Рішення № 10628251, 22.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2010 р. Справа № 42/169-10 (н.р.53/97-09)

вх. № 5350/1-42 (н.р.3100/1-53)

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Тавр-Плюс", м. Артемівськ

до ПФ "АПІЯ", м. Харків

про стягнення 49938,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавр-Плюс" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватної фірми "Апія" (відповідач) 42318,66 грн. боргу, 3871,33 грн. індексу інфляції та 416, 48 грн. 3% річних , 3331,75 грн. пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.11.2009 у справі №53/97-09 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 42318,66 грн., держмито в сумі 423,19 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.; в решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2009 у справі №53/97-09 залишено без змін, а апеляційну скаргу Приватної фірми “Апія” без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2010р. касаційну скаргу Приватної фірми "Апія" задоволено частково, скасовані рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2009 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 у справі №53/97-09, справу №53/97-09 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Після надходження справи на новий розгляд справи присвоєний новий номер 42/169-10.

Судом встановлено, що сторони не з'явились у судові засідання, призначені на 07.07.2010р., 22.07.2010р. по даній справі, про час та місце розгляду справи сторони повідомлялись ухвалами суду, своєчасне отримання яких підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Позивач про причини неявки суду не повідомив.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач через канцелярію суду 06.07.2010р. надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки компетентного представника в судове засідання через відрядження. Дане клопотання підписано представником Сосновою Т.В., до клопотання додана довіреність на представника.

22.07.2010р. від представника відповідача Жорник В.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначено, що довіреність видана на нового представника, який не мав можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Дане клопотання задоволенню не підлягає, відмовляючи в задоволенні цього клопотання і вважаючи неповажними причини неявки представника відповідача в судове засідання, суд керується ч. 1 ст. 28 ГПК України. Згідно її положень, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Суду не надано пояснень щодо причин неприбуття в судове засідання інших представників, яким відповідачем можуть бути видані довіреності із відповідними повноваженнями, а також яким видана довіреність та які приймали участь у розгляді даної справи.

Суд також зазначає, що згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, відповідач, передбаченими ст. 22 ГПК України правами не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, тому, клопотання відповідача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами.

Суд вважає, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи, тому суд розглядає справу за наявними в ній документами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що 23.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Тавр-Плюс” (постачальник, позивач) та Приватною фірмою “Апія” (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 663/07/08, відповідно до умов якого позивач зобов'язався в порядку та строки, встановлені договором, передати у власність відповідача товар у визначеній у кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а відповідач, відповідно, зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до пункту 5.3 Договору покупець (відповідач) здійснює оплату на умовах відстрочки платежу протягом 7 банківських днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідно до видаткової накладної № 1-00000608 від 15.12.2008р. позивачем на адресу Приватної фірми "Апія" було відвантажено карбонат свинячий на загальну суму 52881,87 грн. Товар отриманий представником відповідача Сичовим В.В. (довіреність № 2/1018 від 15.12.2008 –а.с.16).

Як зазначає позивач у позовній заяві загальна сума заборгованості відповідача на момент відвантаження товару за вищевказаною накладною, тобто станом на 15.12.2008р. складала 204436,79 грн.; з 19 грудня 2008 по 13 лютого 2009 року відповідачем була проведена оплата товару в загальній сумі 215000,00 грн.; таким чином товар відвантажений 15.12.2008р. був частково оплачений у розмірі 10563,21 грн. 13.02.2009р.

Таким чином, заборгованість відповідача станом на 13.02.2009р. склала 42318,66 грн.

Стосовно посилань відповідача на те, що у зазначеній видатковій накладній не вказано як підставу поставки договір № 663/07/08 від 23.07.2008р., суд зазначає, що оскільки ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов’язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Отже посилання на договір не є обов'язковим реквізитом, що повинен бути зазначений в видатковій накладній, положеннями договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.

Відповідачем не надано доказів укладення між сторонами інших договорів, тому суд вважає, що поставка товару згідно видаткової накладної № 1-00000608 від 15.12.2008р. відбувалась в межах виконання умов договору № 663/07/08 від 23.07.2008 р.

Враховуючи, що за спірною накладною товар був поставлений 15.12.2008р., то з врахуванням пункту 5.3 Договору строк оплати товару - 24.12.2008р.

Суд також зазначає, що заперечуючи проти позову при попередньому розгляді справи, відповідачем не надано доказів поставки позивачем неякісного товару, такі докази не надані і на теперішній час, хоча відповідач мав можливість надати обгрунтування своєї позиції по справі.

При цьому позивачем до матеріалів справи надані ветеринарне свідоцтво та посвідчення про якість.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов’язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред’явлено до стягнення основний борг у сумі 42318,66 грн.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з статтею 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання має вчиняться у письмовій формі.

Так, відповідно до п. 7.2 Договору № 663/07/08 від 23.07.2008 р. за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Позивачем наданий розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені складає 3331,75 грн.

Наданий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, арифметично розмір пені обчислений вірно, а тому наданий розрахунок приймається судом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат, згідно якого сума нарахованих інфляційних складає 3871,33 грн., а також розрахунок 3% річних, згідно якого нараховані річні складають 416,48 грн.

Розглянувши вказані розрахунки суд зазначає, що розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, арифметично обчислений вірно, а тому наданий розрахунок приймається судом.

Стосовно нарахування інфляційних страт суд зазначає, що згідно Листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з врахуванням даного місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, враховуючи, що строк оплати товару настав 24.12.2008р., то позивачем безпідставно нараховані інфляційні втрати за грудень 2008р. у сумі 1110,52 грн., тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині розрахунок інфляційних втрат зроблений вірно.

За таких обставин з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 2760,81 грн.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги є нормативно та документально обґрунтованими в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 42318,66 грн., пені в сумі 3331,75 грн., 3% річних у сумі 416,48 грн. та інфляційних втрат у сумі 2760,81 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 488,28 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми “Апія” (61052 м. Харків, вулиця Енгельса, буд. 24, р/р 26003026814332 у відділенні № 2 ВАТ “Укрексимбанк” філії м. Харкова МФО 351618, код 25613488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тавр-Плюс” (84500 Донецька область, м. Артемівськ, вул. Алебастрова, 1, р/р 26003091849000 в ЗАТ “Донгорбанк”, МФО 334970, код 35715610) основний борг у розмірі 42318,66 грн., пеню в сумі 3331,75 грн., 3% річних у сумі 416,48 грн., інфляційні втрати в сумі 2760,81 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 488,28 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 27.07.2010р.