Постанова № 10629168, 18.03.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2010 р.Справа № 6/246/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Шевченко В.В.

Суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Риковій О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю Спеціалізованого підприємства „СМР”, м. Миколаїв

на рішення господарського суду Миколаївської області від 19.01.2010 року

у справі № 6/246/09

за позовом Закритого акціонерного товариства „Таврійська будівельна компанія”, м. Херсон

до Товариства з обмеженої відповідальністю Спеціалізованого підприємства „СМР”, м. Миколаїв

–          про стягнення грошових коштів в сумі 54321 грн. 44 коп.

ВСТАНОВИЛА:

18.11.2009 р. Закрите акціонерне товариство „Таврійська будівельна компанія” (далі позивач, ЗАТ) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженої відповідальністю Спеціалізованого підприємства „СМР” (далі відповідач, ТОВ) про стягнення грошових коштів в сумі 54321 грн. 44 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання за укладеним між сторонами у справі договором купівлі-продажу № 31 від 15.01.2008 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого має борг по його оплаті в сумі 36158 грн. 40 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 10639 грн. 44 коп. –пені, 6153 грн. 55 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 1370 грн. 05 коп. –три відсотки річних, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 543 грн. 21 коп. на сплату держмита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги ЗАТ визнав частково посилаючись на те, що він має борг перед останнім по оплаті отриманого товару в сумі 32723 грн., а тому саме з цієї суми боргу повинний сплатити позивачеві пеню, індекс інфляції та 3% річних. Крім того, відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України пеня може бути нарахована йому лише за 6 місяців, а не за один рік, як то просить ЗАТ.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.01.2010 року (суддя Ткаченко О.В.) позов задоволений частково та з посиланням на те, що відповідач не виконав свої зобов’язання за укладеним між сторонами у справі договором купівлі-продажу № 31 від 15.01.2008 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого має борг по його оплаті в сумі 32723 грн. 25 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 4398 грн. 45 коп. –пені за період з 01.08.2008 р. по 01.02.2009 р., а також 6153 грн. 55 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) та 1370 грн. 05 коп. –три відсотки річних за період з 01.08.2008 р. по 09.11.2009 р., а всього 44645 грн. 30 коп. Крім того, з ТОВ на користь ЗАТ підлягає стягненню 446 грн. 45 коп. –понесених витрат на сплату держмита та 236 грн. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В апеляційній скарзі ТОВ просить рішення місцевого суду змінити, оскільки при його ухваленні суд першої інстанції невірно визначив розмір збитків від інфляції і неправильно провів розподіл між сторонами судових витрат по справі, у зв’язку з чим, на думку скаржника, з нього на користь позивача підлягають стягненню 32723 грн. 25 коп. –боргу, 4398 грн. 45 коп. –пені, 1307 грн. 05 коп. –3% річних, 5929 грн. 98 коп. –збитків від інфляції, 444 грн. 22 коп. –понесених витрат на сплату держмита та 236 грн. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Про день, час і місце розгляду справи сторони були своєчасно та належним чином повідомлені, але їх представники в судове засідання не з’явились.

Від позивача будь-яких клопотань не надходило, а клопотання відповідача про перенесення судового засідання, у зв’язку з неможливістю забезпечення явки в судове засідання його представника визнано колегією суддів необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що заявником не надано жодного доказу, що свідчить про неможливість явки його представника в судове засідання. Крім того, вказана відповідачем у клопотанні причина про перенесення судового засідання не є достатньою, оскільки представництво інтересів скаржника може здійснюватися любою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною перенесення судового засідання може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об’єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких обставин, у даному випадку, немає, внаслідок чого справа була розглянута апеляційним судом за відсутністю представників сторін за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована, але рішення місцевого суду підлягає частковому скасуванню та зміні з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 15.01.2008 р. між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 31, за умовами якого позивач зобов’язався передати відповідачеві цеглу керамічну, а останній прийняти цей товар та оплатити його вартість. У п. 6.2 договору сторонами передбачено, що розрахунки за товар проводяться на умовах 100% передплати, за кожну партію товару протягом 3-х календарних днів з дати виставлення рахунку.

