали справи однозначно свідчать про те, що фактична доставка товару відповідачу була здійснена позивачем поза межами договору купівлі-продажу № 09/10/08 від 09.10.2008 р., оскільки останній взагалі не містить в собі положень щодо відшкодування відповідачем позивачеві витрат з доставки товару.

          Разом з тим, з товарно-транспортних накладних, що підписані та скріплені печатками сторін вбачається, що перевезення товару здійснювалось ВАТ за згодою ТОВ, який в названих документах зазначений, як вантажоодержувач та платник наданих послуг. Крім того, сторонами підписані та скріплені їх печатками акти прийому-передачі виконаних робіт з доставки товару: № 7116 від 16.10.2008 р. на суму 4349 грн. 71 коп., № 7406 від 31.10.2008 р. на суму 5961 грн. 66 коп. та № 8165 від 30.11.2008 р. на суму 4773 грн. 58 коп.

          Сукупність вищенаведених письмових доказів свідчить про те, що доставка товару здійснювалась позивачем за згодою відповідача та останній зобов’язався відшкодувати ВАТ понесені на ці цілі витрати в загальній сумі 15084 грн. 95 коп. Надані позивачем послуги з доставки товару прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та в повному обсязі. Крім того, відповідачем здійснена часткова оплата наданих позивачем послуг з доставки товару в сумі 4349 грн. 71 коп., тобто за актом прийому-передачі виконаних робіт № 7116 від 16.10.2008 р.

          Вищенаведене повністю спростовує доводи скаржника про те, що між сторонами у справі не було досягнуто згоди з усіх істотних умов щодо оплати відповідачем наданих позивачем послуг з доставки товару, внаслідок чого вони до уваги прийнятими бути не можуть.

          Вимогу від 21.07.2009 р. позивача про проведення повних розрахунків, що отримана відповідачем 28.07.2009 р. останній залишив без відповіді та задоволення.

          Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

          При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставне стягнув з відповідача на користь позивача 10735 грн. 24 коп. боргу з оплати наданих послуг з доставки товару.

          Разом з тим, позовні вимоги ВАТ в частині стягнення з ТОВ пені в сумі 64 грн. 71 коп. за період з 06.08.2009 р. по 27.08.2009 р. в розмірі облікової ставки НБУ задоволені бути не можуть, оскільки, як зазначалося вище, доставка товару відповідачу була здійснена позивачем поза межами договору купівлі-продажу № 09/10/08 від 09.10.2008 р., внаслідок чого підстави для задоволення позову, в цій частині, на підставі ст. ст. 611, 549, 550, 624 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України –відсутні, так як сторонами взагалі не передбачена можливість стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та не визначений її конкретний розмір.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню на 99.4% (позов заявлений на 10799 грн. 95 коп., а підлягає задоволенню на 10735 грн. 24 коп.), а апеляційна скарга ТОВ на 0.6%.

          Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розмірі задоволених позовних вимог, у зв’язку з чим відповідач повинний відшкодувати позивачеві 107 грн. 35 коп. понесених витрат на сплату держмита та 234 грн. 58 коп. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          З вищенаведених підстав позивач повинний відшкодувати відповідачеві 32 коп. понесених витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

          Оскільки при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не повністю відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення змінити та задовольнити позовні вимоги ВАТ частково, у розмірі вказаному в мотивувальній частині зазначеної постанови.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський сирзавод”, с.м.т. Миколаївка, Одеської області –задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Одеської області від 27.01.2010 року у справі № 28/176-09-4530 змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

1.          Позов Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” –задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський сирзавод” (67003 Одеська область, с.м.т. Миколаївка, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 30821003, р/р 260051499 в "Райффайзен Банк Аваль" м. Одеса, МФО 328351) на користь Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” (66101 Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 04689582 п/р 26009020026851.980 - гривні Україна, відділення "Одеська регіональна дирекція" ВАТ "ВТБ Банк", МФО 321767): 10735 грн. 24 коп. боргу, 107 грн. 35 коп. понесених витрат на сплату держмита та 234 грн. 58 коп. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті частині позову –відмовити.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів”(66101 Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 04689582 п/р 26009020026851.980 - гривні Україна, відділення "Одеська регіональна дирекція" ВАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський сирзавод” (67003 Одеська область, с.м.т. Миколаївка, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 30821003, р/р 260051499 в "Райффайзен Банк Аваль" м. Одеса, МФО 328351) 32 коп. понесених витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: В.В. Шевченко

Судді: В.В. Бєляновський

М.А. Мирошниченко