Рішення № 10627952, 20.05.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" травня 2010 р.Справа № 17/25-520

Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Лучко Р.М.

Розглянув справу

за позовом Прокурора Зборівського району в інтересах держави - Кабінету Міністрів України, в особі Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Київ в особі Тернопільської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Тернопіль

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей", с. Загір'я Зборівського району Тернопільської області

Представник від:

позивача: Терещук Б.С., юрисконсульт філії, довіреність №14/20-19-10 від 11.01.2010р.;

відповідача: не з’явився

прокурор: Марцун А.А., прокурор відділу, посвідчення№ 61 від 17.10.08р., представник прокуратури Тернопільської області

В судовому засіданні представнику позивача та прокурору роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Прокурор Зборівського району Тернопільської області звернувся 26.03.2010р. до господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави - Кабінету Міністрів України, в особі Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Київ, від імені якої діє Тернопільська філія Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Тернопіль про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей", с. Загір'я Зборівського району Тернопільської області, 50171,20 грн. заборгованості згідно договору №19-04-19/2 (прямого лізингу) від 29.10.2004р., з яких 37845,93 грн. –відшкодування вартості техніки, 2871,11 грн. відсотків за користування коштами, 5019,91 грн. пені, нарахованої за період з 26.09.2009р. по 25.03.2010р. та 4434,25 грн. –3% річних.

Позов обґрунтовується копією договору №19-04-19/2 від 29.10.2004р. з додатками №1 до нього (Графік сплати лізингових платежів); копією акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 29.10.2004р.; копіями установчих документів; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 20.04.2010р. Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України, востаннє на 20.05.2010р. у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та через неподання сторонами необхідних для розгляду справи документів.

До початку судового засідання 07.05.2010р. (вх. №12442 (н)) позивачем подано уточнення до позовної заяви, згідно яких зазначено, що при розрахунку суми заборгованості здійснено помилку, провівши додаткові розрахунки, прокурор просить стягнути 46254,54 грн. заборгованості (в тому числі 43547,00 грн. відшкодування вартості техніки та 2707,54 грн. –відсотків за користування коштами), 4676,14 грн. пені та 5037,31 грн. –3% річних, всього 55967,99 грн.

Вказана заява прийнята судом до розгляду як така, що відповідає правам сторони в господарському процесі, визначеним ст. 22 ГПК України, відтак, розгляд справи здійснюється з урахуванням збільшених позовних вимог.

Окрім того, позивачем в судовому засіданні 20.05.2010р. подано суду клопотання, котре не заперечено прокурором, у відповідності до якого просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення пені в розмірі 4676,14 грн. Дана заява приймається до розгляду судом.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, витребуваних документів не представив, клопотань про відкладення судового засідання не заявив. Разом з тим, процесуальні документи, які надсилалися господарським судом за місцезнаходженням Товариства, тобто адресою, зазначеною у позовній заяві №788 від 24.03.2010р. та адресою, зазначеною у довідці Головного управління статистики у Тернопільській області №31-1366 від 13.04.2010р., (с. Загір'я Зборівського району Тернопільської області), повернуті відділенням поштового зв’язку с. Загір'я без вручення адресату із зазначенням причини: "За закінченням терміну зберігання". Утім, враховуючи п. 26.4.71 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. „Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого господарського суду України”, суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи у відповідності до ст. 64 ГПК України, у зв’язку з чим справа розглядається за правилами ст. 75 ГПК України, за наявними у ній документами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши доводи представника позивача та прокурора, господарський суд встановив.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України “Про прокуратуру”, ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст. 20, 361 Закону України “Про прокуратуру” при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

29 жовтня 2004р. між Тернопільською філією Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", як Лізингодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Прометей”, як Лізингоодержувачем був укладений договір № 19-04/19/2 прямого лізингу (далі –Договір), у відповідності до умов якого Лізингодавець передав Лізингоодержувачу у виключне користування на визначений Договором строк предмет лізингу згідно додатку до Договору №1 "Кількість, ціна, вартість Предмета лізингу" (сівалку універсальну пневматичну УПС-12 та трактор ЮМЗ-8271), що є власністю Лізингодавця при умові сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів, черговість і строки сплати яких встановлено сторонами у графіку сплати лізингових платежів, що є додатком до договору №19-044/19/2.

У відповідності до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на підставі права власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. Також до відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначено у п. 2.1. Договору, Лізингодавець передає Лізингоодержувачу власне майно, яке було придбане за рахунок коштів Державного бюджету України згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу. Строк лізингу відраховується з моменту оформлення акту приймання-передачі між Сторонами, що укладається у 3 (трьох) автентичних примірниках і є підставою для передачі Предмету лізингу (п. 2.2. Договору).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем згідно підписаного сторонами без заперечень акту приймання-передачі від 29.10.2004р. передано, а відповідачем прийнято в лізинг сільськогосподарську техніку, визначену Договором, загальною вартістю 66581,19 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору, з моменту одержання Предмету лізингу, за користування ним Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, черговість яких кратна шести місяцям та складається із суми, що відшкодовує частину вартості Предмету лізингу та суми винагороди. Розмір лізингових платежів та строк їх сплати визначено у додатку до Договору "Графік сплати лізингових платежів" (п. 4.2. Договору).

Крім того, у пункті 4.3. Договору сторони передбачили, що Лізингоодержувач після укладення Договору перераховує на рахунки Лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15% його вартості та в частині винагороди лізингу –в розмірі 7% від невідшкодованої вартості.