Відповідно до довіреностей відповідача ЗАТ за рахунками-накладними в період з 09.06.2008 р. по 11.07.2008 р. передав ТОВ цеглу керамічну загальною вартістю 36158 грн. 40 коп., проти чого не заперечує жодна із сторін у справі.

Відповідач, відповідно до умов укладеного договору, повинний був оплатити отриманий товар протягом 3-х календарних днів з дати виставлення та отримання ним рахунку-накладної ЗАТ, тобто в строк не пізніше 01.08.2008 року.

ТОВ, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надав платіжних доручень, що підтверджують факт і строк оплати отриманого ним від позивача товару, а з наданого відповідачем акту звірки взаємних розрахунків слідує, що станом на 31.10.2009 р. відповідач має борг перед позивачем по оплати отриманого за договором товару в сумі 32723 грн. 25 коп.

При викладених обставинах колегія суддів доходить висновку, що в період з 01.08.2008 р. по 31.10.2009 р. відповідач мав перед позивачем борг по оплаті отриманого товару в сумі 36158 грн. 40 коп., а з 31.10.2009 р. цей борг складає –32723 грн. 25 коп.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися своєчасно і належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, у зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 32723 грн. 25 коп. боргу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6217 грн. 02 коп. –збитків від інфляції та 1353 грн. 96 коп. –3% річних за період 01.08.2008 р. по 31.10.2009 р. виходячи з суми боргу 36158 грн. 40 коп., а також 359 грн. 95 коп. –збитків від інфляції та 24 грн. 20 коп. –3% річних за період з 31.10.2009 р. по 09.11.2009 р. виходячи з суми боргу 32723 грн. 25 коп., а всього 6576 грн. 97 коп. –збитків від інфляції та 1378 грн. 16 коп. –3 % річних.

Але, враховуючи те, що позовні вимоги ЗАТ в частині стягнення збитків від інфляції та 3% річних заявлені в розмірі 6153 грн. 55 коп. та 1370 грн. 05 коп. відповідно, то, в межах заявленого позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6153 грн. 55 коп. – збитків від інфляції та 1370 грн. 05 коп. –3% річних.

Пунктом 7.2 укладеного договору, за несвоєчасне проведення розрахунків, сторонами передбачена сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, у зв’язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 01.08.2008 р. по 01.02.2009 р. виходячи з суми боргу 36158 грн. 40 коп. в розмірі 4364 грн. 80 коп.

Розрахунок збитків від інфляції, 3% річних та пені здійснений колегією суддів за допомогою комп’ютерної програми Юридична інформаційно-пошукова система „Законодавство”.

Таким чином, позовні вимоги ЗАТ підлягають задоволенню на 82.13 % (позов заявлений на 54321 грн. 44 коп., а підлягає задоволенню на 44611 грн. 65 коп.)

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв’язку з чим відповідач повинний відшкодувати позивачеві 446 грн. 11 коп. понесених витрат на сплату держмита та 193 грн. 82 коп. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскільки при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не повністю відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення частково скасувати та змінити і задовольнити позов ЗАТ частково.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю Спеціалізованого підприємства „СМР”, м. Миколаїв –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 19.01.2010 року у справі № 6/246/09 –частково скасувати і змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

1.          Позов Закритого акціонерного товариства „Таврійська будівельна компанія”, м. Херсон –задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю Спеціалізованого підприємства „СМР” (м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 15/3, код 20869349) на користь Закритого акціонерного товариства „Таврійська будівельна компанія” (м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, 203, код 32702078): 32 723 грн. 25 коп. –боргу, 6153 грн. 55 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 1370 грн. 05 коп. –три відсотки річних, 4364 грн. 80 коп. –пені, 446 грн. 11 коп. –понесених витрат на сплату держмита та 193 грн. 82 коп. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті частині позову –відмовити.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: В.В. Шевченко

Судді: В.В. Бєляновський

М.А. Мирошниченко