Рішення № 10628175, 15.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2010 р. Справа № 37/206-09

вх. № 6254/5-37

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя

суддя

суддя

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Чеславська Н.Г. за довіреністю № 23/07-09 від 23.07.2009 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімопт Трейд", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Водомер", м. Харків

про стягнення 219622,22 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімопт Трейд" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Водомер" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 219622,22 грн. у зв'язку з не виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 20/02/1-мп від 20.02.09 р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому вказував про те, що сторонами не був узгоджений строк перерахування грошових коштів, оскільки договором № 20/02/1-мп від 20.02.2009 р., укладеним між позивачем та відповідачем, не був передбачений термін здійснення оплати за поставлену продукцію. Додатки № 2 від 03.04.2009 р. і № 2 від 17.04.2009 р., на які посилається позивач, відповідачем не підписувалися. А представленні позивачем факсові копії додатків позивачем не направлялися, відповідачем не отримувалися і насправді не існують. Пунктом 6.2. договору № 20/02/1-мп, укладеним між позивачем та відповідачем, було передбачено, що усі доповнення та зміни до договору будуть дійсні, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані обома сторонами. Також, відповідач вказував на те, що поставка продукції здійснювалась не на виконання вищевказаного договору, а згідно інших домовленостей (рахунків-фактур та видаткових накладних № ВК-0604091 від 06.04.2009 р., № ВК-1704091 від 17.04.2009 р.), і ніякого відношення не мають до договору № 20/02/1-мп від 20.02.2009 р.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Між сторонами 20.02.09 р. був укладений договір № 20/02/1-мп (надалі - договір) згідно якого позивач зобов'язувався поставити на адресу відповідача продукцію в асортименті, кількість і ціна яких узгоджені у специфікаціях до договору, що є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язувався прийняти та сплатити за поставлену продукцію.

Виконуючи умови вищевказаного договору, відповідно до специфікацій - додаток № 2 від 03.04.09 р. і додаток № 2 від 17.04.09 р. до договору позивач поставив на адресу відповідача швелер та балку в асортименті, а саме:

- по видатковій накладній № ВК-0604091 від 06.04.09 р. швелер на суму 148180,75 грн., через представника відповідача Холмічева В.В. (довіреність № 171 від 06.04.09 р.);

- по видатковій накладній № ВК-1704091 від 17.04.09 р. швелер і балку на суму 71441,47 грн., через представника відповідача Холмічева В.В. (довіреність № 199 від 17.04.09 р.).

Відповідно до п.6 додатку № 2 від 03.04.09 р. до договору № 20/02/1-мп від 20.02.2009 р. строк сплати за накладною № ВК-0604091 наступив 30.04.09 р., по додатку № 2 від 17.04.09 р. по накладній № ВК-1704091 - 30.05.09 р.

За видатковою накладною № ВК-0604091 від 06.04.09 р. в узгоджений сторонами строк відповідач отриману продукцію в повному обсязі не сплатив, частково перерахував 1000,00 грн. 07.08.09 р. (після відкриття провадження у справі), що підтверджується випискою ДОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль" від 07.08.09 р.

За видатковою накладною № ВК-1704091 від 17.04.2009 р. відповідач позивачу отриману продукцію не сплатив.

Щодо додатку № 2 від 17.04.09 р. до договору господарський суд вважає за необхідне зазначити, що даний додаток від 17.04.09 р. був укладений сторонами у спрощений спосіб, шляхом обміну факсограмами, що не суперечить ст.181 Господарського кодексу України, а також підтверджується листом відповідача без номера від 17.04.09 р., направленого відповідачем по факсу.

Отже, за таких обставин господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що посилання відповідача на те, що нібито між сторонами не було укладено додаток №2 від 03.04.09 р. та додаток № 2 від 17.0409 р., безпідставні, оскільки, додаток № 2 від 03.04.09 р. підписано сторонами і скріплено мокрими печатками товариств, а додаток № 2 від 17.04.09 р. було підписано у спрощений спосіб, тобто по факсу.

Стосовно посилання відповідача у відзиві на позовну заяву (вх. № 29347 від 26.11.2010 р.) на те, що поставка продукції здійснювалась не на виконання вищевказаного договору, а згідно інших домовленостей (рахунків-фактур та видаткових накладних № ВК-0604091 від 06.04.2009 р., № ВК-1704091 від 17.04.2009 р.) господарський суд зазначає, що даним посиланням відповідач сам підтвердив факт того, що ним був отриманий товар за видатковими накладними № ВК-0604091 від 06.04.2009 р. та № ВК-1704091 від 17.04.2009 р. Разом з цим суд зазначає, що вказані видаткові накладні були оформлені на підставі договору № 20/02/1-мп від 20.02.09 р., оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що між сторонами був укладений інший договір з поставки позивачем відповідачу товару, який був вказаний у видаткових накладних № ВК-0604091 від 06.04.2009 р. та № ВК-1704091 від 17.04.2009 р.

Також, суд зазначає, що з акту звірки взаєморозрахунків за період з 06.04.2009 р. по 15.07.2009 р., який був підписаний між сторонами, вбачається те, що заборгованість відповідача перед позивачем за товар на підставі видаткових накладних № ВК-0604091 від 06.04.2009 р. та № ВК-1704091 від 17.04.2009 р. становила 219622,22 грн.; а з акту звірки взаєморозрахунків станом на 13.11.2009 року, який був підписаний між сторонами, вбачається те, що заборгованість відповідача перед позивачем становила 218622,22 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що станом на момент подання позивачем позову до суду основний борг відповідача перед позивачем за договором становив 219622,22 грн., він не був погашений відповідачем і підлягав стягненню з відповідача на користь позивача.

Однак, відповідачем 07.08.2009 року була частково погашена заборгованість у розмірі 1000,00 грн. (про що сам зазначав позивач) у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 218622,22 грн.

При цьому господарський суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 218622,22 грн.

Враховуючи те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 2196,22 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, п.1-1. ч.1. ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

ВИРІШИЛА:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Водомер" (61091, м. Харків, вул. Танкопія, 9/2, кв. 43, код ЄДРПОУ 24669601, п/р 26003000124509 у філії ВАТ «Укрексімбанк», м. Харків, МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімопт Трейд" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 15 а, код ЄДРПОУ 31950964, п/р 26002025430100 в ДОД ВАТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ» м. Дніпропетровськ, МФО 305653) - 218622,22 грн. основного боргу, 2196,22 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1000,00 грн. припинити.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Рішення підписано 19.07.2010 р.