Положеннями ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно норм ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1, ч. 3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.3.1. Договору лізингу та ст. 762 ЦК України обов’язок орендаря, зокрема, полягає у своєчасній та в повному обсязі сплаті орендної плати за користування майном.

В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до укладеного сторонами графіку сплати лізингових платежів, відповідач у справі зобов’язався в період до 08.08.2006р. повністю оплатити лізингові платежі за отриману в лізинг техніку шляхом сплати двічі на рік (з інтервалом в шість місяців) лізингових платежів в сумі 17735,04 грн. (в тому числі 9149,42 грн. лізингових платежів за трактор ЮМЗ-8271 та 8585,62 грн. –за сівалку універсальну пневматичну УПС-12).

На виконання взятих на себе договірних зобов’язань та на виконання графіку сплати лізингових платежів, відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 16100,00 грн., що підтверджується копіями виписок банку по рахунку позивача за 04.03.2005р., 06.04.2005р., 21.04.2005р., 15.04.2005р., 10.06.2005р., 21.06.2006р., 28.03.2006р., 07.06.2006р., 08.08.2005р. (копії знаходяться в матеріалах справи).

Таким чином, як випливає з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов’язання належним чином не виконав, лізингові платежі згідно графіку їх сплати по договору №19-04-19/2 своєчасно та у встановлені строки не здійснив, у зв’язку з чим станом на 01.04.2010р. згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем становить 46254,52 грн., в тому числі: 43547,00 грн. відшкодування вартості техніки та 2707,54 грн. –відсотків за користування коштами (винагорода).

Надіслані позивачем на адресу ТОВ "Прометей", претензії №5 від 03.03.2005р. та №9 від 23.01.2006р. з пропозицією перерахувати суму заборгованості на розрахунковий рахунок позивача, яка станом на момент оформлення претензії складала 17735,04 грн. та 25370,34 грн. відповідно, залишені відповідачем без відповіді та повного задоволення.

Пунктом 8.7 договору прямого лізингу передбачено, що за несплату впродовж трьох місяців підряд лізингового платежу чи невиконання (неналежного виконання) положень Договору, Лізингоодержувач за власний рахунок невідкладно повертає Лізингодавцю предмет лізингу в комплектному стані на підставі акту повернення предмету лізингу. Крім того, Лізингодавець має право вимагати повернення Предмету лізингу, якщо Лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингових платежів протягом трьох місяців підряд (п. 3.1.2. Договору).

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач, у зв’язку з невиконанням умов договору щодо оплати лізингових платежів, у відповідності до підписаного сторонами акту №1 вилучення сільськогосподарської техніки від 29.01.2010р., надану в лізинг сільськогосподарську техніку повернув Лізингодавцю 29 січня 2010р.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов’язання щодо сплати лізингових платежів та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в ході розгляду справи доказів сплати заборгованості суду не надав, як і не надав доказів, які б виключали відсутність у останнього заборгованості за договором прямого лізингу №19-04-19/2 від 29.10.2004р., у зв’язку з чим господарський суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги прокурора про стягнення заборгованості в сумі 46254,54 грн. по оплаті лізингових платежів підлягають до задоволення як правомірні, обґрунтовано заявлені та не заперечені відповідачем належними та допустимим доказами.

Окрім того, належне виконання зобов’язань Лізингоодержувачем забезпечено сторонами у п. 7.1. Договору пенею в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від несплаченої суми.

Разом з тим, оцінюючи надане позивачем клопотання без номеру та дати (вх. №12888 (н) від 20.05.2010р.), котре не заперечено прокурором, про відмову від позову в частині стягнення 4676,14 грн. пені, господарський суд приймає відмову позивача від позову в цій частині вимог як таку, що заявлена в межах прав сторони, визначених ст. 22 ГПК України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, не суперечить чинному законодавству, відтак, провадження у справі в цій частині вимог підлягає припиненню згідно п. 4 ст. 80 ГПК України. При цьому, представнику позивача та прокурору в судовому засіданні роз’яснено правові наслідки даної процесуальної дії.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з тим, що грошові зобов’язання відповідачем не виконані в строк, обумовлений Договором прямого лізингу №19-04-19/2 від 29.10.2004р., тому правомірними є вимоги, котрі ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України і надають право позивачу та прокурору вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми.

Оцінивши подані прокурором уточнені розрахунки трьох відсотків річних в розмірі 5037,31 грн. (нараховані за період з 08.08.2006р. по 25.03.2010р.), суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені і є такими, що відповідають вимогам закону, оскільки ні договір, ні закон, не встановлюють іншого розміру процентів, ніж той, що передбачено нормами ЦК України.

За таких обставин, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем та підтверджені документально, підлягають до задоволення частково, в розмірі 51291,85 грн., в тому числі: 46254,54 грн. основного боргу та 5037,31 грн. –3% річних.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в силу вимог ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 20.05.2010р. за згодою представника позивача та прокурора оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 6, 11, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 806 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 –47, 22, 29, 32, 34, 43, 44, 49, п. 4 ст. 80 ст.ст. 811, 82- 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей", с. Загір'я Зборівського району Тернопільської області, ідент. код 30588628:

- 46254,54 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів та 5037,31 грн. –3% річних на користь Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Київ, вул. Мечнікова, 16, ідент. код 24368911, в особі Тернопільської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14А, ідент. код 25887760 (р/р 260013194 в ТОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 338501);

- 512,91 грн. державного мита в доход Державного бюджету України;

- 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в дохід Державного бюджету України (р/р 31214259700002 в ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, код 23588119).

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „26” травня 2010 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя